Постанова

від 23.07.2009 по справі 37/199-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

37/199-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 липня 2009 р.                                                                                    № 37/199-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКота О.В.

СуддівШевчук С.Р. (доповідач)Владимиренко С.В.

розглянувши  касаційну          скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  Виробничо- комерційної фірми "Найс"

на постанову Харківського  апеляційного господарського суду від 23.03.2009р.

у справі №37/199-08 господарського суду Харківської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю  Виробничо- комерційної фірми "Найс"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс"

прозобов'язання здійснити передачу

та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс"

доТовариства з обмеженою відповідальністю  Виробничо- комерційної фірми "Найс"

про зобов'язання звільнити об'єкт нерухомості та передати його за актом приймання-передачі

          В судовому засіданні взяли участь представники:

-          позивача: не з'явились

-          відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма  "Найс" звернулося до господарського суду з позовом про зобов'язання  Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс"  здійснити передачу будівлі з підсобними приміщеннями загальною площею 530,90 кв.м., розташовану за адресою: Харківська область, смт. Коломак, вул. Кірова, 2 шляхом підписання акта приймання - передачі.

В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" подало зустрічний позов про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма  "Найс" звільнити будівлю з підсобними приміщеннями загальною площею 530 кв.м., розташовану за адресою: Харківська область, смт. Коломак, вул. Кірова, 2, передавши її за актом приймання –передачі та стягнення заборгованість по орендній платі за грудень 2007 р. - 3500,00 грн., за січень 2008 р. - 2105,58 грн. та неустойку у розмірі 7000,00 грн.

В подальшому позивач за зустрічним позовом подав уточнення до позову в яких просив суд відмовити в задоволенні вимог ТОВ "ВКФ "Найс", натомість зобов'язати ТОВ "ВКФ "Найс" звільнити будівлю з підсобними приміщеннями загальною площею 530 кв.м., розташовану за адресою: Харківська область, смт. Коломак, вул. Кірова, 2, передавши її за актом приймання –передачі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.12.2008р. (суддя Доленчук Д.О.) в задоволенні первісного позов відмовлено.

Зустрічний позов задоволено повністю.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Найс" звільнити об'єкт нерухомості, площею 530,9 кв.м. за адресою: Харківська область, смт. Коломак, вул. Кірова, 2 та передати його за актом здачі-приймання Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Найс"  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс"  - 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2009р. (головуючий Бондаренко В.П., судді Камишева Л.М., Лакіза В.В.) вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями  ТОВ "ВКФ "Найс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.

ТОВ "Енергосервіс" не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 31 липня 2003 року між ТОВ "Енергосервіс" (орендодавець) та ТОВ ВКФ "Найс" (орендар) було укладено договір оренди будівлі, споруди (іншого об'єкту нерухомості), за умовами якого орендодавець передає, а орендатор приймає у тимчасове володіння споруду названу у подальшому "об'єкт, що орендується" - будинок, що стоїть окремо з підсобними та допоміжними спорудами (надалі –майновий комплекс), площею 530,9 кв.м., який розташовано за адресою: Харківська область, смт. Коломак, вул. Кірова, 2, молокозавод.

Пунктом 3.1. даного договору було передбачено те, що приймання –передача об'єкта, що орендується здійснюється двосторонньою комісією, що складається з працівників сторін. Також, п. 3.5. договору було передбачено те, що при передачі об'єкта, що орендується, складається акт здачі –приймання, який підписується членами двосторонньої комісії.

Згідно з п. 3.6. договору об'єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі –приймання, а пунктом 4.1. встановлено, що строк оренди складає 10 років з моменту прийняття орендатором об'єкта, що орендується, за актом здачі-приймання.

Відповідно до п. 14.1. договору було передбачено те, що до договору оренди від 31 липня 2003 року додається акт здачі –приймання, який в силу пункту 14.2 є його невід'ємною частиною.

На виконання умов даного договору, 31 липня 2003 року обома сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі (додаток № 1, № 2, № 3, № 4) до договору оренди від 31 липня 2003 року, який фактично є актом здачі –приймання за договором, за яким ТОВ "Енергосервіс" передало, а ТОВ ВКФ "Найс" прийняло в оренду майновий комплекс, розташований в смт. Коломак, Харківської області по вул. Кірова, 2.

В подальшому, 18.10.2003 року за бажанням обох сторін договір оренди від 31 липня 2003 року був прийнятий в новій редакції та нотаріально посвідчений, при цьому, державним нотаріусом на першій сторінці договору оренди будинку, споруди (іншого об'єкту нерухомості) було виправлено дату укладання договору з 31 липня 2003 року на 18 жовтня 2003 року.  

Відповідно до п. 4.1.  договору оренди від 18 жовтня 2003 року строк оренди складав 5 років з моменту прийняття об'єкта, що орендується за актом здачі –приймання.

В  п.14.1. та п.14.2 договору оренди будівлі, споруди від 18 жовтня 2003 року теж було передбачено те, що до договору  додається акт здачі-приймання і він є його невід'ємною частиною.

Разом з цим,  судами встановлено, що оскільки при посвідченні договору нотаріусом обидві сторони виявили бажання долучити акт приймання-передачі зазначеного вище майнового комплексу, який було підписано обома сторонами 31 липня 2003 року, даний акт нотаріально не посвідчувався та дата договору, зазначена в акті приймання-передачі, нотаріусом не виправлялась.

Підтвердженням вищевказаних фактів є те, що державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Лада І.М. у договір оренди від 18 жовтня 2003 року були внесені відповідні записи, а саме п.14.1. в якому вказувалося про те, що: "До договору додається: Акт здачі-приймання", та п.14.2. договору в якому вказувалося про те, що: "Додатки до договору складають його не від'ємну частину".

До того ж, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 року у справі № 7/251 між тими ж сторонами було встановлено, що не розірвавши договору оренди від 31.07.2003 р. сторони 18.10.2003 р. уклали договір оренди цього ж приміщення строком на п'ять років в якому знов встановили розмір орендної плати 3500 грн. за місяць. В зв'язку з тим, що отримане 31.07.2003 р. майно позивачу не поверталось і відповідач продовжував ним користуватись, новий акт прийому-передачі майна за договором від 18.10.2003 р. сторони не складали.

Також, в даній постанові Дніпропетровський апеляційний господарський суд вказує на те, що при укладенні договору оренди від 18.10.2003 р. мала місце новація.

Відповідно до ст. 220 ЦК УРСР зобов'язання припиняється угодою сторін зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами.

Отже, уклавши договір від 18.10.2003 р. сторони фактично припинили взаємні права та обов'язки, які у них виникли при укладенні договору від 31.07.2003 р. та замінили їх на інші зобов'язання, зміст яких викладено у новому договорі, зокрема зміни відбулись в частині орендної плати.

З огляду на вищевикладене місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що акт приймання-передачі від 31 липня 2003 року є невід'ємною частиною нового договору, а тому обчислення п'ятирічного строку договору оренди від 18 жовтня 2003 року почалось відповідно до акту приймання-передачі об'єкта нерухомості, який є додатком до цього договору, тобто з моменту фактичного передання ТОВ ВКФ "Найс" об'єкту нерухомості.

Згідно до п. 4.1 договору оренди будівлі, споруди від 18.10.2003 року він є укладеним на термін п'ять років з моменту прийняття ТОВ ВКФ "Найс" об'єкта нерухомості за актом здачі-приймання, який обома сторонами був складений та підписаний 31 липня 2003 року та долучений до договору оренди від 18 жовтня 2003 року як додаток, що є його невід'ємною частиною.

Згідно до п. 3.6 договору оренди будівлі, споруди від 18 жовтня 2003 року об'єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання в довгострокову оперативну оренду –п'ять років. При цьому умовами договору оренди не передбачено кількості членів двосторонньої комісії.

Пунктом 3.1 договору було обумовлено, що двостороння комісія складається із представників сторін.

Статтею 28 Господарського процесуального кодексу України визначено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що  діють  у  межах  повноважень,  наданих  їм  законодавством  та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств    та    організацій,    інші    особи, повноваження  яких  визначені   законодавством   або   установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Судами встановлено, що акт приймання-передачі, що є невід'ємною частиною договору оренди будівлі, споруди від 18 жовтня 2003 року, було підписано керівником ТОВ "Енергосервіс" та керівником ТОВ ВКФ "Найс", як представниками сторін, та завірений круглими печатками сторін.

У відповідності до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму (оренди) укладається на строк,  встановлений договором.

Частиною 1 ст. 795 Цивільного кодексу України передбачено те, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх  окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше  не  встановлено договором.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли  висновку, що наведені ТОВ ВКФ "Найс" обставини про відсутність акту здачі-приймання до договору оренди від 18 жовтня 2003 року є недоведеними, а тому відмовили в задоволенні первісного позову.

Натомість суди дійшли висновку про обґрунтованість зустрічних позовних вимог, оскільки наслідком долучення сторонами акту приймання-передачі від 31 липня 2003 року додатком до нотаріально посвідченого договору оренди будинку, споруди від 18 жовтня 2003 р., як його невід'ємної частини, є закінчення строку оренди ТОВ ВКФ "Найс" об'єкту оренди 31 липня 2008 року.

У відповідності до пункту 4.2 договору оренди від 18 жовтня 2003 року ТОВ "Енергосервіс" надіслало ТОВ ВКФ "Найс" листа вих. № 7 від 12 червня 2008 року, в якому повідомило про сплив строку договору оренди 31 липня 2008 року та про намір розірвання договору оренди з вимогами повернути об'єкт оренди, підготувати об'єкт до здачі відповідно до умов договору. Також, листом № 42 від 16.07.2008 року позивач вказував відповідачу про те, що відповідач повинен виїхати з об'єкту оренди та підготувати його до передачі.

Проте, ТОВ ВКФ "Найс" відмовилось повернути товариству "Енергосервіс" об'єкт оренди, підготувати об'єкт до здачі та скласти відповідний акт після спливу строку договору оренди об'єкту нерухомості від 18 жовтня 2003 року (листи від 20.06.2008 р. № 48 та від 28.07.2008 р. № 62).

Частиною 2 ст. 291 Господарського кодексу України передбачено те, що договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено і в силу вимог ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі

припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За таких обставин, оскільки строк дії договору оренди закінчився, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення зустрічного позову та відмову в задоволенні первісних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки попередніх судових інстанцій зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України  касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Найс" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2009 р.  у справі №37/199-08 залишити без змін.

Головуючий                                                                        Кот О.В.

С у д д я                                                                                Шевчук С.Р.

С у д д я                                                                                Владимиренко С.В.