Рішення

від 09.06.2009 по справі 16/60

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/60

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        09.06.2009 р.                                                                      Справа №16/60

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталі"

до  Приватного підприємства "Багіра СВ"

про  стягнення грошових коштів

                              Суддя  Тимощенко О.М.

Представники у засіданні 02.06.09р.

від позивача:  Труфанова О.С.

від відповідача:  відсутні

Представники у засіданні 09.06.09р. - згідно протоколу судового засідання від 09.06.09р.

У судовому засіданні 02.06.09р. було оголошено перерву для підготовки повного тексту рішення згідно ст.ст.77,85 ГПК України.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення  84916,19 грн. заборгованості,  в т.ч. 36291,38  грн. - сума основного боргу  за договором № 35 від 01.01.2009 року , 497,02 грн. - індекс інфляції, 2 376,60 грн. - 20% річних, 21605,50 грн. - пеня, 24145,69 грн. - штраф (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, прийнятої до розгляду згідно ухвали суду від 05.05.09р.).

Відповідач відзив на позов не надав, явку представника у засідання не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду  не повідомив. У матеріалах справи наявні докази того, що Відповідач двічі повідомлявся судом про час та місце розгляду справи (поштові повідомлення про вручення рекомендованих відправлень).

          Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що  діють  у  межах  повноважень,  наданих  їм  законодавством  та установчими документами, через свого представника.     Керівники підприємств    та    організацій,    інші    особи, повноваження  яких  визначені   законодавством   або   установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.   Представниками юридичних  осіб  можуть бути також інші особи, повноваження   яких   підтверджуються   довіреністю   від    імені підприємства,   організації.  Довіреність  видається  за  підписом керівника або  іншої  уповноваженої  ним  особи  та  посвідчується печаткою підприємства, організації. Таким чином, відповідач не обмежений у  праві  вибору   представника у випадку відсутності особи, що його представляє.

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчується, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.

          Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися  належними  їм процесуальними  правами,  виявляти  взаємну  повагу  до  прав    і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів  до всебічного, повного  та  об'єктивного  дослідження  всіх  обставин справи.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд  повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, то  справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами  на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до укладеного між сторонами Договору поставки № 35 від 01.01.2009 р. позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність відповідач (покупця), товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору). Договір  діє до 31.12.2009 р. з можливістю наступного автоматичного подовження.

На виконання умов Договору позивач поставив Відповідачу товар згідно накладної від 22.01.2009 р. на суму 48 291, 38 грн. (копія накладної - в матер.справи).

Відповідно до п. 2.4. Договору,  Покупець зобов'язаний оплатити поставлений товар протягом 10  календарних днів з моменту передачі товару згідно відповідної витратної накладної.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за товар, поставлений за накладною від 22.01.2009 р., до 01.02.2009 р. включно.

            Однак, Відповідач  в порушення умов Договору  не розрахувався за поставлений товар вчасно, оплати в товар частково:  на загальну суму 12 000,00 грн.  згідно касових ордерів від 21.04.2009р. та 22.04.2009р.

Таким чином, сума основного боргу, яку позивач просить стягнути з Відповідача, становить 36 291,38 грн.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України, Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача   інфляційні за період з 02.02.2009 р.  по 05.05.2009р.  у сумі 497,02 грн.

Відповідно до  п. 7.3. Договору Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та 20 % річних з простроченої суми.

За аналогічний період (з 02.02.2009 р.  по 05.05.2009р. ), згідно розрахунку Позивача,  20 % річних з простроченої суми  складає  2376,60  грн.

Згідно з пунктом 7.2. Договору за несвоєчасну оплату товару покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити продавцю (позивачу) пеню в розмірі 0, 5 % від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення. Згідно розрахунку Позивача розмір пені становить 21 605,50 грн.

Згідно п. 7.3. Договору крім пені, передбаченої п. 7.2. Договору, покупець (відповідач) додатково сплачує постачальнику (позивачу) штраф у розмірі 50% від вартості несплаченого товару при простроченні його оплати більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів з дати настання строку оплати. Нарахований на підставі цього штраф складає 24 145, 69 грн.

Таким чином, загальна сума, яку позивач просить  стягнути з Відповідача, становить 84 916,19 грн.  (у редакції позовної заяви від 28.04.09р. №28/04).

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

У відповідності до ст.ст. 547-548 ЦК України правочин   щодо   забезпечення   виконання    зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання     зобов'язання     (основного    зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

             Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.  Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

          Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

            Згідно до ч.7 ст.231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.

Відповідно до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст.217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст.230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до с т.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 223 ГК України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

Статтею 258 ЦК України передбачений спеціальний річний строк позовної давності для стягнення пені, який, відповідно до ст.261 ЦК України, обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.2 ст.4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України.

Стаття 1 ГК України встановлює, що ГК України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між ними суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч.2 ст.4 ГК України, особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, визначаються ГК України. Отже, норми Господарського кодексу України є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина І ст.231 ГК України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких, встановлюється обліковою ставкою НБУ. При цьому, зазначена норма допускає встановлення законом чи договором іншого порядку визначення розміру штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань.

Згідно ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів (відповідач у цій справі) сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Виходячи зі ст. 3 цього Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наведений вище Закон поширюється на правовідносини, учасниками яких є юридичні особи та фізичні особи підприємці, оскільки, згідно з преамбулою Закону, предметом його дії є договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, оскільки суб'єктами правовідносин, що регулюються зазначеним Законом є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Таким чином, яким би способом не визначався розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний, оскільки Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено обмеження розміру пені, що підлягає стягненню за прострочення платежу, а саме не більше подвійної облікової ставки НБУ. яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу).

За вказаних підстав, в разі, коли розмір пені встановленої сторонами перевищує подвійну облікову ставку НБУ, то слід застосовувати розмір пені, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ.

Оскільки, відповідно до розрахунку позовних вимог розмір пені був обрахований позивачем у відношенні 0,5% від простроченого платежу і є таким, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у спірний період,  пеня має визначатися з урахуванням обмежувальних норм Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( в розмірі подвійної облікової ставки НБУ).

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені частково, у розмірі  2785,66 грн.

          Відповідно до  статті  549  ЦК  України  неустойкою (штрафом,  пенею) є грошова  сума  або  інше  майно,  які  бо повинен   передати   кредиторові   у   разі   порушення  боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми  невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання;  пенею є неустойка,  що  обчислюється  у  відсотках  від  суми  несвоєчасно виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен  день  прострочення виконання.        Отже,  штраф та  пеня  є  різновидами  неустойки,  які відрізняються   тим,   що  розмір  пені  залежить  від  тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить. Цієї позиції дотримується і  Вищий господарський суд України (див. Інформаційний лист Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008р., п.48).

          Відповідно до ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

          Крім того, судом враховано, що розмір штрафу, який просить стягнути Позивач, є дуже значним у порівнянні з сумою основного боргу. Відповідно до ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

          У письмових поясненнях позивач також посилається на ч.2 ст.231 ГК України. Як вбачається з аналізу змісту ст.231 ГК України, вона встановлює  розмір штрафних санкцій   у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом  господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту,  або виконання зобов'язання фінансується за рахунок державного бюджету  України чи за рахунок державного кредиту. У даному випадку, враховуючи суб'єктів правовідносин, що склалися, та їх зміст,  посилання на дану статтю є неправомірним.

          З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення  24 145,69 грн. штрафу є необґрунтованими, не узгоджуються з нормами чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

          Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги  підлягають задоволенню частково.

На підставі матеріалів справи та керуючись  ст.ст.33,43,75,82-85 ГПК  України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Багіра СВ" (код ЄДРПОУ 35869317, 39611, Полтавська область,  м. Кременчук, вул. Ціолковського, 3Б, п/р 26005300000208 в КБ "Форум", МФО 331984) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталі" (код ЄДРПОУ 31037575, поштова адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул.Байкальська, 22,юридична адреса: 49023, м. Дніпропетровськ, вул.Карпова,14, п/р 26001111581001 в КБ  "Приватбанк", МФО 305299) 36 291,38 грн. основного боргу, 497,02 грн. інфляційних,  2376,60 грн. річних, 2785,66 грн. пені, 419,51 грн. державного мита, 58,30  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ  після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити у задоволенні позову.

          Суддя                                                                      Тимощенко О.М.