Постанова

від 08.10.2015 по справі 804/20207/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2015 рокусправа № 804/20207/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача: Коваль Інни Олексіївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагротранском" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форма "Р" від 26.09.2014 р. №0000412308;

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області щодо коригування показників податкової звітності ТОВ "Спецагротранском", яке відбулося на підставі Акту перевірки від 10.09.2014 р. за №5073/16-01-22-02/38922006, в тому числі, дії з виключення з АІС "Податковий блок" "Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ "Спецагротранском" за період квітень - травень 2014 року;

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області відновити в АІС "Податковий блок" "Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" показники податкової звітності ТОВ "Спецагротранском", а саме податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ в розрізі контрагентів за період квітень - травень 2014 року, які були відкориговані на підставі Акту перевірки від 10.09.2014 р. за №5073/16-01-22-02/38922006 "Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "СПЕЦАГРОТРАНСКОМ" по взаємовідносинах з ТОВ "Рокфор Маркет" за березень 2014 р., з ТОВ "Теоком", ТОВ "Мірра - Торг", TOB "Холдінг Інвест Продукт", ТОВ "Іберіус", ТОВ "Експотрейд Україна" за квітень 2014 р., з ТОВ "Мірра - Торг" за травень 2014 р.".

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що під час судового розгляду справи позивачем надано первинну документацію підприємства, що підтверджує реальність господарських відносин з контрагентами. Щодо корегування показників податкової звітності суд першої інстанції зазначив, що податковий орган самостійно змінив задекларовані в податковій декларації показники, що порушує законні інтереси і права позивача.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що операцій між позивачем та його контрагентами на мають реального характеру. Щодо корегування податкової звітності в системі АІС зазначив, що податковий орган зобов'язаний вносити інформацію в разі здійснення перевірки, що й було виконано податковим органом.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Суду пояснив, що позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують реальний характер господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами; а щодо корегування податкової звітності вважає, що податковий орган не мав правових підстав самостійно вносити зміни показників в інформаційну систему. Також пояснив, що податкове повідомлення-рішення, та акт, на підставі якого внесено інформацію в податковий блок між собою не пов'язані.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Спецагротранском" по взаємовідносинам з ТОВ "Рокфор Маркет" за березень 2014 р., з ТОВ "Теоком", ТОВ "Мірра-Торг", ТОВ "Холдінг Інвест Продукт", ТОВ "Іберіус", ТОВ Експотрейд Україна" за квітень 2014 р., з ТОВ "Мірра-Торг" за травень 2014 р., за результатами якої складено Акт №5073/16-01-22-02/38922006 від 10.09.2014 р. Актом перевірки відображені порушення п. 185.1, ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1, ст. 188, п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено:

- завищення суми податкових зобов'язань за квітень 2014 р. на суму 2417166,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "УКБ" в зв'язку з не підтвердженням реального здійснення господарських операцій ТОВ "Спецагротранском" з отримання будівельно - монтажних робіт у постачальників: в березні 2014 р. у ТОВ "Рокфор Маркет" на суму ПДВ 13812,93 грн., в квітні 2014 р. у ТОВ "Рокфор Маркет" на суму ПДВ 5020,40 грн., у ТОВ "Мірра - Торг" на суму ПДВ 36166,68 грн.; ТОВ "Експотрейд Україна" на суму ПДВ 111666,00 грн.; ТОВ "Холдінг Інвест Продукт" на суму ПДВ 2203333,00 грн. ТОВ "Теоком" на суму ПДВ 47166,67 грн.;

- завищення суми податкового кредиту на суму 2746393,00 в т.ч.: за березень 2014 р. на суму 13873,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Рокфор Маркет; за квітень 2014 р. на суму 2403353,00 грн. по взаємовідносинам: ТОВ "Рокфор Маркет" на суму ПДВ 5020,40 грн.; ТОВ "Мірра - Торг" на суму ПДВ 36166,68 грн.; ТОВ "Експотрейд Україна" на суму ПДВ 111666.00 грн.; ТОВ "Холдінг Інвест Продукт" на суму ПДВ 2203333,00 грн.; ТОВ "Теоком" на суму ПДВ 47166,67 грн.; за травень 2014 р. на суму 329167,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Мірра - Торг".

