Ухвала

від 15.04.2015 по справі 2-4047/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/2953/15

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Ісаєва Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого-судді: Ісаєвої Н.В.,

суддів: Журавльова О.Г, Комлевої О.С.,

при секретарі: Сілукової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2014 року у цивільній справі за позовом Кредитної спілки "Афіна" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по вкладу,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач КС "Афіна" в липні 2008р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, у розмірі 79115 грн.73 коп. та судових витрат, в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договорам позички № К 0606271705 від "27" червня 2006 року, яким надано грошові кошти у розмірі 60 000 грн. на бізнес на умовах строковості,зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості.

18.06.2009р. Приморським районним судом м.Одеси винесено заочне рішення, яким позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 на користь КС "Афіна" кошти у розмірі 79 115,73 грн., витрати на ІТЗ процесу у розмірі 30,00 грн. та судовий у розмірі 50,00 грн., а також на користь держави судовий збір у розмірі 740,15 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.09.2014р. заочне рішення суду від 18.06.2009р. скасовано та було призначено до розгляду.

Представник позивача, Капітанчук В.Ю., діючий на підставі довіреності від 02.10.2013р., в судовому засіданні підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити у повному обсязі

Представник відповідача - ОСОБА_3, діюча по довіреності 18.08.2014р., позовні вимоги в судовому засідання не визнала та просила відмовити в позові з тих підстав, що відповідач не укладав з позивачем ні кредитний договір, ні договір позики , а укладав договір позички і тому відповідно до ст.827 ч.1 ЦК України він є безоплатний, тому нарахування процентів є неможливим. При цьому вона підтвердила факт отримання відповідачем зазначеної суми коштів згідно договору від 27.06.2006р.

Рішенням суду позов задоволено.

На рішення суду представник ОСОБА_4 принесла апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також, що судом порушено норми матеріального та процесуального права

Сторони, яких своєчасно сповіщено про день та час розгляду справи, у судове засідання не з'явились, тому судова колегія на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України розглядає справу за відсутності сторін.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У судовому засіданні встановлено наступне.

27 червня 2006 року, між позивачем та відповідачем було укладено договір позички № К 0606271705 строком з 27.06.2006р. по27.06.2007р., за яким позивач прийняв на себе обов'язок надати відповідачу позичку у розмірі 60 000,00 грн.. на бізнес на умовах строковості,зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а відповідач зобов'язався повернути суму позички разом з встановленими договором відсотками, за користування позичкою відповідно до умов Договору, (а.с.6).

Згідно п.3.1. Договору плата за користування становить 0,1644% від суми залишку позички, за кожен день користування але не раніше ніж за 7 днів.

Також п.4.1. цього Договору сторонами передбачено графік погашення заборгованості.

Згідно видаткового касового ордеру №1782 від 27.06.2006р. ОСОБА_4 видано кредит згідно договору від 27.06.2006р. 60 000 грн., що підтверджується підписом відповідача, (а. с. 8).

Строк дії договорів закінчився, проте відповідач і до сьогодні не погасив заборгованості.

По своєму змісту цей договір є договором позики, сторони досягли умов щодо розміру , порядку та строків погашення боргу.

Відповідно до частини 1 статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими-ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ч. 2 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК).

В силу ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 5 розд. VIII "Прикінцевих положень" Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон) передбачено, що до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та і ниті нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону, якщо інше не передбачено цим законом.

Відповідно до положень зазначеного Закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою (п. 6 ст. 4 Закону); фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону). Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. Отже, в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається. Згідно із ч. 2 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами закону, які стосуються договору позики.

Сама по собі назва цього договору-позички, не породжує прав і обов'язків сторін, права і обов'язки сторін породжує зміст цього договору, який відповідає вимогам ст.1046 ЦК України.

Факт отримання вказаної суми грошей сторонами не заперечується.

Таким чином, відповідач не виконав належним чином своїх обов'язків за договором позики, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 79 115, 73 грн.

Згідно відповіді Держкомісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.01.2009р. №69/10-9 (а.с.91 томі) КС "Афіна" набула статусу фінансової установи 05.07.2005р. та було виключено 06.03.2007р., тобто під час укладання договору мала право надавати кошти.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок позичальника повернути позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої обов'язки за Договором, надавши відповідачу позику у розмірі: 60000,00 грн. за договором № К 0606271705 від "27" червня 2006 року, що підтверджується видатковим касовим ордером, тоді як відповідачем не було виконано взяте ним за договорами позички зобов'язання у передбачений строк повернути позичку з відсотками за користування.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно Закону „Про кредитні спілки" кошти, що належать членам кредитної спілки, обліковуються окремо. Кошти, що належать членам кредитної спілки, використовуються для надання кредитів членам кредитної спілки, а у разі наявності тимчасово вільних коштів членів кредитної спілки - можуть розміщуватися спілкою на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, і в об'єднаній кредитній спілці, а також у державні цінні папери, перелік яких встановлюється Уповноваженим органом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договорами позички є правомірними та підлягали задоволенню/

Враховуючи вищенаведене, що спростовує доводи апеляційної скарги, вони не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до апеляційного суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують та задоволенню не підлягають, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.

Судова колегія, розглянувши справу, прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий- суддя Н.В.Ісаєва

Судді: О.Г. Журавльов

О.С.Комлева