Постанова
від 22.12.2014 по справі 804/20645/14
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 р. Справа № 804/20645/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Парненко В.С.

при секретарі судового засідання Драгота С.А.,

за участю:

представник позивача Танцюра А.О.

представник відповідача Макушенцева А.В.

представник відповідача Кримська О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним, скасування Акту, податкового повідомлення-рішення та зобов'язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (надалі - відповідач), в якому просить:

1. Визнати протиправним і скасувати Акт Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів №641/28-01-49-20/23646710 від 21.11.2014 р. про результати позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» (код ЄДРПОУ 23646710) з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах із ТОВ «Джест Трейд» (код ЄДРПОУ 38800970), ТОВ «ВЕЙЛЕР» (код ЄДРПОУ 39123844), ТОВ «Технології нових генерацій» (код ЄДРПОУ 33835071), ТОВ «Гео - Ленд Лімітед» (код ЄДРПОУ 34757157), TOB «КМС» (код ЄДРПОУ 32119475), ТОВ «Макролоджик» (код ЄДРПОУ 35876881), ТОВ «ДЦ Консалтінг» (код ЄДРПОУ 39029839) за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р.;

2. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000524902 від 08.12.2014 р. про збільшення податкових зобов'язань ТОВ «РИМ2000» за податком на додану вартість в сумі 169898,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 84949,00 грн.;

4. Зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів вилучити з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» інформацію, внесену на ставі Акту №641/28-01-49-20/23646710 від 21.11.2014 р. про результати позапланової виїзної документальної перевірки;

5. Заборонити Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів передавати та враховувати результати, висновки Акту №641/28-01-49-20/23646710 від 21.11.2014 р. про результати позапланової виїзної документальної перевірки.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що податковим органом проведено перевірку підприємства, висновки за результатом якої не відповідають дійсності, в результаті чого всупереч вимогам чинного законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. Надав письмові заперечення проти позову.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Державні податкові інспекції є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

Порядок проведення документальних перевірок залежить від способу організації та місця проведення. Методика проведення перевірок контролюючими органами передбачена главою 8 Податкового кодексу України, а саме види перевірок, порядок та особливості проведення, умови та порядок допуску посадових осіб, строки їх проведення, оформлення перевірок.

У відповідності п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що з 03.11.2014 р. по 14.11.2014 р. податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «РИМ2000» (код ЄДРПОУ 23646710) з питання дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах із ТОВ «Джест Трейд» (код ЄДРПОУ 38800970), ТОВ «Вейлер» (код ЄДРПОУ 39123844), ТОВ «Технології нових генерацій» (код ЄДРПОУ 33835071), ТОВ «Гео - Ленд Лімітед» (код ЄДРПОУ 34757157), TOB «КМС» (код ЄДРПОУ 32119475), ТОВ «Макролоджик» (код ЄДРПОУ 35876881), ТОВ «ДЦ Консалтінг» (код ЄДРПОУ 39029839) за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р., за результатами якої складено Акт 641/28-01-49-20/23646710 від 21.11.2014 р. (надалі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.44.1, пп. 198.2, 198.3, 198.6, пп. 201.1, 201.10 Податкового Кодексу України, внаслідок чого ТОВ «РИМ2000» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, за липень 2014 р. у розмірі 169897,86 грн. по взаємовідносинах із ТОВ «Джест Тейд», ТОВ «Вейлер», ТОВ «Гео-Ленд Лімітед».

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки позивач надав заперечення (лист №676 від 28.11.2014 р.), за результатами розгляду якого висновки Акту перевірки залишені без змін (лист Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 05.12.2014 р. №32554/10/28-01-49-11).

У своєму запереченні ТОВ «РИМ2000» зазначило про бажання брати участь у розгляді його заперечень до Акту перевірки. Податковим органом згідно з п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України було направлено повідомлення від 01.12.2014 р. про розгляд заперечення до Акту перевірки, яке призначено на 04.12.2014 р. об 11:00 год. за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, кім.308. Але, в зазначену годину представники ТОВ «РИМ2000» для участі у розгляді заперечень не з'явились та не надавали письмові пояснення стосовно причин неявки.

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000524902 від 08.12.2014 р. про збільшення податкових зобов'язань ТОВ «РИМ2000» з податку на додану вартість в сумі 169898,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 84949,00 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «РИМ2000» є виробником комп'ютерів та комп'ютерного обладнання, виконує роботи з ремонту комп'ютерів та монтажу комп'ютерних мереж.

На підтвердження здійснення господарських операцій зі спірними контрагентами позивачем до суду надано наступні документи: видаткові накладні №РН-0000143 від 17.07.2014 р., №РН-0000206 від 25.07.2014 р., №РН-0000222 від 31.07.2014 р., №РН-0000149 від 02.07.2014 р., №РН-0000150 від 02.07.2014 р., №РН-0000191 від 30.07.2014 р.; прибутковий ордер № 0000008521 від 17.07.2104 р., № 0000008708 від 25.07.2104 р., №0000008823 від 31.07.2104 р., № 0000008157 від 02.07.2104 р., № 0000008278 від 02.07.2104 р., №0000008738 від 30.07.2104 р.; витяг з реєстру довіреностей за 17.07.2014 р., за 25.07.2014 р., за 31.07.2014 р., за 02.07.2014 р., 30.07.2014 р.; табель обліку використаного робочого часу завідувачем складу ТОВ «РИМ2000» провідного спеціаліста Перепаденко А.М. за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р.; податкові накладні №16 від 17.07.2014 р., №78 від 25.07.2014 р., № 101 від 31.07.2014 р., №10655 від 17.07.2014 р., №12052 від 25.07.2014 р., №1 від 02.07.2014 р., №2 від 02.07.2014 р., №74 від 30.07.2014 р., №515 від 23.07.2014 р., №516 від 23.07.2014 р., №517 від 23.07.2014 р.; оборотно-сальдові відомості за рахунком 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками», оборотно-сальдові відомості за рахунком 281 «Товари на складі», оборотно-сальдова відомість за рахунком 6851 «розрахунки з іншими кредиторами»; рахунки № 3283 від 25.06.2014 р., №3437 від 02.07.2014 р., №4021 від 30.07.2014 р., №2207-2 від 22.07.2014 р., №2207-3 від 22.07.2014 р.; платіжні доручення №11844 від 02.07.2014 р., платіжні доручення №10770 від 30.07.2014 р., №30 від 23.07.2014 р., № 31 від 23.07.2014 р., №32 від 23.07.2014 р.; кошториси №2207-3 (форма 3-п), №2207-1 (форма 3-п), №2207-2 (форма 3-п), №2207-1 від 22.07.2014 р.; акти здачі-прийомки виконаних робіт №515 від 28.07.2014 р., №516 від 28.07.2014 р., №517 від 28.07.2014 р.

В ході проведення перевірки було встановлені наступні порушення та відповідні їм правовідносини.

1. З ТОВ «Джест Трейд» (код ЄДРПОУ 38800970).

При проведенні перевірки використані наступні документи: декларація з ПДВ з додатками за липень 2014 р. №9048223518 від 19.08.2014 р.; Акт Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 27.10.2014 р. №303/7/26-57-22-03-21 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Джест Трейд» (код ЄДРПОУ 38800970) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2014 р.; листи ТОВ «РИМ2000» від 08.10.2014 р. №541, №540, №542, №543, №544, №545, від 09.10.2014 р. №550 та від 07.11.2014 р. №627 з копіями первинних документів стосовно придбання та реалізації комп'ютерної техніки та комплектуючих; перелік комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу: АІС «Картка платника», АІС «Зустрічні перевірки», АРМ «Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

В ході перевірки було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Джест Трейд» цивільний договір не укладався.

Щодо відсутності договору між ТОВ «Джест Трейд» та ТОВ «РИМ2000» відповідачем на адресу підприємства було надано службову записку від 05.11.2014 р. з метою підтвердження взаємовідносин між контрагентами за період липень 2014 р. У відповідь ТОВ «РИМ2000» надано лист від 07.11.2014 р. №627, у якому вказало, що договори з контрагентом ТОВ «Джест Трейд» у письмовій формі не укладалися, усі розрахунки здійснювалися на підставі рахунків.

Придбаний ТОВ «РИМ2000» товар є специфічним, потребуючий особливих умов транспортування та умов приймання-передачі від постачальника до покупця. До перевірки не надано жодних первинних документів та підтверджень виконання умов, які, як правило, зазначаються у складанні угод та регулюють взаємовідносини між контрагентами (права та обов'язки сторін, ціна договору, порядок розрахунків, умови поставки, приймання-передачі товару, гарантії якості товару та обчислення гарантійного строку, упакування і маркування товару, відповідальність сторін, обставини непереборної сили (форс-мажор), право, що застосовується та порядок вирішення спорів, термін дії, інші).

Згідно наданих видаткових та податкових накладних ТОВ «РИМ2000» за липень 2014 р. було отримано товар на суму у розмірі 581473,59 грн. (ПДВ - 96912,27 грн.).

Видаткові накладні від постачальника підписані директором та головним бухгалтером ОСОБА_7 та скріплені мокрою печаткою. Видаткові накладні від покупця підписані Перепаденко А.М. за довіреністю на отримання товару.

На податкових накладних за період липень 2014 р. виписаних ТОВ «Джест Трейд» у місті печатки є відбиток мокрої печатки ТОВ «Джест Трейд» та підпис директора та головного бухгалтера ОСОБА_7

Суми ПДВ за податковими накладними включено ТОВ «РИМ2000» до податкового кредиту липня 2014 р., відображені у реєстрах податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за липень 2014 р.

Оплата за відвантажений товар здійснювалась у липні 2014 р. згідно платіжних доручень №10655 від 17.07.2014 р. на суму 115194,65 грн. (ПДВ 19199,11 грн.), №12052 від 25.07.2014 р. на суму 343941,40 грн. (ПДВ 57323,57 грн.).

Оприбуткування товару ТОВ «РИМ2000» здійснювалося відповідно до прибуткових ордерів №00000008521 від 17.07.2014 р., №00000008708 від 25.07.2014 р., №00000008823 від 31.07.2014 р.

Особа, яка відповідальна за здійснення господарських операцій від постачальника визначено директора та головного бухгалтера ОСОБА_7

З боку ТОВ «РИМ2000» відповідальним за оприбуткування товару визначено завідувача складу Перепаденко А.М. Згідно табелю обліку використання робочого часу №000000090 завідувач складу Перепаденко А.М. за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р. відпрацював 23 дня (184 години).

До перевірки надано журнал реєстрації довіреностей, відповідно до якого для отримання товару ТОВ «Джест Трейд» виписані довіреності №00000002056 від 07.07.2014 р., №00000002164 від 25.07.2014 р., №00000002253 від 31.07.2014 р.

Всупереч Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. №99 наданий до перевірки журнал реєстрації довіреностей не прошнурований, не пронумерований, не скріплений печаткою та підписами керівника та головного бухгалтера.

Місце складання видаткової накладної - м.Дніпропетровськ, в той час як згідно інформаційних баз даних юридична адреса підприємства ТОВ «Джест Трейд» - 03164, м.Київ, вул. Робітнича, буд. 2а, кв.3. При цьому, податкові накладні виписані тією же датою, що і видаткові, підписані директором та головним бухгалтером ОСОБА_7 складались у м.Києві.

Тобто, директор та головний бухгалтер ТОВ «Джест Трейд», яке знаходиться зa юридичною адресою у м. Києві одночасно однією датою виписувала податкові накладні у м. Києві і та складала видаткову накладну та передавала придбаний ТОВ «РИМ2000» товар завідувачу складу Перепаденко А.М. у м, Дніпропетровську, вул. Панікахи, 2, корп. 12.

Крім того, зі складанням видаткової накладної та передачею товару на ТОВ «РИМ2000» у м. Дніпропетровську директор та головний бухгалтер ОСОБА_7, що є єдиною посадовою особою, яка має право підпису податкових накладних, виписувала податкові накладні та передавала товар до інших контрагентів, місцезнаходження яких у різних місцях України у той самий час. Цей факт унеможливлює перебування посадової особи ОСОБА_7 одночасно у різних місцях розташування контрагентів-покупців.

З огляду на викладене слідують наступні висновки:

ТОВ «Джест Трейд» провело документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства. Такі фінансово - господарські операції не створювали настання реальних наслідків, а зводились тільки до їх маскування, шляхом складання відповідних документів та відображення операцій в податковому та бухгалтерському обліках. При дослідженні обставин реальності здійснення господарських операцій платника податків на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку, податковий орган повинен приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Документи, які підтверджують факт транспортування товару від постачальника до покупця згідно видаткових накладних для перевірки не надані. На лист СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровська МГУМ від 05.11.2014 р. про надання пояснень та документального підтвердження ТОВ «РИМ2000» надало відповідь від 07.11.2014 р. №627 та від 08.10.2014 р. №541. В листі №541 від 08.10.2014 р. ТОВ «РИМ 2000» зазначило, що товар був доставлений постачальником на склад ТОВ «РИМ2000» у м. Дніпропетровську, вул. Панікахи, 2, корп.12. У листі від 07.11.2014 р. №627 підприємство зазначає, що відмінність укладених угод позбавляє ТОВ «РИМ 2000» можливості в обов'язковому порядку вимагати від наших контрагентів надання товарно-транспортних накладних. У зв'язку з відсутністю договору, в якому були б визначені умови постачання товару, факт правомірності відсутності на підприємстві товарно-транспортних накладних посадовими особами не підтверджено. Слід врахувати той факт, що на ТОВ «Джест Трейд» відсутні транспортні засоби. Враховуючи асортимент постачаємого товару, перевезення можливе тільки вантажним транспортом, яке мало б бути виконано лише перевізником. В даному випадку, документальним підтвердженням транспортування товару є наявність товарно-транспортних накладних.

Актом ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.10.2014 р. №303/7/26-57-22-03-21 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Джейст Трейд» (код ЄДРПОУ 38800970) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2014 р. встановлено відсутність у ТОВ «Джест Трейд» власних орендованих основних фондів для зберігання та перевезення товарів, відсутність автомобільного чи іншого транспорту, а також іншого устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства.

В даному Акті також встановлено факти формування податкових зобов'язань по операціях з підміни товарів, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту, а саме було здійснено аналіз бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних ТОВ «Джест Трейд за період травень-липень, згідно якого вбачається товарний обрив за перевіряємий період. Тобто встановлено придбання однієї групи товарів (помідор свіжий, устілки для взуття, оболонка текстильна ВЕТЕХ KDB, побутова техніка, дитячі іграшки, заморожене хребтове сало свиней, кабель коаксіальний SL6 1.02 мм без з`єднувальних деталей), а реалізацію іншої групи товарів, яка не придбавалась (олія соняшникова нерафінована, муфта, послуги з організації по перевезенню залізницею сільгосппродукції, VIA BEAUTY грязьова маска для обличчя, посуд ін.).

З урахуванням матеріалів перевірки не підтверджено реальність здійснення ТОВ «РИМ2000» операцій з придбання товарів у ТОВ «Джест Трейд».

Крім того, товари придбанні у ТОВ «Джест Трейд» мають код УКТ ЗЕД, проте згідно інформаційних баз даних підприємство ТОВ «Джест Трейд» на протязі всього строку діяльності не проводило зовнішньоекономічну діяльність та не придбавало товари з даними кодами УКТ ЗЕД у інших постачальників.

Таким чином, перевіркою встановлено юридичну дефектність первинних документів у господарських операцій між ТОВ «РИМ 2000» і постачальником ТОВ «Джест Трейд», у зв'язку з тим, що:

1) діяльність ТОВ «Джест Трейд» не є господарською діяльністю підприємств, в розумінні п. 14.1.36 Податкового Кодексу України;

2) договір на виконання робіт (послуг) між ТОВ «РИМ 2000» та ТОВ «Джест Трейд» не укладався;

3) видаткові накладні оформлені з порушенням вимог податкового законодавства;

4) товарно-транспортні накладні відсутні, факт транспортування товару не підтверджено;

5) податкові накладні оформлені з порушенням вимог податкового законодавства.

2. З ТОВ «ВЕЙЛЕР» (код ЄДРПОУ 39123844).

Для проведення перевірки були використані наступні документи: видаткові накладні за липень 2014 р.; податкові накладні за липень 2014 р.; прибуткові ордери за липень 2014 р.; журнал довіреностей за липень 2014 р.; оборотно-сальдова відомість рахунку 63 за липень 2014 р.; платіжні доручення за період липень 2014 р.; табелі робочого часу працівників ТОВ «РИМ 2000»; сертифікати та декларації відповідності.

В ході перевірки було встановлено, що між позивачем та ТОВ «ВЕЙЛЕР» цивільний договір не укладався.

Щодо відсутності договору між ТОВ «ВЕЙЛЕР» та ТОВ «РИМ2000» відповідачем на адресу підприємства було надано службову записку від 05.11.2014 р. з метою підтвердження взаємовідносин між контрагентами за період липень 2014 р. У відповідь ТОВ «РИМ2000» надано лист від 07.11.2014 р. №627, у якому вказало, що договори з контрагентом ТОВ «ВЕЙЛЕР» у письмовій формі не укладалися, усі розрахунки здійснювалися на підставі рахунків.

Згідно наданих видаткових та податкових накладних ТОВ «РИМ2000» за липень 2014 р. було отримано товар на суму у розмірі 427313,50 грн. (ПДВ - 71218,92 грн.).

Видаткові накладні від постачальника підписані директором та головним бухгалтером ОСОБА_9 та скріплені мокрою печаткою. Видаткові накладні від покупця підписані Перепаденко А.М. за довіреністю на отримання товару.

На податкових накладних за період липень 2014 р. виписаних ТОВ «ВЕЙЛЕР» у місті печатки є відбиток мокрої печатки ТОВ «ВЕЙЛЕР» та підпис директора та головного бухгалтера ОСОБА_9

Оплата за відвантажений товар здійснювалась у липні 2014 р. згідно платіжних доручень №11844 від 02.07.2014 р. на суму 67500,00 грн. (ПДВ 11250,00 грн.), №10770 від 30.07.2014 р. на суму 340998,00 грн. (ПДВ 56883,00 грн.).

Оприбуткування товару ТОВ «РИМ2000» здійснювалося відповідно до прибуткових ордерів №00000008157, №00000008278, №00000008738 від 02.07.2014 р.

Особа, яка відповідальна за здійснення господарських операцій від постачальника визначено директора та головного бухгалтера ОСОБА_9

До перевірки надано журнал реєстрації довіреностей, відповідно до якого для отримання товару ТОВ «ВЕЙЛЕР» виписані довіреності №00000001889 від 02.07.2014 р., №00000002232 від 30.07.2014 р.

Місце складання видаткової накладної - м.Дніпропетровськ, в той час як згідно інформаційних баз даних юридична адреса підприємства ТОВ «ВЕЙЛЕР» - 04080, м.Київ, вул. Хвойки, буд. 10. При цьому, податкові накладні виписані тією же датою, що і видаткові, підписані директором та головним бухгалтером ОСОБА_9 складались у м.Києві.

Тобто, директор та головний бухгалтер ТОВ «ВЕЙЛЕР», яке знаходиться зa юридичною адресою у м. Києві одночасно однією датою виписувала податкові накладні у м. Києві і та складала видаткову накладну та передавала придбаний ТОВ «РИМ2000» товар завідувачу складу Перепаденко А.М. у м, Дніпропетровську, вул. Панікахи, 2, корп. 12.

Крім того, зі складанням видаткової накладної та передачею товару на ТОВ «РИМ 2000» у м. Дніпропетровську директор та головний бухгалтер ОСОБА_9, що є єдиною посадовою особою, яка має право підпису податкових накладних, виписувала податкові накладні та передавала товар на інших контрагентів, місцезнаходження яких у різних місцях України у той самий час. Цей факт унеможливлює перебування посадової особи ОСОБА_9 одночасно у різних місцях розташування контрагентів-покупців.

З огляду на викладене слідують наступні висновки:

ТОВ «ВЕЙЛЕР» провело документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства. Такі фінансово - господарські операції не створювали настання реальних наслідків, а зводились тільки до їх маскування, шляхом складання відповідних документів та відображення операцій в податковому та бухгалтерському обліках. При дослідженні обставин реальності здійснення господарських операцій платника податків на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку, податковий орган повинен приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Документи, які підтверджують факт транспортування товару від постачальника до покупця згідно видаткових накладних для перевірки не надані. На лист СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровська МГУМ від 05.11.2014 р. про надання пояснень та документального підтвердження ТОВ «РИМ2000» надало відповідь від 07.11.2014 р. №627 та від 08.10.2014 р. №541. В листі №541 від 08.10.2014 р. ТОВ «РИМ 2000» зазначає, що товар був доставлений постачальником на склад ТОВ «РИМ2000» у м. Дніпропетровську, вул. Панікахи, 2, корп.12. У листі від 07.11.2014 р. №627 підприємство зазначає, що відмінність укладених угод позбавляє ТОВ «РИМ 2000» можливості в обов'язковому порядку вимагати від наших контрагентів надання товарно-транспортних накладних. У зв'язку з відсутністю договору, в якому були б визначені умови постачання товару, факт правомірності відсутності на підприємстві товарно-транспортних накладних посадовими особами не підтверджено. Слід врахувати той факт, що на ТОВ «ВЕЙЛЕР» відсутні транспортні засоби. Враховуючи асортимент постачаємого товару, перевезення можливе тільки вантажним транспортом, яке мало б бути виконано лише перевізником. В даному випадку, документальним підтвердженням транспортування товару є наявність товарно-транспортних накладних.

Крім того, товари придбанні у ТОВ «ВЕЙЛЕР» мають код УКТ ЗЕД, проте згідно інформаційних баз даних підприємство ТОВ «ВЕЙЛЕР» на протязі всього строку діяльності не проводило зовнішньоекономічну діяльність.

1) діяльність ТОВ «ВЕЙЛЕР» не є господарською діяльністю підприємств, в розумінні п. 14.1.36 Податкового Кодексу України;

2) договір на виконання робіт (послуг) між ТОВ «РИМ 2000» та ТОВ «ВЕЙЛЕР» не укладався;

3) видаткові накладні оформлені з порушенням вимог податкового законодавства;

4) товарно-транспортні накладні відсутні, факт транспортування товару не підтверджено;

5) податкові накладні оформлені з порушенням вимог податкового законодавства.

3. З ТОВ «Гео-Ленд Лімітед» (код ЄДРПОУ 34757157).

Для проведення перевірки були використані наступні документи: акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) за липень 2014 р.; податкові накладні за липень 2014 р.; оборонно-сальдова відомість рахунку 6851 за липень 2014 р.; платіжні доручення за період липень 2014 р.; кошторис форми 3-п (додаток до акту здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) за липень 2014 р.

В ході документальної позапланової виїзної перевірки встановлено, що між позивачем (замовником) та ТОВ «Гео -Ленд Лімітед» (підрядником) договір на виконання робіт не укладався.

Щодо відсутності договору між ТОВ «Гео-Ленд Лімітед» та ТОВ «РИМ2000» відповідачем на адресу підприємства було надано службову записку від 05.11.2014 р. з метою підтвердження взаємовідносин між контрагентами за період липень 2014 р. У відповідь ТОВ «РИМ2000» надано лист від 07.11.2014 р. №627, у якому вказало, що договори з контрагентом ТОВ «ВЕЙЛЕР» у письмовій формі не укладалися, усі розрахунки здійснювалися на підставі рахунків.

У Акті перевірки податковий орган вказує на умови підрядних відноси, які закріплені главою 33 Господарського кодексу України та спільним наказом Держкомстату і Держкомбуду України від 21.06.2002 р.№237/5.

Всупереч вказаним нормам в ході перевірки не було надано Договору на виконання робіт (послуг), №КБ-2в Акту приймання виконаних підрядних робіт, №КБ-3 Довідки про вартість виконаних підрядних робіт встановлених зразків.

ТОВ «Гео -Ленд Лімітед» має стан 8 «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», згідно інформаційних баз - юридична адреса підприємства: м.Харків, пр. Жуковського. 8. На рахунках - фактурах наданих ТОВ «Гео -Ленд Лімітед» адреса зазначена:49051. м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів. 13.

За адресою вказаною у первинних документах ТОВ «Гео -Ленд Лімітед» податковим органом було направлено запит від 21.11.2014 р. №31019/10/28-01-49-11 на підприємство ВАТ «Дніпропетровський холодокомбінат» (код ЄДРПОУ 01558135), юридична адреса - 49051, м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 13 про пояснення та документального підтвердження щодо надання в оренду приміщень ТОВ «Гео - Ленд Лімітед». У відповідь ВАТ «Дніпропетровський холодокомбінат» надано лист від 21.11.2014 р. №21/11-3, відповідно до якого ВАТ «Дніпропетровський холодокомбінат» не підтверджує правових відносин з ТОВ «Гео - Ленд Лімітед» у липні 2014 р.

Відповідно до вищевикладеного, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Гео - Ленд Лімітед» не знаходиться ні за адресою, зазначеною у реєстраційних документах, ні за адресою, яка вказана у первинних документах, що не підтверджує факту реального здійснення господарських операцій та доводить юридичну дефектність первинних документів.

В ході проведення перевірки підприємством надано кошториси №2207-3, №2207-1, №2207-2 до актів виконаних робіт які не відповідають встановленому зразку. В даних документах зазначено лише, що об'єктом виконання робіт є роботи по монтажу системи контролю доступу на об'єкті офісного приміщення з центром обробки даних за адресою: Дніпропетровська область. Дніпропетровський район, Новоолександрівська сільська рада.

Надані до перевірки акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) та кошториси не містять потрібних вимог щодо заповнення відповідних документів, встановлених спільним наказом Держкомстату й Госстроя України від 21.06.2002 №237/5.

Згідно з даними автоматично-інформаційних баз встановлено, що у ТОВ «Гео - Ленд Лімітед» відсутні власні або орендовані основні фонди, кількість працюючих - 1 особа, відсутність автомобільного чи іншого транспорту, а також іншого устаткування, що необхідне для здійснення фінансового - господарської діяльності. Також, основним видом діяльності контрагента є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

У Акті перевірки податковий орган вказує на відсутність у ТОВ «Гео - Ленд Лімітед» ліцензії на проведення господарської діяльності, яка пов'язана із створенням об'єктів архітектури та фахівців потрібної кваліфікації на проведення будівельно-монтажних робіт.

Згідно наданих актів виконаних робіт та податкових накладних ТОВ «РИМ 2000» за липень 2014 р. отримано послуг на суму у розмірі 10600,00 грн.

Оплата за відвантажений товар здійснювалась у липні 2014 р. згідно платіжних доручень від 23.07.2014 р. №31 на суму 2200,00 грн. (ПДВ 366,67 грн.), №32 на суму 4104,00 грн. (ПДВ 684,00 грн.), №30 на суму 4296,00 грн. (ПДВ 716,00 грн.).

Особа, яка відповідальна за здійснення господарських операцій від підрядника визначено ОСОБА_10 (без зазначення посади).

У виданих ТОВ «Гео - Ленд Лімітед» податкових накладних за липень 2014 р. у графі «місцезнаходження» вказано: вул. Журналістів, буд 13, м.Дніпропетровск, 49051, в той час як згідно інформаційних баз даних юридична адреса підприємства: 61085, м.Харків, пр.-т Жуковського, буд.8.

З огляду на викладене слідують наступні висновки:

ТОВ «Гео - Ленд Лімітед» провело документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства. Такі фінансово - господарські операції не створювали настання реальних наслідків, а зводились тільки до їх маскування, шляхом складання відповідних документів та відображення операцій в податковому та бухгалтерському обліках.

Таким чином, перевіркою встановлено юридичну дефектність первинних документів у господарських операцій між ТОВ «РИМ 2000» і постачальником ТОВ «Гео - Ленд Лімітед», у зв'язку з тим, що:

1) діяльність ТОВ «Гео - Ленд Лімітед» не є господарською діяльністю підприємств, в розумінні п. 14.1.36 Податкового Кодексу України;

2) договір на виконання робіт (послуг) між ТОВ «РИМ 2000» та ТОВ «Гео - Ленд Лімітед» не укладався;

3) податкові накладні оформлені не належним чином;

4) акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) не відповідають затвердженим формам;

5) місцезнаходження підприємства, яке зазначено у первинних документах за період липень 2014 р. не підтверджено.

З огляду на викладене суд зазначає наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено вимоги до оформлення податкових накладних.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Щодо відсутності у позивача товаросупровідних документів.

Чинним законодавством передбачено обов'язковість наявності транспортних, супроводжувальних та інших документів, а саме: якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95р. №488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. №363, зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998 р. за №128/2568 зазначено, що «товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи». Здавання вантажу у пункті призначення вантажоодержувачу відповідно до п.13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні проводиться згідно з товарно - транспортною накладною.

Відповідно п.11.7 вищевказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоотримувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідченні підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

Пунктами 11.1, 11.3 та 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є дорожні листи вантажного автомобіля, а дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Враховуючи специфіку товару підприємства, суд зазначає, що позивачем не надано суду будь яких документів на підтвердження транспортування товару власним транспортом або транспортом інших суб'єктів господарювання а також інших документів, необхідних для перевезення.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів.

Так, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 317 Господарського кодексу України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Господарські відносини у сфері матеріально-технічного забезпечення капітального будівництва регулюються відповідними договорами підряду, якщо інше не передбачено законодавством або договором сторін. За згодою сторін будівельні поставки можуть здійснюватися на основі договорів поставки.

За договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору (ст. 318 Господарського кодексу України).

Статтею 321 Господарського кодексу України визначено порядок розрахунків за договором підряду на капітальне будівництво.

Фактичні витрати па будівництво об'єкта відбиваються в первинних облікових документах, форми яких затверджені спільним наказом Держкомстату і Держкомбуду України від 21.06.2002 №237/5 № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт»; № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт».

У первинних облікових документах вказуються обсяги виконаних підрядних робіт і їх вартість підтверджені замовником і підрядною організацією. На підставі цих документів замовник здійснює розрахунки за виконані підрядником роботи.

В Акті приймання виконаних підрядних робіт і Довідці про вартість виконаних підрядних робіт відбиваються виконані підрядні роботи і їх вартість. Згідно з роз'ясненнями Державного комітету України по будівництву й архітектурі (лист від 08.07.2004 р. № 8/8-1) складання зазначених документів поширюється на будівельні підприємства й структурні підрозділи підприємств усіх видів діяльності й форм власності, які виконують: будівельні й монтажні роботи; роботи з капітального й поточного ремонту будинків і споруджень; інші підрядні роботи.

Акт приймання виконаних підрядних робіт складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві на основі журналу обліку виконаних робіт (форма № КБ-6) у двох примірниках і подається субпідрядником генпідряднику,генпідрядником - замовнику (забудовнику).

Акт складається щомісячно фахівцями будівельного підприємства (незалежно від форми власності цього підприємства),якщо підприємством у звітному періоді виконувались будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи з залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності.

У разі виконання робіт господарським способом акт за формою № КБ-2в складається в аналогічному порядку. При виконанні робіт з поточного ремонту складання зазначеної форми не є обов'язковим.

Адресна частина акту заповнюється відповідно до контракту(договору) на виконання робіт.

Вартісні показники форми відображаються за рівнем цін,визначених у договірній ціні, складеній у поточних цінах,підтверджених підрядником та узгоджених з замовником, якщо інше непередбачене контрактом (договором) на виконання робіт.

У вільних рядках акту наводяться дані про види, обсяги та вартість виконаних у звітному періоді робіт.

Вартість окремих видів робіт визначається шляхом калькулювання на підставі витрат ресурсів за ресурсними елементними кошторисними нормами на одиницю виміру обсягів

виконаних робіт та їхньої вартості у поточних цінах.

При встановленні твердої договірної ціни акт складається у встановленому порядку або за спрощеною формою, виходячи з питомої ваги виконаних обсягів робіт по етапах, конструктивних елементах у їх загальному обсязі, прийнятому в твердій договірній ціні (без розрахунку одиничної вартості).

Витрати на будівництво - прямі, загальновиробничі, інші та адміністративні визначаються згідно з чинними Державними будівельними нормами України.

Податки, збори, обов'язкові платежі, які не враховані складовими вартості будівництва і що відносяться на собівартість будівельно-монтажних робіт, визначаються згідно з чинним законодавством.

Отже, нормами вказаних нормативно-правових актів визначено форми укладання цивільно - господарських договорів та вимоги до їх оформлення.

В порушення ст. 181 Господарського кодекс України позивачем не надано доказів укладання договорів ані за загальним правилом ані у спрощений спосіб (докази обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, підтвердження прийняття до виконання замовлень).

