Постанова

від 03.09.2009 по справі 9/397-08/17

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/397-08/17

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

03.09.09 р.                                                                                          № 9/397-08/17          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Ткаченка  Б.О. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Лобань  О.І.

                                                  Федорчук Р. В

секретар судового засідання   Єрмак Л.В.

представники сторін:

від позивача: Ручка О.А. –дов. №01 від 27.07.2009р., представник  

від відповідача: Маслак О.І. –дов. від 08.01.2009р., представник

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Благодар»на рішення господарського суду Київської області від 15.06.2009р.

у справі №9/397-08/17 (суддя Суховий В.Г.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Благодар»

до                      Товариства з обмеженою відповідальністю «Карідан»

про                      стягнення 224000,00 грн.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Благодар»звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карідан»про стягнення 224 000,00 грн.

Під час розгляду справи позивач звертався до господарського суду Київської області із заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 537600,00 грн. неустойки.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.10.2008р. позов задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 14.10.2008р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.12.2008р. апеляційну скаргу задоволено, рішення господарського суду Київської області від 14.10.2008р. скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.  

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.12.2008р. та залишити в силі рішення господарського суду Київської області від 14.10.2008р.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2009р. касаційну скаргу задоволено частково, рішення господарського суду Київської області від 14.10.2008р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.12.2008р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Під час нового розгляду справи позивачем подавались заяви від 16.04.2009р. та від 27.04.2009р. про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову, в яких він просив стягнути з відповідача 761600 грн. неустойки та 461440 грн. збитків (неодержаного прибутку).

Рішенням господарського суду Київської області від 15.06.2009р. по справі №9/397-08/17 в позові відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 15.06.2009р. та прийняти нове рішення, яким з відповідача стягнути неустойку в розмірі 761600 грн. та збитки в розмірі 461440 грн.  

На думку позивача, висновки, на яких базується рішення місцевого господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені внаслідок неповного з'ясування фактичних обставин справи, порушення і неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 526, 530, 549, 623, 785, 795 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225, 291 Господарського кодексу України, ч. 4 ст. 22, ст. 58 ГПК України.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.06.2009р. скарга позивача прийнята до розгляду та порушене апеляційне провадження по справі.

Ухвалою заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.08.2009р. строк апеляційного провадження продовжувався.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги свої апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія апеляційного суду виходить із наступного.

01.06.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Благодар»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карідан»(орендар) укладено договір №26 оренди майна, згідно умов якого орендодавець зобов'язався передати орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення під пакування митих овочів загальною площею 560 м 2, що розташоване за адресою м. Київ, вул. Леніна, 34, що знаходиться на балансі орендодавця, а орендар зобов'язався сплачувати орендодавцю орендну плату за користування вказаним приміщенням ( т. 1 а.с. 8-11).

В п. 2.2 договору зазначено, що передача орендодавцем приміщення орендарю підтверджується актом прийому-передачі, який складається у письмовій формі та підписується сторонами.

01.06.2007р. складено акт прийому-передачі в користування приміщення, який підписаний в двосторонньому порядку та скріплений печатками юридичних осіб (т. 1 а.с. 12).

В п.5.1 договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.07.2007р. без можливості пролонгації, а в частині взаєморозрахунків –до їх повного завершення.

Згідно умов п. 4.5 договору оренди орендар зобов'язаний звільнити та повернути орендодавцю приміщення після припинення договору в триденний строк разом з отриманим обладнанням та інвентарем в повному порядку зі всіма зробленими в ньому покращеннями без права вимоги від орендодавця відшкодування вартості таких покращень.

В п. 6.2 договору визначено, що повернення орендарем приміщення орендодавцю оформлюється актом прийому-передачі, який складається у письмовій формі і підписується сторонами.  

Листом  №63 від 01.08.2007р. орендодавець  попередив орендаря про те, що не має наміру продовжувати термін дії договору оренди та вимагав терміново погасити заборгованість по оренді в сумі 46677,92 грн. (т. 1 а.с. 14).

Листом №66 від 15.08.2007р. позивач відмовив відповідачу у користуванні приміщеннями за відсутністю правових підстав та визнав за можливе розглянути пропозицію орендаря щодо погашення частини заборгованості по орендній платі за рахунок майна останнього, яке знаходиться в приміщеннях позивача по закінченню договору оренди (т. 1 а.с.13).   

Як зазначає позивач, відповідач порушує вимоги п. п. 4.5 та 5.1 договору, не звільнює орендоване приміщення, не передає майно по акту прийому-передачі та продовжує користуватися майном без згоди на те позивача.

