Рішення

від 15.06.2009 по справі 9/397-08/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/397-08/17

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

15.06.09                                                                         Справа №  9/397-08/17

За позовом   Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія Благодар”

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю “Карідан”

про                стягнення 224 000,00 грн.

                                                                                                                 Суддя  Суховий В.Г.

Представники: згідно з протоколом судового засідання.

СУТЬ СПОРУ:

В липні 2008 року в господарський суд Київської області звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія Благодар” (далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Карідан” (далі –Відповідач) про стягнення 224 000,00  грн неустойки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.07.2008р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду.

Представник позивача позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач після закінчення терміну дії договору оренди від 01.07.2007р. не звільнив орендовані приміщення, а отже, відповідно до ст. 785 ЦК України має сплатити неустойку в розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення                      (за період з 01.08.2007 року по 01.01.2008 року).

28 липня 2008 року позивач звернувся до господарського суду Київської області із заявою, в порядку ст. 22 ГПК України, про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 537 600,00 грн. неустойки за період з 01.08.2007 року по 01.08.2008 року  (а.с.21).

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує, оскільки  вони є необґрунтовані та незаконними. Зокрема, в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що позивач після закінчення спірного договору опечатав орендоване приміщення, а тому відповідач не мав змоги забрати власне обладнання, що знаходилося в орендованому приміщенні. Крім того, відповідач посилається на те,  що у зв'язку з недопуском позивачем відповідача в орендоване приміщення, відповідач втратив продукцію, що там знаходилась (картопля) та не має змоги забрати своє обладнання.

Справа вже розглядалася судами. Постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2009р. касаційну скаргу ТОВ “Компанія Благодар” задоволено частково. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.12.2008р. та рішення господарського суду Київської області від 14.10.2008р. у справі № 9/397-08 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Постанова Вищого господарського суду України від 05.02.2009р. мотивована тим, що: “ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд не досліджував, чи на момент звернення з позовом відповідач звільнив займане приміщення (та коли приміщення було звільнене), а якщо ні –то з яких причин позивач не вчиняв дій щодо його виселення. Та чи не свідчать дії позивача про свідоме бажання стягнути з відповідача неустойку за рік, незалежно від бажання останнього передати орендоване майно.”.

Згідно з резолюцією голови господарського суду Київської області справу передано для подальшого розгляду судді Суховому В.Г.

Ухвалою суду від 16.03.2009р. справа призначена до розгляду на 13.04.2009р.             У зв'язку з клопотанням позивача про перенесення розгляду справи було відкладено на 27.04.2009р.

16 квітня 2009 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог      (Вх. № 4276), в якій позивач просить стягнути з відповідача 761 600,00 грн неустойки. Подана заява обґрунтована тим, що на час розгляду справи термін прострочки повернення приміщення складає 17 місяців з 03.08.2007р. по 03.02.2009р.                        (22 400,00 * 2 * 17). Також позивачем подано додаткові пояснення до позову                       (Вх. № 4612 від 24.04.2009р.).

27 квітня 2009 року позивачем подано позовну заяву (Вх. № 4670) про стягнення неустойки та збитків (щодо зміни предмету позову та розміру позовних вимог). В поданій заяві окрім стягнення з відповідача неустойки у розмірі 761 600,00 грн позивач просить суд  стягнути з відповідача ще й 461 440,00 грн. збитків (неодержаний прибуток), які, на думку позивача, полягають у неодержанні прибутку, на який позивач міг розраховувати своєчасно отримавши у своє розпорядження приміщення.

В поданій заяві від 27.04.2009р. позивач також посилається на ст. 22 ГПК України, згідно з якою позивач, зокрема, вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог.

Проте, враховуючи, що у даній справі № 9/397-08/17 предметом позову є стягнення неустойки у зв'язку з простроченням повернення приміщення, доповнення позовної вимоги вимогою про стягнення збитків фактично є додатковою вимогою, що не відповідає приписам ст. 22 ГПК України.

Отже, пред'явлення додаткової вимоги про стягнення збитків не відповідає ст. 22 ГПК України, оскільки не є збільшенням розміру позовних вимог, а є додатковою вимогою і не позбавляє права пред'явити позов у загальному порядку.

Виходячи з наведеного, заяву (позовну заяву Вх. № 4670 про стягнення неустойки та збитків від 27.04.2009) позивача, у якій він заявляє додаткову позовну вимогу про стягнення збитків, суд відхиляє.

25.05.2009р. в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням поданих заяв про збільшення та уточнення позовних вимог від 28.07.2008р., від 16.04.2009р. та від 27.04.2009р.

Відповідач проти позовних вимог заперечив повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд  в с т а н о в и в:

1 червня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Благодар” (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Карідан” (відповідач, орендар) було укладено договір № 26 оренди майна                            (далі –Договір, а.с.8-11, т.1), відповідно до умов якого (п. 1.1, 1.2) орендодавець зобов'язався передати орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення під пакування митих овочів загальною площею 560 м2, що розташоване за адресою м. Київ, вул. Леніна,34, що знаходиться на балансі орендодавця, а орендар зобов'язався сплачувати орендодавцю орендну плату за користування вказаним приміщенням.

Пунктом 2.1, 2.2 договору сторони передбачили, що орендодавець передає орендарю в користування приміщення у стані придатному для використання, що підтверджується Актом прийому-передачі, який складається у письмовій формі та підписується сторонами.

В матеріалах справи міститься Акт прийому-передачі в користування приміщення від 01.06.2007 року (а.с. 12, т.1), який підписаний в двосторонньому порядку та скріплений печатками юридичних осіб, з якого вбачається, що ТОВ “Компанія Благодар”(орендодавець) здав орендоване приміщення в технічно-справному стані (камеру № 2 в картоплесховищі №1, площею 560 м2) ТОВ “Карідан”(орендарю) згідно договору оренди № 26 від 01.06.2007 року.

Орендну плату сторони визначили в розмірі 22400 грн. на місяць                           (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.07.2007 року без можливості пролонгації, а в частині взаєморозрахунків –до їх повного завершення.

Після закінчення строку дії чи інших випадків припинення цього Договору орендар (відповідач) зобов'язаний повернути орендодавцю (позивачу) нежиле приміщення у тому стані, в якому він його одержав (п. 6.1 Договору).

Згідно умов п. 4.5 договору оренди орендар зобов'язаний звільнити та повернути орендодавцю приміщення після припинення договору в триденний строк разом з отриманим обладнанням та інвентарем в повному порядку зі всіма зробленими в ньому покращеннями без права вимоги від орендодавця відшкодування вартості таких покращень (пп. “з” п. 4.5 Договору) у тому стані, в якому він його одержав (п. 6.1 Договору). Повернення орендарем приміщення оформлюється актом прийому-передачі, який складається у письмовій формі і підписується сторонами.  

01.08. 2007 року позивач (орендодавець)  листом за № 63 (а.с. 14, т.1) попередив відповідача (орендаря) про те, що не має наміру продовжувати термін дії договору оренди та вимагає терміново погасити заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 46 677,92 грн.

Листами № 23  від 06.08.2007 року (а.с.16), № 24 від 08.08.2007 року (а.с.15),               № 25 від 10.08.2007 року (а.с.55) відповідач (орендар) звертався до позивача (орендодавця) про надання дозволу на доступ у приміщення та можливості реалізації продукції, що зберігається в орендованому складі, з метою розрахунку  заборгованості по оплаті орендної плати та здачі приміщення орендодавцеві.

Листом від 15.08.2007 року за № 66 (а.с. 13, т.1) позивач (орендодавець за договором) відмовив відповідачу у користуванні приміщеннями за відсутністю правових підстав та визнав за можливе розглянути пропозицію орендаря щодо  погашення частини заборгованості по орендній платі за рахунок майна останнього, яке знаходиться в приміщеннях позивача по закінченню договору оренди.   

