Рішення

від 22.12.2014 по справі 2-4047/09

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/8617/14

Справа № 2/522/4047/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Домусчі Л. В.,

при секретарі - Герасименко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Афіна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по вкладу ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач КС «Афіна» в липні 2008р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, у розмірі 79 115 грн.73 коп. та судових витрат.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, за договорам позички №

К 0606271705 від "27" червня 2006 року, яким надано грошові кошти у розмірі 60 000 грн. на бізнес на умовах строковості,зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості.

18.06.2009р. Приморським районним судом м.Одеси по зазначеній цивільній справі винесено заочне рішення, яким позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «Афіна» кошти у розмірі 79 115,73 грн., витрати на ІТЗ процесу у розмірі 30,00 грн. та судовий у розмірі 50,00 грн., а також на користь держави судовий збір у розмірі 740,15 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 18.09.2014р. зазначене заочне рішення суду від 18.06.2009р. скасовано та призначено до розгляду.

Представник позивача- Капітанчук В.Ю., діючий на підставі довіреності від 02.10.2013р., в судовому засіданні підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити у повному обсязі

Представник відповідача - ОСОБА_3, діюча по довіреності 18.08.2014р., позовні вимоги в судовому засідання не визнала та просила відмовити в позові з тих підстав, що відповідач не укладав з позивачем ні кредитний договір, ні договір позики , а укладав договір позички і тому відповідно до ст.827 ч.1 ЦК України він є безоплатний, тому нарахування процентів є неможливим. При цьому вона підтвердила факт отримання відповідачем зазначеної суми коштів згідно договору від 27.06.2006р.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 червня 2006 року, між позивачем та відповідачем було укладено договір позички № К 0606271705 строком з 27.06.2006р. по27.06.2007р., за яким позивач прийняв на себе обов'язок надати відповідачу позичку у розмірі 60 000,00 грн.. на бізнес на умовах строковості,зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а відповідач зобов'язався повернути суму позички разом з встановленими договором відсотками, за користування позичкою відповідно до умов Договору. (а.с.6).

Згідно п.3.1. Договору плата за користування становить 0,1644% від суми залишку позички, за кожен день користування але не раніше ніж за 7 днів.

Також п.4.1. цього Договору сторонами передбачено графік погашення заборгованості.

Згідно видаткового касового ордеру №1782 від 27.06.2006р. ОСОБА_1 видано кредит згідно договору від 27.06.2006р. 60 000 грн., що підтверджується підписом відповідача.(а.с.8).

Строк дії договорів закінчився, проте відповідач і до сьогодні не погасив заборгованості.

По своєму змісту цей договір є договором позики, сторони досягли умов щодо розміру , порядку та строків погашення боргу.

Відповідно до частини 1 статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими-ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ч. 2 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК).

В силу ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 5 розд. VIII "Прикінцевих положень" Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон) передбачено, що до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону, якщо інше не передбачено цим законом.

Відповідно до положень зазначеного Закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою (п. 6 ст. 4 Закону); фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону). Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. Отже, в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається. Згідно із ч. 2 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами закону, які стосуються договору позики.

Сама по собі назва цього договору-позички, не породжує прав і обов'язків сторін, права і обов'язки сторін породжує зміст цього договору, який відповідає вимогам ст.1046 ЦК України.

Факт отримання вказаної суми грошей сторонами не соборується.

Таким чином відповідач не виконав належним чином своїх обов'язків за договором позики, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 79 115, 73 грн.

Згідно відповіді Держкомісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.01.2009р. №69/10-9 (а.с.91 том1) КС «Афіна» набула статусу фінансової установи 05.07.2005р. та було виключено 06.03.2007р., тобто під час укладання договору мала право надавати кошти.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок позичальника повернути позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої обов'язки за Договором, надавши відповідачу позику у розмірі: 60000,00 грн. за договором № К 0606271705 від "27" червня 2006 року, що підтверджується видатковим касовим ордером, тоді як відповідачем не було виконано взяте ним за договорами позички зобов'язання у передбачений строк повернути позичку з відсотками за користування.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно Закону „Про кредитні спілки" кошти, що належать членам кредитної спілки, обліковуються окремо. Кошти, що належать членам кредитної спілки, використовуються для надання кредитів членам кредитної спілки, а у разі наявності тимчасово вільних коштів членів кредитної спілки - можуть розміщуватися спілкою на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, і в об'єднаній кредитній спілці, а також у державні цінні папери, перелік яких встановлюється Уповноваженим органом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договорами позички є правомірними та підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 10, 15, 57, 60, 88, 208-209, 212-215, 218, ЦПК України, ст.ст. 1, 3, 11, 15, 16, 509, 526, 530, 536, 610, 611, 612, 625,626, 629, 631, 1046, 1048, ЦК України, п. 7 ст. 10, п.2 ст. 23 Закону України „Про кредитні спілки" суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Кредитної спілки «Афіна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по вкладу - задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_2) на користь Кредитної спілки „Афіна"( код ЄДРПОУ 33508973) грошову суму у розмірі 79 115 (сімдесят дев'ять тисяч сто п'ятнадцять) гривні 73 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_2) в дохід держави судовий збір у розмірі 741(сімсот сорок одна) грн. 15 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Домусчі Л.В.

22.12.2014