Крім того, позивачем не надано жодних документів встановленого зразка, обов'язковість яких встановлена спільним наказом Держкомстату і Держкомбуду України від 21.06.2002 №237/5 та главою 33 Господарського кодексу України (Договір на виконання робіт (послуг), №КБ-2в Акт приймання виконаних підрядних робіт, №КБ-3 Довідка про вартість виконаних підрядних робіт, кошториси, акти здачі-прийомки ін.).

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена ЦК, законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Крім того, керуючись Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Позивач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів укладання договорів, їх виконання, використання отриманих товарів/послуг у своїй комерційній діяльності, а також того, що вчинення зазначених операцій було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання обґрунтованої податкової вигоди.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 № 568/11/13-10 Верховний Суд України дотримується наступної правової позиції щодо підтвердження товарності господарських операцій: «Відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій».

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем наведено та надано достатньо доказів наявності підстав вважати правочини укладені між позивачем та його контрагентами такими, що не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що в спірних правовідносинах відповідач зробив висновок щодо визнання правочинів такими, що не спричинили реального настання правових наслідків під час встановлення певних фактів та обставин в порядку виконання покладених на неї обов'язків, а саме: документальної позапланової виїзної перевірки позивача. По суті зазначений висновок відповідача не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії в розумінні положень ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, та не виходить за рамки компетенції податкового органу.

Суд звертає увагу, що доводи позивача на підтвердження позовних вимог не спростовують висновків Акту перевірки. Щодо не надання до перевірки певних документів, які б обґрунтовували цілі та задачі господарських операцій, їх виконання, недоліки складання первинних документів (журналів реєстрації довіреностей, актів здачі-прийомки виконаних робіт, кошторисів ін.) позивачем доводів не наведено.

Таким чином, на думку суду, надані первинні документи, на які вказує позивач не є достатніми для того, щоб зробити висновок про реальність проведених операцій, оскільки сам по собі обмін видатковими та податковим накладними, а також виключно наявність прибуткових ордерів, реєстрів довіреностей, платіжних доручень не підтверджують переміщення товару (рух товарів) та ін.

В той же час, суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності у Акті перевірки прямих вказівок на розбіжності між вимогами діючого законодавства до оформлення первинних документів та їх фактичним змістом, оскільки зміст Акту перевірки свідчить про повне обґрунтування виявлених порушень з посиланнями на норми законодавства.

Щодо твердження позивача, що податковим органом неправомірно враховано висновки Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Джест Тейд», суд зазначає, що дані висновки не були визначальними та виключними обставинами при визначенні податкових зобов'язань підприємства. При проведенні перевірки досліджувалися виключно господарські відносини позивача з ТОВ «Джест Тейд», ТОВ «ВЕЙЛЕР», ТОВ «Гео-Ленд Лімітед».

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а відтак позовна вимога 2 задоволенню не підлягає.

Окремо слід зазначити відносно позовної вимоги 1.

Фактично, доводи позивача на підтвердження обґрунтування протиправності Акту перевірки ґрунтуються на обставинах в обґрунтування протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, які викладені вище.

Процедурні порушення податкового органу під час проведення перевірки позивачем не наведені.

Відповідно до п. 86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/1877 (надалі - Порядок) акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У п. 6 розділу І вказаного Порядку передбачено, як складається висновок акта документальної перевірки, зокрема про те, що зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Відповідно до п. 6 розділу II Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки в зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом (абзац 4 пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.

Вказана норма Порядку під актом розуміє службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до ст. 58 Податкового кодексу України питання щодо визначення грошового зобов'язання платникові податків за результатами перевірок вирішує контролюючий орган, а не посадові особи, що здійснювали перевірку. При цьому згідно з пунктом 86.8статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником ).

Відповідно до викладеного, діяльність із складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни.

За змістом ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, з наведених процесуальних норм закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов'язку.

А тому дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень (у разі бездіяльності - відповідні дії повинні, або не вчинюються суб'єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції), та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

Заявлена позовна вимога позивача не відповідає наведеним критеріям. Складання Акту перевірки є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства. Саме по собі проведення перевірки (та висновки за результатами її проведення) не створює для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та самі по собі не можуть розцінюватися як перешкода для отримання платником належних йому сум бюджетної заборгованості.

Зміст та висновки Актів перевірок також не є остаточними, а є лише особистою думкою посадових осіб податкового органу, які проводять перевірки, щодо кваліфікації поведінки платника з точки зору її відповідності нормам податкового законодавства. А відтак Акт перевірки не може заподіяти шкоду платникові.

З урахуванням цього, ані акт перевірки, ані дії посадових осіб контролюючого органу щодо включення до акту певних висновків не можуть порушувати права платника податків.

За таких обставин, позовна вимога 1 задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог 3 та 4 суд зазначає наступне.

Наказом Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 року «Про введення в експлуатацію інформаційної системи «Податковий блок» з 01.01.2013 року було введено в експлуатацію ІС «Податковий блок» в органах державної податкової служби всіх рівнів».

Згідно п. 2.1. наказу Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 року «Про введення в експлуатацію інформаційної системи «Податковий блок» існуючі інформаційні системи, в тому числі АС «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», експлуатувалися паралельно з інформаційною системою «Податковий блок» до 31.01.2013 р..

Наказом ДПС України № 1197 від 24.12.2012 року «Про введення в дію Тимчасового регламенту експлуатації інформаційної системи «Податковий блок» з 01.01.2013 року затверджено та введено в дію Тимчасовий регламент експлуатації інформаційної системи «Податковий блок».

Суд вважає за необхідне наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Відповідно до ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

У пп. 14.1.171. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України вказано, що податкова інформація - у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

Згідно ст. 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Конституційний Суд України визначив поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам (Рішення Конституційного Суду України «У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)» від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004).

Разом з тим, згідно з п. 66.1 ст. 66 Податкового кодексу України підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є: інформація органів державної реєстрації; інформація банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтверджена інформація, що надається платниками податків; інформація суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; дані перевірок платників податків.

Експлуатація ІС «Податковий блок» здійснюється відповідно до Тимчасового регламенту, затвердженого наказом ДПС України від 24.12.2012 року №1197, який встановлює порядок дій структурних підрозділів територіальних органів Міндоходів з використання системи при виконанні функціональних обов'язків. ІС «Податковий блок» містить декілька підсистем - автоматизованих інформаційних систем (АІС), серед яких: «Реєстрація платників податків», «Обробка податкової звітності та платежів», «Облік платежів», «Податковий аудит», а також «Скарга» та «Суди». Інформація з вказаних підсистем в автоматичному режимі відображається в аналітичній системі - ризикоорієнтованій системі адміністрування податків - «Аналітична система», за допомогою якої можна лише переглянути результати співставлення та відпрацювання схемного кредиту.

Працівники територіальних органів Міндоходів за спеціальною процедурою отримують права доступу користувача до компонентів системи (ролі) та інформаційних ресурсів відповідно до повноважень кожного окремого працівника. При цьому, Тимчасовим регламентом для кожної підсистеми визначено конкретні процедури, які можуть виконуватись, терміни та періодичність їх виконання, а також підрозділи на конкретному рівні (районний, центральний) щодо кожної окремої процедури, які відповідальні за внесення, актуалізацію та обробку даних в ІС «Податковий блок».

Отже, в ІС «Податковий блок» спеціально уповноваженими відповідальними особами територіальних органів Міндоходів щодо кожного окремого платника податків вносяться об'єктивні дані - податкова інформація: відомості щодо реєстрації платника податків, відомості щодо перебування його на обліку, дані податкової звітності платника податків (задекларовані), дані щодо фактичної сплати податків, результати податкового контролю та інша податкова інформація.

Інформація з ІС «Податковий блок» використовується територіальними органами Міндоходів в тому числі під час проведення перевірок та звірок.

Такі дані (інформація) містяться в інформаційних базах в обсягах, що самостійно відображені платниками податків в податковій звітності. Поряд з цим в інформаційних базах міститься інформація контролюючих органів щодо результатів податкового контролю даних податкової звітності платника податків. При цьому, дані податкової звітності платника податків є даними платника податків, а результати податкового контролю - є даними контролюючого органу.

Таким чином, під поняттям «коригування» розуміється «зміна» або «виправлення». Відображення в інформаційних базах результатів податкового контролю щодо платника податків не є зміною податкової звітності, а є лише відомостями щодо фактів, які об'єктивно мали місце - проведення перевірки, її результати. При цьому, дані податкової звітності платника податків залишаються в обсягах, самостійно визначених платником податків.

Суд звертає увагу, що сторонами по справі не надано доказів наявності інформації у автоматизованих інформаційних системах, внесеної на підставі Акту перевірки.

У розумінні ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України до суду має право звертатися особа, права, інтереси якої порушені, проте позивачем жодним чином не доведено суду які саме його права та охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вчинення відповідачем оскаржуваних дій, а судом не встановлено порушення таких прав.

Таким чином, позивачем не доведено його порушеного права, а саме наявності відповідної інформації в обумовленому програмному продукті органу податкової служби, яка б створювала, змінювала та припиняла юридичні права та обов'язки платника податку, тобто породжувала правові наслідки. Отже, дані дії податкового органу, по суті, є лише збиранням податкової інформації, які не обумовлюють зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, у суду відсутні підстави зобов'язати податковий орган вилучити інформацію з автоматизованих інформаційних систем та заборонити передавати та враховувати висновки Акту перевірки, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено факту наявності такої інформації в АІС «Податковий блок». Відповідно позовна вимога 3 та 4 як похідна задоволенню не підлягають.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем помилково обраний матеріально-правовий спосіб захисту порушеного права викладений у п. 4 позовної вимоги, так як дана вимога не захищає права позивача, обмежуючи державний орган в використанні певної податкової інформації.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Метою дотримання принципу пропорційності є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи, зокрема вказаний принцип передбачає, що здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідало б цілям, яких заплановано досягти.

На необхідності дотримання принципу пропорційності при прийнятті рішень органами державної влади наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справах «Йорданова та інші проти Болгарії» та «Ліндхайм та інші проти Норвегії».

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем належним чином доведено правомірність своїх дій та рішень в рамках проведеної перевірки.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи те, що під час звернення до адміністративного суду позивач сплатив судовий збір за майнові вимоги у розмірі 487,20 грн., із необхідних 4872,00 грн. то з нього підлягає стягнення до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384,80 грн.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним, скасування Акту, податкового повідомлення-рішення та зобов'язати вчинити певні дії, - відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» судовий збір в розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2014 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 26.12.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Парненко В.С. Парненко Ю.Ю. Ковтун


Суд	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	22.12.2014
Оприлюднено	05.01.2015
Номер документу	42077336
Судочинство	Адміністративне

Парненко Вікторія Станіславівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 22.12.2014 по справі 804/20645/14ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —804/20645/14

Постанова від 22.12.2014

Постанова
від 22.12.2014 по справі 804/20645/14
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД