Ухвала

від 08.09.2016 по справі 804/20645/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2016 року м. Київ К/800/40148/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Танцюри А.О.,

представника відповідача Макаренка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування акту, податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» (далі - позивач, ТОВ «РИМ2000») звернулося до суду першої інстанції з позовом в якому просило:

- визнати протиправним і скасувати акт Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 641/28-01-49-20/23646710 від 21.11.2014 року про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «РИМ2000» (код ЄДРПОУ 23646710) з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах із ТОВ «Джест Трейд», ТОВ «ВЕЙЛЕР», ТОВ «Технології нових генерацій», ТОВ «Гео - Ленд Лімітед», TOB «КМС», ТОВ «Макролоджик», ТОВ «ДЦ Консалтінг» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року;

- визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000524902 від 08.12.2014 року про збільшення податкових зобов'язань ТОВ «РИМ2000» за податком на додану вартість в сумі 169898,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 84949,00 грн.;

- зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів вилучити з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акту № 641/28-01-49-20/23646710 від 21.11.2014 року про результати позапланової виїзної документальної перевірки;

- заборонити Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів передавати та враховувати результати, висновки акту № 641/28-01-49-20/23646710 від 21.11.2014 року про результати позапланової виїзної документальної перевірки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентами ТОВ «Джест Тейд», ТОВ «Вейлер», ТОВ «Гео-Ленд Лімітед» не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірними. Наявність у позивача виписаних контрагентами податкових накладних та інших документів, за відсутністю реального вчинення господарських операцій у спірних правовідносинах не надають позивачу право на формування податкового кредиту. Відображення в інформаційних базах даних податкового органу будь-яких розбіжностей в задекларованих платниками податків показниках не тягне за собою зміни в обліковій картці платника податків, щодо узгоджених сум податкового кредиту та податкового зобов'язання, не створюють для платника податків будь-яких юридичних наслідків не змінюють прав та обов'язків, оскільки внесення такої інформації не призводить до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків.

Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів замінено правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 КАС України.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про його скасування, як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем подані всі необхідні первинні документи що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ним та ТОВ «Джест Тейд», ТОВ «Вейлер», ТОВ «Гео-Ленд Лімітед», а тому оскаржуване податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню, а дії податкового органу щодо викладення певних висновків в акті перевірки та коригування показників податкової звітності є протиправними.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

У листопаді 2014 року податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «РИМ2000» з питання дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах із ТОВ «Джест Трейд», ТОВ «Вейлер», ТОВ «Технології нових генерацій», ТОВ «Гео-Ленд Лімітед», ТОВ «КМС», ТОВ «Макролоджик», ТОВ «ДЦ Консалтінг» за липень 2014 року, за результатами якої складено акт №641/28-01-49-20/23646710 від 21.11.2014 року (а.с. 25-46).

У висновках акту перевірки, відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), внаслідок заниження податку на додану вартість за липень 2014 року на 169897,86 гривень по взаємовідносинах із ТОВ «Джест Тейд», ТОВ «Вейлер», ТОВ «Гео-Ленд Лімітед».

На підставі акту перевірки, за виявленими порушеннями, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000524902 від 08.12.2014 року, яким збільшено позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 254847 гривень, у тому числі за основним платежем 169898 грн. та штрафними санкціями 84949 грн. (а.с. 65).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Щодо податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000524902 від 08.12.2014 року, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України (пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України)

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Отже, в даному випадку, враховуючи специфіку придбаних у контрагентів товарів (комп'ютерна техніка та комплектуючі: монітори, навушники, мікрофони, гарнітури, процесори) та послуг (роботи з прокладки кабелю), судовими інстанціями перевірялись фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його постачальника виконати обумовлені договорами роботи, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентом з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням, можливість виконати роботи самостійно.

У підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами, товариством з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» подано до суду видаткові накладні, прибуткові ордери, витяг з реєстру довіреностей, табель обліку використаного робочого часу завідувачем складу, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості за рахунком 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками», оборотно-сальдові відомості за рахунком 281 «товари на складі», оборотно-сальдова відомість за рахунком 6851 «розрахунки з іншими кредиторами»; рахунки; платіжні доручення; кошториси (форма 3-п), акти здачі-прийомки виконаних робіт.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «РИМ2000» договори з контрагентами ТОВ «Джест Тейд», ТОВ «Вейлер» укладалися в усній формі, розрахунки здійснювалися на підставі рахунків, а тому не можливо визначити істотні умови договорів поставок, базису поставки продукції, специфікацій.

Відповідно до видаткових та податкових накладних за липень 2014 року позивачем придбано у ТОВ «Джест Трейд» (комп'ютерна техніка та комплектуючі: монітори, навушники, мікрофони, гарнітури, процесори, кабель на загальну суму 581473,59 гривень, у тому числі податок на додану вартість 96912,27 гривень. Оплата за придбаний товар та його оприбуткування здійснені позивачем у липні 2014 року. Суми податку на додану вартість включені позивачем до податкового кредиту липня 2014 року.

Видаткові та податкові накладні ТОВ «Джест Трейд» підписані директором та головним бухгалтером Болотовою В.Г. При цьому, директор та головний бухгалтер товариства з обмеженою відповідальністю «Джест Трейд» (юридична адреса: м. Київ) одночасно однією датою виписувала податкові накладні у м. Києві, та складала видаткову накладну та передавала товар товариству з обмеженою відповідальністю «РИМ20002» у м. Дніпропетровську. Документи, які підтверджують факт транспортування товару від постачальника до покупця, позивачем на подавались та такі відсутні в матеріалах справи.

Згідно з видатковими та податковими накладними ТОВ «РИМ2000» за липень 2014 року отримано товар від ТОВ «Вейлер» (монітори, процесори) на суму 427313,50 гривень, у тому числі податок на додану вартість - 71218,92 гривень. Оплата за придбаний товар та його оприбуткування здійснені позивачем у липні 2014 року. Суми податку на додану вартість включені позивачем до податкового кредиту липня 2014 року.

Видаткові та податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю «Вейлер» підписані директором та головним бухгалтером Шулежко Ю.Ю. При цьому, директором та головним бухгалтером товариства з обмеженою відповідальністю «Вейлер» (юридична адреса: м. Київ) одночасно однією датою виписано податкові накладні у м. Києві, та складено видаткову накладну і передано товар товариству з обмеженою відповідальністю «РИМ20002» у м. Дніпропетровську. Документи, які підтверджують факт транспортування товару від постачальника до покупця, позивачем на подавались та такі відсутні в матеріалах справи.

Крім того, перевіркою встановлено невідповідність журналу реєстрації довіреностей Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, оскільки журнал не пронумерований, не скріплений печаткою та підписами керівника та головного бухгалтера.

За доводами позивача, товариство з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» у липні 2014 року звернулося до ТОВ «Гео-Ленд Лімітед» із замовленням на проведення робіт з укладання кабелю в підготовлену трасу в офісній будівлі із центром обробки даних за адресою Дніпропетровська область, Новоолександрівська сільська рада. Письмовий договір на виконання робіт не укладався.

Відповідно до актів виконаних робіт та податкових накладних товариством з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» за липень 2014 року прийнято робіт на 10600 гривень, у тому числі податок на додану вартість 1766,67 гривень. Суми податку включено позивачем до податкового кредиту липня 2014 року, оплата за роботи здійснювалася у липні 2014 року. Разом з цим, позивачем під час перевірки податковим органом, договір на виконання робіт (послуг), Акт приймання виконаних (будівельних) підрядних робіт № КБ-2в, Довідку про вартість виконаних будівельних (підрядних) робіт № КБ-3 встановлених зразків не надавався.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відносно ТОВ «Гео-Ленд Лімітед» в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, юридична адреса підприємства: м. Харків, пр. Жуковського, 8; а на рахунках-фактурах виданих позивачу визначена адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 13. Крім того, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 13 знаходиться ВАТ «Дніпропетровський холодокомбінат», яке не підтвердило відносин (у тому числі щодо надання в оренду приміщень) з ТОВ»Гео-Ленд Лімітед» у липні 2014 року.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм матеріального права та встановлених обставин, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами щодо фіктивної діяльності контрагентів позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Судами попередніх інстанцій не встановлено наявності у контрагентів позивача по вищевказаним договорам власних або орендованих офісних та складських приміщень, власних, орендованих або залучених транспортних засобів, трудових ресурсів необхідних для здійснення звичайної господарської діяльності та, зокрема, для виконання спірних операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для наявності результатів відповідної господарської діяльності.

