Рішення

від 25.12.2014 по справі 177/2811/13-ц

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/2811/13-ц

Провадження № 2/177/126/14

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 грудня 2014 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Приміч Г. І.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ТОВ «ТПК РАСМАС» - Рачук Г.І.

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК РАСМАС», третьої особи Управління Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою 26.09.2013 року.

Уточнивши свої позовні вимоги, востаннє 12.12.2014 року, просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки без номеру від 06.05.2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «ТПК РАСМАС» щодо земельної ділянки площею 4,650 га, яка розташована на території Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1221884700-03-001-0051, зареєстрований у відділі Держкомзему Криворізького району 03.07.2012 року та повернути їй вказану земельну ділянку.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що за життя ОСОБА_3, яка є її матір'ю, останній належало право власності на земельну ділянку площею 4,650 га, яка розташована на території Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 21.07.2011 року ОСОБА_3 померла. Оформивши право власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування після смерті матері, вона звернулася до Новопільської сільської ради з метою з'ясування того, хто засіває належну їй земельну ділянку, та довідалася про наявність договору оренди земельної ділянки від 06.05.2011 року, укладеного від імені її матері.

Стверджувала, що її мати вказаного договору оренди не підписувала, а тому вказаний договір є недійсним, а належна їй земельна ділянка, яка знаходиться в користуванні «ТПК РАСМАС», підлягає поверненню їй як законній власниці.

Представник відповідача за довіреністю Рачук Г.І. (а.с. 198), позов визнала частково. Не заперечувала проти визнання договору оренди недійсним, вказуючи на те, що в судовому засіданні було встановлено виконання підпису від імені орендодавця іншою особою. При цьому вважала передчасними та необґрунтованими вимоги позивача в частині повернення земельної ділянки. Вказувала на те, що земельна ділянка, яка є предметом оспорюваного договору оренди на даний час не використовується відповідачем, а тому відсутнє порушення прав позивача, оскільки ним не доведено факту перешкод в користуванні її власністю. Вважала, що наслідками недійсності договору є двостороння реституція, а тому вимога про повернення землі є передчасною.

Третя особа Управління Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області просили справу розглянути за їх відсутності (а.с. 177).

Вислухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 4,650 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Новопільської сільської ради Криворізького району, що підтверджується державним актом ДП № 135196 (а.с. 9-10).

21.07.2011 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 11). Позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті її матері ОСОБА_3 у вигляді права власності на вище вказану земельну ділянку, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом (а.с. 12) та зареєструвала вказане право власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 13).

В матеріалах справи наявний договір оренди земельної ділянки без номеру від 06.05.2011 року, укладений між «ТПК РАСМАС» та ОСОБА_3, згідно умов якого ОСОБА_3 надала орендарю - «ТПК РАСМАС» в користування належну їй на праві власності земельну ділянку площею 4,650 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Новопільської сільської ради Криворізького району, строком на 49 років (а.с. 133-134). До вказаного договору було складено акт приймання-передачі земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору (а.с. 135) та підтверджує факт фактичної передачі даної земельної ділянки в користування «ТПК РАСМАС».

Вказаний договір 03.07.2012 року пройшов державну реєстрацію у відділі Держкомзему Криворізького району, що підтверджується відмітками в тексті договору, а також слідує з довідки Управління Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області № 3147/7 від 06.06.2014 року (а.с. 129-130, 133-134), в якій вказано, що на вказану земельну ділянку відкрито Поземельну книгу та вчинено запис про реєстрацію договору оренди земельної ділянки (а.с. 129-130).

Відповідно до ст. 18, ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі", які були чинними на час укладення договору оренди землі , договір оренди землі підлягав державній реєстрації та вважався укладеним з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до роз'яснень які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Оскільки судом встановлено, що в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди землі, то він є укладеним, а отже - оспорюваним та за рішенням суду можуть бути визнаний недійсним. Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України № 6-99 від 18.09.2013 року, яка є обов'язковою для судів в силу ст. 360-7 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне

володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві

для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Стаття 4 Закону «Про оренду землі» визначає, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Отже, суд приходить до висновку, що договір оренди землі є двостороннім договором, однією зі сторін якого є орендодавець, тобто особа, у власності якої перебуває земельна ділянка і яка має право передати її в строкове, платне користування іншій особі - орендарю, отримуючи за це орендну плату. Для укладення двостороннього договору необхідна воля обох сторін, яка має бути виражена в письмовій формі, як того вимагає ст. 14 Закону України «Про оренду землі».

Як стверджував позивач та було підтверджено висновком № 58/04-242 судової почеркознавчої експертизи від 31.07.2014 року, підпис від імені ОСОБА_3, розташований в графі «Орендодавець» оспорюваного договору оренди земельної ділянки від 06.05.2011 року, виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою (а.с. 154-163).

Відсутність підписів орендодавця ОСОБА_3 в оспорюваному договорі оренди землі свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_3 на укладення даного договору оренди, що є прямою підставою для визнання його недійсним (п. 3 ст. 203, 215 ЦК України). Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України № 6-99 від 18.09.2013 року, яка є обов'язковою для судів в силу ст.360-7 ЦПК України.

Твердження представника відповідача в частині того, що текст договору від імені ОСОБА_3 ймовірно підписаний ОСОБА_1 (а.с. 200-202), суд не приймає до уваги, оскільки власником земельної ділянки на момент укладення договору була саме ОСОБА_3, яка не уповноважувала ОСОБА_1 на укладенню договору оренди, доказів протилежного сторони не надали, а тому для дійсності вказаного договору мала бути воля саме власника ОСОБА_3, а не її доньки.

Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Абзац 3 пункту 7 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачає, що у випадку недійсності правочину суд може застосувати двосторонню реституцію за власною ініціативою, а інші наслідки недійсності оспорюваного правочині - лише відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи за принципом диспозитивності, лише в межах заявлених вимог. Стаття 16 ЦК України визначає способи захисту цивільних прав, при цьому вказаний у статті перелік способів захисту не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право та інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено, що на підставі вище вказаного недійсного договору оренди було здійснено фактичне передання земельною ділянки у користування «ТПК РАСМАС», що підтверджено актом приймання передачі (а.с. 135), земельна ділянка дійсно використовувалася «ТПК РАСМАС» до моменту виконання ухвали суду про заборону «ТПК РАСМАС» вчиняти певні дії щодо вказаної земельної ділянки, про що в ході судового засідання вказувала і представник відповідача Рачук Г.І., тому суд приходить до висновку про доведеність порушеного права позивача, як власника земельної ділянки, і вважає за можливе задовольнити вимоги ОСОБА_1 про повернення їй земельної ділянки.

З врахуванням вище викладеного, суд критично розцінює доводи представника відповідача про передчасність та необґрунтованість вимог позивача про повернення земельної ділянки.

У зв'язку з вище викладеним, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 203, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 14, 18, 20 Закону України «Про оренду землі», та ст.ст. 3,10, 11,15, 60, 61, 209, 212-214, 360-7 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК РАСМАС», третьої особи Управління Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки, - задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,650 га призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новопільської сільської ради, без номеру від 06.05.2011 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК РАСМАС», зареєстрований у відділі Держкомзему Криворізького району про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис 03.07.2012 року за № 12218847001429.

Товариству з обмеженою відповідальністю «ТПК РАСМАС» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,650 га, кадастровий номер: 1221884700:03:001:0051, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новопільської сільської ради, яка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 04.06.2013 року Державним нотаріусом Другої Криворізької держаної нотаріальної контори, за реєстровим номером 2-1169 та зареєстрована на її ім'я в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 74299112218.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішенням суду виготовлено 30.12.2014 року.

Суддя: