Рішення

від 27.07.2009 по справі 39/57

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/57

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/57

27.07.09

За позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»

до                      Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Фарм»

про                    стягнення 13622,13 грн.       

                                                                                                                 Суддя  Гумега О. В.

Представники:

Від позивача:      не зЧявились

Від відповідача:  не зЧявились

СУТЬ СПОРУ:

        Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»(позивач) звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Фарм»(відповідача) 13622,13 грн. заборгованості за Договором № 10357 від 28.12.2007 р. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 10199,24 грн., пені у розмірі 669,09 грн., штрафу в розмірі 713,95 грн. та процентів за користування чужими коштами у сумі 2039,85 грн.

        Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав в повному обсязі.

        Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2008 р. порушено провадження у справі  № 39/57.

        Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2009 р. у справі № 39/57 позов залишено без розгляду на підставі п. 5 с. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

         Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2009 р. у справі № 39/57 апеляційну скаргу Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2009 р. у справі  № 39/57 скасовано повністю, а справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

         Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2009 р. розгляд справи № 39/57 призначено на 06.07.2009 р. о 10:20 год.

         Представник позивача зЧявився в судове засідання 06.07.2009 р., подав витяг з ЄДРПОУ № 21-10/3960-5 від 09.06.2009 р. щодо відповідача станом на 15.05.2009 р., проте вимоги ухвали суду від 28.05.2009 р. не виконав.

Представник відповідача  в судове засідання 06.07.2009 р. не з‘явився , вимоги ухвали суду від 28.05.2009 р. також не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 20.07.2009 р. о 10:10 год.

Представник позивача через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва 20.07.2009 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відбуттям представника позивача до Фрунзенського районного суду м. Харкова.

Представники сторін в судове засідання 20.07.2009 р. не зЧявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. 3 п. 3.6 Роз‘яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвали  Господарського суду міста Києва від 28.05.2009 р. та від 06.07.2009 р.  були направлені позивачу та відповідачу за адресами, зазначеними в позовній заяві (зокрема, відповідачу –за фактичною адресою з огляду на наявне у матеріалах справи (а.с. 80) повідомлення про вручення поштового відправлення № 9070803, відповідно до якого  відповідач отримав поштове відправлення), що підтверджується відмітками на зворотньому боці вказаних ухвал суду, здійснених у відповідності до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України (затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75).

Причини неявки відповідача в судові засідання 06.07.2009 р. та 20.07.2009 р. суду не відомі.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 06.07.2009 р. та  20.07.2009 р. від останнього до суду не надходило.

        Розглянувши в судовому засіданні 20.07.2009 р. подане представником позивача п. А.Г. Скачковим клопотання про відкладення розгляду справи «у зв'язку з відбуттям представника позивача у м. Харків до Фрунзенського районного суду м. Харкова»суд прийшов до висновку про незадоволення останнього, оскільки:

        Стаття 28 ГПК України не визначає представників юридичних осіб, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації, як єдиних представників останніх в суді. Безпосередньо право представляти інтереси сторони надано керівникам підприємств та організацій, іншим особам, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами.

        При цьому, матеріали справи містять копію довіреності від 26.03.2009 р., відповідно до якої право представляти інтереси позивача в судах надано також Бєгуновій К.В.

        З огляду на наведене та враховуючи, що про розгляд справи у Господарському суді міста Києва 20.07.2009 р. представник позивача  п. Скачков А.Г. був безпосередньо повідомлений у судовому засідання 06.07.2009 р., суд прийшов до висновку про те, що позивач мав можливість підготуватись до судового засідання 20.07.2009 р. (в. т.ч. і щодо надання документів, витребуваних ухвалами суду від 28.05.2009 р. та 06.07.2009 р.) та направити свого повноважного представника для участі в цьому засіданні.

        Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

        Подане ж позивачем клопотання розцінюється судом як свідоме та безпідставне ухилення від розгляду справи, пошук шляхів для затягування судового процесу.

До суду не надходили письмові заяви, повідомлення, відповідно до яких позивач би відмовився від позову, а таке свідчить, що позивач підтримує позов у тому вигляді, в якому останній був поданий до Господарського суду міста Києва.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,  -

                                                             ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»(позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Фарм»(відповідача) про стягнення заборгованості у загальній сумі 13622,13 грн. за Договором № 10357 від 28.12.2007 р.

Відповідно до позовної заяви у якості підстав позову –фактичних обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до позивача – останній визначив Договір № 10357 від 28.12.2007 р., відповідно до якого позивач здійснив для відповідача поставку товарів медичного та косметичного призначення за видатковими накладними, перелік яких наведено у Додатку № 1 до позовної заяви (а.с. 6) (надалі –видаткові накладні).

В той же час судом встановлено, що видаткові накладні містять зазначення про відпуск товарів медичного та косметичного призначення відповідачу за Контрактом № 10357 від 01.07.2004 р.

В матеріалах справи (а.с. 64 –65) наявна копія Договору № 10357 від 01.07.2004 р., укладеного між Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова-Фарм». Відповідно до п. 8.1 цього договору він був чинним 31.12.2004 р. включно, закінчення строку його дії не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мали місце під час дії договору, та обов'язку виконання усіх невиконаних зобов'язань за цим договором.

Судом також встановлено, що видаткові накладні датовані 23.07.2008 р., 25.07.2008 р., 29.07.2008 р., 16.08.2008 р. та 18.08.2008 р. (а.с. 6), а таке в свою чергу свідчить, що фактично поставка товарів медичного та косметичного призначення відповідачу за цими накладними здійснювалась на підставі Договору № 10357 від 28.12.2007 р. При цьому, зміст пунктів 3.4, 3.4.1, 6.2 Договору № 10357 від 28.12.2007 р., на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, повністю відповідає змісту таких же пунктів Договору № 10357 від 01.07.2004 р., а зміст п. 9.4 Договору № 10357 від 28.12.2007 р. повністю відповідає змісту п. 9.3 Договору № 10357 від 01.07.2004 р.

А тому суд вважає підставним розгляд вищезазначених позовних вимог позивача відповідно до умов Договору № 10357 від 28.12.2007 р.

28.12.2007 року між Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»(позивач), визначеним як Продавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова-Фарм»(відповідач), визначеним як Покупець, укладено Договір № 10357 (надалі по тексту Договір № 10357), відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати, а відповідач зобов'язується прийняти товари медичного та косметичного призначення, визначені та обумовлені цим Договором (надалі - Товар), та сплатити за нього грошову суму відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 2.4 Договору № 10357 зобов'язання продавця щодо поставки та передачі замовленого покупцем Товару (який відповідає умовам цього Договору за кількістю, комплектністю)  вважаються виконаними в момент вручення Товару Продавцем Покупцю, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною на Товар.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 10357 загальна вартість окремої поставки Товару за цим Договором визначається як загальна сума видаткової накладної на Товар, який поставляється.

Згідно з п. 3.4 Договору № 10357 оплата покупцем товару за цим Договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за цим Договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) визначається Продавцем. Пункт 3.4.1 Договору № 10357 встановлює, що при здійсненні Покупцем оплати Товару за цим Договором з відстроченням платежу строк, протягом якого Покупець зобов'язується здійснити оплату за Товар на користь Продавця, визначається Продавцем у видатковій накладній на Товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від моменту вручення Товару Продавцем Покупцю.

У відповідності до умов Договору № 10357 позивачем були здійснені поставки відповідачеві Товару. Факт отримання відповідачем Товару підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, перелік яких наведено у Додатку № 1 до позовної заяви (а.с. 6), а копії накладних наявні у матеріалах справи). Видаткові накладні оформлені у відповідності до вимог законодавства України, підписані сторонами та скріплені печаткою позивача та штампом відповідача. Повноваження особи, яка отримала товарно-матеріальні цінності підтверджуються відповідними довіреностями, виданими відповідачем, копії яких також наявні в матеріалах справи.

У відповідності до положень п. 3.4.1 Договору № 10357 у підписаних сторонами видаткових накладних було визначено порядок оплати Товару з відстроченням платежу –3, 20, 25 днів.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було порушено зобов'язання з оплати вартості поставленого Товару на умовах, визначених Договором № 10357 та видатковими накладними, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 10199,24 грн.

На момент подання позову до Господарського суду міста Києва відповідач зазначену вище заборгованість не погасив.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 598 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Між сторонами по справі укладений договір поставки (№ 10357 від 28.12.2007 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 ГК України визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено вище, у відповідності до положень п. 3.4.1 Договору № 10357 у підписаних сторонами видаткових накладних було визначено порядок оплати товару з відстроченням платежу.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідачем було порушено зобов'язання з оплати вартості поставленого товару на умовах, визначених Договором № 10357 та видатковими накладними, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 10199,24 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 10199,24 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Позивачем також заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 669,09 грн. та штрафу в розмірі 713,95 грн. відповідно до п. 6.2 Договору № 10357, а також процентів за користування чужими коштами у сумі 2039,85 грн. відповідно до п. 9.4 Договору № 10357, який як вище зазначалось, відповідає п. 9.3  Договору № 10357 від 01.07.2004 р.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовЧязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 6.2 Договору № 10357 за порушення Покупцем строків виконання зобов'язань за цим Договором щодо оплати за Товар Продавцю, покупець, окрім виконання своїх зобов'язань у повній мірі, повинен сплатити продавцеві пеню у розмірі 0,1% загальної вартості видаткової накладної за Товар, з якого допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення.

Згідно Постанови НБУ від 21.04.2008 р. № 107 в період з 30.04.2008 р. по 15.02.2009 р. облікова ставка НБУ становила 12%, а тому пеня в розмірі 0,1%, яка передбачена п. 6.2 Договору № 10357 та застосована позивачем при нарахування суми пені до стягнення, не перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (у спірному випадку –з 20.08.2008 р. по 09.11.2008 р.).

Судом встановлено факт прострочення відповідачем оплати Товару згідно видаткових накладних, при цьому початок прострочення за ними наведений у Додатку № 1 до позовної заяви (а.с. 6).

Враховуючи здійснення позивачем розрахунку розміру пені (додаток № 2 до позовної заяви (а.с. 7)) у відповідності до приписів п. 6 ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 669,09 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п. 6.2 Договору № 10357 за порушення Покупцем строків виконання зобов'язань за цим Договором щодо оплати за Товар Продавцю, покупець, окрім виконання своїх зобов'язань у повній мірі та сплати пені у розмірі 0,1% загальної вартості видаткової накладної за Товар, з якого допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, повинен також за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити Продавцеві штраф у розмірі 7% зазначеної у цьому пункті вартості.

Судом встановлено факт прострочення відповідачем оплати Товару згідно видаткових накладних терміном понад тридцять днів,  а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості, що складає 713,95 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму процентів за користування чужими коштами у розмірі 2039,85 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 9.4 Договору № 10357, а рівно і п. 9.3 Договору № 10357 від 01.07.2004 р., за умови прострочення виконання Покупцем строків оплати за Товар за цим Договором, він повинен сплатити Продавцю проценти за користування чужими коштами у розмірі двадцяти відсотків загальної вартості Товару, з якого допущено просторочення виконання.

Факт прострочення оплати Товару встановлений в ході судового розгляду справи та не спростований відповідачем, а тому позовні вимоги щодо стягнення процентів за користування чужими коштами у розмірі 2039,85 грн. підлягають задоволенню.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 136,22 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

        Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 549, 598, 611, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 1, 230, 232, 265 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

           1. Позов задовольнити повністю.

           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Фарм»(04073, м. Київ, вул.. Куренівська, 29-А; ідентифікаційний код 32044159; п/р 260082811 в 4 КФ АПББ Аваль, МФО 322971), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, ідентифікаційний код 21642228; п/р № 26003012817821 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313)  10199,24 грн. (десять тисяч сто дев'яносто дев'ять гривень 24 коп.) основного боргу,  669,09 грн. (шістсот шістдесят дев'ять гривень 09 коп.) пені,  713,95 грн. (сімсот тринадцять гривень 95 коп.) 7% штрафу, 2039,85 грн. (дві тисячі тридцять девЧять гривень 85 коп.) 20% за користування чужими коштами, 136,22 грн. (сто тридцять шість гривень 22 коп.) держмита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         2. Видати наказ.

         Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

 Суддя                                                                                                 Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 24.07.2009 р.