Як зазначає відповідач, позивач після закінчення спірного договору опечатав орендоване приміщення, не допускає його  в приміщення для вивезення майна, а тому відповідач не мав змоги забрати власне обладнання, що знаходилося в орендованому приміщенні.

Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 15.06.2009р. має бути скасоване  з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.06.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Благодар»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карідан»(орендар) укладено договір №26 оренди майна, згідно умов якого орендодавець зобов'язався передати орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення під пакування митих овочів загальною площею 560 м 2, що розташоване за адресою м. Київ, вул. Леніна, 34, що знаходиться на балансі орендодавця, а орендар зобов'язався сплачувати орендодавцю орендну плату за користування вказаним приміщенням ( т. 1 а.с. 8-11).

В п. 2.2 договору зазначено, що передача орендодавцем приміщення орендарю підтверджується актом прийому-передачі, який складається у письмовій формі та підписується сторонами.

01.06.2007р. складено акт прийому-передачі в користування приміщення, який підписаний в двосторонньому порядку та скріплений печатками юридичних осіб (т. 1 а.с. 12).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

В п. 5.1 договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.07.2007р. без можливості пролонгації, а в частині взаєморозрахунків –до їх повного завершення.

В п. 6.2 договору визначено, що повернення орендарем приміщення орендодавцю оформлюється актом прийому-передачі, який складається у письмовій формі і підписується сторонами.  

Згідно умов п. 4.5 договору оренди орендар зобов'язаний звільнити та повернути орендодавцю приміщення після припинення договору в триденний строк разом з отриманим обладнанням та інвентарем в повному порядку зі всіма зробленими в ньому покращеннями без права вимоги від орендодавця відшкодування вартості таких покращень.

Таким чином, з 03.08.2007р. у відповідача виник обов'язок повернути позивачу орендоване приміщення.

В ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Листом  №63 від 01.08.2007р. орендодавець  попередив орендаря про те, що не має наміру продовжувати термін дії договору оренди та вимагав терміново погасити заборгованість по оренді в сумі 46677,92 грн. (т. 1 а.с. 14).

Листом №66 від 15.08.2007р. позивач відмовив відповідачу у користуванні приміщеннями за відсутністю правових підстав та визнав за можливе розглянути пропозицію орендаря щодо погашення частини заборгованості по орендній платі за рахунок майна останнього, яке знаходиться в приміщеннях позивача по закінченню договору оренди (т. 1 а.с.13).   

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження відповідачем доказів  повернення позивачу орендованого приміщення не надано.

Не надано відповідачем і доказів звернення до судових органів з позовом про витребування свого майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ст. 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

В ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведене та з врахуванням вказівок Вищого господарського суду України в постанові від 05.02.2009р., апеляційний господарський суд приходить до висновку про правомірність позовних вимог щодо стягнення з відповідача неустойки лише за 6 місяців (серпень 2007р. –січень 2008р.) на загальну суму 268800 грн. (22400 грн. (розмір орендної плати за користування) * 2 * 6 місяців).

Посилання місцевого господарського суду на ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України є необґрунтованим, оскільки в даному випадку йде мова про ухилення відповідача від свого обов'язку по поверненню майна, що не може бути підставою для продовження дії договору оренди. Крім того, в п. 5.1 договору сторонами визначено, що договір укладений без можливості пролонгації.

Посилання відповідача на необґрунтованість позовних вимог у зв'язку з тим, що позивач не допускає його на територію та опломбував приміщення не підтверджуються документально.

Крім того, акти від 01.08.2007р., 03.09.2007р., 05.09.2007р., на які посилається відповідач, підтверджують лише не допуск відповідача до орендованого приміщення в певні дні серпня-вересня 2007р., але в жодному разі не можуть свідчити про не допуск його до відповідного приміщення в інші дні чи за весь період до моменту звернення з відповідним позовом (т. 1 а.с. 57-59). Акти від 01.08.2007р. та від 03.09.2007р. не містять одного підпису (Бережної М.В.), а тому не є належними доказами по справі. На надано відповідачем і доказів існування наказу позивача про не допуск на орендоване приміщення.  

З наданих фотокарток вбачається, що опечатування та опломбування здійснено 04.06.2008р., а відповідач повинен був повернути орендоване приміщення ще в серпні 2007р. (т. 1 а.с. 76).  

За наведених обставин, висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач був позбавлений можливості користуватися орендованим приміщення не підтверджується матеріалами справи.

27.04.2009р. позивач подав позовну  заяву про стягнення неустойки та збитків (щодо зміни предмету позову та збільшення розміру позовних вимог), в якій просив стягнути з відповідача 761600 грн. неустойки та 461440 грн. збитків (неодержаного прибутку) (т. 2 а.с. 77-80).

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог.

Апеляційний господарський суд зазначає, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - зміну обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній, а тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

В даному випадку предметом позову є стягнення неустойки у зв'язку з простроченням термінів повернення відповідного приміщення, а заявлення позивачем вимоги про стягнення збитків (неодержаного прибутку) є фактично додатковою вимогою.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відхилення позовних вимог про стягнення 461440 грн. неодержаного прибутку, оскільки в даному випадку має місце пред'явлення додаткової вимоги, а не збільшення розміру позовних вимог.

Апеляційний господарський суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений права звернутися з відповідним позовом у загальному порядку.

Представник позивача в судовому засіданні від 03.09.2009р. надав заяву від 25.08.2009р. про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на майно, яке належить відповідачу, а саме: на лінію по розфасовці та пакуванню картоплі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Леніна, 34, та на інше майно (в матеріалах справи).

Колегія суддів, порадившись на місці, приходить до висновку про часткове задоволення відповідної заяви з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В ст. 67 ГПК України зазначено, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно, що належить відповідачеві.

Як зазначає позивач в відповідній заяві, він вже мав судові процеси про стягненню з відповідача заборгованості за оренду та за поставлену продукцію. В процесі виконання рішень господарського суду Київської області від 16.10.2007р. по справі №4/468-07 та від 05.11.2007р. по справі №17/275-07 виконавчою службою було виявлено, що у відповідача відсутні кошти, майно з місцезнаходженням, але йому належить лінія по розфасовці та пакуванню картоплі, за рахунок якої може бути здійснено виконання можливого рішення суду. На підтвердження своїх доводів, позивачем надано копії зазначених рішень господарського суду Київської області, копії вантажно-митних декларацій та акт прийому-передачі майна від 02.06.2008р.    

За наведених обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку про доведеність позивачем того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду.

Оскільки позивачем не конкретизовано поняття «інше майно», не доведено його належності відповідачу, апеляційний господарський суд зазначає про задоволення заяви позивача лише в частині накладення арешту на лінію по розфасовці та пакуванню картоплі, що знаходиться в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Леніна, 34, в камері №2 в картоплесховищі №1, загальною площею 560 мІ.    

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 15.06.2009р. по справі №9/397-08/17 прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути скасоване.

Керуючись ст. ст. 22, 49, 66, 67, 99, 101-105, 111№І ГПК України апеляційний господарський суд

постановив:

1.          Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Благодар»від 25.08.2009р. про забезпечення позову задовольнити частково.

2.          Накласти арешт на лінію по розфасовці та пакуванню картоплі, що знаходиться в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Леніна, 34, в камері №2 в картоплесховищі №1, загальною площею 560 мІ.    

3.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Благодар»на рішення господарського суду Київської області від 15.06.2009р. по справі №9/397-08/17 задовольнити частково.

4.          Рішення господарського суду Київської області від 15.06.2009р. по справі №9/397-08/17 скасувати.

5.          Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

6.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карідан» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Благодар» 268800 грн. неустойки.

7.          В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

8.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карідан» (02091, м. Київ, Харківське шосе, 210, р/р 26001284950001 в філії КРУ КБ «Приватбанк»м. Києва, МФО 321842, код ЄДРПОУ 321842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Благодар» (02088, м. Київ, вул. Леніна, 34, р/р 26003401079787 в КРД «Райффайзен Банк Аваль»м. Києва, МФО 322904, код ЄДРПОУ 3428992) 2688,24 грн. державного мита та 25,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

9.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карідан» (02091, м. Київ, Харківське шосе, 210, р/р 26001284950001 в філії КРУ КБ «Приватбанк»м. Києва, МФО 321842, код ЄДРПОУ 321842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Благодар» (02088, м. Київ, вул. Леніна, 34, р/р 26003401079787 в КРД «Райффайзен Банк Аваль»м. Києва, МФО 322904, код ЄДРПОУ 3428992) 1344,12 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

          Видачу відповідних виконавчих документів доручити господарському суду Київської області.

10.          Справу №9/397-08/17 повернути до господарського суду Київської області.

11.          Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Головуючий суддя:                                                                      Ткаченко  Б.О.

Судді:

                                                                                                    Лобань  О.І.

                                                                                                    Федорчук Р. В

Дата відправки  15.09.09