Ухвала

від 23.07.2015 по справі 804/20645/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2015 рокусправа № 804/20645/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - Танцюри А.О. (довіреність від 15 січня 2015 року),

відповідача: - Макушенцевої А.В. (довіреність від 05 січня 2015 року),

- Драгунової А.І. (довіреність від 16 червня 2015 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «РИМ2000»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року

у справі № 804/20645/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РИМ2000»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування акту, податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування акту перевірки від 22 листопада 2014 року, податкового повідомлення-рішення №0000524902 від 08 грудня 2014 року; зобов'язання вилучити з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акту перевірки, заборону передавати та враховувати результати і висновки акту перевірки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповноту з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник товариства з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» наполягає на доводах та вимогах апеляційної скарги.

Представники Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів заперечують проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у листопаді 2014 року податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» з питання дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах із товариствами з обмеженою відповідальністю «Джест Трейд», «Вейлер», «Технології нових генерацій» «Гео-Ленд Лімітед», «КМС», «Макролоджик», «ДЦ Консалтінг» за липень 2014 року, за результатами якої складено акт №641/28-01-49-20/23646710 від 21 листопада 2014 року (а.с. 25-46).

За висновками перевірки, встановлені порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, внаслідок заниження податку на додану вартість за липень 2014 року на 169897,86 гривень по взаємовідносинах із товариствами з обмеженою відповідальністю «Джест Тейд», «Вейлер», «Гео-Ленд Лімітед».

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки, відповідачем висновки перевірки залишені без змін (а.с. 57-64).

На підставі акту перевірки, за виявленими порушеннями, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000524902 від 08 грудня 2014 року, яким збільшено позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 254847 гривень, у тому числі за основним платежем 169898 гривень та штрафними санкціями 84949 гривень (а.с. 65).

За доводами товариства з обмеженою відповідальністю «РИМ2000», висновки перевірки, викладені в акті суперечать дійсному стану справ, є необґрунтованими; операції з контрагентами - товариствами з обмеженою відповідальністю «Джест Тейд», «Вейлер», «Гео-Ленд Лімітед» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають економічному змісту та підтверджуються документально.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України встановлено. що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 року №984 (надалі - Порядок) акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 розділу І Порядку, передбачено, що у висновку акту, зокрема зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За своєю суттю діяльність із складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Акт фіксує встановлені під час перевірки службовими особами певні обставини та висновки даних осіб про наявність порушень податкового законодавства.

Також, зміст та висновки актів перевірок не є остаточними, а є лише особистою думкою посадових осіб податкового органу, які проводять перевірки, щодо кваліфікації поведінки платника з точки зору її відповідності нормам податкового законодавства.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування акту перевірки №641/28-01-49-20/23646710 від 22 листопада 2014 року.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000524902 від 08 грудня 2014 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» є виробником комп'ютерів та комп'ютерного обладнання, виконує роботи з ремонту комп'ютерів та монтажу комп'ютерних мереж.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено вимоги до оформлення податкових накладних.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктами 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно пункту 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами, товариством з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» подано до суду видаткові накладні, прибуткові ордери, витяг з реєстру довіреностей, табель обліку використаного робочого часу завідувачем складу, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості за рахунком 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками», оборотно-сальдові відомості за рахунком 281 «товари на складі», оборотно-сальдова відомість за рахунком 6851 «розрахунки з іншими кредиторами»; рахунки; платіжні доручення; кошториси (форма 3-п), акти здачі-прийомки виконаних робіт.

Товариством з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» договори з контрагентами товариствами з обмеженою відповідальністю «Джест Тейд», «Вейлер» у письмовій формі не укладалися, розрахунки здійснювалися на підставі рахунків.

Відповідно до видаткових та податкових накладних за липень 2014 року позивачем придбано у товариства з обмеженою відповідальністю «Джест Трейд» (комп'ютерна техніка та комплектуючі: монітори, навушники, мікрофони, гарнітури, процесори, кабель на загальну суму 581473,59 гривень, у тому числі податок на додану вартість 96912,27 гривень. Оплата за придбаний товар та його оприбуткування здійснені позивачем у липні 2014 року.

Суми податку на додану вартість включені позивачем до податкового кредиту липня 2014 року.

Видаткові та податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю «Джест Трейд» підписані директором та головним бухгалтером Болотовою В.Г.

При цьому, директор та головний бухгалтер товариства з обмеженою відповідальністю «Джест Трейд» (юридична адреса: м. Київ) одночасно однією датою виписувала податкові накладні у м. Києві, та складала видаткову накладну та передавала товар товариству з обмеженою відповідальністю «РИМ20002» у м. Дніпропетровську.

За доводами позивача, товар доставлений товариством з обмеженою відповідальністю «Джест Трейд» на склад товариства з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» у м. Дніпропетровську. Проте, документи, які підтверджують факт транспортування товару від постачальника до покупця ані до перевірки, ані суду не надані.

Разом з цим, актом державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27 жовтня 2014 року №303/7/26-57-22-03-21 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання товариства з обмеженою відповідальністю «Джейст Трейд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2014 року, встановлено відсутність у товариства власних орендованих основних фондів для зберігання та перевезення товарів, відсутність автомобільного чи іншого транспорту, а також іншого устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Також, в цьому акті зафіксовані факти формування товариством з обмеженою відповідальністю «Джейст Трейд» податкових зобов'язань по операціях з підміни товарів, а саме встановлено (травень-липень 2014 року) придбання однієї групи товарів (помідор свіжий, устілки для взуття, оболонка текстильна ВЕТЕХ KDB, побутова техніка, дитячі іграшки, заморожене хребтове сало свиней, кабель коаксіальний SL6 1.02 мм без з`єднувальних деталей), а реалізацію іншої групи товарів, яка не придбавалася (олія соняшникова нерафінована, муфта, послуги з організації по перевезенню залізницею сільгосппродукції, VIA BEAUTY грязьова маска для обличчя, посуд ін.).

Згідно з видатковими та податковими накладними товариством з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» за липень 2014 року отримано товар від товариства з обмеженою відповідальністю «Вейлер» (монітори, процесори) на суму 427313,50 гривень, у тому числі податок на додану вартість - 71218,92 гривень. Оплата за придбаний товар та його оприбуткування здійснені позивачем у липні 2014 року. Суми податку на додану вартість включені позивачем до податкового кредиту липня 2014 року.

Видаткові та податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю «Вейлер» підписані директором та головним бухгалтером Шулежко Ю.Ю.

При цьому, директором та головним бухгалтером товариства з обмеженою відповідальністю «Вейлер» (юридична адреса: м. Київ) одночасно однією датою виписано податкові накладні у м. Києві, та складено видаткову накладну і передано товар товариству з обмеженою відповідальністю «РИМ20002» у м. Дніпропетровську.

За доводами позивача, товар доставлений товариством з обмеженою відповідальністю «Вейлер» на склад товариства з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» у м. Дніпропетровську. Проте, документи, які підтверджують факт транспортування товару від постачальника до покупця ані до перевірки, ані суду не надані.

Відповідно до даних акту перевірки №641/28-01-49-20/23646710 від 21 листопада 2014 року, у товариства з обмеженою відповідальністю «Вейлер» відсутні транспорті засоби, трудові ресурси, основні засоби, складські виробничі приміщення.

Також, перевіркою журналу реєстрації довіреностей, відповідно до якого для отримання товару від товариств з обмеженою відповідальністю «Джест Трейд», «Вейлер» позивачем виписані довіреності, встановлена його невідповідність Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99, оскільки журнал не пронумерований, не скріплений печаткою та підписами керівника та головного бухгалтера.

Крім того, товари придбанні товариством з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» у товариств з обмеженою відповідальністю «Джест Трейд», «Вейлер» мають код УКТ ЗЕД, проте, згідно інформаційних баз даних, контрагенти на протязі всього строку діяльності не проводили зовнішньоекономічну діяльність та не придбавали товари з даними кодами УКТ ЗЕД у інших постачальників.

За доводами позивача, товариство з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» у липні 2014 року звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю «Гео-Ленд Лімітед» із замовленням на проведення робіт з укладання кабелю в підготовлену трасу в офісній будівлі із центром обробки даних за адресою Дніпропетровська область, Новоолександрівська сільська рада. Письмовий договір на виконання робіт не укладався.

Відповідно до актів виконаних робіт та податкових накладних товариством з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» за липень 2014 року прийнято робіт на 10600 гривень, у тому числі податок на додану вартість 1766,67 гривень.

Суми податку включено позивачем до податкового кредиту липня 2014 року, оплата за роботи здійснювалася у липні 2014 року.

Разом з цим, позивачем під час перевірки податковим органом, договір на виконання робіт (послуг), №КБ-2в акт приймання виконаних підрядних робіт, №КБ-3 довідку про вартість виконаних підрядних робіт встановлених зразків не надавався.

Податковим органом враховано, що відносно товариства з обмеженою відповідальністю «Гео-Ленд Лімітед» внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, юридична адреса підприємства: м. Харків, пр. Жуковського, 8; а на рахунках-фактурах виданих позивачу визначена адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 13.

Проведеними перевірочними діями податковим органом встановлено, що за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 13 знаходиться відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський холодокомбінат», яке не підтвердило відносин (у тому числі щодо надання в оренду приміщень) з товариством з обмеженою відповідальністю «Гео-Ленд Лімітед» у липні 2014 року.

В акті перевірки податковий орган вказує на відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «Гео-Ленд Лімітед» власних або орендованих основних фондів, автомобільного чи іншого транспорту, а також іншого устаткування, що необхідне для здійснення фінансового - господарської діяльності; кількість працюючих - 1 особа.

Основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Гео-Ленд Лімітед» є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; товариству не видавалася ліцензія на проведення господарської діяльності, яка пов'язана із створенням об'єктів архітектури та відсутні фахівців потрібної кваліфікації на проведення будівельно-монтажних робіт.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів.

Так, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У порушення вимог статті 181 Господарського кодекс України позивачем не надано доказів укладання договорів ані за загальним правилом, ані у спрощений спосіб (докази обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, підтвердження прийняття до виконання замовлень).

Крім того, статтею 321 Господарського кодексу України визначено порядок розрахунків за договором підряду на капітальне будівництво, зокрема, У договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення. Вартість робіт за договором підряду (компенсація витрат підрядника та належна йому винагорода) може визначатися складанням приблизного або твердого кошторису. Кошторис вважається твердим, якщо договором не передбачено інше. Зміни до твердого кошторису можуть бути внесені лише за погодженням сторін.

Наявні кошториси акти здачі-прийомки виконаних робіт від товариства з обмеженою відповідальністю «Гео-Ленд Лімітед» та не містять потрібних вимог щодо заповнення відповідних документів, у тому числі й визначених ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», які введені в дію з 01 січня 2014 року, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку; будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2013року № 293.

Таким чином, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача вилучити з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акту перевірки та заборони передавати, враховувати результати, висновки акту перевірки, суд першої інстанції виходив з недоведеності наявності такої інформації в автоматизованих інформаційних системах.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Згідно з пунктом 66.1 статті 66 Податкового кодексу України підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є: інформація органів державної реєстрації; інформація банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтверджена інформація, що надається платниками податків; інформація суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; дані перевірок платників податків.

Експлуатація ІС «Податковий блок» здійснюється відповідно до Тимчасового регламенту, затвердженого наказом ДПС України від 24 грудня 2012 року №1197, який встановлює порядок дій структурних підрозділів територіальних органів Міндоходів з використання системи при виконанні функціональних обов'язків. ІС «Податковий блок» містить декілька підсистем - автоматизованих інформаційних систем (АІС), серед яких: «Реєстрація платників податків», «Обробка податкової звітності та платежів», «Облік платежів», «Податковий аудит2, а також «Скарга» та «Суди». Інформація з вказаних підсистем в автоматичному режимі відображається в аналітичній системі - ризикоорієнтованій системі адміністрування податків - «Аналітична система», за допомогою якої можна лише переглянути результати співставлення та відпрацювання схемного кредиту.

Працівники територіальних органів Міндоходів за спеціальною процедурою отримують права доступу користувача до компонентів системи (ролі) та інформаційних ресурсів відповідно до повноважень кожного окремого працівника. При цьому, Тимчасовим регламентом для кожної підсистеми визначено конкретні процедури, які можуть виконуватись, терміни та періодичність їх виконання, а також підрозділи на конкретному рівні (районний, центральний) щодо кожної окремої процедури, які відповідальні за внесення, актуалізацію та обробку даних в ІС «Податковий блок».

В ІС «Податковий блок» спеціально уповноваженими відповідальними особами територіальних органів Міндоходів щодо кожного окремого платника податків вносяться об'єктивні дані - податкова інформація: відомості щодо реєстрації платника податків, відомості щодо перебування його на обліку, дані податкової звітності платника податків (задекларовані), дані щодо фактичної сплати податків, результати податкового контролю та інша податкова інформація. Інформація з ІС "Податковий блок» використовується територіальними органами Міндоходів в тому числі під час проведення перевірок та звірок.

Такі дані (інформація) містяться в інформаційних базах в обсягах, що самостійно відображені платниками податків в податковій звітності. Поряд з цим в інформаційних базах міститься інформація контролюючих органів щодо результатів податкового контролю даних податкової звітності платника податків. При цьому, дані податкової звітності платника податків є даними платника податків, а результати податкового контролю - є даними контролюючого органу.

Враховуючи фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «РИМ2000» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим