Постанова

від 25.12.2014 по справі 816/4626/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/4626/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - Солдатенко Е.С.,

представника відповідача - Висоти І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук-Автодизель-сервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

24 листопада 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчук-Автодизель-сервіс" /надалі - позивач; ТОВ "Кременчук-Автодизель-сервіс"/ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області /надалі - відповідач; Кременчуцька ОДПІ/ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2014 № 0005942201/2355.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є акт перевірки від 24.10.2014 № 2496/16-03-22-01-08/24393027, складений за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Кременчук-Автодизель-сервіс" з питань взаємовідносин з ПП "Водолій 14" за липень 2014 року. Вважає помилковими висновки акта перевірки про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Зазначає, що право на формування податкового кредиту підтверджується договором, податковими накладними, первинними документами бухгалтерського обліку та платіжними документами. Господарські операції носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Зазначає, що з огляду на частини 2 статті 61 Конституції України позивач не може нести відповідальність за можливі порушення господарської діяльності його контрагентів.

11.12.2014 до суду надійшли письмові заперечення, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на висновки документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Кременчук-Автодизель-сервіс" з питань взаємовідносин з ПП "Водолій 14" за липень 2014 року, оформленої актом від 24.10.2014 № 2496/16-03-22-01-08/24393027. Зазначає, що станом на 26.09.2014 ПП "Водолій 14" має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, а також посилається на висновки акту про результати документальної невиїзної перевірки ПП "Водолій 14" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період липень 2014 року № 2374/16-03-22-02/39156115 від 09.10.2014.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "Кременчук-Автодизель-сервіс" є юридичною особою (код ЄДРПОУ 24393027), станом на 30.05.2014 перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та у періоді, що перевірявся, було платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23546585 від 27.01.2000 /а.с. 8, 35, 125/.

У термін з 13.10.2014 по 17.10.2014 посадовою особою Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кременчук-Автодизель-сервіс" з питань взаємовідносин з ПП "Водолій 14" за липень 2014 року, за результатами якої складено акт від 24.10.2014 № 2496/16-03-22-01-08/24393027 /а.с. 7-18/.

За висновками перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 6602 грн. за липень 2014 року /а.с. 17/.

Висновки про встановлені порушення відповідач обґрунтовує змістом та висновками іншого акту Кременчуцької ОДПІ № 2374/16-03-22-02/39156115 від 09.10.2014 про результати документальної невиїзної перевірки ПП "Водолій 14" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період липень 2014 року.

11.11.2014 Кременчуцькою ОДПІ на підставі акту перевірки від 24.10.2014 № 2496/16-03-22-01-08/24393027 винесено податкове повідомлення-рішення № 0005942201/2355, яким ТОВ "Кременчук-Автодизель-сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 9903 грн., у тому числі: за основним платежем у розмірі 6602 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 3301 грн. /а.с. 19/.

Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню № 0005942201/2355 від 11.11.2014, суд дійшов наступних висновків.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України /в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/ встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що 30.06.2014 між позивачем (покупець) та ПП "Водолій 14" (постачальник) укладено договір поставки № 47/0614 /а.с. 45-46/, за умовами якого постачальник зобов'язується в установленому порядку та на підставі умов, визначених цим договором, поставити та передати, а покупець прийняти та оплатити запасні частини до автомобілів та інші товари матеріально-технічного призначення, ціна, номенклатура і кількість яких відповідають товаросупроводжувальним документам (видатковим накладним, актам прийому-передачі, специфікаціям та іншим), які є невід'ємною частиною цього договору. Згідно положень розділу 3 цього договору передача товару від постачальника покупцеві здійснюється за видатковою накладною та оформленою покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця на складі постачальника - м. Кременчук, вул. Профспілкова, б. 3.

На виконання умов договору поставки № 47/0614 від 30.06.2014 ПП "Водолій 14" виписано позивачу наступні податкові накладні: № 21 від 01.07.2014 на загальну суму 19611 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 3268 грн. 53 коп.; № 22 від 30.07.2014 на загальну суму 5483 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ - 913 грн. 90 коп.; № 24 від 08.07.2014 на загальну суму 14519 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ - 2419 грн. 93 коп., копії яких наявні у матеріалах справи /а.с. 21-23/.

Вказані податкові накладні внесені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2014 року та суми податку на додану вартість згідно даних податкових накладних включені до складу податкового кредиту позивача у липні 2014 року /а.с. 26-33/.

Судом встановлено, що ПП "Водолій 14" зареєстроване як юридична особа 31.03.2014 /а.с. 149-151/. ПП "Водолій 14" зареєстровано платником податку на додану вартість з 01.05.2014, отже станом на час виписки податкових накладних ПП "Водолій 14" було зареєстровано платником податку на додану вартість /а.с. 124/.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Факт отримання товару від ПП "Водолій 14" за договором поставки та його оприбуткування по бухгалтерського обліку позивач підтверджує копіями видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, оборотно-сальдових відомостей за рахунками 63.1 та 28.1 /а.с. 21-23, 47-49-52, 59, 131-145/.

Із письмових пояснень представника позивача встановлено, що перевезення товару, придбаного у ПП "Водолій 14", здійснено силами та транспортними засобами позивача /а.с. 43-44/, на підтвердження чого представником позивача до матеріалів справи надано копії товарно-транспортних накладних, копію договору позички транспортного засобу від 05.05.2011, копію акту приймання-передачі транспортного засобу від 05.05.2011 /а.с. 50-53, 146/.

Представник позивача також пояснив, що ТОВ "Кременчук-Автодизель-сервіс" придбавало товар у ПП "Водолій 14" з метою його подальшої реалізації та отримання прибутку /а.с. 43-44/, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії податкових накладних, видаткових накладних та довіреностей /а.с. 60-108/.

Згідно довідки АБ № 493846 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій ТОВ "Кременчук-Автодизель-сервіс" має право здійснювати наступні види діяльності за КВЕД-2010: 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту /а.с. 36/.

Фактичне перерахування позивачем за запчастини до автомобілів коштів в розмірі 39614 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 6602 грн. 36 коп., підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи /а.с. 147-148/.

Відповідачем не спростовано надані позивачем докази реальності та товарності господарських операцій: факту передачі товарів за накладними та податковими накладними та їх перевезення, оприбуткування товарів позивачем, проведеного розрахунку за товари та факту їх подальшої реалізації.

Таким чином, сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, сторони один до одного претензій не мають. Виконання договору характеризується передачею майна у власність та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем не доведено, що договір, укладений з ПП "Водолій 14", спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та ПП "Водолій 14" не встановлені.

Суд відхиляє доводи відповідача про безтоварність господарських операцій з посиланням на те, що станом на 26.09.2014 ПП "Водолій 14" мав стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, оскільки договір поставки укладено 30.06.2014, а самі господарські операції здійснювалися у липні 2014 року. Натомість, станом на 30.06.2014 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містився запис про підтвердження відомостей про юридичну особу, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.06.2014 /а.с. 149-151/.

Суд не бере до уваги доводи про безтоварність господарських з операцій з посиланням на те, що ПП "Водолій 14" за видами діяльності не мав права здійснювати торгівлю запчастинами до автомобілів та не надав до перевірки первинних та бухгалтерських документів, з огляду на те, що можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента ПП "Водолій 14" не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як вбачається з акту перевірки від 24.10.2014 № 2496/16-03-22-01-08/24393027, перевіряючий у акті перевірки позивача з посиланням на акт Кременчуцької ОДПІ № 2374/16-03-22-02/39156115 від 09.10.2014 про результати документальної невиїзної перевірки ПП "Водолій 14" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період липень 2014 року зазначає, що при дослідженні податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, встановлено, що ПП "Водолій 14" закуповує мазут, бітум, а реалізує запчастини до автомобілів виробництва КрАЗ, ЯМЗ, внаслідок чого перевіряючий робить висновок, що факт реалізації товарів не підтверджується, оскільки номенклатура придбання ПП "Водолій 14" на 100% не співпадає з номенклатурою реалізації.

Згідно змісту акта Кременчуцької ОДПІ № 2374/16-03-22-02/39156115 від 09.10.2014 ПП "Водолій 14" не надано до перевірки первинних та бухгалтерських документів, а тому перевірючим при перевірці було використано податкову декларацію ПП "Водолій 14" з податку на додану вартість за липень 2014 року з додатком № 5 та інформацію, що міститься в базі даних інформаційної системи "Податковий блок", у тому числі відомості Єдиного реєстру податкових накладних /а.с. 152-154/.

Таким чином, під час перевірки ПП "Водолій 14" перевіряючий досліджував виключно ті податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Відтак, податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних, а отже, податкові накладні, виписані на суму менше 10 тисяч гривень, і не можуть міститися у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За таких обставин, доводи відповідача про те, що факт реалізації товарів не підтверджується, оскільки номенклатура придбання ПП "Водолій 14" на 100% не співпадає з номенклатурою реалізації з посиланням виключно на відомості Єдиного реєстру податкових накладних, є лише припущеннями відповідача, вказані доводи не підтверджені належними доказами, а тому не приймаються судом до уваги.

Крім того суд зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України по господарським операціям з ПП "Водолій 14" у липні 2014 року.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 11.11.2014 року № 0005942201/2355 винесене Кременчуцькою ОДПІ без врахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук-Автодизель-сервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 11.11.2014 року № 0005942201/2355.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук-Автодизель-сервіс" (ідентифікаційний код 24393027) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 30 січня 2014 року.

Суддя С.С. Сич