Постанова

від 23.12.2014 по справі 916/2469/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року Справа № 916/2469/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В., суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Мачульського Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПриватного виробничо-комерційного підприємства "ССС" на постановувід 06.11.2014 Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 916/2469/13 господарського суду Одеської області за позовомКомунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Вузівський" доПриватного виробничо-комерційного підприємства "ССС" простягнення 23 773,91 грн в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: від відповідача:не з'явились Коротка А.О. (довіреність від 19.12.2014) В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Меденцев П.А.) від 28.10.2013 у справі № 916/2469/13 позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 23 773,91 грн заборгованості, 1 720,50 грн судового збору; стягнуто з позивача на користь Державного бюджету України 00,50 грн судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Шевченко В.В., судді - Мирошниченко М.А., Головей В.М.) від 06.11.2014 рішення Господарського суду Одеської області (суддя Меденцев П.А.) від 28.10.2013 у справі № 916/2469/13 скасовано; позов задоволено частково; стягнуто з Приватного виробничо-комерційного підприємства "ССС" на користь Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Вузівський" 20 750,76 грн - боргу та 1 501,72 грн - понесених судових витрат на сплату судового збору за подання позову, в решті частини позову відмовлено; стягнуто з Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Вузівський" на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "ССС" 116,72 грн - понесених судових витрат по справі на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 у справі № 916/2469/13 та в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.67, 173, 175, ч.ч.1, 2, 6, 8 ст.193 ГК України, ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.526, 901-907 ЦК України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.ст.107, 109 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Комунальне підприємство "Житлово-комунальний сервіс "Вузівський", яке є правонаступником КП "ДЕЗ "Вузівське" та КП "ДЕЗ "Чубаївське" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Приватного виробничо-комерційного підприємства "ССС" заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 23 773,91 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

Згідно п.п.1.3., 1.4. Статуту позивача, затвердженого Рішенням Одеської міської ради №1449-V від 04.07.2007, засновником КП є Одеська міська рада.

Відповідно до п.п.2.2.1., 2.2.2. Статуту позивача предметом діяльності останнього є організаційне забезпечення поточного утримання, ремонту та благоустрою житлового фонду, нежитлових споруд, інженерного обладнання та прилеглих територій, організація надання різного виду послуг, пов'язаних з експлуатацією, утриманням та ремонтом житлового та нежитлового фонду і одержання прибутку в інтересах засновника. Підприємство здійснює функції замовника на виконання робіт з утримання та ремонту житлового фонду, нежитлових приміщень та прилеглих територій, приймає на баланс жилі будинки, їх інженерне обладнання, об'єкти благоустрою за територіальною належністю.

Відповідно до розпорядження Одеського міського голови № 97-01р. від 28.01.2003 "Про передачу майна у повне господарське відання комунальним підприємствам "Дирекція єдиного замовника" будинок №2, що розташований за адресою: м.Одеса, вул.Геранева передано на баланс позивача, який є правонаступником КП "Чубаївське".

11.01.2010 між Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради, та відповідачем укладено договір оренди №511/59 від 11.01.2010 за умовами якого Департамент передав відповідачеві у платне строкове користування нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 467,4 кв.м, що розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Геранева, 2, а останній прийняв це приміщення та зобов'язався сплачувати орендну плату відповідно до умов цього договору.

У п.2.3 договору оренди сторонами погоджено, що в орендну плату не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими підприємствами. Одночасно, сторонами передбачено, що відповідач зобов'язаний укласти з балансоутримувачем об'єкту договір про відшкодування витрат останнього на утримання приміщень та прибудинкових територій та надати орендодавцю копії відповідних документів, які свідчать про виконання вказаних обов'язків, протягом 30 днів з моменту укладення відповідного договору.

Утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за змістом ст.1, п.2 ч.1 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі Закон) є одним із видів комунальних послуг.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.п.1.3., 4.1. Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг в житловому фонді, затвердженому наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №60 від 25.04.2005, виконавцем житлово-комунальних послуг може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг, і який може забезпечити виконання зобов'язань, визначених в ч.2 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якою визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати контроль за технічним станом інженерного устаткування будинків, квартир, приміщень; своєчасно проводити підготовку житлового будинку і його технічного устаткування до експлуатації в осінньо-зимовий період; утримувати у належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування і ремонт внутрішньо будинкових мереж, приймати заходи по ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості в строк, встановлений договором або законодавством.

На підставі ч.1 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Розпорядженням Одеського міського голови №97-01р. від 28.01.2003 "Про передачу майна у повне господарське відання комунальним підприємствам "Дирекція єдиного замовника" виконавцем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, зокрема і будинку №2, що розташований за адресою: м.Одеса, вул.Геранева визначено КП "Чубаївське", правонаступником якого є позивач у справі.

Вищенаведене свідчить про те, що відповідач, як орендар нежитлового приміщення першого поверху площею 467,4 кв.м, яке є невід'ємною частиною житлового будинку №2, в м.Одесі, вул.Геранева, що знаходиться на балансі та обслуговуванні позивача, зобов'язаний був укласти з КП договір про відшкодування витрат останнього на утримання приміщень та прибудинкових територій.

15.04.2010 між сторонами у справі укладено договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій №317, за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачеві послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території (прибирання внутрішньобудинкових приміщень; прибирання прибудинкової території в погодних умовах, які не відносяться до умов надзвичайного природного характеру, характерних для даної місцевості; санітарно-технічне обслуговування; обслуговування внутрішньобудинкових мереж; освітлення місць загального користування, у будинку №2 по вул.Геранева, а останній зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити їх вартість відповідно до умов цього договору.

Згідно п.16 договір набирає чинності з дня його укладення та вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання договору або необхідність перегляду його умов.

Оскільки, в матеріалах справи не міститься доказів щодо припинення названого договору, то він є діючим до сьогоднішнього часу.

Згідно п.3 договору сторони передбачили, що позивач надає послуги за тарифами на послуги з утримання будинку та прибудинкової території відповідно до затвердженого органами місцевого самоврядування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради у розмірі 1,32 грн з ПДВ.

Відповідно до додатку №1 до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №1212 від 28.10.2008 тарифи на послуги з утримання будинку та прибудинкової території, що розташований за адресою: м.Одеса, вул.Геранева, 2 встановлені в розмірі 1,32 грн з ПДВ за 1 кв.м.

У п.п.1, 3 договору №317 від 15.04.2010 сторонами погоджено, що розмір щомісячної плати за надані позивачем послуги становить 616,97 грн, виходячи з наступного розрахунку 1,32 х 467,4 = 616,97.

У п.4 договору сторонами встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць та відповідач повинний здійснювати платежі не пізніше ніж до 15 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Таким чином, відповідно до умов договору відповідач повинний був оплачувати позивачеві надані послуги в періоду з 15.04.2010 по 01.07.2013 в загальній сумі 23 773,91 грн до 15 числа місяця, що настає за розрахунковим та остаточний платіж повинний був здійснити до 15.08.2013.

Жодних доказів, які б свідчили про відсутність у відповідача боргу по оплаті за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, що розташований за адресою: м.Одеса, вул.Геранева, 2 на протязі періоду з 15.04.2010 по 01.07.2013 у загальній сумі 23 773,91 грн в матеріалах справи не міститься та таких доказів, всупереч вимогам ст.33 ГПК України, відповідачем судам не надано.

В обґрунтування своїх доводів про те, що будь-які послуги з утримання будинку та прибудинкової території йому позивачем не надавались відповідач посилається на те, що 29.12.2012 у відповідності до приписів ст.18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ним було викликано представника КП для складення та підписання відповідного акта-претензії споживача, але представник позивача в зазначені строки не з'явився, внаслідок чого відповідачем був складений акт-претензія із зазначенням видів та показників порушень допущених позивачем, внаслідок чого підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відповідачем було викликано представника відповідача для складання та підписання акта-претензії споживача, що вбачається з наявного в матеріалах справи повідомлення про такий виклик на якому міститься відтиск печатки позивача.

Згідно ч.2 ст.18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Судами встановлено, що представник позивача у назначений відповідачем час для складання та підписання акта-претензії не з'явився, внаслідок чого без участі представника КП був складений акт-претензія споживача, який підписано лише директором відповідача п. Короткою А.О. та ще двома фізичними особами.

За оцінкою судів будь-яких доказів, що свідчать про те, що вищезазначені фізичні особи є належними споживачами послуг, що надаються позивачем з утримання прибудинкової території та будинку, що розташований за адресою: м.Одеса, вул.Геранева, 2 в матеріалах справи не міститься та таких доказів, всупереч ст.33 ГПК України, відповідачем суду не надано; за оцінкою судів названий акт-претензія не є дійсним, оскільки цей документ складений з порушеннями, а тому не відповідає вимогам ч.2 ст.18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Крім того, відповідно до ч.4 ст.18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Відповідно до п.29 постанови Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 "Про затвердження Правил надання житлово-комунальних послуг" акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів-претензій. Виконавець зобов'язаний розглянути такий акт і повідомити протягом трьох робочих днів споживача про її задоволення або про відмову у задоволенні з обґрунтуванням причин такої відмови. У разі ненадання протягом установленого строку виконавцем відповіді вважається, що він визнав викладені в акті-претензії факти неналежного надання або ненадання послуг. Спори щодо задоволення претензій споживачів розв'язуються у суді.

