Постанова

від 02.03.2015 по справі 922/3459/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2015 р. Справа № 922/3459/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І. , суддя Ільїн О.В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Кузнєцова І.В.,

за участю представників:

позивача - Яценко А.О.( довіреність б/н, від 31.10.2014 року),

відповідача - не з'явився,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№168Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2014 року у справі № 922/3459/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скан - Буд 2008", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток - Строй", м. Харків,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Скан - Буд 2008" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток - Строй" (відповідач) про стягнення основної заборгованості у розмірі 120470,08 грн., пені у розмірі 563,71 грн., інфляційних втрат у розмірі 12998,72 грн. та 3% річних у розмірі 382,21 грн. Також позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2748,29 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу №401/15 від 04.01.2011 року та договором купівлі - продажу №2401/3 від 24.01.2013 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 грудня 2014 року у справі № 922/3459/14 (Головуючий суддя Денисюк Т.С., суддя Лавренюк Т.А., суддя Макаренко О.В.) позовні вимоги задоволено повністю.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року у справі № 922/3459/14 скасувати та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити.

Також, апелянт зазначає про невідповідність видаткової накладної відповідно до вимог ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також звернувся з клопотанням (вх. №2902, від 23.02.2015 року) про призначення судової експертизи.

Позивач надав письмові заперечення (вх. №3276, від 27.02.2015 року, вх. №3229, від 26.02.2015 року) на апеляційну скаргу відповідача, в якій вважає, що доводи апеляційної скарги та клопотання відповідача щодо призначення експертизи є необґрунтованими та безпідставними, а рішення суду першої інстанції обґрунтованим, та вважає, що підстав для його скасування немає.

В судове засідання представник відповідача не з'явився. Про час і місце слухання справи повідомлений належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 126).

Враховуючи те, що явка представника відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначеного представника за наявними матеріалами у справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 04.01.2011 року між сторонами був укладений договір купівлі - продажу № 401/15 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) приймає окремими партіями та сплачує будівельні матеріали, що іменуються надалі товар, номенклатура, кількість та ціна якого узгоджується на підставі усного замовлення або телефонограми покупця на кожну конкретну партію товару та відображаються у накладній на дану партію. Факт здачі - прийняття товару документально оформлюється накладною, підписаній повноважними представниками обох сторін, що є письмовим підтвердженням заявки покупця на дану партію товару.

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна товару є договірною та ухвалюється накладною по п. 1.1 договору на кожну конкретну партію поставленого товару.

Загальна вартість договору складає 1000000,00 грн., поставленого продавцем та прийнятого покупцем на протязі строку дії договору на підставі накладних по п.1.1 договору (пункт 2.2 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору, покупець проводить оплату кожної партії товару на розрахунковий рахунок продавця повністю або поетапно до повного розрахунку на протязі 14 календарних днів з моменту поставки даної партії, дата якого відображається у накладній на дану партію товару.

Крім того 24.01.2013 року між сторонами був укладений договір купівлі - продажу № 2401/3, відповідно до умов якого продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) приймає окремими партіями та сплачує будівельні матеріали, що іменуються надалі товар, номенклатура, кількість та ціна якого узгоджується на підставі усного замовлення або телефонограми покупця на кожну конкретну партію товару та відображаються у накладній на дану партію. Факт здачі - прийняття товару документально оформлюється накладною, підписаний повноважними представниками обох сторін, що є письмовим підтвердженням заявки покупця на дану партію товару.

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна товару є договірною та ухвалюється накладною по п. 1.1 договору на кожну конкретну партію поставленого товару.

Загальна вартість договору складає 1000000,00 грн., поставленого продавцем та прийнятого покупцем на протязі строку дії договору на підставі накладних по п.1.1 договору (пункт 2.2 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору, покупець проводить оплату кожної партії товару на розрахунковий рахунок продавця повністю або поетапно до повного розрахунку на протязі 14 календарних днів з моменту поставки даної партії, дата якого відображається у накладній на дану партію товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено фактичними даними, що містяться у матеріалах справи, позивач на виконання умов зазначених договорів здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 677668,01 грн. Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару не виконав, внаслідок чого станом на 04.05.2013 року виникла заборгованість, яка склала 120470,08 грн.

22.05.2014 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою оплатити заборгованість за вказаними договорами. Проте вимога позивача залишилась без відповіді.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі - продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (анологічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012 року № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Відповідно до п. п. 2.1 та 2.4 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (в редакції, чинній на час оформлення документів бухгалтерського обліку) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, виходячи з умов договорів купівлі - продажу та беручи до уваги факт підписання видаткових накладних відповідачем та скріплення підпису відповідною печаткою, колегія суддів вважає, що факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджено належним чином.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 120470,08 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до пунктів 3.3 договорів купівлі - продажу, сторона що не виконала своїх зобов'язань, сплачує пеню від суми виниклою заборгованості за кожний день прострочення у розмірі 0,5%.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, та суд першої інстанції вірно дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 563,71 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 3382,21 грн. 3% річних та 12998,72 грн. інфляційних витрат є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленого клопотання відповідача про призначення експертизи, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Колегія суддів зазначає, що предметом позову по цій справі є стягнення заборгованості з відповідача за поставлений позивачем товар, відповідно до договорів купівлі - продажу. Відповідачем не доведено яким чином відомості про визначення середніх ринкових цін в оптовій торгівлі у місті Харкові на товари, зазначені у накладних, стосуються предмету доказування по цій справі.

Отже, клопотання відповідача є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів, враховуючи вищенаведені обставини та норми чинного законодавства, дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача, в зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2014 року у справі № 922/3459/14 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2014 року у справі № 922/3459/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 04 березня 2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.