Ухвала

від 16.12.2014 по справі 2а/0570/14416/2011

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року м. Київ К/9991/2079/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року

у справі № 2а/0570/14416/2011

за позовом Державного підприємства «Донецький дослідний завод «Еталон»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року, позов Державного підприємства «Донецький дослідний завод «Еталон» (далі - ДП «ДДЗ «Еталон»; позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Донецька; відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000372341 від 16 березня 2011 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 19 235,95 грн. (16 029,96 грн. - основний платіж, 3 205,99 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та податкове повідомлення-рішення № 0000382341 від 16 березня 2011 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 180,00 грн. (10 150,00 грн. - основний платіж, 2 030,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції). Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «ДДЗ «Еталон» судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Ленінському районі м. Донецька, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ДП «ДДЗ «Еталон» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 10 березня 2006 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 314/23-2/34267412 від 15 лютого 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Донецька прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000372341 від 16 березня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 27 310,00 грн. (21 848,00 грн. - основний платіж, 5 462,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000382341 від 16 березня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22 785,00 грн. (18 228,00 грн. - основний платіж, 4 557,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги підприємства залишено без задоволення, а спірні акти індивідуальної дії - без змін.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих при придбанні послуг з участі у Міжнародній промисловій виставці-ярмарку «Ганновер Мессе 2008» у Відкритого акціонерного товариства «Меридіан ім. С.П. Корольова», послуг з організації ділового візиту до Казахстану в Товариства з обмеженою відповідальністю «Супутник-Візит», консультаційно-інформаційних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт-Сервіс».

Обґрунтовуючи свою правову позицію, відповідач посилався на відсутність у підприємства первинних документів, які стали підставою для формування даних податкового обліку та які б підтверджували реальність проведених господарських операцій.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому слід враховувати, що лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

В той же час, не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

В наведеному випадку надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано враховували долучені позивачем до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які відповідають вимогам статті 9 Закону № 996-XIV та містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст наданих послуг та їх вартість, податкові накладні, банківські виписки, відповідні звіти, накази та посвідчення про відрядження.

Крім того, судами встановлено, що вищевказані послуги придбавались позивачем з метою збільшення попиту та обсягу реалізації на міжнародному ринку продукції, що ним виробляється, що, відповідно, обумовлює господарський характер цих послуг.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.