Будь-яких доказів, що свідчать про реєстрацію позивачем у журналі реєстрації актів-претензій названої претензії відповідача, а також надіслання відповідачем позивачеві такого акту-претензії для відповідної реєстрації у журналі заявок останнього матеріали справи не містять та таких доказів, всупереч вимогам ст.33 ГПК України, скаржником суду не надано, що однозначно свідчить про те, що такий акт-претензія відповідачем позивачеві взагалі не направлявся, а тому й не був зареєстрований у відповідному журналі останнього.

Враховуючи те, що при складанні акта-претензії відповідачем були порушені вимоги вищенаведеного законодавства, то за оцінкою судів цей акт не є належним доказом у справі, внаслідок чого він до уваги прийнятий не був, а тому доводи відповідача про те, що будь-які послуги з утримання будинку та прибудинкової території йому позивачем не надавались є недоведеними допустимими доказами у справі.

Посилання скаржника на те, що акти виконаних робіт складені позивачем з порушенням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому вони не можуть бути належним доказом надання позивачем відповідних послуг є необґрунтованими, оскільки умовами договору № 317 від 15.04.2010 сторони взагалі не передбачали такого обов'язку, як складання актів виконаних робіт (послуг) на підтвердження наданих послуг, внаслідок чого доводи відповідача до уваги не прийняті правомірно.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися своєчасно та належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Оскільки, відповідач не оплатив надані позивачем за умовами договору №317 від 15.04.2010 послуги з утримання прибудинкової території та будинку, що розташований за адресою: м.Одеса, вул.Геранева, 2 в період з 15.04.2010 по 01.07.2013 в загальній сумі 23 773,91 грн, то позивач цілком підставно звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь боргу у вищезазначеній сумі.

Заява відповідача про застосування до правовідносин сторін позовної давності не була подана до суду першої інстанції у зв'язку з неповідомленням останнім скаржника про день, час і місце розгляду справи та вирішенням її за відсутністю представника останнього, що й потягло скасування оскарженого рішення, а тому ця заява вирішена апеляційним судом.

Скаржник посилався на те, що позивачем пропущено позовну давність, внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні.

Поняття позовної давності надано у ст.256 ЦК України відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи позов поданий до суду 13.09.2013 а тому борг відповідача, що виник до 13.09.2010 стягнутий бути не може, внаслідок спливу позовної давності, оскільки підстави для його відновлення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що позовні вимоги КП щодо стягнення з відповідача боргу:

- по оплаті наданих послуг за період з 15.04.2010 по 30.04.2010 на суму 308,49 грн (616,97 : 30 х 15 = 308,49);

- по оплаті наданих послуг за травень 2010 на суму 616,97 грн,

- по оплаті наданих послуг за червень 2010 на суму 616,97 грн,

- по оплаті наданих послуг за липень 2010 на суму 616,97 грн,,

- по оплаті наданих послуг за серпень 2010 на суму 616,97 грн,,

- по оплаті наданих послуг за період з 01.09.2010 по 12.09.2010 на суму 246,78 грн (616,97 : 30 х 12 = 246,78), а всього в загальній суму 3 023,15 грн - вірно залишені без задоволення, оскільки наслідки спливу позовної давності передбачені ст.267 ЦК України, згідно п.4 якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Будь-яких доказів, які б свідчили про зупинення перебігу позовної давності або вчинення відповідачем дій, що доводять переривання позовної давності, матеріали справи не містять та їх, всупереч ст.33 ГПК України, позивачем суду не надано.

З клопотанням або заявою про визнання поважною причини пропущення позовної давності та її поновлення позивач ані до суду першої, ані апеляційної інстанції не звертався.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач відповідно до ст.ст.525, 526, 530 ЦК України повинний сплатити позивачеві 20 750,76 грн - боргу за договором №317 від 15.04.2010 за період з 13.09.2010 по 01.07.2014, в решті заявленого позову правомірно відмовлено.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 8 , п.1 ч.1 ст.111 9 , ст.111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "ССС" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 у справі № 916/2469/13 залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

Г.Мачульський