Рішення

від 15.12.2014 по справі 619/5531/14-ц

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/5531/14-ц

провадження 2/619/2037/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року Дергачівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді Остропілець Є.Р.

при секретарі Гетьман А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Галлан ЛТД» «Про визнання недійсним договору та припинення права власності» ,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Дергачівського району Харківської області в інтересах держави звернувся з позовом в Дергачівський районний суд Харківської області до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Галлан ЛТД» про визнання недійсним договору та припинення права власності в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу гуртожитку від 19.11.2010 року , що розташований за адресою: АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Галлан ЛТД» (код ЄДРПОУ 23917528, м. Харків вул. Отакара Яроша, 61 кв. 18); припинити право власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3) на гуртожиток, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

В підтвердження позову прокурор Демченко Д.А. посилається на те, що прокуратурою району з 2010 року проводились неодноразові перевірки за зверненнями мешканців гуртожитку по АДРЕСА_2 з приводу незаконної приватизації вказаної житлової будівлі.

Зокрема, на виконання доручення прокуратури області від 18.10.2011 року проводилась перевірка за зверненням кореспондента ТОВ Медіа група «Об'єктив» ОСОБА_2, щодо порушення житлових прав мешканців указаного гуртожитку, в ході якої під час ознайомлення із матеріалами цивільної справи у Дергачівському районному суді прокуратура району вперше дізналася про наявність договору купівлі-продаж гуртожитку по АДРЕСА_2 від 19.11.2010 року , укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Галлан ЛТД» посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3.

Відповідно до вимог ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або п особу, яка його порушила.

Згідно із зазначеним договором ТОВ «Галлан ЛТД» передав у власність ОСОБА_1 за плату житлову будівлю - гуртожиток за вищевказаною адресою.

Прокурор вважає, що договір купівлі-продажу, укладений відповідачами 19.11.2010 року таким, що має бути визнаний недійсним у судовому порядку з огляду на таке.

Відповідно до ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Проте, ТОВ «Галлан ЛТД» не набув права власності та не був власником товару - гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а тому не мав права на його відчуження згідно зі ст. 658 ЦК України.

Так, рішенням виконавчого комітету Дергачівської міської ради народних депутатів № 39/6 «Про оформлення права особистої власності на приміщення по АДРЕСА_2» від 12.03.1996 року вирішено оформити право особистої власності на гуртожиток по АДРЕСА_2 в цілому ТОВ «Галант», яке в подальшому передало спірний гуртожиток до статутного фонду АТ «Галан».

Пізніше АТ «Талан» реорганізовано у ТОВ «Галлан ЛТД», у зв'язку із чим рішенням господарського суду Харківської області від 18.06.2009 року у справі № 61/82-09 задоволений позов ТОВ «Галлан ЛТД» та визнано за ним як за правонаступником АТ «Галан» право власності на гуртожиток по АДРЕСА_2.

Проте, всі правовстановлюючі документи на вищезгадане нерухоме майно (гуртожиток) були скасовані у судовому порядку, що свідчить про безпідставне набуття права власності на спірне майно всіма його власниками.

Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 року у справі № 619/4595/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року, задоволений адміністративний позов прокурора Дергачівського району до Дергачівської міської ради, третя особа - ТОВ «Галлант ЛТД» про скасування рішення № 39/6 виконавчого комітету Дергачівської міської ради народних депутатів «Про оформлення права особистої власності на приміщення по АДРЕСА_2» від 12.03.1996 року.

Зазначені судові інстанції при ухваленні рішень виходили із того, що рішення Дергачівської міської ради про передачу у власність ТОВ «Галлант ЛТД» гуртожитку виходило за межі повноважень органу місцевого самоврядування, оскільки спірний гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_2, перебував на балансі Державного підприємства «Пересувна механізована колона (ПМК) № 5 тресту «Харківоблагробуд». Окрім того, суд зазначав, що постановою Кабінету Міністрів України № 577 від 13.10.1992 «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя» все майно ПМК № 5 Тресту «Харківоблагробуд» було передано до комунальної власності Харківської області, а тому розпорядником цього майна могла бути тільки Харківська обласна рада.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 року у справі № 61/82-09 скасоване рішенням господарського суду Харківської області від 18.06.2009 року у цій справі, яким задоволений позов ТОВ «Галлан ЛТД» та визнано за ним як за правонаступником АТ «Галан» право власності на гуртожиток по АДРЕСА_2. На цей час вказана справа постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2014 року передана на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Таким чином спірний гуртожиток, що розташований на території відповідної територіальної громади, знаходиться у власності суб'єкта, який придбав його за відплатним договором купівлі - продажу в продавців, що не набували права власності на нього, оскільки всі правовстановлюючі документи на це нерухоме майно на цей час є нечинними, і на момент їх виготовлення були незаконними.

Згідно з ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, в силу положень ст. 658 ЦК України ТОВ «Галлант ЛТД» не мав права продавати гуртожиток ОСОБА_1, тобто договір купівлі-продажу від 19.11.2010 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Галлан ЛТД» відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України є недійсним, як такий, що за змістом суперечить ЦК України, зокрема, ст. 658 ЦК України.

До аналогічного висновку за тотожних обставин справи приходить і Вищий господарський суд України у своїх постановах від 25.12.2008 року у справі №2-13/5918-2008 (2-9/5918-2008), від 14.04.2010 року у справі №5/32-92 та інших постановах.

Так, як вже вище зазначалося та було встановлено адміністративними судами у АДРЕСА_2 знаходиться гуртожиток, який був на балансі ПМК № 5 Тресту «Харківоблагробуд».

Постановою Кабінету Міністрів України № 577 від 13.10.1992 року «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя» все майно ПМК № 5 Трес «Харківоблагробуд» було передано до комунальної власності Харківської області.

У відповідності до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про власність» у редакції від 07.07.1992 року (яка діяла на момент спірних правовідносин) суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Стаття 31 цього ж закону, проголошувала, що комунальна власність належить до державної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про власність» в редакції від 07.07.1992 року у комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права власності.

Статтею 7 Закону Української PCP «Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування» від 07.12.1990 року (втратив чинність у 1997 році) було передбачено поняття комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та визначені підстави її набуття - до комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно державою, інтими суб'єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно, перелік якого встановлено Законом про власність.

Частина перша вищевказаної статті Закону Української PCP «Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування» від 07.12.1990 року вказує, що суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі сільських, селищних, міських, районних, обласних Pад народних депутатів.

Відповідно до п. 2 ч. 10 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким, відповідно до Конституції України, здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

Отже, якщо б Харківська обласна рада чи Дергачівська міська рада прийняла у власність спірне майно то уповноваженим органом на подачу такого позову була б рада відповідної територіальної громади.

Проте ні Харківська обласна рада, ні Дергачівська міська рада, ні Харківська обласна державна адміністрація (на підставі рішень Харківської обласної ради від 29.09.1998 року «Про спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області», від 23.02.1999 року «Про упорядкування питань управління майном, яке є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області» та на підставі розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 26.03.1999 року №212 «Про повноваження з управління державним та комунальним майном» повноваження з управління майном, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області, передані Харківській обласній державній адміністрації) не прийняла на баланс спірну будівлю гуртожитку.

В судовому засіданні прокурор Дергачівського району Харківської області ОСОБА_4 позов підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Крім того, доповнив, що ТОВ «Галлан ЛТД» не мав достатнього обсягу повноважень на відчуження об'єкту нерухомості, оскільки не набув права власності на нього. Та зазначив, що приміщення, яке було предметом спірного договору є гуртожитком, а згідно п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», діє мораторій на відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад) гуртожитків, які перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, або увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, протягом строку реалізації державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад, але не менше шести років з дня опублікування цього Закону. Оспорюваний договір було укладено під час дії мораторію, у зв'язку із чим він є недійсним в силу ст. 203 та 215 ЦК України.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позову, надав до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що позов прокурора Дергачівського району Харківської області є необґрунтованим, спірне майно не може бути витребуване у відповідача в силу положень ст. 330 ЦК України, а питання про недійсність спірного правочину вже було предметом дослідження суду у справі про той самий предмет. Також відповідачем ОСОБА_1 до суду подано заяву про застосування строку позовної давності.

Представник відповідача ТОВ «Галлан ЛТД» у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення позивача та представника ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про задоволення прозову.

Судом встановлено, що між ТОВ «Галант» та ОСОБА_1 09.11.20110 року було укладено договір купівлі продажу, за змістом якого продавець - ТОВ «Галант», передає у власність покупця - ОСОБА_1, а покупець приймає у власність гуртожиток літ. «А-2», загальною площею 886,20 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Цей договір посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3.

Відповідно до п. 2 договору цей гуртожиток належить продавцю на підставі Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.06.2009 року, справа №61/82-09.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи і поясненнями сторін, що рішенням виконавчого комітету Дергачівської міської ради народних депутатів №39/6 «Про оформлення права особистої власності на приміщення по АДРЕСА_2» від 12.03.1996 року вирішено оформити право особистої власності на гуртожиток по АДРЕСА_2 в цілому за ТОВ «Галант».

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.06.2009 року у справі №61/82-09 було задоволено позов ТОВ «Галлан ЛТД» та визнано за ним право власності на гуртожиток по АДРЕСА_2.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 року зазначене рішення Господарського суду Харківської області скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2014 року судові рішення першої та апеляційної інстанції було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.11.2014 року провадження у справі за позовом ТОВ «Галлан ЛТД» про визнання права власності на спірний гуртожиток припинено на підставі ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 року у справі №619/4595/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року, задоволено адміністративний позов прокурора Дергачівського району Харківській області до Дергачівської міської ради, третя особа - ТОВ «Галлант ЛТД» про скасування рішення №39/6 виконавчого комітету Дергачівської міської ради народних депутатів «Про оформлення права особистої власності на приміщення по АДРЕСА_2» від 12.03.1996 року.

Таким чином, правові підстави права власності ТОВ «Галлант ЛТД» на приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а отже і укладання оспорюваного договору, були скасовані у судовому порядку.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням змісту судових рішень господарських та адміністративних судів суд приходить до висновку, що судами встановлена незаконність набуття права власності ТОВ «Галлан ЛТД» на спірний гуртожиток, а отже відповідач - ТОВ «Галлан ЛТД» не набув у встановленому порядку права власності на зазначене майно.

Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

ТОВ «Галлан ЛТД» в силу положень ст. 658 ЦК України не мав права продавати спірну будівлю ОСОБА_1, тобто зміст договору купівлі-продажу від 09.11.2010 року не відповідає вимогам Цивільного кодексу України.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» діє мораторій на відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад) гуртожитків, які перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, або увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, протягом строку реалізації державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад, але не менше шести років з дня опублікування цього Закону.

Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» від 01.10.2008 року №182. Таким чином, мораторій на відчуження гуртожитків набрав чинності з 01.10.2008 року.

Договір купівлі-продажу від 09.11.2010 року укладений між відповідачами у період дії зазначеного мораторію всупереч прямо установленій законом забороні. Тому з підстав визначених ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України визнається судом недійсним.

З матеріалів справи також вбачається, що Договір купівлі-продажу від 09.11.2010 року не відповідає інтересам держави і суспільства, оскільки ним порушуються конституційне право на житло та законні інтереси мешканців гуртожитку.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Із наведеної норми Конституції України вбачається, що інтереси мешканців гуртожитку тісно взаємопов'язані з інтересами держави та суспільства. Забезпечення гарантій на житло громадян є водночас і державним і суспільним інтересом, а забезпечення громадянам права на житло є одним із напрямків діяльності держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Спірний договір сторонами було укладено всупереч інтересам держави та суспільства, оскільки з його змісту вбачається, що інтереси мешканців гуртожитку не було враховано при реалізації спірного майна.

Так, п. 5 договору передбачено, що продавець стверджує, що на момент укладення цього договору відносно спірного майна прав третіх осіб немає. Однак суд виходить з того, що у гуртожитку відносно якого укладено оспорюваний договір на законних підставах проживають фізичні особи, та відповідно мають права відносно цього майна, зокрема право користування житловими та нежитловими приміщеннями у гуртожитку, права пов'язані із забезпеченням відповідності гуртожитку архітектурно-планувальним, технічним нормам та санітарно-гігієнічним вимогам чинного законодавства тощо.

Договором купівлі-продажу не було враховано інтереси третіх осіб, які мають права відносно спірного майна, крім того, при укладенні договору не було враховано, що фізична особа, без реєстрації її як суб'єкта господарювання, не може здійснювати діяльність з надання в оренду та управління власним нерухомим майном, яка має ознаки підприємницької діяльності. Таким чином, відповідачі поставили під загрозу гарантії прав мешканців гуртожитку.

Суд критично відноситься до доводів відповідача викладених у письмових запереченнях до позову.

Статтею 119 ЦПК України, яка містить вимоги до змісту позовної зави, не встановлено обов'язку позивача надавати у позові правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між сторонами. Питання про те які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, є предметом вирішення суду, відповідно до ст. 214 ЦК України.

Судом також не можуть бути враховані посилання відповідача на ст. 330 та 388 ЦК України щодо неможливості витребувати у добросовісного набувача майна, оскільки питання про витребування спірного майна позивачем у позові не ставиться.

Безпідставним також є посилання відповідача на те, що питання про недійсність спірного правочину вже було предметом дослідження суду у справі про той самий предмет.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, зазначені відповідачем обставини не можуть мати преюдиційного значення, оскільки рішення суду на які посилається відповідач хоча і винесено в тотожній за фабулою справі, але за позовом іншого позивача. Така правова позиція узгоджується з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування строку позовної давності посилаючись на те, що позивач дізнався про існування спірного договору не пізніше 17.06.2011 року, про що нібито свідчить лист №03-39/11 від 17.06.2011 року про вступ прокурора до участі у справі №2010/2-1123/11.

Позивач надав до суду письмові заперечення проти заяви про застосування строку позовної давності, в яких обґрунтовує поважність причин пропуску строку позовної давності та просить поновити такий строк. Позивач посилається на те, що лист №03-39/11 від 17.06.2011 року не свідчить про те, що позивачеві на цей час було відомо про порушення інтересів держави спірним договором або про особу, яка порушила таке право, оскільки ознайомлення з матеріалами справи мало місце після 18.10.2011 року, а отже і зміст оспорюваного договору, його сторони та умови стали відомими позивачеві після зазначеної дати.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідачем ОСОБА_1 не надано доказів, які б свідчили про ознайомлення позивача з матеріалами справи №2010/2-1123/11 до 18.10.2011 року. Крім того, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що ознайомлення із матеріалами цивільної справи у Дергачівському районному суді здійснювалося саме на виконання доручення Прокуратури Харківської області від 18.10.2011 року в ході перевірки щодо порушення житлових прав мешканців указаного гуртожитку, тобто позивач вперше дізнався про наявність договору купівлі-продажу гуртожитку по АДРЕСА_2 від 09.11.2010 року, укладеного між ТОВ «Галлан ЛТД» та ОСОБА_1 не раніше вказаної дати. Крім того, заслуговують на увагу пояснення позивача, які не було спростовано відповідачем, про те, що фактичне ознайомлення з матеріалами справи та надання оцінки законності оспорюваного правочину відбувалося вже в листопаді 2011 року.

За таких обставин суд доходить висновку, що заява відповідача ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки ним не доведено пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, матеріалами справи не підтверджується, що ознайомлення з умовами спірного договору мало місце до 05.11.2011 року, а пояснення позивача не спростовані відповідачем.

Крім того, слід зазначити, що підставою для звернення позивача з даним позовом є протиправність набуття ТОВ «Галлан ЛТД» права власності на спірне майно та скасування відповідних правовстановлюючих документів - рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2009 року у справі № 61/82-09, яким задоволено позов ТОВ «Галлан ЛТД» та визнано за ним як за правонаступником АТ «Галан» право власності на спірне приміщення. Зазначене рішення скасовано постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 року.

Таким чином, право на звернення до суду з даним позовом, з таким предметом та підставами позову, у позивача виникло лише 16.07.2014 року - з моменту набрання постановою Харківського апеляційного господарського суду законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що слід визнати поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності, а порушене право підлягає захисту.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Проте, право власності на спірне приміщення вже було зареєстроване за ОСОБА_1, у зв'язку з чим, позивач просить також припинити право власності відповідача на таке майно.

Суд погоджується з твердженням позивача, що у спірних правовідносинах належним способом захисту є не лише визнання недійсним договору купівлі-продажу гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, від 09.11.2010 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галлан ЛТД» та ОСОБА_1, а й припинення права власності останнього на відповідний об'єкт нерухомості.

Відповідно до п. 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2013 року №868 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Оскільки судом скасовуються підстави для реєстрації за відповідачем ОСОБА_1 право власності на спірний гуртожиток, скасуванню підлягає також право власності відповідача на це майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення правовідношення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 57, 58, 59, 60, 73, 118, 212-215, 267 ЦПК України, ст.ст. 16, 203, 215, 658 ЦК України, ст.ст. 19, 121, 123 Конституції України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу гуртожитку від 19.11.2010 року , що розташований за адресою: АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Галлан ЛТД» (код ЄДРПОУ 23917528, м. Харків вул. Отакара Яроша - 61 кв. 18).

Припинити право власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3) на гуртожиток, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Є. Р. Остропілець