Рішення

від 17.07.2009 по справі 14/145-д

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/145-Д

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" липня 2009 р. Справа № 14/145-Д

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Костриці О.О.  

за участю представників сторін

від першого позивача: не з'явився

від другого позивача: Заруцька І.В. дов. №478 від 08.07.2009р.

від першого відповідача: не з'явився

від другого відповідача: не з'явився

від третього відповідача: Ціка В.Г. дов. №1 від 28.10.2008р. (був присутній в судовому засіданні 09.07.2009р.)

від третьої особи: не з'явився

представник прокуратури: Бугайов С.В. посв.86    

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України (м.Київ) та Фонду державного майна України (м.Київ)  

до Державного комплексного торгівельного підприємства "ХРЕЩАТИК" (м. Київ)

Приватного підприємства "Лард-Стайл-Житомир" (м. Житомир)

Приватного підприємства "Реалспецсервіс" (м. Житомир)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства "Агроспецсервіс" (м. Київ)  

про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 30.12.05 та додаткової угоди до неї, а також договору купівлі-продажу від 19.02.2008р.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 09.07.2009р. оголошувалась перерва до 17.07.2009р.

Прокурором пред'явлена вимога про визнання недійсними договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2005р. та додаткової угоди до нього від  27.01.2006р., укладених між Державним комплексним торгівельним підприємством "Хрещатик" і Приватним підприємством "Лард-Стайл-Житомир", а також про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.02.2008р., укладеного між Приватним підприємством "Лард-Стайл-Житомир" та Приватним підприємством "Реалспецсервіс" - нежитлових приміщень, будівель та споруд загальною площею 5428,4 кв.м, розташованих за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, до складу якого входить: адміністративний будинок, літера Б, загальною площею 1774,6 кв.м; станція техобслуговування, літера В, загальною площею 1894,3 кв.м; прохідна, літера Г, загальною площею 125,4 кв.м; котельня, літера Д, загальною площею 376,8 кв.м; приміщення для охорони машин, літера З, загальною площею 374,4 кв.м; склад, літера Л, загальною площею 530,5 кв.м; будівля для зберігання води, літера Е, загальною площею 86,7 кв.м; електроцех, акумуляторна, літера М, загальною площею 65,6 кв.м; приміщення ПММ, літера С, загальною площею 94,5 кв.м; кузня, загальною площею 34,8 кв.м; будівля мийки загальною площею 10,8 кв.м; склад загальною площею 15,5 кв.м.; уборна загальною площею 16,3 кв.м.; гараж загальною площею 28,2 кв.м.

Прокурором також пред'явлено вимогу про зобов'язання Приватне підприємство "Реалспецсервіс" повернути у власність держави, органу, який повинен здійснювати управління майном - Міністерству аграрної політики України - нежитлові приміщення, будівель та споруд загальною площею 5428,4 кв.м, розташованих за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, до складу якого входить: адміністративний будинок, літера Б, загальною площею 1774,6 кв.м; станція техобслуговування, літера В, загальною площею 1894,3 кв.м; прохідна, літера Г, загальною площею 125,4 кв.м, котельня, літера Д, загальною площею 376,8 кв.м; приміщення для охорони машин, літера З, загальною площею 374,4 кв.м; склад, літера Л, загальною площею 530,5 кв.м; будівля для зберігання води, літера Е, загальною площею 86,7 кв.м; електроцех, акумуляторна, літера М, загальною площею 65,6 кв.м; приміщення ПММ, літера С, загальною площею 94,5 кв.м; кузня, загальною площею 34,8 кв.м; будівля мийки загальною площею 10,8 кв.м; склад загальною площею 15,5 кв.м.; уборна загальною площею 16,3 кв.м.; гараж загальною площею 28,2 кв.м.

09.06.2009р. до суду від Фонду державного майна України надійшли письмові пояснення по справі (а.с.96 том 2), в яких фонд повідомляє, що нежитлові приміщення, будівлі та споруди загальною площею 5428,4 кв.м., які розташовані за адресою: м.Житомир, вул.Коростишівська,56, до переліку об'єктів державної власності групи "А", що підлягають приватизації не включались.

