Постанова

від 22.12.2014 по справі 804/20207/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 р. Справа № 804/20207/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Парненко В.С.

при секретарі судового засідання Драгота С.А.,

за участю:

представник позивача Коваль І.О.

представник відповідача Тімощук А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецагротранском» до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.12.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецагротранском» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач), в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 26.09.2014 р. №0000412308;

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Спецагротранском», яке відбулося на підставі Акту перевірки від 10.09.2014 р. за №5073/16-01-22-02/38922006, в тому числі, дії з виключення з АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «Спецагротранском» за період квітень - травень 2014 року;

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності ТОВ «Спецагротранском», а саме податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ в розрізі контрагентів за період квітень - травень 2014 року, які були відкориговані на підставі Акту перевірки від 10.09.2014 р. за №5073/16-01-22-02/38922006 «Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «СПЕЦАГРОТРАНСКОМ» по взаємовідносинах з ТОВ «Рокфор Маркет» за березень 2014 р., з ТОВ «Теоком», ТОВ «Мірра - Торг», TOB «Холдінг Інвест Продукт», ТОВ «Іберіус», ТОВ «Експотрейд Україна» за квітень 2014 р., з ТОВ «Мірра - Торг» за травень 2014 р.».

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що податковим органом проведено перевірку ТОВ «Спецагротранском», висновки за результатом якої не відповідають дійсності, в результаті чого було здійснено коригування податкової звітності підприємства, що значно порушує права останнього.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Надав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити. Надав письмові заперечення проти позову.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Державні податкові інспекції є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

Порядок проведення документальних перевірок залежить від способу організації та місця проведення. Методика проведення перевірок контролюючими органами передбачена главою 8 Податкового кодексу України, а саме види перевірок, порядок та особливості проведення, умови та порядок допуску посадових осіб, строки їх проведення, оформлення перевірок.

У відповідності п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що у період з 26.08.2014 р. по 01.09.2014 р. податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Спецагротранском» (код ЄДРПОУ 38922006) по взаємовідносинам з ТОВ «Рокфор Маркет» (код ЄДРПОУ 37658078) за березень 2014 р., з ТОВ «Теоком» (код ЄДРПОУ 38633143), ТОВ «Мірра-Торг» (код ЄДРПОУ 38774532), ТОВ «Холдінг Інвест Продукт» (код ЄДРПОУ 38727461), ТОВ «Іберіус» (код ЄДРПОУ 37387014), ТОВ Експотрейд Україна» (код ЄДРПОУ 35582374) за квітень 2014 р., з ТОВ «Мірра-Торг» (код ЄДРПОУ 38774532) за травень 2014 р., за результатами якої складено Акт №5073/16-01-22-02/38922006 від 10.09.2014 р. (надалі - Акт перевірки).

Актом перевірки відображені порушення п. 185.1, ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1, ст. 188, п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено:

- завищення суми податкових зобов'язань за квітень 2014 р. на суму 2417166,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «УКБ» (код ЄДРПОУ 35551550, м. Київ) в зв'язку з не підтвердженням реального здійснення господарських операцій ТОВ «Спецагротранском» з отримання будівельно - монтажних робіт у постачальників: в березні 2014 р. у ТОВ «Рокфор Маркет» (код ЄДРПОУ 37658078) на суму ПДВ 13812,93 грн., в квітні 2014 р. у ТОВ «Рокфор Маркет» (код ЄДРПОУ 37658078) на суму ПДВ 5020,40 грн., у ТОВ «Мірра - Торг» (код ЄДРПОУ 38774532) на суму ПДВ 36166,68 грн.; ТОВ «Експотрейд Україна» (код ЄДРПОУ 35582374) на суму ПДВ 111666,00 грн.; ТОВ «Холдінг Інвест Продукт» (код ЄДРПОУ 38727461) на суму ПДВ 2203333,00 грн. ТОВ «Теоком» (код ЄДРПОУ 38633143) на суму ПДВ 47166,67 грн.;

- завищення суми податкового кредиту на суму 2746393,00 в т.ч.: за березень 2014 р. на суму 13873,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Рокфор Маркет» (код ЄДРПОУ 37658078); за квітень 2014 р. на суму 2403353,00 грн. по взаємовідносинам: ТОВ «Рокфор Маркет» (код ЄДРПОУ 37658078) на суму ПДВ 5020,40 грн.; ТОВ «Мірра - Торг» (код ЄДРПОУ 38774532) на суму ПДВ 36166,68 грн.; ТОВ «Експотрейд Україна» (код ЄДРПОУ 35582374) на суму ПДВ 111666.00 грн.; ТОВ «Холдінг Інвест Продукт» (код ЄДРПОУ 38727461) на суму ПДВ 2203333,00 грн.; ТОВ «Теоком» (код ЄДРПОУ 38633143) на суму ПДВ 47166,67 грн.; за травень 2014 р. на суму 329167,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Мірра - Торг» (код ЄДРПОУ 38774532).

Викладене призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р.18 декларації) та заниження р.25 декларації: суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за березень 2014 р. на суму 60,00 грн. за рахунок завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Рокфор Маркет» за податковою накладною №1485 від 20.03.2014 р. (включена до податкового кредиту березня 2014 р. в сумі 8893,33 грн. замість 8833,33 грн.(завищено на 60,00 грн. заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р.18 декларації) та заниження р.25 декларації суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за травень 2014 р. на суму 329167,00 грн. за рахунок завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Мірра - Торг» (код ЄДРПОУ 38774532).

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 26.09.2014 р. №0000412308, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 411533,75 грн., в тому числі 329227,00 грн. за основним платежем, 82306,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з діями податкового органу та вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач надав скаргу до Головного управління ДФС у Полтавській області (лист №35 від 06.10.2014 р.), результати розгляду якої в матеріалах справи відсутні.

При проведенні перевірки використані наступні документи: засновницькі документи, податкові декларації з ПДВ за перевіряємий період з додатками, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, договори, податкові накладні, обігово - сальдові відомості, банківські та первинні документи, інформаційні дані АС «Податковий блок».

В ході проведення перевірки було встановлені наступні порушення та відповідні їм правовідносини.

1. З ТОВ «Рокфор Маркет» на підставі договору виконання робіт №2403 від 24.03.2014 р., відповідно до якого замовник (ТОВ «Спецагротранском») доручає, а підрядник приймає на себе обов'язки по виконанню БМР. Термін виконання роботи - березень 2014 р. Загальна сума винагороди за виконані роботи по договору складає 60000,00 грн. з ПДВ. Термін дії договору до 31.12.2014 р.; договору виконання робіт №2003 від 20.03.2014 р., відповідно до якого замовник (ТОВ «Спецагротранском») доручає, а підрядник приймає на себе обов'язки по виконанню БМР. Термін виконання роботи - березень 2014 р. Загальна сума винагороди за виконані роботи по договору складає 53000,00 грн. з ПДВ. Термін дії договору до 31.12.2014 р.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Рокфор Маркет» виконало БМР для позивача згідно актів виконаних робіт №000361 від 24.03.2014 р., №000350 від 20.03.2014 р.

Надані до перевірки акти виконаних робіт оформлені з порушенням чинного законодавства, а саме неможливо ідентифікувати особу, що виконала БМР та прийняла БМР (відсутня розшифровка підпису таких осіб).

ТОВ «Рокфор Маркет» було виписано ТОВ «Спецагротранском» податкові накладні №1598 від 24.03.2014 р., №1485 від 20.03.2014 р.

Згідно АІС «ЄРПН» вищенаведені податкові накладні не зареєстровані в єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Сума податку на додану вартість за податковою накладною №1598 від 24.03.2014 р. включена до податкового кредиту березня 2014 р. в сумі 4979,60 гри., відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за період березень 2014 р., а в сумі 5020,40 грн. включена до податкового кредиту квітня 2014 р відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за період квітень 2014р.

Сума податку на додану вартість за податковою накладною №1485 від 20.03.2014 р. включена до податкового кредиту березня 2014 р. в сумі 8893,33 грн. замість 8833,33 грн.(завищено на 60,00 грн.). відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за період березень 2014 р.

Згідно системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів рахується розбіжність між задекларованими підприємством та задекларованими показниками ТОВ «Рокфор Маркет»: завищення ПК ТОВ «Спецагротранском» на суму 60,00 грн.

2. З ТОВ «Мірра-Торг» на підставі договору підряду №1-4 від 01.04.2014 р., відповідно до якого замовник (позивач) доручає, а підрядник приймає на себе обов'язки по виконанню БМР на об'єкті в обсязі, за ціною та на умовах, визначених договором, а замовник приймає на себе зобов'язання прийняти та оплатити зазначені роботи. Орієнтовна вартість робіт з матеріалами становить 217000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 36166,66 грн. Термін дії договору становить з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором; договору підряду №2005-9 від 20.05.2014 р., відповідно до якого підрядник (ТОВ «Мірра-Торг») зобов'язується своїми та залученими силами і засобами виконати ремонтні роботи у встановлений строк відповідно до проектно-кошторисної документації і календарного графіку виконання робіт. Замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти виконані роботи і оплатити їх на умовах та в строки зазначені цим договором. Роботи будуть виконані в строк 30 днів з моменту підписання. ПП. 4.2.2 п. 4.2 договору передбачено передачу підряднику будівельного майданчику по акту. Загальна вартість робіт становить 1975000,00 грн. з ПДВ згідно із кошторисом. Термін дії договору становить з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору підряду №1-4 від 01.04.2014 р. ТОВ «Мірра-Торг» виконало БМР для позивача згідно актів виконаних робіт №000080 від 24.04.2014 р., №000079 від 24.04.2014 р., №000078 від 24.04.2014 р., №000077 від 24.04.2014 р.

Надані до перевірки акти виконаних робіт оформлені з порушенням чинного законодавства, а саме неможливо ідентифікувати особу, що виконала БМР та прийняла БМР (відсутня розшифровка підпису таких осіб).

ТОВ «Мірра-Торг» було виписано ТОВ «Спецагротранском» податкові накладні №327, №325, №326, №324 від 24.04.2014 р.

Сума ПДВ за податковими накладними включено до податкового кредиту квітня 2014 р., відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ, даним декларації з ПДВ за період квітень 2014 р.

Перевіркою встановлено, що згідно з наданим до перевірки платіжним дорученням від 24.04.2014 р. № 10, перерахування коштів в сумі 217000,00 грн. (ПДВ - 36166,67 грн.) ТОВ «Мірра - Торг» здійснено на підставі договору № 7 від 22.04.2014 р., в той час як до перевірки в підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Мірра - Торг» надано договір № 1-4 від 01.04.2014 р. Таким чином, неможливо дослідити взаємовідносини між підприємствами в повному обсязі.

Згідно АІС «Податковий блок» за реєстраційними даними ТОВ «Мірра - Торг» станом на дату складання акту перевірки має стан 28 ТРИВАЄ ПРОЦУДУРА ПРИПИНЕННЯ (НАПРАВЛЕНІ ЗАПЕРЕЧЕННЯ ОРГАНУ ДПС). Дата зміни стану 15.07.2014 р.

На виконання умов договору підряду №2005-9 від 20.05.2014 р. ТОВ «Мірра - Торг» виконало БМР для позивача згідно актів виконаних робіт від 31.05.2014 р. б/н.

Надані до перевірки акти виконаних робіт оформлені з порушенням чинного законодавства, а саме неможливо ідентифікувати особу, що виконала БМР та прийняла БМР (відсутня розшифровка підпису таких осіб).

ТОВ «Мірра-Торг» було виписано ТОВ «Спецагротранском» податкові накладні №99, №112, №115, №116, №119, №120, №121, №122, №129, №130, №131, №132, №133, №134, №135, №136, №138, №139, №142, №143, №153, №154, №155, №156, №157, №158, №159, №160, №164, №171, №174, №395, №411 від 31.05.2014 р.

Сума ПДВ за податковими накладними включено до податкового кредиту травня 2014 р., відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ, даним декларації з ПДВ за період травень 2014 р.

До перевірки не надано акт передачі майданчику підряднику від замовника, не надано додаток №1 «кошторис».

Підприємством не надано документів, які б свідчили про подальше використання придбаних будівельно-монтажних робіт.

Згідно з наданими для перевірки документами будівельно-монтажні роботи, отримані від підприємств постачальників у березні, квітні 2014 р. були надані ТОВ «УКБ» (код ЄДРПОУ 35551550) за договорами підряду №28/02-14 від 28.02.2014 р., №07/03/14 від 07.03.2014 р.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Спецагротранском» виконало БМР ТОВ «УБК» на підставі актів виконаних робіт №1 та №2 від 30.04.2014 р. Виписано податкові накладні №8, №9 від 30.04.2014 р., №6, №7 від 29.04.2014 р.

Підприємством надано довідки про вартість виконаних робіт та витрат за квітень 2014 р. (форма КБ-3), а саме вартість виконаних робіт по об'єкту будівництва житлового будинку №3 з ПДВ становить 1132,22991 тис. грн. (ПДВ - 179,57184 тис. грн.) згідно довідки від 30.04.2014 р.; вартість виконаних робіт по об'єкту будівництва житлового будинку №2 з ПДВ становить 1077,43102 тис. грн. (ПДВ 179,57184 тис. грн.) згідно довідки від 30.04.2014 р.

Суми ПДВ за податковими накладними включено до податкового кредиту травня 2014 р., відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ, даним декларації з ПДВ за період травень 2014 р.

ТОВ «УБК» розрахувалося за отримані БМР шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника згідно платіжних доручень від 29.04.2014 р., 30.04.2014 р. на суму 17000000,00 грн.

Крім того, підприємством надано за травень 2014 р.: довідку про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2014 p. (форма КБ - 3), згідно з якою вартість виконаних, будівельних робіт по об'єкту будівництва житлового будинку №2 з ПДВ становить 966765.51 грн. (ПДВ 161127,59 грн., довідка від 31.05.2014 p.; акт приймання виконаних робіт №2 від 31.05.2014 р. за травень 2014 р. на загальну суму 966765,51 грн. (ПДВ 161127,59 грн.); довідку про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2014 р. (форма КБ - 3), згідно з якою вартість виконаних будівельних робіт по об'єкту будівництва житлового будинку №3 з ІІДВ становить 1062461,50 грн. (ПДВ 177076,92 грн.), довідка від 31.05.2014 p.; акт приймання виконаних робіт №3 від 31.05.2014 р. за травень 2014 р, на загальну суму 1062461,50 грн. (ПДВ 177076,92 грн.). Всього на загальну суму 966765,51 грн. (ПДВ 161127,59 грн.). За липень 2014 р.: довідку про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2014 р. (форма КБ - 3). згідно з якою вартість виконаних будівельних робіт по об'єкту будівництва житлового будинку №2 з ПДВ становить 1492515,82 грн. (ПДВ 248752,64 грн.), довідка від 31.07.2014 p.: акт приймання виконаних робіт №3 від 31.07.2014 р. за липень 2014 р, на загальну суму 649814,23 грн. (ПДВ - 108302,37 грн.); акт приймання виконаних робіт №2 від 31.07.2014 р. за липень 2014 р, на загальну суму 8445,64 грн. (ПДВ - 1407,61 грн.); акт приймання виконаних робіт №3 від 31.07.2014 р. за липень 2014 р. на загальну суму 834255,95 грн. (ПДВ 139042,66 грн.). Всього на загальну суму 1492515,82 грн. (ПДВ 248752,64 грн.).

3. З ТОВ «Експотрейд Україна» на підставі договору виконання робіт №1-04 від 01.04.2014 р., відповідно до якого замовник (позивач) доручає, а підрядник приймає на себе обов'язки по виконанню БМР. Термін виконання роботи - квітень 2014 р. Загальна сума винагороди за виконані роботи складає 669996,00 грн. (ПДВ - 111666,00 грн.). Термін дії договору до 31.12.2014 р.

На виконання умов договору ТОВ «Експотрейд Україна» виконало БМР для позивача згідно актів виконаних робіт №000000001 від 01.04.2014 р., №000000002 від 02.04.2014 р., №00000005 від 05.04.2014 р., №000000003 від 06.04.2014 р., №000000004 від 09.04.2014 р., №00000006 від 12.04.2014 р., №000000007 від 16.04.2014 р., №000000008 від 17.04.2014 р., №00000009 від 21.04.2014 р., №000000010 від 22.04.2014 р., №000000011 від 24.04.2014 р., від 000000012 від 25.04.2014 р.

Надані до перевірки акти виконаних робіт оформлені з порушенням чинного законодавства, а саме неможливо ідентифікувати особу, що виконала БМР та прийняла БМР (відсутня розшифровка підпису таких осіб).

Крім того, в актах приймання виконаних підрядних робіт зазначено договір № 01-04 від 01.07.2014 р., який не був наданий до перевірки та взагалі складений в липні 2014 р. в той час як виконання БМР здійснено в квітні 2014 р. До перевірки надано договір №01- 04 від 01.04.2014 р., Таким чином, вищевикладене не дає можливості встановити на підставі якого договору підряду ТОВ «Екепотрейд Україна» виконало БМР для ТОВ «Снецагротранском».

Акти приймання виконаних підрядних робіт вважаються первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення; фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто передачу послуг однією стороною та прийняття них послуг іншою.

Зазначені вище акти приймання виконаних підрядних робіт є доказом про виконання БМР за договором №01-04 від 01.07.2014 p., який не укладався, та не є доказом про виконання БМР за договором № 01-04 від 01.04.2014 р., який був наданий до перевірки.

ТОВ «Екепотрейд Україна» було виписано ТОВ «Спецагротранском» податкові накладні №1 від 01.04.2014 р., №2 від 02.04.2014 р., №3 від 06.04.2014 р., №4 від 09.04.2014 р., №5 від 10.04.2014 р., №6 від 12.04.2014 р., №7 від 16.04.2014 р., №8 від 17.04.2014 р., №9 від 21.04.2014 р., №10 від 22.04.2014 р., №11 від 22.04.2014 р., №12 від 25.04.2014 р.

Сума ПДВ за податковими накладними включено до податкового кредиту квітня 2014 р., відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ, даним декларації з ПДВ за період квітень 2014 р.

4. З ТОВ «Холдінг Інвест Продукт» на підставі договору №3-4 від 01.04.2014 р., відповідно до якого замовник (позивач) доручає а підрядник приймає на себе обов'язки по виконанню БМР на об'єкті в обсязі, за ціною та на умовах, визначених даним договором, а замовник приймає на себе зобов'язання прийняти та оплатити зазначені роботи. Орієнтовна вартість робіт з матеріалами за даним договором становить 13220000,00 грн. (ПДВ - 2203333,33 грн.). Термін дії договору становить з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору ТОВ «Холдінг Інвест Продукт» виконало БМР для позивача згідно актів виконаних робіт №13 від 30.04.2014 р., №12 від 30.04.2014 р., №11 від 29.04.2014 р., №10 від 29.04.2014 р.

Надані до перевірки акти виконаних робіт оформлені з порушенням чинного законодавства, а саме неможливо ідентифікувати особу, що виконала БМР та прийняла БМР (відсутня розшифровка підпису таких осіб).

Підприємство надало довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень 2014 р. (форма КБ-3), згідно з якими вартість виконаних робіт визначено у сумі 13220000,00 грн. (ПДВ - 2203333,00 грн.).

ТОВ «Холдінг Інвест Продукт» було виписано ТОВ «Спецагротранском» податкові накладні №27, №28 від 30.04.2014 р., №21, №20 від 29.04.2014 р.

Сума ПДВ за податковими накладними включено до податкового кредиту квітня 2014 р., відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ, даним декларації з ПДВ за період квітень 2014 р.

Згідно АІС «Податковий блок» за реєстраційними даними ТОВ «Холдінг Інвест Продукт» станом на дату складання Акту перевірки має стан 9 - Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Дата зміни стану 26.06.2014 р.

Згідно системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів рахується розбіжність між задекларованими підприємством показниками та задекларованими показниками ТОВ «Холдінг Інвест Продукт», завищення податкового кредиту позивача на суму 2203333,33 грн. на підставі Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві №1638/26-59-22-08/38727461 від 22.07.2014 р. щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2014 р. по 31.05.2014 р., відповідно до якого зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що станом на момент її проведення стан підприємства 9 - Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Вказаним Актом встановлено порушення підприємством вимог пп.16.1.11 п. 16.1 ст. 16, п.45.2 ст. 45, п.187.1 ст. 187, п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, ст.93 Цивільного кодексу України, ст.1, ст. 9, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

У зв'язку з тим, що в матеріалах отриманих від ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві не підтверджено реальність проведення господарських операцій у квітні, травні 2014 р. з платниками податків в т.ч. з контрагентом ТОВ «Спецагротранском», у позивача як покупця відсутнє право на формування податкового кредиту та формування податкових зобов'язань в частині виконання підрядних робіт ТОВ «Холдінг Інвест Продукт».

5. З ТОВ «Теоком» на підставі договору №2-4 від 01.04.2014 р., відповідно до якого замовник (позивач) доручає, а підрядник приймає на себе обов'язки по виконанню БМР на об'єкті в обсязі, за ціною та на умовах, визначених даним договором, а замовник приймає на себе зобов'язання прийняти та оплатити зазначені роботи. Орієнтована вартість робіт з матеріалами становить 283000,00 грн. (ПДВ - 47166,67 грн.). Термін дії договору становить з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору ТОВ «Теоком» виконало БМР для позивача згідно актів виконаних робіт №000168, №000169, №000170, №000171, №000172 від 24.04.2014 р.

Надані до перевірки акти виконаних робіт оформлені з порушенням чинного законодавства, а саме неможливо ідентифікувати особу, що виконала БМР та прийняла БМР (відсутня розшифровка підпису таких осіб).

ТОВ «Холдінг Інвест Продукт» було виписано ТОВ «Спецагротранском» податкові накладні №611, №612, №613, №614, №623 від 24.04.2014 р.

Сума ПДВ за податковими накладними включено до податкового кредиту квітня 2014 р., відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ, даним декларації з ПДВ за період квітень 2014 р.

ТОВ «Спецагротранском» розрахувалося за БМР в безготівковій формі згідно платіжного доручення від 24.04.2014 р.

Перевіркою встановлено, що згідно з наданим до перевірки платіжним дорученням від 24.04.2014 р. №11 перерахування коштів в сумі 283000,00 грн. (ПДВ - 47166,67 грн.) ТОВ «Теоком» здійснено на підставі договору №8 від 24.04.2014 р., в той час як до перевірки на підтвердження вказаних взаємовідносин надано договір №2-4 від 01.04.2014 р. Таким чином, неможливо дослідити взаємовідносини між підприємствами у повному обсязі.

Згідно АІС «Податковий блок» за зареєстрованими даними ТОВ «Теоком» станом на дату складання Акту перевірки має стан 65 - Платник з наступного року (основне місце).

6. Відносно взаємовідносин з ТОВ «Іберіус» порушень не встановлено.

На підставі викладеного, податковим органом встановлено завищення суми податкових зобов'язань всього на суму 2417166,00 грн. та податкового кредиту всього на суму 2746393,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р.18 декларації) та заниженняр.25 декларації суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за березень 2014 р. на суму 60,00 грн., за травень 2014 р. на суму 329167,00 грн.

Крім того, відповідачем отримано інформацію з управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій (Аналітичні довідки №1177/16-01-15-01 від 12.08.2014 р. за період березень, травень 2014 р. та №121/16-01-15-01 від 05.06.2014 р. за квітень 2014 р.), відповідно до яких встановлено ризик декларування та здійснення безтоварних операцій з метою надання вигоди у вигляді мінімізації податків.

З огляду на встановлені порушення суд зазначає наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено вимоги до оформлення податкових накладних.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Щодо твердження відповідача про неможливість дослідження взаємовідносин між ТОВ «Спецагротранском» та ТОВ «Мірра - Торг» за договором №1-4 від 01.04.2014 року, оскільки згідно з наданим до перевірки платіжним дорученням від 24.04.2014 року №10, перерахування коштів у сумі 217000,00 грн. в т.ч. ПДВ 36166,67 грн. ТОВ «Мірра - Торг» здійснено на підставі договору №7 від 22.04.2014 р., в той час, як до перевірки в підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Мірра - Торг» надано договір №1-4 від 01.04.2014 р., слід зазначити, що позивачем було направлено на адресу ТОВ «Мірра - Торг» лист від 27.04.2014 р. №б/н в якому зазначило, що 24.04.2014 р. платіжним дорученням №10 перераховані кошти на розрахунковий рахунок, в сумі 217 000,00 грн., проте в платіжному дорученні невірно вказано призначення платежу, у зв'язку з чим викладено прохання зарахувати перераховані кошти, як оплату за будівельно-монтажні роботи згідно договору №1-4 від 01.04.2014 р.

Щодо твердження відповідача про неможливість дослідження взаємовідносин між ТОВ «Спецагротранском» та ТОВ «Теоком» за договором №2-4 від 01.04.2014 р., оскільки згідно з наданим до перевірки платіжним дорученням від 24.04.2014 р. №11, перерахування коштів у сумі 283000,00 грн. в т.ч. ПДВ 47166,67 грн. ТОВ «Теоком» здійснено на підставі договору №8 від 24.04.2014 р., в той час, як до перевірки в підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Мірра - Торг» надано договір №2-4 від 01.04.2014 р., слід зазначити, що позивачем було направлено на адресу ТОВ «Теоком» лист від 27.04.2014 р. №б/н в якому зазначило, що 24.04.2014 р. платіжним дорученням №11 перераховані кошти на розрахунковий рахунок, в сумі 283 000,00 грн., проте у платіжному дорученні невірно вказано призначення платежу, у зв'язку з чим викладено прохання зарахувати перераховані кошти, як оплату за будівельно - монтажні роботи згідно договору №2-4 від 01.04.2014 р.

Таким чином, грошові кошти, перераховані ТОВ «Спецагротранском» платіжним дорученням №11 від 24.04.2014 р. були перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «Теоком» в якості оплати за договором №2-4 від 01.04.2014 р. Грошові кошти, перераховані ТОВ «Спецагротранском» платіжним дорученням №10 від 24.04.2014 р. були перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «Мірра - Торг» в якості оплати за договором №1-4 від 01.04.2014 р.

З даного приводу відповідачем заперечень не надано.

Щодо твердження відповідача про порушення в оформленні актів виконаних робіт (неможливо ідентифікувати особу, що виконала БМР та прийняла БМР - відсутня розшифровка підпису таких осіб) за договорами №2403 від 24.03.2014 р. з ТОВ «Рокфор Маркет», №1-4 від 01.04.2014 р. з ТОВ «Мірра - Торг», №1-04 від 01.04.2014 р., №3-4 від 01.04.2014 р. з ТОВ «Холдінг Інвест Продакт», №2-4 від 01.04.2014 р. з ТОВ «Теоком», №2005-9 від 20.05.2014 р. з ТОВ «Мірра - Торг» слід зазначити, що податковий орган встановивши такі обставини не навів чітку норму закону в обґрунтування наведених порушень.

Порушення в оформленні актів виконаних робіт не можуть слугувати виключними підставами вважати не отриманими позивачем БМР, оскільки не спростовують права позивача на формування податкового кредиту та податкових витрат. Акти виконаних робіт (так само як і додатки до договорів у вигляді кошторису та/або акту приймання-передачі будівельного майданчику) не можуть розглядатись як безумовні докази, у зв'язку з наявністю або відсутністю яких можна зробити висновок про виконання або невиконання умов договорів, оскільки вказані документи мають оцінюватися в сукупності з іншими доказами та документами, які підтверджують здійснення операцій з постачання продукції.

Дослідивши акти виконаних робіт суд вказує, що підписи на даних документах відповідають зразкам підписів директорів цих підприємств, що містяться у договорах, укладених позивачем зі спірними контрагентами, про що відповідачем жодних доводів не наведено.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів (так само як і помилки у їх оформленні) не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Так, на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами позивачем надано наступні первинні документи: лист №3/7 від 08.07.2014 р.; договір підряду №28/02 від 28.02.2014 р. з ТОВ «УКБ»; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень 2014 р.; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2014 р.;податкові накладні до договору підряду №28/02 від 28.02.2014 р.; платіжні доручення до договору підряду №28/02 від 28.02.2014 р.; договір підряду №07/03 від 07.03.2014 р. з ТОВ «УКБ»; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень 2014 р.; Акт №1 приймання виконаних робіт за квітень 2014 р. від 30.04.2014 р.; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2014 р.; Акт №2 приймання виконаних робіт за травень 2014 р. від 31.05.2014 р.; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2014 р.; Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 р. від 31.07.2014 р.; Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 р. від 31.07.2014 р.; Акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 р. від 31.07.2014 р.; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2014 р.; Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 р. від 31.08.2014 р.; податкові накладні до договору підряду №07/03 від 07.03.2014 р.; платіжні доручення до договору підряду №07/03 від 07.03.2014 р.; договір виконаних робіт №2003 від 20.03.2014 р. з додатковою угодою з ТОВ «Рокфор Маркет»; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за березень 2014 р.; Акт виконаних робіт від 30.03.2014 р.; податкова накладна №1485 від 20.03.2014 р.; договір виконаних робіт №2403 від 24.03.2014 року з ТОВ «Рокфор Маркет» з додатковою угодою; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за березень 2014 р.; Акт виконаних робіт від 30.03.2014 р.; податкова накладна №1598 від 24.03.2014 р.; рахунок - фактура №389 від 24.03.2014 р.; платіжне доручення №4 від 24.03.2014 р.; договір купівлі - продажу №1 від 01.04.2014 р. з ТОВ «Іберіус» з додатковою угодою; сертифікат відповідності; радіаційний сертифікат від 29.07.2014 р.; видаткові накладні за квітень 2014 р.; податкові накладні за квітень 2014 р.; платіжні доручення до договору №1 від 01.04.2014 р.; договір суборенди №1/СО/И від 01.04.2014 року з ТОВ «Іберіус» з актом прийому - передачі об'єкта оренди; договір виконаних робіт №01-04 від 01.04.2014 р. з додатковими угодами з ТОВ «Експотрейд Україна»; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень 2014 р.; Акт виконаних робіт від 30.04.2014 р.; Акти №000000001 - №000000012 приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2014 року до договору №01-04 від 01.04.2014 р.; податкові накладні до договору №01-04 від 01.04.2014 р.; договір на виконання будівельно - ремонтних робіт м. Полтава №1-4 від 01.04.2014 р. з ТОВ «Мірра-Торг»; акт приймання - передачі будівельного майданчика від 01.04.2014 р. до договору підряду №1-4 від 01.04.2014 р.; рахунки - фактури за квітень 2014 р.; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень 2014 р.; Акт виконаних робіт від 30.04.2014 р.; Акти виконаних робіт від 24.04.2014 р.; податкові накладні до договору №1-4 від 01.04.2014 р.; платіжні доручення №10 від 24.04.2014 р. до договору №1-4 від 01.04.2014 р.; лист підприємства №б/н від 27.04.2014 р.; договір підряду №2005-9 від 20.05.2014 р. з TOB «Мірра-Торг» з додатковою угодою.; Акт приймання - передачі будівельного майданчика від 20.05.2014 р. до договору підряду №2005-9 від 20.05.2014 р.; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2014 р.; Акт виконаних робіт від 31.05.2014 р.; Акти виконаних робіт від 31.05.2014 р.; податкові накладні до договору №2005-9 від 20.05.2014 р.; договір №2-4 від 01.04.2014 р. з TOB «Теоком»; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень 2014 р.; Акт виконаних робіт від 30.04.2014 р.; Акти виконаних робіт від 24.04.2014 р.; податкові накладні до договору №2-4 від 01.04.2014 р.; платіжні доручення №11 від 24.04.2014 р. до договору №2-4 від 01.04.2014 р.; лист підприємства №б/н від 27.04.2014 р.; договір №3-4 від 01.04.2014 р. з додатковими угодами з ТОВ «Холдінг Інвест Продакт»; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень 2014 р.; Акти виконаних робіт від 30.04.2014 р.; Акти приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2014 р.; податкові накладні до договору №3-4 від 01.04.2014 р.; платіжні доручення до договору №3-4 від 01.04.2014 р.; декларації з ПДВ з додатками 5 за березень, квітень, травень 2014 року з квитанціями №2; реєстри отриманих та виданих податкових накладних за березень, квітень, травень 2014 р. ;з квитанцією №2; штатний розпис на 2014 р.; оборотно - сальдові відомостей по рахункам 63.1 та 36.1.

Суд звертає увагу, що зміст Акту перевірки не містить посилань на недоліки або зауваження щодо оформлення угод, податкових, видаткових накладних, фактів оплати та надання послуг позивача.

Використання придбаних БМР позивачем у власній господарській діяльності підтверджено, про що зазначено податковим органом у Акті перевірки.

Як вбачається з установлених судом обставин справи, факт надання послуг позивачеві (позивачем) підтверджується наведеними вище первинними документами, які були досліджені судом під час судового розгляду справи. А відтак окремі недоліки у документальному оформленні цих операцій (зокрема, у платіжних дорученнях, актах виконаних робіт) не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на врахування витрат, понесених на оплату цих послуг, під час визначення об'єкта оподаткування.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то по-перше, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченні одержувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги одержувачем товарів послуг; по-друге залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.6 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 ст. 200 цього Кодексу. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно Порядку заповнення та подання звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 13.11.2013 р. № 678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2013 р. за № 2094/24626 (який був чинний на момент виникнення спірних відносин, втратив чинність 01.12.2014 р.) якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації. У рядку 25 декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та: сплачується до загального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0110; частково сплачується до спеціального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0140; спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації 0121-0123; частково спрямовується на спеціальний рахунок переробного підприємства - рядок 25.2 декларації 0140; залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації 0130.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 Цивільного кодексу України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно частин 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Правочини, зазначені в Акті перевірки, до теперішнього часу не визнані недійсними у судовому порядку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.

При цьому обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з іншими контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо надання та оплати наданих та отриманих послуг. Це підтверджується не лише документами, але й фактичним використанням вказаних послуг платником податків у своїй діяльності.

Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки та залишились не спростованими в ході судового розгляду.

Суд вважає, що нікчемність правочину має бути встановлена виключно законом, а не актом перевірки, незважаючи на те, які факти в цьому акті відображені. Висновки акту перевірки, у будь-якому разі, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року зазначено наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, зазначені платником податків в податкових деклараціях.

Стосовно посилання відповідача на дані інформаційних ресурсів податкових органів, суд зазначає наступне.

Основним засобом встановлення порушень платника податків та причетності ланцюгу постачання до платника податку як кінцевого вигодо набувача були зроблені на підставі співставлення інформаційних баз в розрізі контрагентів.

Інформаційні бази даних податкової не мають статусу офіційних, не сертифіковані і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Також, суд критично оцінює використання відповідачем Акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента як підстави для висновків Акту перевірки, оскільки у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд звертає увагу, що згідно Акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента без співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів щодо з'ясування факту здійснення господарських операцій, взагалі неможливо зробити висновок про відсутність факту надання/отримання послуг.

Щодо посилання відповідача про перебування ТОВ «Мірра-Торг» у стані «триває процедура припинення» та ТОВ «Холдінг Інвест Продакт» у стані «направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням» суд зазначає наступне.

У Акті перевірки вказані дати зміни станів вказаних контрагентів, а саме ТОВ «Мірра-Торг» 15.07.2014 р. (Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві №1638/26-59-22-08/38727461 від 22.07.2014 р.), ТОВ «Холдінг Інвест Продакт» 26.06.2014 р. відповідно.

З наведеного вбачається, що стан підприємств змінився у липні та червні 2014 р., тоді як висновки Акту перевірки стосуються квітня 2014 р.

В Акті №1638/26-59-22-08/38727461 ДПІ у Шевченківському районі не міститься відомостей про те, що ТОВ «Холдінг Інвест Продакт» у перевіряємому періоді припиняло свою діяльність та не вправі було вступати в господарські відносини, виписувати податкові накладні тощо.

Також, жодних документальних доказів про неможливість роботи підприємств у період квітень 2014 року податковою інспекцією не наведено.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Слід враховувати, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в Постановах ВСУ від 06.04.2004 р. по справі 8/140, від 29.10.2010 р. по справі 21-14-а10, від 31.01.2010 р. по справі № 21-47а10, де встановлено, якщо контрагент платника податку не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це не тягне відповідальності та негативних наслідків для самого платника податку.

Більш того, згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» віл 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до ч.2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Так, у справі «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Аналогічні висновки Європейського Суду з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії ». Також, у справі «Інтерсплав» проти України » (2007 рік, заява № 803/02), Суд, у п. 38 рішення зазначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання».

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам ст. 1 Протоколу № 1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників.

Відповідно, Суд констатував факт порушення ст. 1 Протоколу № 1, якою гарантується право на мирне володіння майном.

Рішення ж Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності).

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в Постановах ВСУ від 06.04.2004 р. у справі 8/140, від 29.10.2010 р. у справі № 21-14-а10, від 31.01.2010 р. у справі № 21-47а-10.

За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Під час судового розгляду справи позивачем надано первинну документацію підприємства, що підтверджує реальність господарських відносин з контрагентами.

Дослідження первинних документів, що опосередковують господарські відносини між позивачем та контрагентами, свідчить що вони оформлювались в рамках виконання умов вищезазначених договорів, їх відображення в бухгалтерському обліку показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Формування первинних бухгалтерських документів контрагентами не є предметом дослідження даної справи, а відповідальність за їх недоліки на позивача не покладється.

Акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

За таких обставин позовна вимога 1 підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог 2 та 3 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що податковим органом на підставі Акта перевірки здійснено коригування сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Дані обставини відповідачем не спростовуються.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктами 1, 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача.

У частині 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та інших положеннях даного кодексу йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого наведено у Рішенні Конституційного Суду від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004р.

Наказом Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 року «Про введення в експлуатацію інформаційної системи «Податковий блок» з 01.01.2013 року було введено в експлуатацію ІС «Податковий блок» в органах державної податкової служби всіх рівнів».

Згідно п. 2.1 наказу Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 року «Про введення в експлуатацію інформаційної системи «Податковий блок» існуючі інформаційні системи, в тому числі АС «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», експлуатувалися паралельно з інформаційною системою «Податковий блок» до 31.01.2013 р.

Наказом ДПС України № 1198 від 24.12.2012 року «Про введення в дію Тимчасового регламенту експлуатації інформаційної системи «Податковий блок» з 01.01.2013 р. затверджено та введено в дію Тимчасовий регламент експлуатації інформаційної системи «Податковий блок».

Суд вважає за необхідне наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту узгодження донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку ст. 54 Податкового кодексу України.

Відповідно до Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 № 765, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 р. за № 217/24994 встановлюється механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів) оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

При взятті на облік платника протягом відповідного року територіальним органом Міндоходів відкриваються інтегровані картки платника з дати нарахування або сплати податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску (залежно від того, яка з цих подій настала раніше).

Для зведеного оперативного обліку надходжень платежів, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих сум територіальними органами Міндоходів в електронному вигляді ведуться реєстри надходжень та повернень платежів за відповідною формою.

Для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників територіальні органи Міндоходів проводять оперативний облік надходжень: 1) за податками, зборами, митними платежами на підставі документів, визначених Порядком взаємодії органів Міністерства доходів і зборів України та органів Державної казначейської служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 4 грудня 2013 року № 760/1031, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 грудня 2013 року за № 2193/24725; 2) за єдиним внеском на підставі документів, визначених Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 19 вересня 2013 року № 493/815, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 вересня 2013 року за № 1667/24199.

Дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

З метою обліку сум митних та інших платежів, що підлягають перерахуванню до Державного бюджету України, щоденно координаційно-моніторинговими підрозділами формуються реєстри належних до перерахування сум митних та інших платежів, сплачених платниками, та передаються підрозділам фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку для підготовки платіжних документів.

Наведені положення законодавства дають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків та електронних баз податкової звітності правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету та задекларовані платником податків показники.

Відповідно до ст. 71, 72, 73 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація; що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування; за результатами податкового контролю.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Інформація, визначена у ст. 72 цього Податкового кодексу України, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

У пп. 14.1.171. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України вказано, що податкова інформація - у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

Згідно ст. 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Конституційний Суд України визначив поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам (Рішення Конституційного Суду України «У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)» від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004).

Водночас, суд звертає увагу, що самостійна зміна відповідачем задекларованих показників у автоматизованій системі порушує права та законні інтереси позивача, оскільки декларуючи податкові зобов'язання та податковий кредит, платник податків має право, щоб задекларовані ним показники відповідали показникам, відображеним в електронній базі податкової звітності. Невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, задекларованих позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам, відображеним в електронній базі, шкодить діловій репутації позивача та може мати негативні наслідки як для самого платника податків, так і для його контрагентів.

Виходячи зі специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

За таких обставин суд вважає, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки так невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо, а тому позовні вимоги 2 та 3 підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Метою дотримання принципу пропорційності є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи, зокрема вказаний принцип передбачає, що здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідало б цілям, яких заплановано досягти.

На необхідності дотримання принципу пропорційності при прийнятті рішень органами державної влади наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справах «Йорданова та інші проти Болгарії» та «Ліндхайм та інші проти Норвегії».

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презумує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак, в порушення вимог ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено доказів на підтвердження правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідачем належним чином не доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення та дій щодо коригування податкової звітності позивача.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецагротранском» до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форма «Р» від 26.09.2014 р. №0000412308;

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Спецагротранском», яке відбулося на підставі Акту перевірки від 10.09.2014 р. за №5073/16-01-22-02/38922006, в тому числі, дії з виключення з АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «Спецагротранском» за період квітень - травень 2014 року;

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності ТОВ «Спецагротранском», а саме податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ в розрізі контрагентів за період квітень - травень 2014 року, які були відкориговані на підставі Акту перевірки від 10.09.2014 р. за №5073/16-01-22-02/38922006 «Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «СПЕЦАГРОТРАНСКОМ» по взаємовідносинах з ТОВ «Рокфор Маркет» за березень 2014 р., з ТОВ «Теоком», ТОВ «Мірра - Торг», TOB «Холдінг Інвест Продукт», ТОВ «Іберіус», ТОВ «Експотрейд Україна» за квітень 2014 р., з ТОВ «Мірра - Торг» за травень 2014 р.».

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецагротранском» судовий збір в розмірі 560,28 грн. (п'ятсот шістдесят грн. 28 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2014 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 26.12.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Парненко В.С. Парненко Ю.Ю. Ковтун