В додаткових поясненнях (а.с. 66-67, т.1) позивач пояснює, що оскільки відповідачем порушено вимоги п. п. 4.5 та 5.1 договору, а саме вчасно не звільнено орендоване приміщення, дане приміщення закрито на замок та опломбовано.

Відповідачем також подано до матеріалів справи Акти від 01.08.207р.,                          від 03.09.2007р. та від 05.09.2007р. (а.с. 57-59, т.1), відповідно до яких працівники відповідача не допускалися охороною позивача до своїх робочих місць, що знаходилися в орендованому за Договором приміщенні.

В судовому засіданні представник позивача в своїх поясненнях не заперечував того, що саме підприємством позивача закрито та опломбовано орендоване відповідачем за Договором приміщення, у зв'язку з чим працівники відповідача не мали до нього доступу.

Отже, як вбачається з листування сторін за Договором та пояснень сторін у справі, позивач, по закінченню строку, визначено в п. 5.1 Договору (строк дії) опломбував приміщення, що було предметом оренди за договором  № 26 від 01.06.2008 року і орендар не мав доступу до приміщення, хоча в приміщенні знаходилося майно орендаря.

В судовому засідання представник відповідача послався на те, що відповідач розраховував в подальшому на пролонгацію Договору між сторонами. Однак, суд вважає такі пояснення необґрунтованими, оскільки Договір оренди містить чіткі умови щодо неможливості його подальшої пролонгації (п. 5.1). Відповідач, підписавши зі свого боку Договір оренди майна № 26 від 01.06.2007р. погодився з тим, що даний Договір діє до 31.07.2007р. без можливості його пролонгації, а тому відповідно і повинен був вживати всіх можливих дій щодо його належного виконання. Будь-яких доказів, які б свідчили про звернення відповідача до позивача з пропозиціями щодо внесення змін до умов Договору в частині строку його дії, відповідачем суду не подано. Таким чином, при здійсненні своєї підприємницької діяльності відповідач (орендар) повинен був враховувати, що до 1 серпня  2007 року орендоване приміщення повинно бути звільнене від обладнання та продукції відповідача.

На час розгляду даної справи орендоване за Договором приміщення залишається закритим та опечатаним, у тому числі вхідні двері до цього приміщення 04.06.2008р. було заклеєно і опечатано представниками обох сторін Орендодавця (позивача) і Орендаря (відповідача).

Обладнання, яке належить відповідачу, знаходиться на даний час в цьому приміщенні, і у зв'язку з наведеним вище відповідач (орендар) позбавлений можливості звільнити і передати це приміщення орендодавцю.

Таким чином відповідач був позбавлений можливості користування майном після 01.08.2007р., тобто в період за який позивачем стягується неустойка, а відтак відповідно відповідач не мав та не має на даний час можливості  звільнити орендоване приміщення для його подальшого передачі позивачеві (орендодавцеві).

Зазначене також свідчить про те, що позивачем свідомо вживаються дії щодо позбавлення відповідача можливості звільнити орендоване приміщення та бажання у зв'язку з цим стягнути з відповідача неустойку за весь цей час.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.10.2007 року у іншій справі № 4/468-07 (а.с.41-43, т1.) позов ТОВ “Компанія Благодар” до ТОВ “Карідан” про стягнення 46 309,13 грн. задоволено частково, стягнуто з  ТОВ “Карідан” на користь ТОВ “Компанія Благодар” 44 800,00 грн. заборгованості по оплаті орендної плати.

В запереченнях на позовну заяву у даній справі (а.с.52-53, т.1) ТОВ “Карідан” повідомляє, що решту боргу по сплаті орендної плати ним було погашено обладнанням, яке знаходилося на орендованих площах, що підтверджується актом від 02.06.2008 року  (а.с.85, т. 1), а решту обладнання відповідач забрати не може, оскільки позивач опломбував орендоване приміщення, що підтверджено актами від 01.08.2007 року (а.с.59), 03.09.2007 року (а.с.58) та 05.09.2007 року (а.с.57) та не спростовано відповідачем.

Позивач стверджує, що до теперішнього часу  відповідач не передав йому майно по акту передачі, як передбачено умовами договору оренди і оскільки майно відповідача знаходиться в приміщенні, тобто відповідач продовжує користуватися майном без згоди на те позивача, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача неустойку в порядку ст. 785 ЦК України в розмірі подвійної орендної плати за період користування річчю за час прострочення.

Так, згідно заяви позивача про збільшення позовних вимог від 16 квітня 2009 року (Вх. № 4276), позивач просить стягнути з відповідача 761 600,00 грн неустойки, обґрунтовуючи це тим, що на час розгляду справи термін прострочки повернення приміщення вже складає 17 місяців, а саме з 03.08.2007р. по 03.02.2009р. (22 400,00 * 2 * 17).

Суд, з урахуванням зазначених вище обставин, дійшов висновку, що спір в даному випадку виник з вини обох сторін, як з вини позивача (ТОВ “Компанія Благодар”), так і з вини відповідача (ТОВ “Карідан”).

Дослідивши матеріали справи, у тому числі подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія Благодар” (позивач) є необґрунтованими та не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У ч.6 ст. 283 ГК України зазначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, право вимагати від наймача (орендаря) сплати неустойки за невиконання обов'язку повернути наймодавцю орендовану річ (в даному випадку приміщення) виникає лише у разі припинення договору найму (оренди).

Укладений між сторонами Договір № 26 від 01.06.2007р., щодо оренди нежитлового приміщення загальною площею 560 м2 (що розташоване за адресою              м. Київ, вул. Леніна,34) є договором найму (оренди).

Відповідно до п. 5.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 липня 2007  року без можливості пролонгації, а в частині взаєморозрахунків –до їх повного завершення.

У п.п 6.1 і 6.2 Договору зазначено, що після закінчення строку дії чи інших випадків припинення цього Договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю нежиле приміщення у тому стані, в якому він його одержав. Повернення Орендарем нежитлового приміщення Орендодавцю  за даним Договором оформляється Актом прийому-передачі, який складається у письмовій формі і підписується Сторонами.

З наведеного вбачається, що сторони домовилися про повернення орендованого нежилого приміщення на підставі Акту прийому-передачі, який складається у письмовій формі і підписується сторонами.

Правовідносини щодо найму будівлі або іншої капітальної споруди в Цивільному кодексі України врегульовано спеціальними нормами, викладеними у параграфі 4 глави 58 ЦК України.

Параграфом 4 “Найм будівлі або іншої капітальної споруди” Глави 58 “Найм (оренда)” Цивільного кодексу України, зокрема, ч.1 ст. 795 ЦК України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Актом прийому-передачі в користування приміщення від 01.06.2007 року                 (а.с. 12, т.1) ТОВ “Компанія Благодар” передав ТОВ “Карідан” (орендарю) орендоване приміщення в технічно-справному стані (камеру № 2 в картоплесховищі № 1, площею 560 м2) згідно договору оренди № 26 від 01.06.2007р.

Також, згідно з ч.2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, зазначена вище норма Закону чітко визначає момент припинення договору найму –оформлення відповідного акту приймання-передачі об'єкта оренди.

В судовому засіданні представники сторін пояснили, що будь-якого акту приймання-передачі орендованого приміщення будь-якою з сторін не складалося та іншій стороні не направлялося.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що Договір оренди № 26 від 01.06.2007 року не можна вважати таким, що припинив свою дію на час розгляду справи, оскільки між сторонами не складався акт приймання-передачі орендованого приміщення для його повернення орендодавцю, і не направлявся іншій стороні для повернення об'єкта оренди, як того вимагають приписи ст. 795 ЦК України.

З урахуванням того, що Договір оренди № 26 від 01.06.2007р. не припинився суд дійшов висновку, що підстав для нарахування позивачем відповідачеві неустойки, передбаченої статтею 785 ЦК України, немає.

На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                          Суховий В. Г.