Рішення

від 15.07.2009 по справі 19/267-08/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/267-08/17

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

15.07.09                                                                 Справа №  19/267-08/17

За позовом   Заступника військового прокурора Київського гарнізону

                      в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства

                      оборони України “Укрвійськбуд”, м. Київ

до                   Спеціалізованого комунального підприємства “Бориспіль-Пантус”,

                      м. Бориспіль

про                стягнення 420 000,00 грн.

                                                                                                                 Суддя  Суховий В.Г.

Представники: згідно з протоколом судового засідання.

СУТЬ СПОРУ:

В червні 2008 року в господарський суд Київської області звернувся з позовом Заступник військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України “Укрвійськбуд”                        (далі –Позивач) до Спеціалізованого комунального підприємства “Бориспіль-Пантус” (далі –Відповідач) про стягнення 420 000,00 грн завданих збитків.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.06.2008р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов контракту № 32 на поставку ліфтового обладнання, укладеного між сторонами 6 березня 2006 року, та договору № 37 на виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт, укладеного між сторонами 6 березня 2006 року. В позові зазначено, що  відповідач не поставив ліфтове обладнання та не провів монтажні і пусконалагоджувальні роботи, в результаті чого позивач поніс значні збитки, зокрема, в якості попередньої оплати позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача кошти в загальній сумі 369 000,00 грн, які відповідач по даний час не повернув позивачу.

Прокурор в позовній заяві також посилається на те, що бездіяльність відповідача поставила під загрозу терміни здачі в експлуатацію будівництва, у зв'язку з чим позивач був змушений 17 січня 2008 року укласти  договір поставки ліфтового обладнання з ДП “135 домобудівельний комбінат” ТОВ “Реноме”, але різниця в вартості обладнання склала 51 000,00 грн. Отже, на підставі зазначеного прокурор просить стягнути з відповідача збитки в загальній сумі 420 000,00 грн., які складаються з суми попередньої оплати, сплаченої позивачем відповідачу, 369 000,00 грн та різницею між ціною договору, укладеного позивачем з новим постачальником (420 000,00 грн –369 000,00 грн = 51 000,00 грн).

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених в відзиві на позовну заяву, проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач не виконав зобов'язання за договором № 37 на виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт укладеного між сторонами 6 березня 2006 року, а саме не передав відповідачу за актом приймання-передачі ліфтове обладнання та не сплатив кошти в якості попередньої оплати в розмірі, встановленому умовами договору, що зробило неможливим виконання зобов'язання відповідачем.

Справа вже розглядалася судами. Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2009р. касаційне подання Військового прокурора Київського гарнізону задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2008р. та рішення господарського суду Київської області від 28.07.2008р. у справі № 19/267-08 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Згідно резолюції Голови господарського суду Київської області справа                            № 19/267-08 передана для подальшого провадження судді Суховому В.Г.

Ухвалою суду від 10.03.2009р. справа прийнята до провадження та призначена до розгляду на 08.04.2009р. У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи неодноразово відкладався.

06.07.2009р. в судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали, вважають їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив повністю.

В судовому засіданні 06.07.2009р. суд оголосив про закінчення розгляду справи та оголосив перерву до 15.07.2009р. для виготовлення рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, представника відповідача, суд  в с т а н о в и в:

6 березня 2006 року між Державним підприємством Міністерства оборони України “Укрвійськбуд” (за контрактом - замовник) та  Спеціалізованим комунальним підприємством “Бориспіль-Пантус” (за договором - постачальник) було укладено контракт № 32 на поставку ліфтового обладнання (далі –Контракт № 32, а.с. 13-15), відповідно до умов якого (п. 1.1) відповідач (постачальник) зобов'язаний передати у власність позивача (замовника) ліфтове обладнання на будівництво житлового будинку по м. Київ в кількості двох одиниць: ліфт ПП-0411М на 16 зупинок вантажопідіймальністю   400 кг., швидкістю 1,0 м/с –1 комплект; ліфт ПП-348М на 16 зупинок вантажопідіймальністю 1000 кг., швидкістю 1,0 м/с –1 комплект, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити вартість обладнання в кількості та ціні обумовленої контрактом, згідно специфікації.

Відповідно до п.2.1 Контракту ціна одиниці комплекту ліфта складає: ліфт              ПП-0411М –134 000,00 грн.; ліфт ПП-348М –235 000,00 грн. Загальна вартість контракту складає 369 000,00 грн.

Оплата за обладнання здійснюється замовником 100% передоплатою за 60 днів до моменту поставки (згідно специфікації “Додатки”) (п. 2.3 Контракту).

Поставка ліфтового обладнання здійснюється у термін обумовлений в Додатку (Специфікації) при умові оплати обладнання згідно п. 2 та п. 3 та після надання повного комплекту узгодженої та затвердженої технічної документації на ліфти. При невиконанні умов оплати, згідно п. 2.3 договору, та терміну надання повного комплекту затвердженої технічної документації, згідно п. 5.2.2, постачальник переносить термін постачання пропорційно до дати отримання попередньої оплати та технічної документації (п. 3.1 Контракту). Датою поставки вважається дата фактичної передачі обладнання, що зазначається в акті прийому-передачі (п. 3.2 Контракту). У випадку порушення умов контракту сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п. 6.5 Контракту). Контракт набуває чинності з дати підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 10.1 Контракту).

6 березня 2006 року між сторонами також укладено договір № 37 на виконання пусконалагоджувальних робіт (далі - Договір № 37, а.с. 9-11), за умовами якого відповідач зобов'язаний провести монтаж та пусконалагоджувальні роботи з оформленням всієї необхідної документації для здачі ліфтів: ліфт ПП-0411М на 16 зупинок вантажопідіймальністю 400 кг., швидкістю 1,0 м/с –1 комплект; ліфт ПП-348М на 16 зупинок вантажопідіймальністю 1000 кг., швидкістю 1,0 м/с –1 комплект, а замовник прийняти та оплатити роботи по житловому будинку, що розташований в місті Києві по вулиці Бударіна. Сума договору складає 93688,80 грн. (п. 2.2 Договору № 37).

Отже, по Договору № 37 від 06.03.2006р. відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити монтаж та пусконалагоджувальні роботи придбаного у нього позивачем вищевказаного обладнання.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 37 позивач зобов'язаний проводити оплату в наступному порядку: - 50% від суми договору монтажу та наладки в оформлені передоплати на протязі 5-ти банківських днів з початку монтажних робіт;                          - 50% від суми договору виплачується щомісяця на протязі 5-ти банківських днів на підставі підписаних сторонами актів форми № КБ-2В і КБ-3. Терміни виконання робіт в договорі невстановлені.

11 квітня позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 369 000,00 грн з призначенням платежу “оплата за комплекти ліфтів згідно контракту № 32 від 06.03.2006р.”, що підтверджується платіжним дорученням № 398 від 11.04.2006р.               (а.с. 8, оригінал оглянутий в судовому засіданні).

На вимогу суду оригінал Акту (п. 3.2 Контракту) сторонами не подано, на що сторони пояснили, що він відсутній, оскільки не складався.

Суд неодноразово витребував від позивача оригінал накладної від 30.06.2006р. (копія якої була додана прокурором до позовної заяви, а.с. 16 ,т.1), книгу (журнал) товарно-матеріальних цінностей за червень-липень 2006 року та податкову накладну на поставку позивачу двох ліфтів. З наданих позивачем пояснень (а.с. 48-58, т.2) вбачається, що у позивача відсутній оригінал накладної № 4 від 30.06.2006р. та оригінал податкової накладної на поставку позивачу двох ліфтів на суму 369 000,00 грн за накладною № 4, у зв'язку з тим, що 04.08.2006р. колишнім керуючим санацією було незаконно вилучено вся фінансова документація, у тому числі і накладна № 4.

Щодо неможливості надання книги (журналу) товарно-матеріальних цінностей за червень-липень 2006 року, у тому числі і щодо оприбуткування ліфтів за накладною № 4 від 30.06.2006р, у своїх поясненнях позивач зазначив, що з 2006 року облік операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей на підприємстві здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей в реєстр, який зберігається у вигляді електронного комп'ютерного файлу.

Отже, позивачем не надано суду оригінал накладної № 4 від 30.06.2006р. та податкову накладну на поставку позивачу двох ліфтів на суму 369 000,00 грн за накладною № 4.

Оригінал накладної № 4 від 30.06.2006р. було надано відповідачем в судовому засіданні, який був оглянутий судом, та належним чином завірену копію було залучено до матеріалів справи (а.с. 59, т.2). Копія накладної № 4 від 30.06.2006р., надана позивачем (а.с. 16, т.1), і копія накладної № 4 від 30.06.2006р., надана відповідачем (а.с. 59, т.1), відповідають оригіналу накладної № 4 відповідача, наданому в судовому засіданні.

Проте, оригінал накладної № 4 від 30.06.2006р., який оглянутий в судовому засіданні, не містить обов'язкових реквізитів –підпису посадових осіб постачальника (відповідача), а саме директора та особи, що передала ліфти.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Оскільки сторони не дотрималися умов договору щодо складання Акту прийому-передачі та належного оформлення накладної № 4, не можна погодитися з тим, що два ліфти на 16 зупинок були фактично передані постачальником замовнику.

В судовому засіданні представники сторін пояснили суду, що ліфти фактично згідно контракту № 32 не передавалися, оскільки повинні були в подальшому монтуватися відповідачем згідно договору № 37.

Позивачем було надіслано лист відповідачу (а.с. 19, т.1) № 816/3, про що свідчить підпис про його отримання директором Цвігун В.О. 03.07.2007р., пунктом 2 якого позивач просив надати в письмовій формі роз'яснення стосовно виконання відповідачем зобов'язань за Контрактом № 32 від 06.03.2006р. на поставку двох ліфтів в/п 400 та 1000 кг. на 16 зупинок на ж.б. по вул. Бударіна в м. Києві. Вартість контракту 369 000,00 грн. Проведена 100% передплата.

04.07.2007р. відповідачем у відповідь надано лист від 03.07.2007р. (а.с. 17, т.1) згідно з яким повідомлено про те, що з 01.07.2007 року спеціалізоване комунальне підприємство „Бориспіль-Пантус” не має фінансової можливості виконати умови Контракту від 06.03.2006 року № 32 „Про поставку ліфтового обладнання”. В зв'язку з чим попросило розірвати Контракт від 06.03.2006 року № 32 та перезаключити з ТОВ „Ліфтпром -Україна” на подальше виконання зобов'язань.

Позивачем було надіслано лист відповідачу № 919/3 від 07.08.2007р. (а.с. 18, т.1), в якому зазначено: “По контракту № 32 два ліфти на 16 зупинок до цього часу на будівельний майданчик по вул. Бударіна, 3 в м. Києві не поставлені зовсім. В зв'язку з чим наполягаю виконати умови контрактів терміном до 13.08.2007 року.

Зміст зазначеної переписки між сторонами підтверджує ті обставини, що ліфти фактично не було поставлено (не передано).

Позивач не надав суду належних доказів оприбуткування спірних ліфтів у бухгалтерському обліку позивача. Надана позивачем суду копія “книги учета хозяйственных операций” (а.с. 51-52, т.2) не може бути належним доказом оприбуткування, оскільки не є оригіналом прибуткової книги основних засобів, яка повинна бути прошита, пронумерована і підписана керівником і головним бухгалтером підприємства.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність факту передачі 2-х спірних ліфтів відповідачем позивачу.

Суд також вважає неналежним доказом Акт передачі обладнання від 30.06.2006р. (а.с. 12, т.1) у зв'язку з його невідповідністю вимогам Наказу Мінстату "Про затвердження типових форм первинного обліку" № 352 від 29.12.1995р. (а.с. 64, т.2) Типова форма N ОЗ-1 –Акт приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів, а саме відсутністю підпису членів комісії, зазначення місцезнаходження об'єкта в момент приймання, перелік технічної документації тощо.

Враховуючи, що позивачем не було надано згоду на розірвання Контракту № 32, що пропонував відповідач у зв'язку з фінансовою неможливістю його виконання (лист від 03.07.2007р., а.с. 17, т.1), суд дійшов висновку, що дія контракту № 32 не припинилася.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені ст. 611 ЦК України, серед яких відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У цьому разі боржник відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Підставою відповідальності за порушення зобов'язання є наявність вини особи, яка порушила зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ст.. 614 ЦК України).

Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні ним зобов'язань за Контрактом № 32 та Договором № 37.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про наявність прострочення відповідачем (боржником) за контрактом № 32 та Договором № 37.

Згідно ст. 612 ЦК України у цьому разі боржник відповідає за завдані збитки.

17 січня 2008 року між позивачем (ДП МОУ “Укрвійськбуд”) та ДП “135 домобудівельний комбінат” ТОВ “Реноме” було укладено договір поставки (а.с. 20-22, з урахуванням  додаткової угоди № 1 від 15.02.2008р. до а.с. 44), на поставку ліфтового обладнання за ціною 420000,00 грн.

Згідно Акту приймання-передачі ліфтового обладнання від 07.07.2008 року            (а.с. 46) ДП “135 Домобудівельний комбінат” ТОВ “Реноме” поставив, а ДП МОУ “Укрвійськбуд” прийняло наступне ліфтове обладнання: 1 ліфт пасажирський в/п 400 кг. 16 зуп., 1,0 м/с –вартістю 177000 грн., та 1 ліфт пасажирський в/п 1000 кг. 16 зуп., 1,0 м/с –вартістю 243 000 грн., разом з ПДВ 420000 грн.

Таким чином, позивач поніс збитки в загальній сумі 420 000,00 грн., що складаються з суми попередньої оплати сплаченої позивачем відповідачу 369 000,00 грн та різницею між ціною договору укладеного позивачем з новим постачальником (51 000,00 грн).

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 420 000,00 грн збитків є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.

На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Спеціалізованого комунального підприємства “Бориспіль-Пантус” (код 30697105) на користь Державного підприємства оборони України “Укрвійськбуд” (код 24308300) –420 000,00 грн збитків, а також судові витрати:                    4 200,00 грн державного мита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

              Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                          Суховий В. Г.