Наявність платіжних доручень за спірними операціями самі по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не підтверджує реальність господарських операцій у своїй сукупності.

Таким чином, вказані первинні документи, які засвідчують певні юридичні факти, не містять підтвердження реальності господарської операції між позивачем та із ТОВ «Джест Тейд», ТОВ «Вейлер», ТОВ «Гео-Ленд Лімітед».

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанції, що відповідачем належним чином підтверджено, що контрагенти позивача по господарським операціям не мали можливості забезпечити виконання укладених з позивачем договорів (як усних так і письмових), господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеними договорами не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які б у повній мірі відображати зміст господарської операції та її вартісні показники, а тому у позивача були відсутні підстави відображення наслідків цих господарських операцій в податковому обліку та податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000524902 від 08.12.2014 року винесено правомірно.

Також, суд касаційної інстанції вважає правильними висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним акту перевірки та зобов'язання вчинити певні дії, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

На підставі п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

З метою зберігання, опрацювання отриманої інформації в ході діяльності податкових органів 01.01.2013 року на підставі наказу Державної податкової служби України «Про введення в експлуатацію інформаційної системи «Податковий Блок» від 24.12.2012 року №1197 введено в дію ІС «Податковий блок».

Наказом Міністерства доходів і зборів України № 165 від 14.06.2013 року затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця (далі - Методичні рекомендації № 165).

Вказані Методичні рекомендації були запроваджені з метою поліпшення адміністрування податків, повноти декларування податкових зобов'язань в умовах впровадження спеціального програмного забезпечення для удосконалення діючих процедур проведення камеральних перевірок, що покращить якість матеріалів перевірок та сприятиме зменшенню термінів їх проведення.

В пункті 1.3 Методичних рекомендацій № 165 визначено, що під час реалізації Методичних рекомендацій використовуються такі програмні продукти: підсистеми інформаційної системи «Податковий блок» - «Реєстрація ПП», «Обробка податкової звітності та платежів», «Податковий аудит», «Аналітична система», «Облік платежів»; єдиний реєстр податкових накладних; АРМ «Митниця»; підсистема «Реєстрація та облік РРО та книг обліку розрахункових операцій АІС «Реєстри платників податків».

Єдина система «Податковий блок» та її підсистеми є програмними продуктами, створеними для використання органами Державної податкової служби для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі.

Інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до відповідних інформаційних баз даних.

Метою розробки автоматизованих інформаційних систем є створення єдиного програмно-технічного комплексу для автоматизації процесу реєстрації, обліку платників податків на всіх рівнях структури органів державної податкової служби, прийому та обробки електронних звітних податкових документів, формування зведеної інформації про надходження податкових платежів, нарахування податкових зобов`язань та їх сплату у розрізі окремих податків і зборів.

Джерелами формування автоматизованих систем є, зокрема, відомості стосовно реєстраційних та облікових даних платника податків, його банківських рахунків, інформація, що надходить від інших органів виконавчої влади, у тому числі Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України, Державного комітету статистки України, митних органів та органів внутрішніх справ, податкових органів центрального та обласного рівнів.

Крім того, в окремих інформаційних системах обліковуються дані, що створені або отримані податковим органом у процесі поточної діяльності, у тому числі інформація про наявність/відсутність підприємства за його місцезнаходженням, видачу або анулювання свідоцтв про реєстрацію платником податку на додану вартість, направлення на адресу платника відповідних запитів, надходження відповідей на них, облік результатів контрольно-перевірочної роботи за окремими податками і зборами тощо.

Внесення до електронної бази даних «Податковий блок» податкової інформації, є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку. Крім того, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

На підставі аналізу зазначених норм права суд касаційної інстанції вважає що відносини які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані ПК України. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 09.12.2014 року, 03.11.2015 року та 17.11.2015 року у справах №№ 21-511а14, 21-99а15 та 21-4133а15 відповідно.

З огляду на зазначене, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року у справі № 804/20645/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Повний текст виготовлено 08.09.2016 року.