Постанова

від 03.03.2015 по справі 915/859/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року Справа № 915/859/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банку "Морський" на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 01.10.2014 Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 у справі№ 915/859/14 господарського суду міста Києва за позовомПриватного підприємства "Юголомресурс" доПублічного акціонерного товариства Банку "Морський" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Національний банк України (третя особа-1); 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопік-Україна" (третя особа-2) пророзірвання договору, за участю представників: від позивача Смірнов О.М. від відповідачаПедак С.В. від третьої особи-1не з'явився від третьої особи-2Шерегі В.М.

ВСТАНОВИВ:

13.06.2014 Приватне підприємство "Юголомресурс" (далі - ПП "Юголомресурс") звернулося до Публічного акціонерного товариства Банку "Морський" (далі - ПАТ Банк "Морський") про розірвання кредитного договору № 1460613-КЮ від 19.06.2013, укладеного між позивачем та відповідачем.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 915/859/14 (суддя Пукшин Л.Г.) позов ПП "Юголомресурс" задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 (колегія суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючого, Рябухи В.І., Калатай Н.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 915/859/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2014 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 у справі № 915/859/14, ПАТ Банк "Морський" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.02.2015 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ Банку "Морський" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 24.02.2015 о 10 год. 35 хв.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 23.02.2015 № 02-05/73 для розгляду справи № 915/859/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Демидова А.М. (доповідач), судді Волік І.М., Картере В.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.02.2015 розгляд касаційної скарги ПАТ Банку "Морський" відкладено на 03.03.2015 о 10 год. 50 хв.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 02.03.2015 № 02-05/88 для розгляду справи № 915/859/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Демидова А.М. (доповідач), судді Волік І.М., Шевчук С.Р.

У запереченнях на касаційну скаргу, які надійшли 02.03.2015 до Вищого господарського суду України, ПП "Юголомресурс" проти касаційної скарги ПАТ Банку "Морський" заперечує та просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа-1 не скористалася передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши представників позивача, відповідача та третьої особи-2, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 19.06.2013 між ПП "Юголомресурс" (Позичальник) та ПАТ Банком "Морський" (Кредитор) було укладено кредитний договір № 1460613-КЮ (далі - Кредитний договір), згідно з п. 2.1 якого відповідач зобов'язався надати позивачу кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (кредитна лінія або кредит), а позивач зобов'язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі за даним договором в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору кредит надається на строк 36 місяців та повинен бути погашений у повному обсязі у строки та розмірах, які встановлені у п. 2.2 цього договору, але не пізніше 17.06.2016 (кінцевий строк погашення кредиту).

Згідно з п. 2 графіку зниження ліміту кредитної лінії, який є додатком № 1 до Кредитного договору, Позичальник, згідно з умовами Кредитного договору, зобов'язаний погасити кредит не пізніше 17.06.2016, відповідно до графіку зниження ліміту кредитної лінії, наведеного в цьому додатку.

У п. 5.2.2 Кредитного договору сторони погодили умову про те, що Позичальник має право достроково погасити кредит, сплатити проценти за період фактичного користування кредитом, комісії та інші платежі за даним договором за умови письмового повідомлення про це Кредитора не менше, ніж за десять календарних днів до моменту дострокового погашення, за виключенням випадків, передбачених розділом VII даного договору.

Згідно з п. 5.2.3 Кредитного договору Позичальник має право здійснювати дострокове часткове погашення кредиту за даним договором, тобто погашати кредит у розмірах більших, ніж це передбачено графіком зниження ліміту кредитної лінії відповідно до додатку № 1 до даного договору.

Пунктом 5.4.10 Кредитного договору передбачено обов'язок Позичальника у разі наміру здійснити дострокове повне або часткове погашення кредиту письмово повідомити Кредитора не менше, ніж за десять календарних днів з урахуванням вимог п. 5.2.2 цього договору.

Відповідно до п. 8.1 Кредитного договору, договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором.

Листом від 14.05.2014 № 18-312/23111, адресованим ПАТ Банку "Морський", Національний банк України (далі - НБУ) повідомив відповідача про те, що згідно з постановою Правління НБУ від 06.05.2014 № 260 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя" в ПАТ Банку "Морський" відкликана та анульована банківська ліцензія та генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій та припинена участь у системі електронних платежів НБУ. Вказаним листом було наголошено ПАТ Банку "Морський" на тому, що він має розпочати процедуру ліквідації Банку за ініціативою власників. Крім того, від відповідача вимагалось, для забезпечення розрахунків з кредиторами і вкладниками, протягом двох тижнів з дня отримання цього листа відкрити накопичувальні рахунки в національній та іноземній валюті в Операційному управлінні НБУ для зарахування коштів, що будуть надходити на них від проведення ліквідаційної процедури, в тому числі коштів, що знаходяться на рахунках в НБУ.

Листом б/н, що отриманий відповідачем 26.05.2014 (про що свідчить штамп вхідної кореспонденції у лівому нижньому куті документа), позивач, посилаючись на п. 5.2.2 Кредитного договору, повідомив про те, що має намір достроково повернути кредит та виплатити проценти за період фактичного використання позичених коштів, а враховуючи те, що у погашенні чергового платежу Позичальнику було відмовлено з посиланням на обставини, що цьому перешкоджають, позивач просив розробити та забезпечити порядок реалізації права Позичальника на дострокове повернення кредиту.

02.06.2014 позивач виставив платіжне доручення № 65 від 02.06.2014 про перерахування суми 245 000,00 грн. зі свого рахунку № 26003122100245, відкритого у ПАТ "Укрінбанк", на рахунок № 260040216146, відкритий у ПАТ Банку "Морський". Вказане платіжне доручення було повернуто ПАТ "Укрінбанк" без виконання з посиланням на постанову Правління НБУ № 260 від 06.05.2014 та зазначенням "недозволений рахунок клієнта отримувача".

16.06.2014 між відповідачем (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопік-Україна" (далі - ТОВ "Екопік-Україна") (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги за договором № 1460613-КЮ від 19.06.2013, згідно з п. 1.1 якого Первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим договором, відступає (передає), а Новий кредитор приймає (набуває) право грошової вимоги відповідача за договором № 1460613-КЮ з урахуванням змін та доповнень до нього, укладеним між відповідачем та позивачем (Боржник).

З підстав невиконання договірних зобов'язань за Кредитним договором у частині прийняття дострокового повернення кредиту, позивач просить розірвати вказаний договір, посилаючись на ст. 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно зі ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач звертався до відповідача з повідомленням про дострокове повернення кредиту та вчинив відповідні дії для погашення кредитної заборгованості, про що свідчать лист позивача від 26.05.2014 та платіжне доручення № 65 від 02.06.2014, проте у зв'язку з тим, що відділення відповідача на території України припинили свою діяльність, позивач був позбавлений передбаченого п. 5.2.2 Кредитного договору та ст. 531 ЦК України права достроково виконати своє зобов'язання щодо повернення кредитних коштів.

Суди попередніх інстанцій погодились з твердженнями позивача про невжиття відповідачем дій, спрямованих на реалізацію права Позичальника на дострокове погашення кредиту, що підтверджуються також ненаданням відповідачем відповіді на лист позивача від 26.05.2014 щодо його наміру достроково повернути кредит та забезпечення порядку реалізації права позивача на дострокове повернення кредиту.

При цьому, господарські суди вказали, що лист відповідача від 28.05.2014 № 1359/б4, адресований позивачу, у якому зазначено, що відповідач прийме будь-яке виконання зобов'язань позивачем, яке не буде суперечити умовам Кредитного договору та чинному законодавству, в тому числі, надання готівкових коштів, поштовий чи інший переказ платіжними системами або шляхом внесення боргу у депозит нотаріусу в порядку ст. 537 ЦК України, не є належним доказом надання відповідачем відповіді на вищевказаний лист позивача від 26.05.2014. Так, зазначений лист відповідача датований 28.05.2014, а в ньому вказано про одержання 16.06.2014 заяви позивача від 12.06.2014, тобто лист містить взаємовиключні відомості щодо дат; крім того, відповідачем не надано належних доказів направлення вказаного листа позивачу.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновків, що з боку відповідача мало місце істотне порушення Кредитного договору, яке полягало у невжитті відповідачем заходів, спрямованих на належне виконання зобов'язання, тобто фактично у відмові прийняти дострокове погашення кредиту.

Водночас, як вказали господарські суди попередніх інстанцій, позивач правомірно розраховував на можливість дострокового погашення кредиту та мав всі підстави очікувати на відповідне уникнення сплати зайвих відсотків та комісій за користування кредитом. Отже, у зв'язку з ухиленням відповідача від забезпечення одержання дострокового погашення позивачем кредиту, позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні Кредитного договору.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що позивачем було належним чином доведено фактичне вчинення дій з метою повернення кредитних коштів, тоді як відповідач не довів вчинення дій щодо належного прийняття виконання зобов'язання за Кредитним договором.

За таких обставин, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для розірвання Кредитного договору.

Проте висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.

Згідно зі ст.ст. 4 2 , 4 3 , 4 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення та постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

У порушення наведених норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки доводам відповідача, викладеним у доповненнях до відзиву на позовну заяву, про те, що починаючи з 01.01.2014, позивачем не виконувались грошові зобов'язання за Кредитним договором, не сплачувались кошти відповідно до графіку Кредитного договору та несвоєчасно сплачувались проценти за користування кредитом, чим порушено положення п.п. 5.4.2, 5.4.3, 5.4.4 цього договору, а отже, позивач є несумлінним платником, який станом на момент перерахування коштів за платіжним дорученням № 65 від 02.06.2014 повинен був сплатити Банку 1 475 000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту та 146 469,85 грн. відсотків за Кредитним договором. Вказані доводи залишені поза увагою господарських судів попередніх інстанцій, підстави відхилення вказаних доводів у рішенні та постанові не наведені.

Водночас, господарськими судами не досліджено питання щодо наявності у позивача заборгованості за Кредитним договором (та у якому розмірі) станом на момент виставлення ним платіжного доручення № 65 від 02.06.2014 про перерахування 245 000,00 грн. Як наслідок, судами не з'ясовано, чи дійсно вказаний платіж є достроковим поверненням кредиту або він є погашенням простроченої заборгованості за Кредитним договором та чи в повному обсязі, тоді як відповідач стверджує про наявність заборгованості позивача за Кредитним договором станом на 02.06.2014 у розмірі 1 621 469,85 грн.

При цьому, судами попередніх інстанцій не встановлено наслідків розірвання Кредитного договору для сторін з урахуванням положень чинного законодавства.

Крім того, судами не надано належної правової оцінки доводам відповідача, викладеним, зокрема, у письмових поясненнях у справі та апеляційній скарзі, про те, що ПП "Юголомресурс" не було позбавлене можливості погасити кредит через відділення ПАТ Банку "Морський" у м. Миколаєві, яке станом на 26.05.2014 та на момент пред'явлення позову у даній справі було діючим.

Також, суд апеляційної інстанції, відхиляючи посилання скаржника на право позивача надати грошові кошти в депозит нотаріусу в м. Миколаєві, не надав правової оцінки доводам відповідача про те, що відповідно до п. 5.4.1 Кредитного договору позивач має право погасити кредит будь-яким не забороненим законом способом. При цьому, апеляційний господарський суд не надав оцінки спірним правовідносинам у контексті ст. 532 ЦК України. Так, залишились поза увагою суду апеляційної інстанції доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що згідно з п. 3.1 Кредитного договору грошові кошти позивачу перераховуються на рахунок відкритий саме в Миколаївській філії ПАТ Банку "Морський", отже сторонами було визначено місце виконання зобов'язання, а тому позивач мав право надати грошові кошти в депозит нотаріусу в м. Миколаєві. Крім того, відповідач вказував на відсутність у матеріалах справи доказів звернення позивача з проханням про внесення грошових коштів у депозит нотаріуса в м. Севастополі та відповідної відмови нотаріуса у вчиненні цих дій.

Судами попередніх інстанцій також залишено поза увагою доводи НБУ, викладені у письмових поясненнях, про те, що відкликання у Банку банківської ліцензії не припиняє його прав та зобов'язань за укладеними договорами, які можуть бути реалізовані ним як будь-яким суб'єктом господарювання, що стосується і прав Банку на отримання коштів за кредитними та іншими активними операціями, здійсненими ним до відкликання у нього банківської ліцензії.

Отже, у порушення вимог процесуального законодавства господарські суди першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясували фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи встановлені ст. 111 7 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банку "Морський" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 915/859/14 скасувати.

Справу № 915/859/14 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук