Ухвала

від 09.12.2014 по справі 2270/9179/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/15209/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Руденко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Родос»

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року

у справі № 2270/9179/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Родос»

до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Акватехпостач»,

за участю Прокуратури Хмельницької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква-Родос» (далі - ТОВ «Аква-Родос»; позивач) звернулось до суду з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі - Славутська ОДПІ Хмельницької області; відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000172301 від 14 червня 2011 року та № 0000162301 від 14 червня 2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року, адміністративний позов залишено без задоволення в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ «Аква-Родос», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аква-Родос» з питань правомірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2010 року, за результатами якої складено акт № 213/23/32065083 від 04 травня 2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000172301 від 14 червня 2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 312 510,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000162301 від 14 червня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 123 535,00 грн. (98 828,00 грн. - основний платіж, 24 707,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних № 258110 від 01 листопада 2011 року та № 258410 від 01 листопада 2011 року, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Акватехпостач».

Зазначений висновок податковим органом з посиланням на вимоги статей 655, 697 Цивільного кодексу України зроблено з огляду не те, що відповідно до підпункту 6.2 пункту 6 договору купівлі-продажу № 9/01/2010 року від 08 січня 2010 року, укладеного між ТОВ «Аква-Родос» (покупець) та ТОВ «Акватехпостач» (постачальник), право власності на товар переходить до покупця з моменту його повної оплати, яка позивачем станом на 30 листопада 2010 року не проведена з контрагентом на суму в розмірі 8 468 028,62 грн.

Залишаючи адміністративний позов без задоволення в повному обсязі, суди попередніх інстанцій не прийняли як належні докази на підтвердження правомірності формування позивачем даних податкового обліку додаток № 1 від 29 березня 2010 року до договору № 9/01/2010 від 08 січня 2010 року, відповідно до якого право власності на товар зберігається за постачальником (ТОВ «Акватехпостач») до моменту відвантаження товару на склад покупця (ТОВ «Аква-Родос»), а також прибуткові накладні № 1910 від 01 листопада 2010 року та № 1909 від 01 листопада 2010 року.

Вказаний висновок судами мотивовано посиланням на пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, згідно з яким у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Однак, колегія суддів не може погодитись із наведеними доводами судових інстанцій, позаяк вони суперечать положенням статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, які зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій при розгляді справи всупереч правилам оцінки доказів, встановленим приписами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не надали правової оцінки поданим позивачем на підтвердження своєї правової позиції додатку № 1 від 29 березня 2010 року до договору № 9/01/2010 від 08 січня 2010 року, а також прибутковим накладним № 1910 від 01 листопада 2010 року та № 1909 від 01 листопада 2010 року.

Крім того, судами не враховано, що оцінка поведінки учасників податкових правовідносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового, а не інших галузей законодавства.

Для з'ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства, а саме - підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР в наведеному випадку, а обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватись з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства, зокрема, цивільного.

Згідно з частинами 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Родос» задовольнити частково.

Скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.