Рішення
від 28.12.2014 по справі 1625/5143/12
ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1625/5143/12

Провадження № 2/545/1509/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" грудня 2014 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі : головуючого - судді Потетій А.Г.,

при секретарі Перепадченко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Полтавської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором та стягнення пені, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Полтавської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором, посилаючись на те що загальними зборами відкритого акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» прийнято рішення від 29.05.2009 року про зміну найменування Відкритого акціонерного товариства шіонерний банк «Укргазбанк» на Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк». Згідно Статуту АБ «Укргазбанк», у новій редакції, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» є правонаступником за всіма правами та обов»язками відкритого акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк».

15.02.2008 року між банком та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 385 к-смп про надання кредиту у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії на загальну суму 80 000 доларів США, на строк з 15.02.2008 року по 13.02.2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 12,9 % річних. Факт видачі коштів підтверджується випискою з особового рахунку. Тому, згідно ст. 11, 509 ЦК України між сторонами виникли зобов»язання. Відповідно до п. 3.3.4. договору позичальник зобов»язується щомісячно, один раз на місяць, не пізніше 10-го числа наступного місяця та в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.1. договору, а також, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту або в день дострокового розірвання цього договору, з урахуванням п. 4.1. договору, сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки зазначеної в п. 1.1. договору, а саме 12,9 % річних, на рахунок НОМЕР_3, відкритий в Полтавській філії АБ «Укргазбанк», МФО 331520, шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника НОМЕР_3, відкритий в Полтавській філії АБ «Укргазбанк».

Проте, умови кредитного договору ОСОБА_1 належним чином не виконував, тому АБ «Укргазбанк» звернувся до Ленінського районного суду м. Полтави з позовною заявою про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором № 385 к-смп станом на 28.12.2009 року.

12.04.2010 року рішенням Ленінського районного суду м. Полтави позовні вимоги АБ «Укргазбанк» задоволені повністю.

Станом на момент подачі позовної заяви до відповідача ОСОБА_1, рішення суду в добровільному порядку не виконано.

Станом на 22.08.2012 року за позичальником ОСОБА_1, у відповідності до кредитного договору № 385 к-смп рахується заборгованість у розмірі 135 781,25 доларів США.

Отже, заборгованість за кредитним договором № 385 к-смп від 15.02.2008 року, яка підлягає стягненню з позичальника ОСОБА_1, становить 126 516,34 доларів США, яка отримана шляхом віднімання загальної суми заборгованості за кредитним договором № 385 к-смп станом на 28.12.2009 року (9 264,91 доларів США) від загальної суми заборгованості за кредитним договором № 385 к-смп станом на 22.08.2012 року (135 781,25 доларів США).

Отже, загальна сума заборгованості за кредитним договором № 385 к-смп від 15.02.2008 року, станом на 22.08.2012 року, яка підлягає стягненню з позичальника ОСОБА_1 становить 126 516,34 доларів США.

Позичальником умови кредитного договору не виконуються, оскільки, як видно з таблиці № 1, 2 розрахунку заборгованості, за період з 15.02.2008 по 22.08.2012 року із загальної суми нарахованих процентів за користування кредитом - 46 609,18 доларів США, сплачено 10 601,15 доларів США. А тому, станом на 22.08.2012 року сума несплачених процентів за користування кредитом становить - 36 008,03 доларів США.

Згідно ст. 610 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов»язання є його невиконання або невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання. У разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до умов п. 5.3. кредитного договору, позичальник за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом зобов»язаний сплачувати банку пеню в розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов»язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності.

Загальна сума пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом становить - 19 773,22 доларів США.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до вимог п. 3.3.12 - 3.3.15. договору позичальник прийняв на себе зобов»язання застрахувати передане в іпотеку нерухоме майно та здійснювати усі необхідні дії для дійсності договору страхування майна. Вказаними положеннями кредитного договору встановлено обов»язок позичальника повідомити банк про здійснення усіх дій необхідних для дійсності договору не пізніше ніж за один календарний день до граничного строку сплати чергового платежу.

17.03.2009 року між позичальником та АТ «Українська пожежно - страхова компанія» був укладений договір добровільного страхування заставного майна за договором іпотеки без оформлення заставної № 385 к-смп від 15.02.2008 року строком дії до 16.03.2010 року з припиненням договору у зв»язку з закінчення строку дії договору.

