Рішення

від 25.12.2014 по справі 908/4463/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 20/123/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2014 Справа № 908/4463/14

За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" ( 49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 108) в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" (84610, Донецька область, м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, буд. 10, тел/факс (06242) 78338, 78243)

про стягнення суми 14195,00 грн. штрафу

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Хлабистін Д.М. (дов. № 26 від 01.01.2014 р.);

Від відповідача - не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 14195,00 грн. штрафу за неправильно зазначену адресу одержувача.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.10.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4463/14, справі присвоєно номер провадження 20/123/14, справу призначено до розгляду на 18.11.2014 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 09.12.2014 р., потім на 25.12.2014 р.

У судовому засіданні 25.12.2014 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Починаючи з судового засідання, призначеного на 09.12.2014 р., судовий процес згідно з усним клопотанням представника позивача фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою «Оберіг».

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які мотивовано наступними обставинами. У січні 2013 р. зі станції Горлівка Донецької залізниці відповідач здійснив відправлення вагону № 56713118 згідно з накладною № 48259659 на станцію Вільногірськ Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - ПАТ «УкрАгро НПК». У накладній відповідач одержувачем вантажу зазначив ПАТ «УкрАгро НПК», адреса одержувача: 03380, м. Київ, вул. Івана Лепсе (Сільвер Центр), 4. Телеграфним повідомленням від 30.01.2014 р. НР 36 станція відправлення Горлівка Донецької залізниці на підставі листа відповідача просила станцію призначення Вільногірськ вважати вірною адресу одержувача: 19200, Черкаська область, м. Жашків, вул. Промислова, 1. Так, 02.02.2014 р. по прибутті залізничної відправки № 48259659 на станцію призначення було виявлено, що вказана у накладній адреса одержувача не відповідає адресі ПАТ «УкрАгро НПК». На підставі телеграми-відповіді № НР 36 від 30.01.2014 р. та договору «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги» на станції призначення Вільногірськ у перевізному документі зроблено заміну адреси одержувача на вірну. Факт неправильного зазначення відправником адреси одержувача вантажу був засвідчений актом загальної форми № 8 від 02.02.2014 р. У зв'язку з викладеним, залізницею було затримано вантаж та на підставі вищевказаної телеграми та договору було проведено виправлення адреси одержувача. Вантаж було видано одержувачу. Зі свого боку залізниця виконала зобов'язання у повному обсязі. У зв'язку з виявленням факту неправильного зазначення у залізничній накладній адреси одержувача, залізницею на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України нарахований штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати, що становить суму 14195,00 грн. (розмір провізної плати 2839,00,00 грн.). Обґрунтовуючи позов ст. 122 Статуту залізниць України, позивач просить стягнути з відповідача штраф за неправильно зазначену адресу одержувача у розмірі 14195,00 грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся. 08.12.2014 р. поштою від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить застосувати відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ГК України строк позовної давності та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному об'ємі. У відзиві зазначено про сплив строку позовної давності по заявленій позивачем вимозі. Ч. 5 ст. 315 ГК України та п. 137 Статуту залізниць України встановлений спеціальний строк позовної давності (6 місяців) для пред'явлення перевізником до вантажовідправника позовів, які виникають з перевезення. В даному випадку у позивача право на пред'явлення позову виникло 02.02.2014 р., коли на станції Вільногірськ по факту прибуття вагону № 56713188 був складений акт загальної форми. Відповідно, строк позовної давності мав би сплинути 02.08.2014 р. Але з 15.07.2014 р. господарський суд Донецької області наказом голови суду № 38 від 14.07.2014 р. призупинив свою роботу в зв'язку з проведенням на території Донецької області антитерористичної операції. Дану обставину згідно з п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України можливо віднести до обставин непереборної сили, внаслідок чого строк позовної давності призупиняється. З урахуванням часу, який пройшов до 16.07.2014 р., строк позовної давності для позову позивача мав сплинути через 19 днів. У даному випадку обставини непереборної сили перестали існувати з 02.09.2014 р., тобто з моменту прийняття розпорядження голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р. Таким чином, строк позовної давності з урахуванням його призупинення сплинув 22.09.2014 р. Позовна заява була направлена позивачем до господарського суду Запорізької області не раніше 27.10.2014 р., тобто після спливу строку позовної давності.

Від позивача 25.12.2014 р. через канцелярію суду надійшла письмова заява (вих. № ДНМЮ-02/641 від 24.12.2014 р.), в якій зазначено, що кінцевим строком для подання даної позовної заяви є 02.08.2014 р. УДППЗ «Укрпошта» 22.07.2014 р. призупинила прийом та доставку поштових відправлень до м. Горлівка. З офіційного веб-порталу «Судова влада України» позивач довідався, що з 01.09.2014 р. господарський суд Донецької області відновлює свою роботу за адресою в м. Маріуполі. 02.09.2014 р. позивач рекомендованим листом направив до суду позов за новою адресою суду. 10.09.2014 р. у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою лист було повернуто позивачу. 12.09.2014 р. позов був направлений до господарського суду Запорізької області. Ухвалою суду від 17.09.2014 р. № 908/3368/14 позов був повернутий позивачу без розгляду. 07.10.2014 р. позивач повторно звернувся до суду з позовом. Ухвалою суду від 13.10.2014 р. № 908/3989/14 повторно повернуто позовну заяву без розгляду (отриманий позивачем 16.10.2014 р.). 27.10.2014 р. позивач втретє звернувся до господарського суду, ухвалою від 31.10.2014р. позов прийнято до розгляду. На підставі ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 22, 55, 51 ГПК України позивач просить визнати причину пропуску процесуального строку до господарського суду поважною, відновити пропущений процесуальний строк на подання позовної заяви.

25.12.2014 р. через канцелярію суду від відповідача надійшла письмова заява, в якій відповідач просить зменшити розмір штрафу, посилаючись на те, що позивачу не було спричинено матеріальної шкоди в результаті порушення. Зобов'язання сторін по договору перевезення були виконані. Будь-яких витрат у вигляді збитків, тощо при зазначенні неправильної адреси отримувача позивач не зазнав. Просить врахувати факт важкого матеріального становища відповідача.

25.12.2014 р. через канцелярію суду від відповідача надійшла письмова заява, в якій викладено клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оглянувши оригінали документів, суд

ВСТАНОВИВ:

30.01.2014 р. зі станції відправлення Горлівка Донецької залізниці на станцію Вільногірськ Придніпровської залізниці за залізничною накладною № 48259659 (а.с. 11) у вагоні № 56713118 ПАТ "Концерн Стирол" був направлений вантаж: добрива, кількість місць 68, маса вантажу 68000 кг. Відповідно до даної накладної одержувачем вантажу визначено ПрАТ «УкрАгро НПК», 03380, м. Київ, вул. Івана Лепсе (Сільвер Центр), 4. Правильність внесення відомостей в накладну підтвердив своїм підписом представник відправника. Провізна плата склала 2839,00 грн.

Листом від 30.01.2014 р. № 33-2/36, адресованому начальнику ст. Горлівка, відповідач просив дати телеграму на ст. Вільногірськ Придніпровської залізниці про те, що вагон № 56713118, вантаж - добрива, відправка № 48259659 видати отримувачу: ПрАТ «УкрАгро НПК», адреса отримувача: 19200, Черкаська область, м. Жашків, вул. Промислова, 1.

30.01.2014 р. телеграфним повідомленням НР 36 станція Горлівка повідомила станцію Вільногірськ про вірну адресу отримувача (вагон 56713118): 19200, Черкаська область, м. Жашків, вул. Промислова, 1.

На залізничній накладній № 48259659 мається виправлення адреси одержувача з адреси: 03380, м. Київ, вул. Івана Лепсе (Сільвер Центр), 4 на адресу: 19200, Черкаська область, м. Жашків, вул. Промислова, 1, здійснене відповідно до повідомлення № 36 від 30.01.2014 р.

02.02.2014 р. у присутності представника одержувача вантажу (ПрАТ «УкрАгро НПК») був складений акт загальної форми № 8 (а.с. 10), в якому зафіксовано, що вагон № 56713118 прибув на адресу ПрАТ «УкрАгро НПК», в перевізному документі невірно зазначено юридичну адресу одержувача, нарахований штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати (2839 х 5 = 14195 грн.).

Позивач звернувся до суду з позовом, за яким порушено провадження у даній справі, про стягнення з відповідача штрафу в сумі 14195,00 грн. (5-ти кратна провізна плата) на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, нарахованого в зв'язку з невірним зазначенням відповідачем маси адреси одержувача.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Аналогічний припис містить ст. 307 ГК України.

Договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній (п. 28 Правил приймання вантажів до перевезень (ст. 7, 9, 13, 22, 24, 37, 39 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644).

Частиною 5 ст. 307 ГК України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Аналогічне викладено в Правилах оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. Згідно з п. 1.3 даних Правил усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Частиною 1 ст. 24 Статуту визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Як слідує із матеріалів справи, відповідачем у накладній № 48259659 була невірно зазначена адреса одержувача вантажу, що відповідач не заперечив.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно з п. 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Пунктом 3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. N 334, встановлено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Як свідчать матеріали справи, 02.02.2014 р. актом загальної форми № 8 засвідчено невірність зазначення вантажовідправником адреси одержувача вантажу у провізному документі.

Відповідно до Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 р. № 04-5/225 у застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Вивчивши та оцінивши акт загальної форми № 8 від 02.02.2014 р., суд вважає його таким, що складений відповідно до вимог, які ставляться до його складання.

Оформлення залізничної накладної № 48259659, в т.ч. зазначення адреси одержувача вантажу, здійснювалося відповідачем. Відповідач своїм листом від 30.01.2014 р. № 33-2/36 просив станцію Горлівка дати телеграму стосовно виправлення адреси одержувача. Позов в цій частині відповідач не заперечив.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про невірне (помилкове) зазначення відповідачем у залізничній накладній № 48259659 адреси одержувача вантажу, що є підставою для стягнення штрафу.

Позовні вимоги суд визнає обґрунтованими та доведеними, розмір штрафу розрахований вірно (2839,00 (провізна плата, грн.) х 5 = 14195,00 грн. штраф).

Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України, яку викладено в письмовому відзиві, суд зазначає слідуюче.

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК). Згідно зі ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 ЦК).

Приписами статті 925 ЦК визначено, що для пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку , встановленому законом, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 137 Статуту залізниць України визначено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ст. 260 ЦК).

Статтею 261 ЦК України визначено початок перебігу позовної давності. Відповідно до частини першої даної статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг строк починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК).

Згідно з ст. 254 ЦК до строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як вбачається з матеріалів справи, акт загальної форми № 8, відповідно з яким відповідачу був нарахований штраф у розмірі 14195,00 грн., був складений 02.02.2014 р. Таким чином, початок перебігу строку позовної давності починається з 03.02.2014 р., а закінчується 03.08.2014 р.

Позивач заявою від 24.12.2014 р. просить визнати причину пропуску процесуального строку поважною, відновити пропущений процесуальний строк на подання позовної заяви.

Згідно з наказом голови господарського суду Донецької області від 14.07.2014 р. № 38, господарський суд Донецької області з 15.07.2014 р. призупинив свою роботу до закінчення дії обставин, які створюють загрозу життю і здоров'ю працівників господарського суду Донецької області та учасників судового процесу.

Листом від 01.10.2014 р. № 3-01-10-6677 Центр поштового зв'язку № 1 Дніпропетровської дирекції УДППЗ «Укрпошта» на запит позивача повідомив, що з 22.07.2014 р. призупинено приймання для пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів, зокрема, до м. Горлівка Донецької області.

На офіційному веб-порталі «Судова влада України» в мережі Інтернет розміщено оголошення про відновлення з 01.09.2014 р. роботи господарського суду Донецької області за адресою: м. Маріуполь Донецької області.

02.09.2014 р. позивач направив на адресу господарського суду Донецької області позовну заяву про стягнення з відповідача штрафу, однак кореспонденція була повернута поштою із відміткою на конверті про незнаходження адресата за вказаною адресою.

Розпорядженням голови Вищого господарського суду України - Б.Львова за № 28-р від 02.09.2014 р. "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції, на підставі подання Державної судової адміністрації України від 26.08.2014 № 8-4166/14 та від 29.08.2014 № 8-4211/14, керуючись статтею 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" та статтею 34 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється, зокрема - господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області, господарським судом Запорізької області.

Позивач неодноразово направляв позов до господарського суду Запорізької області, однак ухвалами суду від 17.09.2014 р., 13.10.2014 р. позовна заява була повернута на підставі п. 6 ч. 1ст. 63 ГПК України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., Україна взяла на себе зобов'язання з забезпечення права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 зазначеної Конвенції.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з принципу верховенства права, а також положень ст. ст. 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень ст. ст. 3, 15 ЦК України щодо права особи на судовий захист господарського права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист господарських прав і інтересів.

Отже, внаслідок призупинення роботи Донецького господарського суду і призупинення приймання для пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької області внаслідок проведення антитеррористичної операції, позивач фактично був позбавлений права на захист своїх прав та законних інтересів, адже подані ним документи і матеріали не були прийнятті для відправки поштою для виконання позивачем процесуального обов'язку щодо направлення позовної заяви з додатками відповідачу, а в їх відсутність господарський суд Запорізької області не мав права згідно з Господарським процесуальним кодексом України, до якого зміни не внесено, прийняти позовну заяву до розгляду. На підставі викладеного, суд відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України визнає причини пропущення позивачем позовної давності поважними, тому порушене право підлягає захисту, позовна давність поновляється, спір розглядається по суті.

Відповідачем у письмовій заяві від 25.12.2014 р. з посиланням на ст. 551 ЦК України, ст. 83 ГПК України викладено клопотання про зменшення розміру штрафу.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 частини 1 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як було встановлено судом, відповідачем помилково зазначено в накладній № 48259659 адресу одержувача вантажу, яка була виправлена згідно з листом відповідача негайно у той же день відправки 30.01.2014 р. Будь-яких збитків даною помилкою позивачу завдано не було.

Суд враховує, що загальними засадами цивільного законодавства згідно з ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Задовольняючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафу, судом також береться до уваги, що м. Горлівка Донецької області (місцезнаходження відповідача) знаходиться на території здійснення антитерористичної операції. З 27.11.2014 р. припинено приймання поштових відправлень на/з територію (ї) Донецької та Луганської областей, зокрема, до м. Горлівка (лист УДППЗ «Укрпошта» від 01.12.2014 р. № 04-16-1682) (а.с. 43).

Для забезпечення підтримки суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, враховуючи предмет спору - стягнення штрафних санкцій, керуючись вказаними вище нормами законодавства, суд вважає за необхідне зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу до трикратного розміру провізної плати та стягнути з відповідача суму 8517,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги задовольняються частково.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача повністю, оскільки спір доведено до суду внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" (84610, Донецька область, м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, буд. 10, код ЄДРПОУ 05761614) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу «Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень» (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828, в особі відокремленого підрозділу «Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень) суму 8517 (вісім тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 00 коп. штрафу за неправильно зазначену адресу одержувача, суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 30 грудня 2014 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання (складення).