Рішення

від 20.07.2009 по справі 28/223-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/223-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.07.09р.

Справа № 28/223-09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-2д" 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-комерційної фірми "Місія" 

про стягнення 13 826 грн. 38 коп.

Суддя  Манько Г.В.

Представники:

  Від позивача: Гусак О.Л. дов. від 17.04.09р.

Від відповідача: Оскаленко М.Ю. - дов. від 06.10.08р. 

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит-2д" звернулося до господарського суду з позовною заявою та  надало доповнення до позовних вимог та просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-комерційну фірму «Місія»відновити надання комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, електропостачання, опалення) до нежилого приміщення № 102, розташованого у житловому будинку № 52-Б по вул. Комсомольській у м. Дніпропетровську, затвердити у Дніпропетровській міській раді тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються ТОВ БКФ «Місія»мешканцям житлового будинку № 52-Б по вул. Комсомольській у м. Дніпропетровську та надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фаворит-2д»копію рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради  яким затверджені тарифи на зазначені послуги. Також просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-комерційну фірму «Місія»у відповідності до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги»підготувати та укласти із Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит-2д»як з власником нежилого приміщення № 102 у житловому будинку № 52-Б по вул. Комсомольській у м. Дніпропетровську,  договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території та надання послуг з водопостачання і водовідведення, опалення та постачання гарячої води, постачання електричної енергії та стягнути судові витрати.

Позивач наполягав на задоволенні позовні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував.

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України  в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача,  господарський суд, -

Встановив:

Позивач є власником нежилого приміщення № 102, розташованого в житловому будинку № 52-Б по вул. Комсомольській у м. Дніпропетровську. Право власності на зазначене нежиле приміщення належить Позивачу на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 28.03.2008 р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради. Право власності Позивача на зазначене нежиле приміщення зареєстроване 01.04.2008 р. Комунальним підприємством  «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»(номер витягу: 18335506 від 01.04.2008 р., реєстраційний номер 22656358).

Житловий будинок по вул. Комсомольській, 52-Б у м. Дніпропетровську був побудований ТОВ БКФ «Місія»(Відповідачем), що підтверджується актом державної приймальної комісії від 01.03.2007 р. про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 2493 від 09.08.2007 р. «Про затвердження акта державної приймальної комісії житлового будинку з будівлею трансформаторної підстанції по вул. Комсомольській, 52-Б», копії яких залучені до матеріалів справи.

Пунктом 3.1. рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 2493 від 09.08.2007 р. «Про затвердження акта державної приймальної комісії житлового будинку з будівлею трансформаторної підстанції по вул. Комсомольській, 52-Б»ТОВ БКФ «Місія»зобов'язано прийняти житловий будинок по вул. Комсомольській, 52-Б на обслуговування до створення об'єднання співвласників цього багатоквартирного житлового будинку.

До цього часу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по вул. Комсомольській, 52-Б  не створено, житловий будинок знаходиться на балансі та обслуговуванні Відповідача, який надає мешканцям будинку, у тому числі і Позивачу, послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території та забезпечує надання комунальних послуг на підставі договорів, укладених у 2007 році між Відповідачем та постачальниками комунальних послуг.  

У грудні 2008 року Позивач отримав від Відповідача рахунок-фактуру № СФ-2649 від 30.11.2008 р. на оплату послуг з обслуговування, охорони, компенсації з опалення. Підставою для оплати цього рахунку-фактури Відповідач зазначав договір № ДГ-Р-33102 від 01.11.2008 р. Однак, як було встановлено у процесі розгляду справи та проти чого не заперечував представник Відповідача, договір за № ДГ-Р-33102 від 01.11.2008 р. між Відповідачем та Позивачем не укладався.

12.12.2008 р. Позивач направив на адресу Відповідача лист за № 01/55 від 08.12.2008 р., яким вимагав від Відповідача надання до розгляду зазначеного у рахунку –фактурі № СФ-2649 від 30.11.2008 р. договору № ДГ-Р-3302 від 01.11.2008 р. та додатків до нього у вигляді калькуляції витрат.

У січні 2009 року Позивач отримав від Відповідача рахунок-фактуру № СФ-2887 від 31.12.2008 р. на сплату послуг за обслуговування, охорону, компенсації за опалення, компенсації за електроенергію та холодне водопостачання. Підставою для оплати цього рахунку-фактури Відповідач зазначав договір № ДГ-Р-33102 від 01.11.2008 р., який між сторонами не укладався.  

Рахунок-фактуру № СФ-2887 від 31.12.2008 р., отриманий від Відповідача,  Позивач оплатив частково:

- 19.01.2009 р. Позивач у повному обсязі оплатив компенсацію за електроенергію, що підтверджується платіжним дорученням № 21 від 19.01.2009 р. на суму 402,23 грн. (з ПДВ);

- 20.01.2009 р.  Позивач у повному обсязі оплатив холодне водопостачання, що підтверджується платіжним дорученням № 24 від 20.01.2009 р. на суму 32,65 грн. (з ПДВ).

Таким чином, доводи Відповідача про те, що Позивач не оплачував комунальні послуги надані по приміщенню № 102 по вул. Комсомольській, 52-Б спростовуються матеріалами справи.

15.01.2009 р. Відповідач видав розпорядження за № 964, яким розпорядився припинити надання комунальних послуг по приміщенню № 102 по вул. Комсомольській, 52-Б, яке належить на праві власності Позивачу. З 15.01.2009 р. комунальні послуги до приміщення № 102 не надаються. Судом встановлено, що до 15.01.2009 р., тобто до моменту припинення комунальних послуг до приміщення № 102 по вул. Комсомольській, 52-Б, Відповідач не надавав Позивачу для укладання договір (договори) про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території.  

Як вбачається зі штампу на поштовому конверті, копія якого надана Позивачем до матеріалів справи, Відповідач 24.01.2009 р. цінним листом направив по пошті, а Позивач за його твердженням 30.01.2009 р. отримав договір № К-102 про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території з додатком № 1 «Перелік послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, розташованих за адресою вул. Комсомольська, буд. 52Б та розмір тарифів».

Предметом цього договору було забезпечення виконавцем (Відповідачем) надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, перелік яких наведений у Додатку № 1 до договору у будинку № 52-Б по вул. Комсомольській у м. Дніпропетровську, а споживачем (Позивачем) своєчасної оплати наданих послуг відповідно до умов договору.

Пунктом 7.4. договору № К-102 про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території було встановлено, що невідкладною частиною договору є копія рішення органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів на послуги, що додаються до договору. Однак, як зазначає Позивач та проти чого не заперечує Відповідач, копія рішення органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів на послуги, що додаються до договору, передбачена пунктом 7.4., разом з договором Позивачу надана не була.

Представник Відповідача пояснила у судовому засіданні та зазначала у відзиві на позовну заяву, що пункт 7.4. був внесений до проекту договору, наданого Позивачу, помилково, оскільки проект складався на підставі типового договору на обслуговування будинку; в теперішній час Відповідачем на адресу виконкому Дніпропетровської міської ради направлений лист з документами, які стосуються визначення і проведення розрахунку тарифів на житлово-комунальні послуги, які він надає, для подальшого їх розгляду органами місцевого самоврядування з метою отримання відповідного погодження.

На запит  господарського суду до Дніпропетровської міської ради щодо надання інформації про затвердження ТОВ БКФ «Місія»тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, що надаються мешканцям будинку по вул. Комсомольській, 52-Б у м. Дніпропетровську, Управління житлово-комунального господарства Дніпропетровської міської ради листом за № 3/2640 від 28.05.2009 р. повідомило, що ТОВ БКФ «Місія»подавало 02.03.2009 р. на погодження тарифи на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій до міської ради (вх. № 11/1084).  Під час перевірки розрахунків зазначених тарифів виявлено зауваження, про що ТОВ БКФ «Місія»було повідомлено листом від 17.03.2009 р. за вих. № 3/1324. До теперішнього часу зауваження не усунено.

З додатку № 1 до договору про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території № К-102 «Перелік послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, розташованих за адресою вул. Комсомольська, буд. 52Б та розмір тарифів»вбачається, що на такі послуги, як холодне водопостачання й водовідведення, водопостачання для підготовки гарячої води, електропостачання, Відповідач не зазначив тариф у гривнях, а послався на «діючий міський тариф». Копій рішень органу місцевого самоврядування про затвердження міських тарифів на зазначені комунальні послуги Відповідач до проекту договору № К-102 не надав.

05.02.2009 р. Позивач направив на адресу Відповідача цінний лист з описом за вих. № 01/56 від 03.02.2009 р., яким просив зазначити у договорі тарифи на комунальні послуги у гривні та надіслати на його адресу невід'ємний додаток до договору з утримання будинку і споруд та прибудинкової території № К-102 –копію рішення (або рішень) органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів на комунальні послуги та послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, що надаються ТОВ БКФ «Місія»відповідно до договору. Відповіді на цей лист Відповідач не надав.

Судом встановлено, що 09.01.2009 р., тобто до моменту відключення нежилого приміщення № 102 по вул. Комсомольській, 52-Б від комунальних послуг, Позивач (як наймодавець) уклав з громадянкою Орловою Ольгою Василівною (як наймачем) договір найму № 09/01, згідно якого Позивач взяв на себе зобов'язання передати Орловій О.В. в найом (строкове платне користування) нежиле приміщення № 102 в житловому будинку по вул. Комсомольській, 52-Б у м. Дніпропетровську. Відповідно до п. 2.1. договору найму № 09/01 від 09.01.2009 р. наймодавець (Позивач) повинен був передати об'єкт найму у користування наймодавцю на протязі 30 календарних днів з моменту укладання договору, тобто в строк до 08.02.2009 р. Пунктом 2.3. договору найму № 09/01 від 09.01.2009 р. було передбачено, що  наймодавець (Позивач) зобов'язаний передати наймачеві Об'єкт найму підключеним до всіх наявних у будинку комунальних послуг.

Внаслідок того, що нежиле приміщення № 102 було відключеним Відповідачем від комунальних послуг, своєчасне передання об'єкту найму в найом наймачеві не відбулося. Акт приймання-передачі об'єкту найму від 06.02.2009 р. наймачем Орловою О.В. підписаний не був через відсутність комунальних послуг та неможливість за таких обставин використання об'єкту найму.

Пунктами 5.6., 5.7. договору найму № 09/01 від 09.01.2009 р. була встановлена відповідальність наймодавця (Позивача) за прострочення строку передачі об'єкту найму в найом у вигляді пені у розмірі 0,01% від вартості об'єкту найму за кожен день прострочення та штрафу розмірі 5000,00 грн. –у разі прострочення строку передачі об'єкту найму наймачеві більш ніж на 20 календарних днів.

Оскільки Позивач порушив умови договору найму №09/01 від 09.01.2009 р. та не передав наймачеві об'єкт найму у строк, встановлений договором, він задовольнив письмову претензію наймача Орлової О.В. та сплатив на її користь пеню за прострочення строку передачі об'єкту найму в найом у розмірі 3 642,08 грн. та штраф за прострочення строку  передачі об'єкту найму в найом більш ніж на 30 календарних днів у розмірі 5000,00 грн., всього 8 642, 08 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 108 від 06.03.2009 р. Сплачені штрафні санкції та неодержану від наймача найомну плату Позивач вважає своїми збитками, завданими йому Відповідачем внаслідок необґрунтованого припинення комунальних послуг до об'єкту найму.  

Спір, що розглядається судом, виник внаслідок того, що Позивач вважає, що він, як споживач, має право на отримання житлово-комунальних послуг у житловому будинку № 52-Б по вул. Комсомольській у м. Дніпропетровську та на укладення договору щодо надання йому житлово-комунальних послуг, який повинен підготувати Відповідач у відповідності до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Закон України «Про житлово-комунальні послуги»№ 1875-ІV від 24.06.2004 р. визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки. Отже, цей Закон є спеціальним законом, який регулює відношення у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг. З аналізу норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги»вбачається, що він поширюється на всіх суб'єктів господарської діяльності, які надають житлово-комунальні послуги, незалежно від їх форм власності.

Статтею 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлені особливості укладання договорів у багатоквартирному будинку. Відповідно до ч. 1 ст. 29 цього Закону договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем (ч. 2 ст. 29 зазначеного Закону).

Балансоутримувачем житлового багатоквартирного будинку № 52-Б по вул. Комсомольській у м. Дніпропетровську є Відповідач, якого рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 2493 від 09.08.2007 року зобов'язано обслуговувати цей житловий будинок.

Балансоутримувач є особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг, який залежно від цивільно-правових угод може бути споживачем, виконавцем або виробником (ч. 4 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживачем є фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Отже, якщо у відносинах з виробниками/виконавцями комунальних послуг Відповідач є споживачем, то у відносинах з Позивачем Відповідач є виконавцем, а Позивач –споживачем, оскільки саме Відповідач надає Позивачу послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території та комунальні послуги, а Позивач отримував та має намір і у подальшому отримувати ці послуги.

Відповідно до п/п 3 ч. 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»на виконавця покладено зобов'язання підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Відповідно до п/п 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Таким чином, Законом України «Про житлово-комунальні послуги»саме на Відповідача, як на виконавця житлово-комунальних послуг, покладений обов'язок підготувати та укласти з Позивачем договір на надання житлово-комунальних послуг.  Відповідач свого обов'язку щодо укладання з Позивачем договору не виконав, що є підставою для покладення на нього зобов'язання до укладення договору із Позивачем та задоволення позовних вимог Позивача в цій частині.

Посилання Відповідача на те, що відповідно до ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою стороною і Позивач сам міг направити Відповідачу проект договору про надання житлово-комунальних послуг суд не приймає до уваги, оскільки укладання договорів про надання житлово-комунальних послуг здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про житлово-комунальні послуги», який є спеціальним законом у сфері житлово-комунальних послуг.

Щодо доводів Відповідача про те, що він надавав Позивачу проект договору про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, який Позивач відмовився підписати, то з матеріалів справи вбачається, що цей проект договору не був оформлений належним чином та не містив всіх суттєвих умов договору.

Так, відповідно до п/п 1 ч. 3 ст. 20, п/п 3 ч.2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»виконавець повинен підготовити та надати споживачу договір, складений на основі типового договору.

Пунктом 2 Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»від 12 липня 2005 р. № 560, яка діяла на момент надання Позивачу проекту договору та втратила чинність з 09.06.2009 р., було передбачено, що невідкладною частиною договору про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території є копія рішення органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів на послуги, що додаються до договору. Пунктом 2 Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»від 20 травня 2009 р. № 529, яка набрала чинності 09.06.2009 р., також передбачено, що копія рішення органу місцевого самоврядування щодо тарифу на послуги повинна надаватись до договору.

Обов'язковість надання до договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій копії рішення про затвердження тарифів на послуги, що надаються відповідно до договору, підтверджується листом Державної інспекції з контролю за цінами (м. Київ) від 26.01.2009 р. за № 200/6-9/293, копія якого надана Позивачем до матеріалів справи.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що копія рішення органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів на послуги, які Відповідач зобов'язується надавати відповідно до договору, повинна була додаватись до проекту договору, наданого Відповідачем Позивачу. Відсутність цього невід'ємного додатку до договору свідчить про неналежне оформлення договору.

Доводи Відповідача про те, що пункт 7.4. договору, який встановлює, що копія рішення органу місцевого самоврядування невідкладною частиною договору, був внесений до тексту договору помилково, суд не приймає до уваги, оскільки цей додаток є обов'язковим відповідно до законодавства. Крім того, будь-яких дій для доведення до відома Позивача про наявну в договорі помилку Відповідач не здійснив.   

Про неналежне оформлення Відповідачем проекту договору про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території свідчить і те, що у договорі та додатку № 1 до договору Відповідачем не були зазначені ціни (тарифи) на комунальні послуги (холодне водопостачання й водовідведення, водопостачання для підготовки гарячої води, електропостачання).

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. (ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України). Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях (ч. 2  ст. 189 ГК України).

У даному випадку Відповідач ціни (тарифи) на комунальні послуги (холодне водопостачання й водовідведення, водопостачання для підготовки гарячої води, електропостачання) у гривнях у договорі та додатку № 1 до договору не зазначив, обмежуючись посиланням на «діючий міський тариф». Довести споживачу інформацію про вартість житлово-комунальних послуг, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, є обов'язком виконавця згідно п/п 4 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а уданому випадку Відповідач, як виконавець, цю інформацію споживачу не надав (ані шляхом зазначення цін (тарифів) у договорі, ані шляхом наданням рішень органу місцевого самоврядування, якими встановлені тарифи на комунальні послуги).

До того ж, на виконання ст. 4 Закону України від 03.12.90 p. № 507-XII «Про ціни i ціноутворення»постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»повноваження щодо регулювання тарифів на електроенергію, що відпускається населенню для побутових потреб, єдиних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, надані Національній комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ). Отже, тарифи на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам, єдині тарифи для всіх споживачів електроенергії 1 та 2 класів (крім населення) встановлюються НКРЕ, а не органами місцевого самоврядування.

Крім того, як свідчать матеріали справи, Позивач не відмовлявся від укладання договору про надання послуг, а запропонував Відповідачу листом за № 01/56 від 03.02.2009 р. надати невід'ємний додаток до договору, передбачений самим договором,  та визначити тарифи на комунальні послуги у гривні, тобто виконати вимоги нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг та Господарського Кодексу України. Незважаючи на те, що відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня  внесення проекту договору, Відповідач будь-яких дій, спрямованих на узгодження умов договору, не здійснив.  

Що стосується вимоги Позивача про зобов'язання Відповідача затвердити у Дніпропетровській міській раді тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються ним мешканцям житлового будинку № 52-Б по вул. Комсомольській у м. Дніпропетровську, то суд приходить до висновку, що Відповідач не мав права самостійно встановлювати ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги, що ним надаються.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»комунальні послуги ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Частинами 2 та 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Позивач є по відношенню до Відповідача споживачем, як споживач він зобов'язаний оплачувати отримані житлово-комунальні послуги, але ж оплачувати за тарифами, які затверджені органом місцевого самоврядування, які перевіряють правильність розрахунку виконавцем цих тарифів та їх економічну обґрунтованість. Якщо тарифи на житлово-комунальні послуги не затверджені (а у даному випадку матеріалами справи встановлено, що тариф на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової  території Відповідач до цього часу не затвердив, хоч і звертався з заявою про погодження тарифів до Дніпропетровської міської ради), то споживач має право вимагати від виконавця послуг затвердження тарифів.

З приводу доводів Відповідача, що вимога Позивача про зобов'язання ТОВ БКФ «Місія»затвердити у Дніпропетровській міській раді тарифи на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території та надати копію рішення про затвердження зазначеного тарифу Позивачу не може підлягати задоволенню, оскільки не відповідає вимогам ч. 2 ст. 16 ЦК України, яка не передбачає такий спосіб захисту прав, то ці доводи суд залишає поза увагою та з цього приводу зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 та ч.2 статті 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Перелік способів (засобів) захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання і споживачів не має вичерпного характеру. Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі № 1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) положення частини 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, Відповідач, відповідно до діючого законодавства, повинен провести розрахунки тарифів на житлово-комунальні послуги, які ним надаються, та подати їх до Дніпропетровської міської ради для затвердження.  Тому, з урахуванням наявності правових підстав, позовні вимоги щодо зобов'язання Відповідача затвердити тариф на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, що надаються ним мешканцям житлового будинку № 52-Б по вул. Комсомольській у м. Дніпропетровську, підлягають задоволенню. Оскільки, як було зазначено вище, типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території передбачає додатком копію рішення про затвердження тарифів на послуги, що надаються відповідно до договору, то позовні вимоги про  зобов'язання Відповідача надати Позивачу копію такого рішення після його отримання є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що на момент набуття Позивачем права власності на нежиле приміщення № 102 по вул. Комсомольській, 52-Б у м. Дніпропетровську це приміщення було підключеним до систем водопостачання, опалення, електропостачання, тобто всі наявні комунальні послуги до цього приміщення надавались. Про це свідчить акт державної приймальної комісії від 01.03.2007 р. про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, з пункту 8 якого вбачається, що на об'єкті виконані згідно з державними будівельними нормами всі роботи, передбачені проектною документацією, змонтоване і випробуване обладнання, проведені пусконалагоджувальні роботи згідно з технологічним регламентом, створені безпечні умови для праці виробничого персоналу та перебування людей відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці, пожежної безпеки, екологічних та санітарних норм. З пункту 9 зазначеного акту державної приймальної комісії слідує, що зовнішні надвірні комунікації холодного та гарячого водопостачання, каналізації, теплопостачання, газопостачання, енергопостачання та зв'язку забезпечують нормальну експлуатацію об'єкта та прийняті міськими експлуатаційними організаціями. У 2007 році між Відповідачем та ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», МКВП «Дніпроводоканал» були укладені договори про постачання електричної енергії, водопостачання. Представник Відповідача не заперечувала той факт, що на момент набуття Позивачем права власності на нежиле приміщення № 102 до цього приміщення надавались всі комунальні послуги.

Частинами 3,  4 та 5 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що комунальні послуги повинні надаватись споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативними документами; 2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов, згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації та іншими нормативними документами; 3) ліквідацію наслідків, пов'язаних з дією непереборної сили. У разі застосування перерви в наданні послуг виконавець/виробник зобов'язаний повідомити через засоби масової інформації про таку перерву споживача не пізніше ніж за 10 днів (за винятком перерви, що виникла внаслідок аварії або дії непереборної сили). У повідомленні необхідно зазначити причину та строк перерви в наданні відповідних послуг У разі перевищення нормативно встановлених термінів, за винятком настання форс-мажорних обставин, виконавець/виробник несе відповідальність згідно із законом.

Інших підстав переривання надання комунальних послуг Закону України «Про житлово-комунальні послуги»не передбачає.

Права та обов'язки виконавця встановлені ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Згідно ч. 1 ст. 21 цього Закону у виконавця відсутнє право відключати споживача від комунальних послуг.

Права та обов'язки балансоутримувача встановлені  ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Згідно ч. 1 ст. 24 цього Закону у балансоутримувача відсутнє право відключати споживача від комунальних послуг, але ж згідно п/п 6 ч. 1 ст. 24 зазначеного Закону балансоутримувач не позбавлений права звернення до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.

Отже, судом встановлено, що Закон України «Про житлово-комунальні послуги»не надає балансоутримувачу, виконавцю права припиняти надання комунальних послуг споживачу. Переривання надання комунальних послуг може мати місце лише у випадках, передбачених ч. 3 ст. 16 Закону Країни «Про житлово-комунальні послуги»

Суд вважає, що за такі обставини, які були встановлені при розгляді справи, позовні вимоги Позивача про зобов'язання Відповідача відновити надання комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, електропостачання, опалення) до належного Позивачу нежилого приміщення № 102 по вул. Комсомольській, 52-Б у м. Дніпропетровську підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення про задоволення позовних про зобов'язання Відповідача відновити надання комунальних послуг до належного Позивачу приміщення суд також враховує:

- норми Закону України «Про питну воду та водопостачання», відповідно до якого держава гарантує захист прав споживачів у сфері питної води та питного водопостачання шляхом забезпечення кожної людини питною водою нормативної якості в межах науково обгрунтованих нормативів питного водопостачання залежно від району та умов проживання  (стаття 7). Згідно статті 23 цього Закону обмежити питне водопостачання споживача у разі внесення ним не в повному обсязі плати за використану питну воду може тільки підприємство питного водопостачання (яким не є Відповідач) і тільки до рівня екологічної броні питного водопостачання (екологічна броня питного водопостачання - мінімальний рівень використання питної води споживачами (крім населення), необхідний для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру –ст. 1 цього Закону);

- норми Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою КМ України від 21.07.2005, № 630, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавцем), і фізичною та юридичною особою (споживачем), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги). Пунктом 3 цих Правил встановлено, що послуги надаються споживачам безперебійно, за винятком часу перерв на: - проведення в установленому порядку ремонтних і профілактичних робіт виконавцем за графіком, погодженим з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями; - міжопалювальний період (для систем опалення); - ліквідацію наслідків, пов'язаних з дією непереборної сили або аварією. Пунктом 4 зазначених Правил встановлено, що у разі планування перерви в наданні послуг виконавець зобов'язаний повідомити про це споживача через засоби масової інформації, а також письмово не пізніше ніж за 10 днів до її настання (за винятком перерви, що настала внаслідок аварії або дії непереборної сили). У повідомленні зазначаються причина та час перерви в наданні відповідних послуг. Зазначеними Правилами передбачено, що відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків може бути проведено тільки з ініціативи споживачів (розділ «Відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів»(п.п. 24-28)). Пунктом 25 Правил передбачено, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Пунктом 31 Правил, який визначає права виконавця, не передбачається право виконавця відключати споживача від централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Доводи Позивача про те, що підставою для відключення комунальних послуг стала відсутність договору з Позивачем про надання таких послуг внаслідок відмови останнього від підписання договору, спростовуються матеріалами справи. Відповідач, який прийняв житловий будинок на баланс та обслуговування відповідно до рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 2493 від 09.08.2007 р., з власної недбалості своєчасно не підготував та не уклав з Позивачем договір про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території До того ж, з матеріалів справи вбачається, що відключення комунальних послуг, обґрунтоване відсутністю договору, було здійснено Відповідачем ще до того моменту, як він надіслав Позивачу неналежно оформлений проект договору без його невід'ємної частини та цін (тарифів) на комунальні послуги. Тому відсутність договору, у даному випадку, не могла бути підставою для припинення надання комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 224 Господарського кодексу України (який є спеціальним законом з питань регулювання господарської діяльності між суб'єктами господарювання) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, у відповідності з ч. 2 цієї норми, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, в тому числі, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Судом встановлено, що Відповідач необґрунтовано, без наявності на це права, встановленого діючим законодавством, припинив надання комунальних послуг до нежилого приміщення, належного Позивачу. Через ці дії Відповідача Позивач не виконав своїх обов'язків по передачі об'єкта найму в користування наймачу Орловій О.В. в строк до 08.02.2009 р., передбачених договором найму № 09/01 від 09.01.2009 р., прострочив строк  передачі об'єкту найму в найом більш ніж на 20 календарних днів, внаслідок чого йому довелось нести відповідальність за порушення умов договору найму та сплатити наймачеві пеню  та штраф на загальну суму 8 642, 08 грн. Факт сплати штрафних санкцій Позивач підтвердив платіжним дорученням № 108 від 06.03.2009 р.

З п. 4.1. договору найму № 09/01 від 09.01.2009 р., укладеного між Позивачем та наймачем Орловою О.В. вбачається, що за користування об'єктом найму наймач повинен сплачувати наймодавцю щомісячну найомну плату в розмірі 5 000, 00 грн. (з ПДВ). Пунктом 4.3. цього договору найму встановлено, що найомна плата сплачується наймачем щомісячно до 5 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на рахунок наймодавця або шляхом передачі грошових коштів готівкою наймодавцю. За перший місяць користування об'єктом найму наймач повинен сплатити найомну плату на протязі 5 днів з моменту прийняття об'єкту найму в найом. Позивач здійснював дії щодо передачі  об'єкту найму в найом, про що свідчить акт прийому-передачі об'єкту найму від 06.02.2009 р., підписаний зі сторони Позивача. Передача об'єкту найма в найом не відбулася внаслідок того, що  в об'єкті найму були відсутні комунальні послуги, про що і зазначив наймач в акті прийому-передачі. Тобто єдиною перешкодою для передачі в найом об'єкту найму була відсутність в ньому комунальних послуг.  За інших обставин (при наявності у приміщенні водопостачання, опалення та електропостачання) передача об'єкту найму в найом відбулась і Позивач отримував би від наймача щомісячну найомну плату в розмірі, встановленому договором найму. Відповідно Позивач не отримав прибуток, на який розраховував при укладанні договору найму. Сума не отриманої Позивачем найомної плати за лютий та березень 2009 року, розрахунок якої наведений у позові, є упущеною (втраченою) вигодою Позивача.

Таким чином, суд вважає, що Позивач належним чином довів завдання йому збитків  у вигляді сплачених ним штрафних санкцій та збитків, у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, яку б він гарантовано отримав, якщо б його право не було порушено Відповідачем.

Відповідно до ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України та з урахуванням встановлених обставин справи, у суду є підстави для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача 13 826, 38 грн. збитків, до складу яких входять штрафні санкції у розмірі 8 642,08 грн., сплачені Позивачем наймачеві Орловій О.В. за порушення строку передачі в найом нежилого приміщення № 102 по вул. Комсомольській, 52-Б у м. Дніпропетровську та упущена (втрачена) вигода у розмірі 5 184, 30 грн.

Відповідно  до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 33-35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-комерційну фірму «Місія»(м. Дніпропетровськ, ідентифікаційний код 13472485) відновити надання комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, електропостачання, опалення) до нежилого приміщення № 102, розташованого у житловому будинку № 52-Б по вул. Комсомольській у м. Дніпропетровську.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-комерційну фірму «Місія» (м. Дніпропетровськ, ідентифікаційний код 13472485) затвердити у Дніпропетровській міській раді тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються ТОВ БКФ «Місія»мешканцям житлового будинку № 52-Б по вул. Комсомольській у м. Дніпропетровську та надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фаворит-2д»(м. Донецьк, ідентифікаційний код 33838842) копію рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради  яким затверджені тарифи на зазначені послуги.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-комерційну фірму «Місія»(м. Дніпропетровськ, ідентифікаційний код 13472485) у відповідності до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» підготувати та укласти із Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит-2д" (м. Донецьк, ідентифікаційний код  33838842), як з власником нежилого приміщення № 102 у житловому будинку № 52-Б по вул. Комсомольській у м. Дніпропетровську,  договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території та надання послуг з водопостачання і водовідведення, опалення та постачання гарячої води, постачання електричної енергії.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-комерційної фірми «Місія» (м. Дніпропетровськ, провулок Джинчарадзе, буд. 4, секція 1; ідентифікаційний код 13472485) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-2д»(м. Донецьк, пр-т 25-річчя РККА, б.18; ідентифікаційний код 33838842) 13 826, 38 грн. збитків; 223, 26 грн. державного мита; 118 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

 Г.В. Манько

Рішення підписано 20.07.09р.