За таких обставин у позичальника виникло зобов»язання до 16.03.2010 року надати банку підтвердження укладення нового договору добровільного страхування заставного майна та сплати страхового платежу за договором, як підтвердження виконання зобов»язань за 3.3.12-3.3.15. кредитного договору № 385 к-смп від 15.02.2008 року.

Станом на 17.03.2010 року позичальником зазначені зобов»язання не виконані, докази укладення договору добровільного страхування заставного майна та сплати страхових платежів за ним банку надані не були.

У відповідності до пп. 4, п. 3.2.5. кредитного договору № 385 к-смп від 15.02.2008 року банк має право вимагати дострокового виконання зобов»язань позичальника за цим договором, забезпеченого іпотекою у разі - неналежної сплати страхових платежів по договору страхування майна яке береться в іпотеку.

За таких обставин у зв»язку з порушенням відповідачем своїх зобов»язань встановлених п. 3.3.12. - 3.3.15. кредитного договору № 385 к-смп від 15.02.2008 року у позивача виникло, встановлене п.п. 4, п. 3.2.5. кредитного договору, право вимагати дострокового виконання за кредитним договором № 385 к-смп від 15.02.2008 року.

Станом на 23.08.2011 року підлягають достроковому виконанню зобов»язання позичальника повернути отриманий за кредитним договором № 385 к-смп від 15.02.2008 року у сумі 80 000 доларів США.

У відповідності до п. 4.2. договору іпотеки без оформлення заставної № 385 к-смп від 15.02.2008 року у разі порушення зобов»язань встановлених п. 3.3.4. цього договору, яким встановлено обов»язок відповідача застрахувати предмет іпотеки на час дії договору, відповідач зобов»язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 5% від заставної вартості предмета іпотеки згідно з п. 2.3. договору. Вартість предмета іпотеки оцінена сторонами в сумі 640 300 гривень.

Відповідно сума штрафу, яку зобов»язаний сплатити відповідач за невиконання зобов»язань по страхуванню предмета іпотеки складає - 640 300*5% = 32 015 гривень.

Отже, загальна сума заборгованості за кредитним договором № 385 к-смп від 15.02.2008 року станом на 22.08.2012 року, яка підлягає стягненню з позичальника ОСОБА_1 становить 126 516,34 доларів США (що станом на 22.08.2012 року офіційний курс НБУ, складає за 100 доларів США = 799,30 гривень), що еквівалентно 1 011 245,11 гривень на підставі розрахунуку заборгованості та службового Розпорядження Національного банку України № 205/320 від 22.08.2012 року про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют + 32 015 грн. штрафу.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором № 385 к-смп від 15.02.2008 року між банком та ОСОБА_2 ( іпотекодавцем) було укладено договір іпотеки № 385 к-смп від 15.02.2008 року.

Згідно п. 2.1. договору іпотеки предметом іпотеки є житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1, та який належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 15.02.2002 року Полтавською районною державною нотаріальною конторою за реєстром № 1-175. Право власності на нерухоме майно зареєстровано КП «БТІ та містобудування Полтавського району» 04.02.2008 року, реєстраційний номер 21995708, записано в книзі 19, номер запису 189, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності па нерухоме майно, виданим 04.02.2008 року за номером 17608051 КП «БТІ та містобудування Полтавського району». В цілому за вищевказаною адресою розташовано та передано в іпотеку : житловий будинок літ. «А-3» житловою площею 89,5 кв.м., загальною площею 189,7 кв.м., гараж літ. «Б», сарай літ. «Б1», літній душ літ. «В», ворота-хвіртка № 1, хвіртка № 2, хвіртка № 3, хвіртка № 4, огорожа № 5, огорожа № 6, огорожа № 7, огорожа № 8, вимощення літ. «І». Земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, на якій розташований житловий будинок з господарськими будівлями, знаходиться у власності гр. ОСОБА_2, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим 05.02.2008 року Ковалівською сільською радою Полтавського району та області, загальною площею 0,15 га. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010854600035, кадастровий номер 5324081901:01:001:0114.

Відповідно, до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов»язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов»язання.

Відповідно до п. 3.1.6., п. 6.1. договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку одноразової прострочки сплати процентів за користування кредитними коштами або у разі порушення іпотекодавцем обов»язків за цим та/або кредитним договором, що передбачено ст. 589 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ст. 33 Закону України «Про іпотеку» зазначаєя, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

22.02.2013 року представник позивача надав суду заяву про доповнення позовних, згідно якої прохав про виселення в примусовому порядку з предмету іпотеки за договором іпотеки ( без оформлення заставної ) № 385 К-СМП від 15.02.2008, а саме з житлового будинку в АДРЕСА_1 : ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та неповнолітнього ОСОБА_5, які проживають за вказаною адресою.

18.12.2014 року представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої уточнив остаточні вимоги та прохав : стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 385 к-смп від 15.02.2008 року в загальній сумі 211983,24 доларів США з них :

- достроково стягнути залишок кредиту в сумі 73333,26 доларів США;

- прострочена заборгованість по поверненню кредиту в сумі 6666, 74 доларів США;

- заборгованість за несплаченими відсотками 60478,49 доларів США;

- пеня за порушення строків повернення кредиту в сумі 23569, 98 доларів США;

- пеню за порушення строків сплати процентів за користування кредитом - 47934,77 доларів США.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 385 к-смп від 15.02.2008 року - звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки без оформлення заставної N385 к-смп від 15.02.2008 року - житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 та який на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 15.02.2002 року Полтавською районною державною нотаріальною конторою за реєстром № 1-175. Право власності на нерухоме майно зареєстровано КП «БТІ та містобудування Полтавського району» 04.02.2008 року, реєстраційний номер 21995708, записано в книзі 19, номер запису 189, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим 04.02.2008 року за номером 17608051 КП «БТІ та містобудування Полтавського району». В цілому за вищевказаною адресою розташовано та передано в іпотеку : житловий будинок літ. «А-3» житловою площею 89,5 кв.м., загальною площею 189,7 кв.м., гараж літ. «Б», сарай літ. «Б1», літній душ літ. «В», ворота-хвіртка № 1, хвіртка № 2, хвіртка № 3, хвіртка № 4, огорожа № 5, огорожа № 6, огорожа № 7, огорожа № 8, вимощення літ. «І». Земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок з господарськими будівлями, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та належить знаходиться у власності гр. ОСОБА_2, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим 05.02.2008 року Ковалівською сільською радою Полтавського району та області, загальною площею 0,15 га. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010854600035, кадастровий номер 5324081901:01:001:0114. шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною визначеною на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності в порядку визначеному Закону України «Про виконавче провадження», за рахунок вартості якого погасити зобов»язання по кредитному договору № 385 к-смп від 15.02.2008 року в загальній сумі 211983,24 доларів США , з них :

- достроково стягнути залишок кредиту в сумі 73333,26 доларів США;

- прострочена заборгованість по поверненню кредиту в сумі 6666, 74 доларів США;

- заборгованість за несплаченими відсотками 60478,49 доларів США;

- пеня за порушення строків повернення кредиту в сумі 23569, 98 доларів США;

- пеню за порушення строків сплати процентів за користування кредитом - 47934,77 доларів США.

. Стягнути з відповідачів сплачений судовий збір в сумі 3 768,70 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові. Просив позов задовільнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив, проти задоволення даного позову, та прохав відмовити його задоволенні на підставі Закону України «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року, та надав до суду заперечення. Свої заперечення аргументував тим, що Полтавським районним судом Полтавської області розглядається цивільна справа № 1625/5143/12за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору, звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором № 385 к-смп від 15.02.2008 р.

Так згідно заперечень, у листопаді 2012 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 15 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_1було укладено кредитний договір, за яким йому надано кредит у розмірі 80 тис. доларів США, терміном до 13 лютого 2015 року із щомісячною сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,9 % річних. На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за зазначеним кредитним договором, 15 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, згідно якого остання передала в іпотеку банку належний їй житловийбудинок з господарськими будівлями:АДРЕСА_1, а також земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 12 квітня 2010 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість станом на 28 грудня 2009 року.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь вказану суму кредитної заборгованості; штраф за неналежне виконання зобов'язань за договором іпотеки в сумі 32 015 грн; у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки; виселити з предмета іпотеки ОСОБА_2, ОСОБА_3 та малолітнього сина ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_3, а також стягнути понесені ним судові витрати.

Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавськоїобласті від 2 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 24 березня 2014 року, позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 15 лютого 2008 року станом на 22 серпня 2011 року на загальну суму 126 516, 34 доларів США, щ оскладаєтьсяіз: достроково стягнутого залишку кредиту в сумі 80 тис. доларів США; заборгованості за несплаченими відсотками 28 114,54 доларів США; пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом - 18 401,80 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» штраф за неналежне виконання зобов'язань за договором іпотеки (без оформлення заставної) від 15 лютого 2008 року в сумі 32 015 гривень. У рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки (без оформлення заставної) від 15 лютого 2008 року, а саме: на житловий будинок з господарськими будівлями:АДРЕСА_1, який на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належить ОСОБА_7 та на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок з господарськими будівлями, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що належить ОСОБА_7 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 5 лютого 2008 року Ковалівською сільською радою Полтавського району та області, загальною площею 0,15 га, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності в порядку визначеному Законом України «Про виконавчепровадження», за рахунок вартості якого погасити зобов'язання по кредитному договору від 15 лютого 2008 року в загальній сумі 135 781, 25 доларів США, з них: заборгованість по кредиту в сумі 80 тис. доларів США; заборгованість за несплаченими відсотками 36008, 03 доларів США; пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом - 19 773, 22 доларів США. Виселено з предмету іпотеки за договором іпотеки (без оформлення заставної) від 15 лютого 2008 року, а саме з житлового будинку:АДРЕСА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_3, та неповнолітнього ОСОБА_6 -210 року народження, які проживають за вказаною адресою.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На вказані судові рішення відповідачами у справі була подана касаційна скарга, за результатами розгляду якої, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ була постановлена ухвала суду від 16 липня 2014 року, відповідно до якої, касаційна скарга задоволена частково, заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 2 липня 2013 року та ухвала апеляційного суду Полтавської області від 24 березня 2014 року скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення попередніх судових інстанцій Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у мотивувальній частині свого рішення зокрема зазначив, щоу частині вимог про виселення суди не звернули увагу на таке, що виселяючи мешканців із спірного будинку одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, суди виходили з того, що виселення його мешканців можливе без направлення досудової вимоги відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Частини 2 і 3 зазначеної статті встановлюють певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У пункті 43 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотеко держателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотеко держателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

У порушення зазначених вимог закону та ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України суди належним чином не встановили всіх фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи; не перевірили чи направлялась письмова вимога іпотеко держателя добровільно звільнити житловий будинок та постановили рішення про звернення стягнення на іпотечне майно та виселення.

Крім того в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, позивача в свою чергу не надав доказів, які б підтверджували фактичне повідомлення боржника (Майнового поручителя) - про свої наміри щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в разі не усунення порушень кредитного договору, а саме сплати заборгованості, або звільнення в добровільному порядку предмета іпотеки.

Позивачем також не надано до суду доказів отримання відповідачами вказаного повідомлення - вимоги іпотеко держателя про усунення порушень умов договору і в свою чергу порушення цієї вимоги зі сторони відповідачів, а саме її невиконання в добровільному порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України « Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути об'єкти нерухомого майна за умови, що вони належать іпотекодавцю на праві власності.

З огляду на наведене у позивача на час розгляду даної цивільної справи відсутнє право розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, а в задоволенні позову в цій частині та в цілому має бути відмовлено.

Крім того вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовуючи судові рішення також зазначив, що судами не застосована норма права щодо стягнення неустойки (пені) в межах строків позовної давності та не визначено чи пропущений строк позовної давності.

Так, стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а, відтак, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Також у п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.04.2012р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказано: «враховуючи положення п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у справах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно віднаявності заяви сторони у спорі.»

Разом з цим, на момент розглядуданої справи 7 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 3 червня 2014 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянинаУкраїни (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершенного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершенного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Норми Закону № 1304 - УІІ є спеціальними та підлягають першочерговому застосуванню при вирішенні питань про звернення стягнення на майно надане як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

У переданому в іпотеку банку будинку за адресою: АДРЕСА_1, згідно довідки № 413 про реєстрації місця проживання, зареєстровані та проживають ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, її чоловік ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_5, та син - ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3.

Таким чином, відповідачу ОСОБА_1 був наданий кредит в іноземній валюті та на його забезпечення ОСОБА_2 передала в іпотеку банку житловий будинок, загальною площею 189,7 кв. м, який використовується майновим поручителем, як місце постійного проживання, іншого житла відповідач не має.

Як вбачається з матеріалів справи, будинок, який є предметом іпотеки відповідає вимогам щодо нерухомого житлового майна, передбаченим Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки його площа не перевищує 250 м 2 (будинокзагальноюплощею189,7кв.м).

Враховуючи норми Закону № 1304-VII від 3 червня 2014 року, який є чинним на момент розгляду даної справи взадоволенні позовних вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити.

Представник третьої особи: Служба у справах дітей Полтавської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився надавши суду заяву з проханням справу розглянути у їх відсутність, у вирішенні спору поклались на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд, дослідивши докази, якими обґрунтовується позов, вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Так судом встановлено, що 15 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким йому надано кредит у розмірі 80 тис. доларів США, терміном до 13 лютого 2015 року із щомісячною сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,9 % річних. На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за зазначеним кредитним договором, 15 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, згідно якого остання передала в іпотеку банку належний їй житловийбудинок з господарськими будівлями:АДРЕСА_1, а також земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 12 квітня 2010 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість станом на 28 грудня 2009 року.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь вказану суму кредитної заборгованості; штраф за неналежне виконання зобов'язань за договором іпотеки в сумі 32 015 грн; у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки; виселити з предмета іпотеки ОСОБА_2, ОСОБА_3 та малолітнього сина ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_3, а також стягнути понесені ним судові витрати.

Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 2 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 24 березня 2014 року, позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 15 лютого 2008 року станом на 22 серпня 2011 року на загальну суму 126 516, 34 доларів США, щ оскладаєтьсяіз: достроково стягнутого залишку кредиту в сумі 80 тис. доларів США; заборгованості за несплаченими відсотками 28 114,54 доларів США; пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом - 18 401,80 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» штраф за неналежне виконання зобов'язань за договором іпотеки (без оформлення заставної) від 15 лютого 2008 року в сумі 32 015 гривень. У рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки (без оформлення заставної) від 15 лютого 2008 року, а саме: на житловий будинок з господарськими будівлями:АДРЕСА_1, який на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належить ОСОБА_7 та на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок з господарськими будівлями, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що належить ОСОБА_7 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 5 лютого 2008 року Ковалівською сільською радою Полтавського району та області, загальною площею 0,15 га, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності в порядку визначеному Законом України «Про виконавчепровадження», за рахунок вартості якого погасити зобов'язання по кредитному договору від 15 лютого 2008 року в загальній сумі 135 781, 25 доларів США, з них: заборгованість по кредиту в сумі 80 тис. доларів США; заборгованість за несплаченими відсотками 36008, 03 доларів США; пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом - 19 773, 22 доларів США. Виселено з предмету іпотеки за договором іпотеки (без оформлення заставної) від 15 лютого 2008 року, а саме з житлового будинку:АДРЕСА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_3, та неповнолітнього ОСОБА_6 -210 року народження, які проживають за вказаною адресою.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На вказані судові рішення відповідачами у справі була подана касаційна скарга, за результатами розгляду якої, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ була постановлена ухвала суду від 16 липня 2014 року, відповідно до якої, касаційна скарга задоволена частково, заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 2 липня 2013 року та ухвала апеляційного суду Полтавської області від 24 березня 2014 року скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення попередніх судових інстанцій Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у мотивувальній частині свого рішення зокрема зазначив, що у частині вимог про виселення суди не звернули увагу на таке, що виселяючи мешканців із спірного будинку одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, суди виходили з того, що виселення його мешканців можливе без направлення досудової вимоги відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Частини 2 і 3 зазначеної статті встановлюють певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У пункті 43 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотеко держателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотеко держателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Крім того в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, а позивачем в свою чергу не надано доказів, які б підтверджували фактичне повідомлення боржника (Майнового поручителя) - про свої наміри щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в разі не усунення порушень кредитного договору, а саме сплати заборгованості, або звільнення в добровільному порядку предмета іпотеки.