На підставі Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 26.09.2014 р. №0000412308, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 411533,75 грн., в тому числі 329227,00 грн. за основним платежем, 82306,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також судом першої інстанції встановлено, що на підставі акта перевірки здійснено корегування сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно матеріалів справи, податковим органом встановлено завищення суми податкових зобов'язань всього на суму 2417166,00 грн. та податкового кредиту всього на суму 2746393,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р.18 декларації) та заниженняр.25 декларації суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за березень 2014 р. на суму 60,00 грн., за травень 2014 р. на суму 329167,00 грн.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено вимоги до оформлення податкових накладних.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів апеляційної інстанції вражає за необхідне зазначити щодо твердження відповідача про неможливість дослідження взаємовідносин між ТОВ "Спецагротранском" та ТОВ "Мірра - Торг". Зокрема, дані взаємовідносини підтверджуються договором №1-4 від 01.04.2014 року; платіжним дорученням від 24.04.2014 року №10, яким підтверджено перерахування коштів у сумі 217000,00 грн. в т.ч. ПДВ 36166,67 грн. ТОВ "Мірра - Торг" здійснено на підставі договору №7 від 22.04.2014 р., в той час, як до перевірки в підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Мірра - Торг" надано договір №1-4 від 01.04.2014 р. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивачем направлено на адресу ТОВ "Мірра - Торг" лист від 27.04.2014 р. №б/н в якому зазначило, що 24.04.2014 р. платіжним дорученням №10 перераховані кошти на розрахунковий рахунок, в сумі 217 000,00 грн., проте в платіжному дорученні невірно вказано призначення платежу, у зв'язку з чим викладено прохання зарахувати перераховані кошти, як оплату за будівельно-монтажні роботи згідно договору №1-4 від 01.04.2014 р.

Також, щодо твердження податкового органу про неможливість дослідження взаємовідносин між ТОВ "Спецагротранском" та ТОВ "Теоком" за договором №2-4 від 01.04.2014 р., колегія суддів апеляційної інстанції вражає за необхідне зазначити, що до перевірки надане платіжне доручення від 24.04.2014 р. №11, яким підтверджено перерахування коштів у сумі 283000 грн. в т.ч. ПДВ 47166,67 грн. ТОВ "Теоком" здійснено на підставі договору №8 від 24.04.2014 р., в той час, як до перевірки в підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Мірра - Торг" надано договір №2-4 від 01.04.2014 р. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що, позивачем було направлено на адресу ТОВ "Теоком" лист від 27.04.2014 р. №б/н в якому зазначино, що 24.04.2014 р. платіжним дорученням №11 перераховані кошти на розрахунковий рахунок, в сумі 283 000 грн., проте у платіжному дорученні невірно вказано призначення платежу, у зв'язку з чим викладено прохання зарахувати перераховані кошти, як оплату за будівельно - монтажні роботи згідно договору №2-4 від 01.04.2014 р.

Отже, грошові кошти, перераховані ТОВ "Спецагротранском" платіжним дорученням №11 від 24.04.2014 р. були перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ "Теоком" в якості оплати за договором №2-4 від 01.04.2014 р. Грошові кошти, перераховані ТОВ "Спецагротранском" платіжним дорученням №10 від 24.04.2014 р. були перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ "Мірра - Торг" в якості оплати за договором №1-4 від 01.04.2014 р.

Також колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити з приводу твердження відповідача про порушення в оформленні актів виконаних робіт (неможливо ідентифікувати особу, що виконала БМР та прийняла БМР - відсутня розшифровка підпису таких осіб) за договорами №2403 від 24.03.2014 р. з ТОВ "Рокфор Маркет", №1-4 від 01.04.2014 р. з ТОВ "Мірра - Торг", №1-04 від 01.04.2014 р., №3-4 від 01.04.2014 р. з ТОВ "Холдінг Інвест Продакт", №2-4 від 01.04.2014 р. з ТОВ "Теоком", №2005-9 від 20.05.2014 р. з ТОВ "Мірра - Торг". Слід зазначити, що податковий орган встановивши такі обставини не навів чітку норму закону в обґрунтування наведених порушень.

Порушення в оформленні актів виконаних робіт не можуть слугувати виключними підставами вважати не отриманими позивачем БМР, оскільки не спростовують права позивача на формування податкового кредиту та податкових витрат. Акти виконаних робіт (так само як і додатки до договорів у вигляді кошторису та/або акту приймання-передачі будівельного майданчику) не можуть розглядатись як безумовні докази, у зв'язку з наявністю або відсутністю яких можна зробити висновок про виконання або невиконання умов договорів, оскільки вказані документи мають оцінюватися в сукупності з іншими доказами та документами, які підтверджують здійснення операцій з постачання продукції.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши акти виконаних робіт вважає, що підписи на даних документах відповідають зразкам підписів директорів цих підприємств, що містяться у договорах, укладених позивачем зі спірними контрагентами, про що відповідачем жодних доводів не наведено.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів (так само як і помилки у їх оформленні) не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Так, на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами позивачем надано необхідні первинні документи, які всебічно дослідженні судом першої інстанції та містяться в матеріалах справи. Використання придбаних позивачем БМР у власній господарській діяльності підтверджено, про що зазначено податковим органом у Акті перевірки.

