Рішення

від 24.12.2014 по справі 922/3459/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2014 р.Справа № 922/3459/14

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Денисюк Т.С.

судді: Лавренюк Т.А. , Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скан-Буд 2008", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Строй", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Яценко А.О. довіреність б/н від 01.10.2014 року;

відповідача - Гружва М.В. довіреність №1-гс/п від 11.09.2014 року;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Скан-Буд 2008" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Строй" (відповідач) про стягнення основної заборгованості у розмірі 120470,08 грн., пені у розмірі 563,71 грн., інфляційних втрат у розмірі 12998,72 грн. та 3% річних у розмірі 382,21 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2748,29 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №401/15 від 04.01.2011 року та договором купівлі-продажу №2401/3 від 24.01.2013 року.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.12.2014 року до 24.12.2014 року до 09:45.

24.12.2014 року позивач надав суду заяву, в якій відмовляється від раніше поданого клопотання про призначення у справі судово-технічної експертизи документів.

Суд, вислухавши представника позивача та дослідивши матеріали справи, вважає за можливе зазначене клопотання задовольнити.

Відповідач через канцелярію суду 24.11.2014 року надав клопотання (вх.№41821) про призначення судової експертизи у справі, на вирішення якої він просить поставити питання про визначення середніх ринкових цін в оптовій торгівлі у місті Харкові на товари зазначені у накладних, а також відкликає заявлене раніше клопотання про призначення судової експертизи стосовно підписів Логінова Євгена Андрійовича.

Суд, вислухавши представника відповідача та дослідивши матеріали справи, вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача щодо відкликання заявленого раніше клопотання про призначення судової експертизи стосовно підписів Логінова Євгена Андрійовича. Клопотання в частині призначення судової експертизи у справі, на вирішення якої відповідач просить поставити питання про визначення середніх ринкових цін в оптовій торгівлі у місті Харкові на товари зазначені у накладних, суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд зазначає, що предметом позову по цій справі є стягнення заборгованості з відповідача за поставлений позивачем товар, відповідно до договорів купівлі-продажу. Відповідачем суду не доведено яким чином відомості про визначення середніх ринкових цін в оптовій торгівлі у місті Харкові на товари, зазначені у накладених, стосуються предмету доказування по цій справі.

Отже, клопотання відповідача є необґрунтованим та таким, що відхиляється судом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

04.01.2011 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 401/15 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) приймає окремими партіями та сплачує будівельні матеріали, що іменуються надалі товар, номенклатура, кількість та ціна якого узгоджується на підставі усного замовлення або телефонограми покупця на кожну конкретну партію товару та відображаються у накладній на дану партію. Факт здачі-прийняття товару документально оформлюється накладною, підписаній повноважними представниками обох сторін, що є письмовим підтвердженням заявки покупця на дану партію товару.

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна товару є договірною та ухвалюється накладною по п. 1.1 договору на кожну конкретну партію поставленого товару.

Загальна вартість договору складає 1000000,00 грн., поставленого продавцем та прийнятого покупцем на протязі строку дії договору на підставі накладних по п.1.1 договору (пункт 2.2 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору, покупець проводить оплату кожної партії товару на розрахунковий рахунок продавця повністю або поетапно до повного розрахунку на протязі 14 календарних днів з моменту поставки даної партії, дата якого відображається у накладній на дану партію товару.

Крім того, 24.01.2013 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 2401/3, відповідно до умов якого продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач( приймає окремими партіями та сплачує будівельні матеріали, що іменуються надалі товар, номенклатура, кількість та ціна якого узгоджується на підставі усного замовлення або телефонограми покупця на кожну конкретну партію товару та відображаються у накладній на дану партію. Факт здачі-прийняття товару документально оформлюється накладною, підписаній повноважними представниками обох сторін, що є письмовим підтвердженням заявки покупця на дану партію товару.

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна товару є договірною та ухвалюється накладною по п. 1.1 договору на кожну конкретну партію поставленого товару.

Загальна вартість договору складає 1000000,00 грн., поставленого продавцем та прийнятого покупцем на протязі строку дії договору на підставі накладних по п.1.1 договору (пункт 2.2 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору, покупець проводить оплату кожної партії товару на розрахунковий рахунок продавця повністю або поетапно до повного розрахунку на протязі 14 календарних днів з моменту поставки даної партії, дата якого відображається у накладній на дану партію товару.

Як встановлено судом та підтверджено фактичними даними, що містяться у матеріалах справи, позивач на виконання умов зазначених договорів здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 677668,01 грн. Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, копії яких досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару не виконав, внаслідок чого станом на 04.05.2013 року виникла заборгованість, яка складає 120470,08 грн.

22.05.2014 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою оплатити заборгованість за вказаними договорами. Проте вимога позивача залишилась без відповіді, що й стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст.509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10);

Відповідно до п. п. 2.1 та 2.4 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (в редакції, чинній на час оформлення документів бухгалтерського обліку) первинні до кументи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтвер джують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменуван ня підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, виходячи з умов договорів купівлі-продажу та беручи до уваги факт підписання видаткових накладних відповідачем та скріплення підпису відповідною печаткою, суд вважає, що факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджено належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 120470,08 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до пунктів 3.3 договорів купівлі-продажу, сторона що виконала своїх зобов'язань, сплачує пеню від суми виниклою заборгованості за кожний день прострочення у розмірі 0,5%.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 563,71 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 3382,21 грн. 3% річних та 12998,72 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 120470,08 грн. основного боргу, 563,71 грн. пені, 3382,21 грн. трьох відсотків річних та 12998,72 грн. інфляційних обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Сторой" (61001, м. Харків, вул. Кірова, 38, код ЄДРПОУ 31635673, п/р 26001000075279 в ПАТ "Укрсоцбанк" в м. Києві, МФО 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скан-Буд 2008" (61106, м. Харків, вул. Плиткова, 12, оф. 11, код ЄДРПОУ 35970104, п/р 26002000326866 в ПУАТ "Фідобанк" м. Харків, МФО 300175) - 120470,08 грн. заборгованості, 563,71 грн. пені, 3382,21 грн. 3% річних, 12998,72 грн. інфляційних втрат та 2748,29 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.12.2014 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Т.С. Денисюк Т.А. Лавренюк О.В. Макаренко