Постанова

від 24.12.2014 по справі 915/859/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2014 р. Справа№ 915/859/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Рябухи В.І.

Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача: Смірнов О.М. - представник, дов. № 1 від 15.10.2014;

від відповідача: Педак С.В. - представник, № 40/16 від 01.07.2014;

від третіх осіб: 1. не викликався, та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

2. Педак С.В. - представник, дов. б/н від 01.07.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства Банк "Морський"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014

у справі № 915/859/14 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Приватного підприємства "Юголомресурс"

до Публічного акціонерного товариства Банк "Морський"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національний банк України,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопік-Україна"

про розірвання кредитного договору

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 915/859/14 відкладено на 24.12.2014.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 915/859/14 позов задоволено, розірвано кредитний договір № 1460613-КЮ від 19.07.2013, укладений між позивачем та відповідачем, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1 218,00 грн.

Рішення мотивовано тим, що суд погодився з твердженням позивача про неможливість дострокового повернення кредиту шляхом банківського переказу або внесення коштів на депозит нотаріуса та дійшов до висновку, що з боку відповідача мало місце істотне порушення кредитного договору, яке полягало у невжитті відповідачем заходів, спрямованих на належне виконання зобов'язання, тобто фактично у відмові прийняти дострокове погашення кредиту, в свою чергу позивач правомірно розраховував на можливість дострокового погашення кредиту та мав всі підстави очікувати на відповідне уникнення сплати зайвих відсотків та комісій за користування кредитом.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 915/859/14 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник, посилаючись на електронне повідомлення Національного банку України № 18-311/22856 від 13.05.2014, стверджує про спростування доводів позивача та позиції суду першої інстанції про те, що відкликання ліцензії у відповідача унеможливило дострокове погашення позивачем боргу за договором кредиту.

Як зазначає скаржник, всупереч ст.33 ГПК України позивач не навів та не підтвердив належними та допустимими доказами наявних у діях відповідача істотного порушення договору, наявність шкоди, завданої цим порушенням, її розмір, який не дозволяє позивачу отримати очікуване при укладенні договору, а також наявність істотної різниці між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Скаржник зауважує, що постановою Правління НБУ № 260 встановлено обов'язок по закриттю відокремлених підрозділів банків, які знаходяться на території АР Крим та м. Севастополя, а не всіх відокремлених підрозділів, які знаходяться на материковій частині України та належать банкам, зареєстрованим на окупованій території та наголошує, що відповідач не ліквідований, має необхідну цивільну дієздатність, а в м. Миколаєві на момент пред'явлення позову функціонувало відділення банку, що підтверджується, зокрема, поданням листа від 26.05.2014.

В п.3.1 кредитного договору сторонами було визначено місце виконання зобов'язання, а тому позивач мав право надати грошові кошти в депозит нотаріусу в м. Миколаєві.

На думку скаржника, судом належало застосувати норми п.1-1 ст.80 ГПК України та припинити провадження у справі, оскільки як на момент звернення позивача до Господарського суду Миколаївської області так і на момент звернення до Господарського суду міста Києва, між відповідачем та позивачем були відсутніми правовідносини, які виникають з договору кредиту № 1460613-КЮ від 19.07.2013 щодо повернення грошових сум, у зв'язку з укладенням договору про відступлення права вимоги (цесії) від 16.06.2014 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопік-Україна".

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що електронне повідомлення не є законодавчим актом, відповідно не є обов'язковим та не регулює діяльність банків; що порушення зобов'язання відповідачем полягає у відмові прийняти дострокове виконання зобов'язання, а завдана позивачу шкода - у необхідності сплачувати зайві відсотки, комісії та інші платежі.

У відзиві на апеляційну скаргу Національний банк України повідомив, що постановою Правління Національного банку України 06.05.2014 № 260 відкликано та анульовано банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, у тому числі у відповідача, при цьому законодавством не передбачено, що позбавлення банку банківської ліцензії є підставою для припинення його прав та зобов'язань за укладеними договорами, за винятком тих, що стосуються надання банківських послуг клієнту; водночас Національним банком України листом від 14.05.2014 № 18-312/23111 було наголошено банку на тому, що банк має розпочати процедуру ліквідації банку за ініціативою власників і відкрити накопичувальні рахунки в національній та іноземній валюті в Операційному управлінні Національного банку України, у тому числі і для зарахування коштів на ці рахунки, що надходитимуть від боржників банку, проте, зазначені вимоги Національного банку України виконані не були.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопік-Україна" у відзиві на апеляційну скаргу підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі, посилаючись, зокрема, на те, що, починаючи з 16.06.2014, позивач мав можливість виконати свої зобов'язання за спірним кредитним договором, оскільки відповідач відступив свої права за спірним договором ТОВ "Екопік-Україна"; що місцевий господарський суд не застосував до спірних правовідносин ст.7 ГПК України, а також не надав належної оцінки тому, що позивач звернувся з позовом, не дочекавшись закінчення місячного строку, чим суд порушив ст.43 ГПК України.

26.11.2014 відповідачем подано клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи, з метою встановлення дійсності проведення операції щодо отримання позивачем позики від Болдирєвої Л.І. за договором позики від 25.04.2014 та операції по поверненню позивачем позикових коштів.

Колегія суддів, розглянувши подане клопотання, керуючись ст.41 ГПК України, враховуючи наявні матеріали справи, ту обставину, що оцінка документів, які підтверджують отримання позики та повернення позики, не потребують спеціальних знань, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про призначення судової експертизи, у зв'язку з чим зазначене клопотання залишається без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача, відповідача, третьої особи-2, враховуючи доводи відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовною заявою про розірвання кредитного договору № 1460613-КЮ від 19.07.2013, укладено між позивачем та відповідачем, в порядку ч.2 ст.651 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, 19.06.2013 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 1460613, згідно із п.2.1 якого відповідач, за договором кредитор, зобов'язався надати позивачу, за договором позичальнику, кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії, а у подальшому - кредитна лінія або кредит, а позивач зобов'язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі за даним договором в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п.2.4 кредитного договору № 1460613-КЮ кредит надається за наступним призначенням: поповнення оборотних засобів, в тому числі рефінансування існуючої позикової заборгованості перед ПАТ "Укрінбанк" за кредитним договором, укладеним між позивачем та ПАТ "Укрінбанк".

Відповідно до п.п.3.2, 3.3 кредитного договору № 1460613-КЮ проценти за користування кредитом сплачуються позивачем у валюті кредиту, виходячи із встановленої відповідачем фіксованої процентної ставки, в подальшому - процентної ставки, в розмірі 23 проценти річних; проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості по кредиту протягом всього строку користування кредитом методом факт/факт, виходячи із фактичної кількості днів у місяці й у році.

Згідно з п.3.6.1 кредитного договору № 1460613-КЮ позивач сплачує відповідачу комісію, зокрема, за внесення змін і доповнень в даний договір або в будь-який інший договір, пов'язаний з даним договором (іпотечний договір, договір застави, договір поруки) за ініціативою позивача у розмірі 0,5 процента від ліміту кредитної лінії.

В п.5.2.2 кредитного договору № 1460613 сторони погодили умову про те, що позивач має право достроково погасити кредит, сплатити проценти за період фактичного користування кредитом, комісії та інші платежі за даним договором при умові письмового повідомлення про це відповідачу не менше ніж за 10 календарних днів до моменту дострокового погашення, за виключенням випадків, передбачених розділом УП даного договору.

Розділом УП кредитного договору № 1460613-КЮ передбачено умови щодо дострокового повернення кредиту за вимогою відповідача.

Відповідно до п.2 графіку зниження ліміту кредитної лінії, який є додатком № 1 до кредитного договору № 1460613-КЮ, позивач, згідно із умовами кредитного договору, зобов'язаний погасити кредит не пізніше 17.06.2016, відповідно до графіку зниження ліміту кредитної лінії, наведеному в цьому додатку.

Позивачем направлено начальнику відділення ПАТ Банк "Морський" в м. Миколаєві лист, у якому, посилаючись на п.5.2.2 кредитного договору № 1460613-КЮ, повідомив про те, що має намір достроково повернути кредит та виплатити проценти за період фактичного використання позичених коштів, а враховуючи те, що у погашенні чергового платежу позичальнику було відмовлено, з посиланням на обставини, що цьому перешкоджають, позивач просив розробити та забезпечити порядок реалізації права позичальника на дострокове повернення кредиту.

Про одержання цього листа відповідачем свідчить відбиток його штампу з датою.

Користуючись правом дострокового повернення кредиту, позивачем подано до ПАТ "Укрінбанк" платіжне доручення № 65 від 02.06.2014 про перерахування суми 245 000,00 грн. на рахунок, зазначений в кредитному договорі № 1460613-КЮ.

Однак, вказане платіжне доручення № 65 від 02.06.2014 було повернуто банком без виконання із посиланням на постанову № 260 від 06.05.14 та зазначенням: "Не дозволений рахунок клієнта отримувача".

Як вбачається із наявного у справі повідомлення Національного банку України від 14.05.2014 № 18-312/23111, адресованого відповідачу, згідно з постановою Правління Національного банку України від 06.05.2014 № 260 в ПАТ Банк "Морський" відкликана та анульована банківська ліцензія та генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій та припинена участь у системі електронних платежів Національного банку України; від відповідача вимагалось, для забезпечення розрахунків з кредиторами і вкладниками, протягом двох тижнів, з дня отримання цього листа, відкрити накопичувальні рахунки в національній і іноземній валюті в Операційному управлінні Національного банку України для зарахування коштів, що будуть надходити на них від проведення ліквідаційної процедури, в тому числі коштів, що знаходяться на рахунках в Національному банку України.

У матеріалах справи є наявною копія листа відповідача від 28.05.2014 № 1359/б4, адресованого позивачу, у якому повідомлено про одержання відповідачем 16.06.2014 заяви позивача від 12.06.2014 про дострокове повернення кредитних коштів за договором № 1460613-КЮ та, зокрема, вказано, що відповідач прийме будь-яке виконання зобов'язань позивачем, яке не буде суперечити умовам кредитного договору та чинному законодавству, в тому числі, надання готівкових коштів, поштовий чи інший переказ платіжними системами або шляхом внесення боргу у депозит нотаріусу в порядку ст.537 ЦК України.

До зазначеної копії листа додано витяг із журналу реєстрації вихідних документів.

Враховуючи те, що зазначений лист відповідача датований 28.05.2014, а у ньому вказано про одержання 16.06.2014 заяви позивача від 12.06.2014, тобто лист містить взаємовиключаючі відомості щодо дат, а також відсутність доказів надсилання цього листа позивачу, оскільки витяг із вихідної кореспонденції відповідача не є належним доказом надсилання листа позивачу, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надана відповідь позивачу на повідомлення останнього про намір достроково повернути кредит та виплатити проценти за період фактичного використання позичених коштів, щодо розроблення та забезпечення порядку реалізації права позивача на дострокове повернення кредиту.

Відповідачем до матеріалів справи надано копію договору про відступлення права вимоги за договором № 1460613-КЮ від 19.06.2013, укладеного 16.06.2014 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопік-Україна", згідно з п.1.11 якого відповідач, за цим договором первісний кредитор, в порядку та на умовах, визначених цим договором, відступає (передає) а Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопік-Україна", за договором новий кредитор, приймає (набуває) право грошової вимоги відповідача за договором № 1460613-КЮ з урахуванням змін та доповнень до нього, укладеним між відповідачем та позивачем, за цим договором боржником.

Позивачем до матеріалів справи надано копії документів, на підтвердження завданої шкоди: договору про надання послуг від 19.06.2013, укладеним між позивачем та Болдирєвою Л.І., вимоги Болдирєвої Л.І. від 17.03.2014 та відповіді позивача від 24.03.2014, договору позики від 25.04.2014, укладеного між Болдирєвою Л.І. та позивачем, листа позивача від 17.06.2014 № 24, листа Болдирєвої Л.І. від 20.06.2014, реєстру документів від 02.06.2014, прибуткових касових ордерів № 14 від 02.06.2014, № 15 від 02.06.2014, № 16 від 02.06.2014, видаткових касових ордерів № 15 від 02.06.2014, № 17 від 02.06.2014.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ч.2 ст.651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, за кредитним договором позивач, як позичальник, має зобов'язання повернути кредит та сплатити проценти, які, як передбачено у кредитному договорі № 1460613-КЮ, нараховуються за період користування кредитом.

Укладаючи кредитний договір № 1460613-КЮ, позивач розраховував на виконання усіх його умов відповідачем, у тому числі й на виконання умов п.5.2.2 кредитного договору про право дострокового повернення кредиту.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор; якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, якщо позивач відповідно до п.5.2.2 кредитного договору № 1460613-КЮ має право на дострокове повернення кредиту, то, відповідно, відповідач має обов'язок одержати достроково повернутий кредит від позивача.

Однак, відповідачем не було вжито заходів, спрямованих на одержання від позивача коштів у рахунок дострокового погашення кредиту.

При укладанні кредитного договору № 1460613-КЮ позивач розраховував на уникнення сплати відповідачу процентів за відповідний період, та комісій, у разі дострокового погашення кредиту.

Отже, у зв'язку з ухиленням відповідача від забезпечення одержання дострокового погашення позивачем кредиту, позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні кредитного договору.

Завданою позивачу шкодою є проценти за користування кредитом у період після того, як позивач вирішив скористатися правом на дострокове погашення кредиту та намагався перерахувати у рахунок погашення кредиту грошові кошти.

Позивач, укладаючи кредитний договір № 1460613-КЮ, не розраховував, що не зможе скористатися правом дострокового погашення кредиту та буде змушений продовжувати сплачувати проценти за користування кредитом.

Доводи апеляційної скарги немає підстав визнати такими, що відповідають нормам законодавства та ґрунтуються на матеріалах справи, враховуючи викладене та наступні обставини.

Як вбачається із матеріалів справи № 915/859/14, позовна заява позивачем була подана до Господарського суду Миколаївської області 13.06.2014; ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2014 порушено провадження у справі № 915/859/14, розгляд справи призначено на 08.07.2014, а ухвалою цього суду від 08.07.2014 справу передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Отже, на дату пред'явлення позивачем позову до господарського суду договір про відступлення права вимоги від 16.06.2014 ще не був укладений.

Докази того, що відповідачем було надіслано позивачу листа з повідомленням того, що у м. Миколаєві функціонувало відділення банку, через яке можливо було позивачем перерахувати кошти у рахунок дострокового погашення кредиту, на що посилається скаржник, у матеріалах справи відсутні.

Посилання скаржника на право позивача надати грошові кошти в депозит в м. Миколаєві не відповідає умовам кредитного договору № 1460613-КЮ, в п.5.4.1 якого вказано про порядок погашення кредиту шляхом перерахування коштів на зазначені у цьому пункті рахунки відповідача.

Також позивач не мав можливості достроково погасити заборгованість шляхом застосування готівкового розрахунку, оскільки постановою Правління Національного банку України від 06.06.2013 № 210 встановлено граничну суму розрахунків готівкою між підприємствами протягом одного дня в розмірі 10 000,00 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 вирішено, що встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист, таким чином, твердження третьої особи 2 про порушення норм процесуального права є безпідставним.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 915/859/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Морський" без задоволення.

2. Справу № 915/859/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 31.12.2014.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді В.І. Рябуха

Н.Ф. Калатай