09.06.2009р. на адресу суду від прокуратури м.Києва надійшов лист (а.с.98 том 2), в якому начальник слідчого відділу прокуратури повідомляє, що в провадженні слідчого відділу прокуратури м.Києва перебуває кримінальна справа №07/075033,  яка порушена щодо службових осіб ПП"Лард-Стайл-Житомир" за ознаками складу злочинів передбачених ст.ст.190 ч.2, 364 ч.2, 209 ч.2 КК України та ДКТП"Хрещатик" за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.191 ч.5, 364 ч.2, 365 ч.3 КК України, а також, що в разі необхідності слідчим відділом буде надана можливість представнику суду ознайомитися з матеріалами справи в приміщенні слідчого відділу прокуратури м.Києва, або при необхідності на запит суду будуть направлені конкретно визначені копії матеріалів кримінальної справи.

08.07.2009р. до господарського суду Житомирської області від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства "Агроспецсервіс" надійшло клопотання, в якому повідомляється, про неможливість направити  в засідання суду уповноваженого представника, у зв'язку з чим просить суд розглянути справу за відсутності представника ДП "Агроспецсервіс" та підтримує вимоги прокурора по справі у повному обсязі.

Представник прокуратури в засіданні суду 09.07.2009р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Перший та другий відповідачі  своїх представників в засідання суду 09.07.2009р. не направили, вимоги ухвали суду від 02.06.2009р. не виконали, хоча про час та місце розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомлені.

06.05.2009р. на адресу суду від другого позивача надійшов відзив (а.с.58-67 том 2), в якому він позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі.

Представник другого позивача в засіданні суду 09.07.2009р.  вимоги прокурора підтримав в повному обсязі.

Перший та  другий відповідачі, своїх представників в судове засідання 09.07.2009р. не направили, вимоги ухвали суду від 02.06.2009р. не виконали, хоча про час та місце розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомлені.

В засіданні суду 09.07.2009р. представником третього відповідача був наданий відзив на позовну заяву (а.с.114-117 том 2), в якому він  вимоги прокурора не визнає, з підстав викладених у відзиві.

Представники першого позивача, відповідачів та третьої особи  в засідання суду від 17.07.2009р. не з'явилися.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-  

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, 30.12.2005р. між Державним комплексним торгівельним підприємством "Хрещатик" (перший відповідач по справі) та Приватним підприємством "Лард-Стайл-Житомир" (другий відповідач по справі) було укладено договір купівлі-продажу індивідуально визначеного окремого нерухомого майна (а.с.52-54 том 1) - нежитлових приміщень, будівель та споруд загальною площею 5428, 4 кв. м., розташованих за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, до складу якого входить: адміністративний будинок, літера Б, загальною площею 1774, 6 кв. м.; станція техобслуговування, літера В, загальною площею 1894,3 кв. м.; прохідна, літера Г, загальною площею 125, 4 кв. м; котельня, літера Д, загальною площею 376, 8 кв. м; приміщення для охорони машин, літера 3, загальною площею 374, 4 кв. м; склад, літера Л, загальною площею 530, 5 кв. м; будівля для зберігання води, літера Е, загальною площею 86, 7 кв. м; електроцех, акумуляторна, літера М, загальною площею 65,6 кв. м; приміщення ПММ, літера С, загальною площею 94, 5 кв. м; кузня, загальною площею 34, 8 кв. м; будівля мийки загальною площею 10, 8 кв. м; склад загальною площею 15, 5 кв. м; уборна загальною площею 16,3 кв. м; гараж; загальною площею 28,2 кв. м., продаж вищезазначеного нерухомого майна здійснювався у відповідності до Протоколу засідання конкурсної комісії з продажу нерухомого майна Державного комплексного торгівельного підприємства "Хрещатик" від 29.12.05 за № 7. (п.1.1 договору)

27.01.2006р. між сторонами вищезазначеного договору купівлі-продажу було укладено додаткову угоду (а.с.55 том 1) до даного договору, якою внесено зміни до наступних пунктів: 3.2, 3.4, 4.1, 4.2.

Згідно п. 1.2. договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2005р., нерухоме майно належить Державі в особі Верховної Ради України та знаходиться в господарському віданні ДКТП "Хрещатик" на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с.17 том 1), виданого виконкомом Житомирської міської ради 27.10.2005р.

Як вбачається з Преамбули спірного договору,  ДКТП "Хрещатик" як продавець діяло на підставі Статуту (нова редакція) (а.с.78-85 том 2), затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України від 22.12.2005 за №67 та зареєстрованого Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 26.12.2005р.

Згідно з п.4.4 Статуту ДКТП "Хрещатик" майно державного підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

Згідно з п.4.5 Статуту підприємство має право відчужувати рухоме та нерухоме майно за попередньою згодою Органу управління майном, тобто Міністерства аграрної політики України.

Право власності на об'єкти нерухомості покупець набуває з моменту державної реєстрації права на нерухомість, але не раніше нотаріального посвідчення даного договору, перерахування покупцем на рахунок продавця коштів за нерухомість в повному обсязі або передачі векселя покупцем продавцю на зазначену суму, передачі  нерухомості продавцем покупцю і підписання акту прийому-передачі нерухомості (п.4.2 договору зі змінами внесеними додатковою угодою).

Вказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2005р. було посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Малежиком Д.А. та зареєстровано в БТІ. Як вбачається з напису приватного нотаріуса на останньому аркуші Договору, правоздатність та дієздатність сторін за договором, повноваження їх представників, а також належність продавцю відчужуваного майна при посвідченні договору нотаріусом перевірено.

Ціна реалізації нерухомості згідно з п.3.1 Договору складає 762500,00 грн., крім того ПДВ –152500,00. Всього разом 915000,00 грн.

Згідно з п.3.2. договору зі змінами внесеними додатковою угодою реалізація нерухомості покупцю здійснюється шляхом 100% попереднього перерахування покупцем всієї суми коштів, визначеної в п.3.1 цього договору, на рахунок продавця протягом 3-х(трьох) банківських днів з дати підписання цього договору або шляхом передачі покупцем продавцю векселя на зазначену суму.

Після підписання даного договору продавець зарахував суму конкурсного забезпечення у розмірі 91197,00 грн. сплаченого покупцем для участі у конкурсі щодо визначення покупців об'єкта Державної власності - нерухомого майна, в рахунок часткової оплати нерухомості за даним договором (п.3.3 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору 27.01.2006р. другий відповідач передав на користь першого відповідача в оплату майнового комплексу вексель на суму 823803,00 грн (акт прийому-передачі векселя від 27.01.2006р.)(а.с.19 том1), що свідчить про повне виконання другим відповідачем свого обов'язку в частині розрахунків за договором на загальну суму  915000,00 грн.

Факт передачі об'єкта купівлі-продажу підтверджується актом прийому-передачі нерухомого майна від 30.01.2006р.( а.с.64 том 1)

19.02.2008р. між Приватним підприємством "Лард-Стайл-Житомир" (другий відповідач по справі) та Приватним підприємством "Реалспецсервіс" (третій відповідач по справі) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.60-61 том 1) - нежитлових приміщень, будівель та споруд загальною площею 5428, 4 кв. м., розташованих за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, до складу якого входить: адміністративний будинок, літера Б, загальною площею 1774, 6 кв. м.; станція техобслуговування, літера В, загальною площею 1894,3 кв. м.; прохідна, літера Г, загальною площею 125, 4 кв. м; котельня, літера Д, загальною площею 376, 8 кв. м; приміщення для охорони машин, літера 3, загальною площею 374, 4 кв. м; склад, літера Л, загальною площею 530, 5 кв. м; будівля для зберігання води, літера Е, загальною площею 86, 7 кв. м; електроцех, акумуляторна, літера М, загальною площею 65,6 кв. м; приміщення ПММ, літера С, загальною площею 94, 5 кв. м; кузня, загальною площею 34, 8 кв. м; будівля мийки загальною площею 10, 8 кв. м; склад загальною площею 15, 5 кв. м; уборна загальною площею 16,3 кв. м; гараж; загальною площею 28,2 кв. м.

Згідно п.2 вищезазначеного договору комплекс виробничих будівель продано за 920000,00 грн., в тому числі ПДВ.

На виконанння вимог  договору купівлі-продажу  від 19.02.2008р. Приватним підприємством "Реалспецсервіс" на розрахунковий рахунок Приватного підприємства "Лард-Стайл-Житомир" були перераховані кошти в сумі 920000,00 грн., що підверджується банківськими виписками (а.с.118-125 том 2).

Свої позовні вимоги прокурор обгрунтовує тим, що відчудження майна, яке перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, є приватизацією державного майна (ст.1 Закону України "Про приватизацію державного майна"), за таких обставин, правовий механізм приватизації окремо індивідуально визначеного майна регулюється Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Окреме індивідуально визначене майно Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки, яка діє до затвердження чергової Державної програми приватизації (затверджена Законом України "Про Державну програму приватизації" від 18.05.2000 № 1723-Ш) віднесено до об'єктів приватизації групи А, продаж яких здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній власності, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва. Також Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначені виключні способи приватизації (викуп, продаж на аукціоні, за конкурсом), та регламентована приватизаційна процедура, яка включає порядок підготовки до приватизації, визначення способу приватизації та порядок продажу за обраним способом.

Прокурор наголошує, що договір купівлі-продажу від 30.12.2005р. укладений всупереч визначеному Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" механізму приватизації (укладений не РВ ФДМУ по місту Києву; іншим, ніж визначено Законом, способом та, відповідно, без застосування приватизаційної процедури), що свідчить про невідповідність змісту договору вимогам Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

За таких обставин прокурор стверджує, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 31.12.2005р. укладений між першим та другим відповідачами, додаткова до даного договору та договір купівлі-продажу нерухомого майна від 19.02.2008р., укладений між другим та третім відповідачами, є такими, що суперечать вимогам законодавства, а тому підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 203 ЦК України.

Крім того,  керуючись 388 Цивільного кодексу України, прокурор просить суд  зобов'язати третього відповідача повернути у власність держави, органу який повинен здійснювати управління майном – Міністерству аграрної політики України - нежитлові приміщення, будівель та споруд загальною площею 5428, 4 кв. м., розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, до складу якого входить: адміністративний будинок, літера Б, загальною площею 1774, 6 кв. м.; станція техобслуговування, літера В, загальною площею 1894,3 кв. м.; прохідна, літера Г, загальною площею 125, 4 кв. м; котельня, літера Д, загальною площею 376, 8 кв. м; приміщення для охорони машин, літера 3, загальною площею 374, 4 кв. м; склад, літера Л, загальною площею 530, 5 кв. м; будівля для зберігання води, літера Е, загальною площею 86, 7 кв. м; електроцех, акумуляторна, літера М, загальною площею 65,6 кв. м; приміщення ПММ, літера С, загальною площею 94, 5 кв. м; кузня, загальною площею 34, 8 кв. м; будівля мийки загальною площею 10, 8 кв. м; склад загальною площею 15, 5 кв. м; уборна загальною площею 16,3 кв. м; гараж; загальною площею 28,2 кв. м.

Суд вважає, що вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 у справі №1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) положення абзацу четвертого частини першої статті 2 ГПК України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкованості і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. При цьому слід враховувати, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.    

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002 №04-5/570 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Судом встановлено, що прокурором заявлено позов в інтересах Міністерства аграрної політики України та Фонду Державного майна України.

Обґрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави, прокурор в позові зазначив,  що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є, зокрема, Міністерство аграрної політики України, яке згідно свідоцтва про право власності (а.с.16 том 1) є власником спірного майна.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, згідно свідоцтва про право власності (а.с.17 том 1), яке видане на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 27.10.2005р. за №729, власником комплексу будівель загальною площею 5428, 4 кв. м., розташованих за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, є  Держава України в особі Верховної Ради України.

На момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2005р. свідоцтво про право власності (а.с.16 том1), згідно якого Міністерство аграрної політики України, є власником спірного майна, було погашене.

Таким чином, Міністерство аграрної політики України не є органом на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у даних правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави та інтереси якого порушено.

Крім того, як зазначалось вище, відповідно до п.4.5 Статуту першого відповідача, підприємство має право відчужувати рухоме та нерухоме майно за попередньою згодою Органу управління майном, тобто Міністерства аграрної політики України.

Разом з тим, як повідомляє перший позивач (Міністерство аграрної політики України) у своєму клопотанні (а.с.76 том 2), матеріали щодо погодження чи заборони міністерством продажу першим відповідачем (ДКТП "Хрещатик") спірного об'єкта, відсутні.

Відносно заявлення прокурором позову в інтересах Фонду державного майна України, як такого,  що є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд вважає за необхідне зазначити.

Відчуження державного майна державними підприємствами відбувається за процедурою, передбаченою Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про приватизацію державного майна", Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Положенням про порядок відчуження основних засобів що є державно власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 року № 1477 (втратив чинність 24.11.2006 року).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", сферою застосування Закону є галузі, які підлягають першочерговій приватизації: переробна і місцева промисловість, промисловість будівельних матеріалів, легка і харчова промисловість, будівництво, окремі види транспорту, торгівля і громадське харчування, побутове обслуговування населення, житлово-експлуатаційне і ремонтне господарство.

Отже, об'єктами приватизації згідно вищезазанченого закону є державні підприємства, а не окремі будівлі,  тому відчуження комплексу будівель, розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, не може відбуватися за процедурою, передбаченою даним законом.

Згідно ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: підприємства (цехи, виробництва, дільниці, інші підрозділи, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, із структури якого вони виділяються) як єдині майнові комплекси, до складу яких входять усі види майна, призначені для їх діяльності, що визначені Цивільним кодексом України; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань; земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

Пункт 2 Положення про порядок відчуження основних засобів що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 року № 1477 (втратив чинність 24.11.2006 року), визначає порядок відчуження суб'єктами господарювання державного майна, закріпленого за державними підприємствами, їх структурними підрозділами, функції з управління майном яких в установленому порядку передані до державних органів приватизації, державного майна, переданого в оренду у складі цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, орендодавцем якого є Фонд державного майна України, Фонд майна Автономної Республіки Крим, регіональні відділення Фонду державного майна України.

Таким чином, основні засоби, закріплені за державними підприємствами, відчужуються за процедурою, передбаченою вказаним положенням у випадку, якщо такі основні засоби не є цілісним майновим комплексом.

Відповідно до визначення, наведеного у Постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики оцінки вартості майна під час приватизації" від 12.10.2000 року № 1554, цілісним майновим комплексом визнається об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи підприємств (цехи, виробництва, дільниці тощо), які виділяються в установленому порядку в самостійні об'єкти з подальшим складанням розподільного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні підприємства.

Комплекс будівель не може бути цілісним майновим, так як самі по собі будівлі не можуть забезпечити провадження окремої господарської діяльності на постійній і регулярній основі.

Слід також зазаначити, що Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлює правовий режим приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу. Приймаючи до уваги, що відносно нерухомого майна останнім часом фактично не здійснювалася господарська діяльність, то комплекс будівель неможливо вважати цілісним майновим комплексом.

Крім того, ч. 6 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначає, що з прийняттям рішення про включенням об'єктів до одного із переліку об'єктів приватизації, стосовно нього припиняється дія норм Господарського кодексу України у частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки вищевказане майно на момент відчуження не було цілісним майновим комплексом  то будь-які підстави для відчуження спірного нерухомого майна за процедурою приватизації були відсутні.

Крім того, як вбачається з письмових пояснень Фонду державного майна України (а.с.96 том 2) нежитлові приміщення, будівлі та споруди загальною площею 5428,4 кв.м., які розташовані за адресою: м.Житомир, вул.Коростишівська,56, до переліку об'єктів державної власності групи "А", що підлягають приватизації не включались.

Таким чином, відсутні будь-які підстави для застосування порядку приватизації, передбаченого вищезазначеним Законом.

З вищевикладеного вбачається, що орган приватизації - Фонд державного майна України не є органом, інтереси якого порушено в даних правовідносиних.

Отже, прокурором було неправильно визначено в якості позивача також Фонд державного майна України.

Також помилковим є посилання прокурора в своїх вимогах на Закон України "Про управління об'єктами державної власності", оскільки на момент укладення оспорюваного договору, цей Закон ще не був чинним.

Відносно посилання прокурора на ч.3 ст. 388 ЦК України як на підставу для витребування майна від ПП "Реалспецсервіс", яка встановлює, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, зокрема якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Слід зазначити, що добросовісним вважається той набувач, який не знав і не міг знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчуджувати.

Відповідно до п.6.2 листа Вищого арбітражного суду України "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" від 03.01.2002р., набувач також не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент здійснення правочину про відчудження спірного майна на відповідне майно обгрунтовано претендували треті особи і про це набувачеві було відомо. Встановлення добросовісності набуття майна покладається на набувача, який має довести, що він набув майно оплатно і не знав і не міг знати про те, що воно придбачене у особи, яка не мала права його відчуджувати.

Суд  вважає за необхідне зазначити, що у матеріалах справи відсутності докази, які підтверджують, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння ДКТП "Хрещатик" не з його волі іншим шляхом. Крім того, як вбачається із матеріалів справи, будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська,56, відчужені на користь третього відповідача за оплатним договором та відповідно до договору купівлі-продажу від 19.02.2008р.

ПП"Реалспецсервіс" було повідомлене  другим відповідачем, про те, що спірний комплекс, до укладення даного договору нікому не продавався, в користування та оренду іншим особам не наданий, прав у третіх осіб на нього немає.

Враховуючи вищевикладене, правові підстави для витребування спірного майна від  Приватного підприємства "Реалспецсервіс"  у власність держави, органу, який повинен здійснювати управління майном - Міністерству аграрної політики, відсутні.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд не погоджується з твердженнями прокурора про порушення прав та охоронюваних законом інтересів Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України, а також вважає неправильним визначенням прокурором в якості позивачів Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Костриця О.О.

                                                                                 Дата підписання: 22.07.2009р.