Отже, факт надання послуг позивачеві (позивачем) підтверджується первинними документами, а відтак, окремі недоліки у документальному оформленні цих операцій (зокрема, у платіжних дорученнях, актах виконаних робіт) не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на врахування витрат, понесених на оплату цих послуг, під час визначення об'єкта оподаткування.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то по-перше, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченні одержувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги одержувачем товарів послуг; по-друге залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.6 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 ст. 200 цього Кодексу. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно Порядку заповнення та подання звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 13.11.2013 р. № 678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2013 р. за № 2094/24626 (який був чинний на момент виникнення спірних відносин, втратив чинність 01.12.2014 р.) якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації. У рядку 25 декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та: сплачується до загального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0110; частково сплачується до спеціального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0140; спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації 0121-0123; частково спрямовується на спеціальний рахунок переробного підприємства - рядок 25.2 декларації 0140; залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації 0130.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з іншими контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами. Натомість, документально доведено виконання зобов'язань щодо надання та оплати наданих та отриманих послуг. Це підтверджується не лише документами, але й фактичним використанням вказаних послуг платником податків у своїй діяльності.

Колегія суддів апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, зазначені платником податків в податкових деклараціях.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог стосовно визнання протиправними дій ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області, про корегування показників податкової звітності TOB «Спецагротранском».

За змістом п.61.1 ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Положення п.62.1 ст. 62 Податкового кодексу України визначають, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю (п.п.72.1.5 п. 72.1 Податкового кодексу України).

Згідно пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПКУ).

Відповідно до статті 71 ПКУ інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації , необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПКУ для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У пункті 74.1 статті 74 ПКУ зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

На підставі Акту перевірки податкові повідомлення рішення не приймались, лише проведено корегування в АІС «Податковий блок» в інформаційній базі «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України».

Вчинення дій по проведенню перевірки прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби.

Дії, по проведенню перевірок є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством.

Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платника податків. За результатами даної перевірки будь-яких податкових повідомлень-рішень щодо позивача контролюючим органом не виносилось.

Результат реалізації повноваження податкового органу (а саме - рішення контролюючого органу), може бути об'єктом судового оскарження. Складання акту (або довідки) є обов'язком податкового органу, як результату проведення перевірки, висновки ж акту є складовою частиною акту. Тому, складання висновків також є обов'язком податкового органу.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПКУ, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта (у разі встановлення під час перевірки порушень) або довідки. Акт або довідка підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків.

За наслідками перевірки податковий орган зобов'язаний скласти акт (або довідку в разі не виявлення порушень), що й було здійснено податковим органом.

З огляду на приписи п.71.1 ст.71, п.74.1, п.74.2 ст.74 ПК України, якими визначено поняття «податкова інформація» та порядок її зібрання, «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" є інформаційною базою обробки та використання податкової інформації, а результати її опрацювання використовуються в своїй діяльності органами державної податкової служби.

Дана інформація є відображенням дій податкового інспектора, і не породжує правових наслідків для платника податків, тому такий акт не порушує прав платника податків.

Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації, яка відображена в акті, не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Виходячи із системного тлумачення статей 71, 72, 74 ПКУ колегія суддів апеляційної інстанції дійшла такого правового висновку: для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація , що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. У цьому випадку безпосереднє викладення ДПІ суб'єктивного оціночного судження щодо наявності з боку платника податків порушень податкового законодавства є правом податкового органу, внаслідок чого відсутні порушені права позивача, які підлягають захисту.

Внесення податковим органом до електронної бази інформації, вказаної в акті є службовою діяльністю працівників ДПІ з виконання обов'язків зі збирання доказової інформації про наявність чи відсутність документального підтвердження господарських операцій. Оскільки права позивача оскаржуваними діями відповідача не порушуються, то позовні вимоги є безпідставними.

Дана правова позиція також висловлена в рішенні Верховного Суду України від 09.12.2014 року у справі № 21- 511а14.

Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість задоволення позову щодо корегування показників та зобов'язання відновити показники в електронній базі даних.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в інформаційні бази податковий орган може вносити саме добуту інформацію, яка викладена в акті.

Також слід зазначити, що відображення в інформаційних базах результатів податкового контролю щодо платника податків не є корегуванням податкової звітності , а є лише відомостями (інформацією) щодо фактів, які мали місце (проведення перевірки, проведення звірки, результати контролю). При цьому, дані податкової звітності платника податків залишаються в обсягах, які він самостійно визначив .

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин (частині позовних вимог про визнання протиправними дій податкового органу відносно корегування показників податкової звітності та зобов'язання відновити показники податкової звітності), то постанова суду першої інстанції в цій частині (в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій податкового органу відносно корегування показників податкової звітності та зобов'язання відновити показники податкової звітності) підлягає скасуванню.

Керуючись п. 1, 3 ч.1. ст. 198, ст. 202, 205, 206, 207 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагротранском" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій податкового органу відносно корегування показників податкової звітності та зобов'язання відновити показники податкової звітності, та в цій частині в задоволення позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна