Рішення

від 26.12.2014 по справі 759/8734/14-ц

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8734/14-ц

пр. № 2/759/3702/14

26 грудня 2014 року Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого Морозова М.О.

при секретарях Прохоренко К.В., Захарчук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український промислово-торговельний менеджмент», третя особа: Державна пенітенціарна служба України про стягнення невиплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства «Український промислово-торговельний менеджмент» 56136 грн. 31 коп. заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за період затримки розрахунку за період з 16.10.2013 р. по 19.05.2014 р. у сумі 53454 грн. 24 коп.

При цьому, посилається на те, що з 09.07.2012 р. по 16.09.2013 р. він працював у відповідача по контракту №1 на посаді директора, звідки був звільнений з роботи з 16.09.2013 р. по наказу №532/ОД-13 від 10.09.2013 р. згідно п.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. 16.09.2013 р. ним було підписано акт приймання-передачі справ, документів та майна ДП «Український промислово-торговельний менеджмент» без застережень, жодних претензій і зауважень з боку членів комісії. І в цей же день ним було отримано трудову книжку із відповідним записом щодо звільнення за згодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, однак розрахунок по виплаті заробітної плати з ним не було проведено за період з 01.12.2012 р. по 16.09.2013 р., яка сумарно складає 56136, 31 грн., через що повинен виплатити і середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день подачі позову до суду-з 16.10.2013 р. по 19.05.2014 р., що складає 53454, 24 грн. Його письмова вимога про виплату заробітної плати від 24.12.2013 р., направлена відповідачу, і повторна вимога від 01.04.2014 р., залишились без реагування.

В ході розгляду справи представник ОСОБА_2 позов підтримав, уточнивши та збільшивши позовні вимоги по стягненню заробітної плати до 61509, 04 грн. за період з 01 січня 2013 р по 16 вересня 2013 р., і уточнивши та збільшивши позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку за період з 16.09.2013 р. по 01.11.2014 р. в сумі 78908, 64 грн. При цьому, мотивує такі вимоги тим, що за період з 01 січня 2013 р. по 16 вересня 2013 р. позивачу було виплачено 1830, 61 грн., а період затримки розрахунку збільшився, бо з боку відповідача заборгованість по заробітній платі не була виплачена.

Представник третьої особи позов не визнала, пояснивши, що нічим не підтверджено, що заробітна плата ОСОБА_2 не виплачувалась, бо він був керівником підприємства і сам собі нараховував та виплачував заробітну плату, і з цього питання правоохоронні органи мають до нього претензії.

Відповідачу судові повістки з зазначенням часу, місця слухання справи направлялися належним чином, в судові засідання представник відповідача неодноразово не з*являвся, судові повістки повертаються назад до суду з позначками поштового відділення, що обслуговує адресу державної реєстрації відповідача та фактичне його місце знаходження, з позначками - «за закінченням встановленого строку зберігання», тому суд, враховуючи думку представників позивача, третьої особи, матеріали та обставини справи, вважає за необхідне вирішити без участі представника відповідача спір, згідно ст.ст. 74, 76, 169, 224 ЦПК України провівши заочний розгляд справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Український промислово-торговельний менеджмент» з 09.07.2012 р. по 16.09.2013 р. по контракту №1 від 09.07.2012 р., укладеного з Державною пенітенціарною службою України, на посаді директора, звідки був звільнений 16.09.2013 р. за згодою сторін за п.1 ст. 36 КЗпП України по наказу №532/ОД-13 від 10.09.2013 р. Незважаючи на те, що позивач в день звільнення працював, належні йому суми для розрахунку при звільненні по зарплаті за період з 01 січня 2013 р. по 16 вересня 2013 р. у розмірі 61509, 04 грн. не були виплачені. Письмові вимоги ОСОБА_1 до відповідача та третій особі про виплату заборгованості по заробітній платі від 23.12.2013 р., від 01.04.2014 р. були залишені без реагування (а.с.5-24).

Оскільки у несвоєчасній виплаті грошових коштів по заробітній платі при звільненні позивача з роботи є вина відповідача, то з останнього на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по зарплаті, яка становить 61509 грн. 04 коп., а також середній заробіток за весь час з 16.09.2013 р. по 01.11.2014 р. затримки виплати заробітної плати в сумі 78908 грн. 64 коп. відповідно до ст.ст. 116, 117 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100.

Заробітна плата позивача перед звільненням складала по повним місяцям роботи по 7000 грн., як це вбачається з контракту, укладеного між позивачем та третьою особою, інформаційних довідок пенсійних органів, наданих по запит суду.

Тоді середньоденний заробіток позивача складає 318 грн. 18 коп. (14000 грн. : 44 р. дн.). Кількість прострочених робочих днів до повного розрахунку станом на 01.11.2014 р., коли розгляд цивільної справи продовжувався в суді, дорівнює 284. Сума відшкодування складає 78908 грн. 64 коп. (284 р. дн. х 318, 18 грн.). Тому сума, що підлягає стягненню з відповідача за затримку у виплаті зарплати, складає 78908 грн. 64 коп. Позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку у виплаті зарплати станом на дату вирішення спору по суті, не висуває, що є його правом.

Загальна сума, що підлягає стягненню на користь позивача з відповідача становить 140417 грн. 68 коп. (61509, 04 грн.+78908, 64 грн.).

Суд критично відноситься до заперечень представника третьої особи на відсутність законних підстав для виплати заробітної плати позивачу, бо такі заперечення нічим не підтверджені і доказів цьому не представлено.

В матеріалах справи відсутні докази виплати позивачу по справі під час його роботи чи при звільненні належної йому заробітної плати.

Між тим, як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу-ОСОБА_1., наданих по запиту суду з Управління пенсійного фонду в Солом'янському районі м. Києва від 28.11.2014 р., підтверджено нарахування вказаній особі заробітної щомісячно по 7000 грн. ДП «Український промислово-торговельний менеджмент» з 01.01.2013 р. по 16.09.2013 р. (а.с.135, 136).

Аналогічні дані підтверджуються індивідуальними відомостями про застраховану особу-ОСОБА_1., наданими по запиту суду з Управління пенсійного фонду в Святошинському районі м. Києва від 28.11.2014 р. (а.с.138, 139).

По інформації, наданої щодо доходів ОСОБА_1, по запиту суду з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.12.2014 р., підтверджено нарахування ОСОБА_1 заробітної плати з січня 2013 р. по день його звільнення з роботи в розмірі 63339, 65 грн., і виплату заробітної плати в розмірі 1830, 61 грн. у другому кварталі 2013 р. (а.с.140, 141).

Аналогічна інформація міститься щодо доходів ОСОБА_1 по запиту суду і з довідки Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві (а.с.142, 143).

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офійного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу, роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто, виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Конституційний Суд України прийшов до висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначати остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальним є встановлення дня фактичного розрахунку з працівником.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади з 16.09.2013 р., остаточний розрахунок з ним проведений не був, отже позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 заявлені правомірно.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України підлягають негайному виконанню рішення суду про присудження позивачу по справі заробітної плати за один місяць, що становить 7000 грн.

На відповідача суд в силу ст. 88 ЦПК України покладає судові витрати на користь держави судовий збір в сумі 1404 грн. 18 коп., понесені судом при розгляді справи, виходячи з об'єму задоволених позовних вимог, оскільки позивач при подачі позову до суду по закону був звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 24 Закону України "Про оплату праці", ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст.ст.10, 60, 74, 76, 88, 169, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Український промислово-торговельний менеджмент» (Код ЄДРПОУ 38271951, р/р 26001060861637 в Публічному акціонерному товаристві Банк «Приватбанк», МФО 321842) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 1 січня 2013 р. по 16 вересня 2013 р. в сумі 61509 грн. 04 коп., середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 16 вересня 2013 р. по 01 листопада 2014 р. в сумі 78908 грн.64 коп., а всього 140417 гривень 68 копійок.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 7000 гривень підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Державного підприємства «Український промислово-торговельний менеджмент» (Код ЄДРПОУ 38271951, р/р 26001060861637 в Публічному акціонерному товаристві Банк «Приватбанк», МФО 321842) на користь держави судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 1404 гривні 18 копійок.

Заочне рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особа, яка брала участь у розгляді справи, але не була присутня в судовому засіданні під час проголошення рішення суду, може подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя