Рішення

від 16.07.2009 по справі 38/110

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/110

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

16.07.09 р.                                                                                                       Справа № 38/110                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Мельничук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Многопілля”, с. Многопілля, Амвросіївський район, Донецька область

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Макіївський комбінат хлібопродуктів”, м. Макіївка

про стягнення 344 764грн.80коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Костанда В.М.- представник (за довіреністю б/н та дати);

від відповідача: Луценко В.А. – представник (за довіреністю б/н від 01.05.2009р.); Войтенко І.Б. – заступник директора (паспорт серії ВА №258694 виданий Калінінським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 10.04.1996р.).

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Многопілля”, с. Многопілля, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Макіївський комбінат хлібопродуктів”, м. Макіївка про стягнення заборгованості в розмірі 344 764грн.80коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 207 569грн.60коп., пені в розмірі 13 192грн.63коп., штрафних санкцій в розмірі 103 784грн.80коп., 20% річних в розмірі 10 994грн.47коп. та інфляційних витрат в розмірі 9 223грн.34коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №61 від 18.12.2008р., накладну №67 від 19.12.2008р., видаткову накладну №РН-000068 від 26.12.2008р., довіреність на отримання ТМЦ серії НБД №514314/56 від 18.12.2008р., претензію №6 від 12.03.2009р., акт звірки взаєморозрахунків від 31.12.2008р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву б/н та дати, відповідно з яким позовні вимоги не визнає, посилаючись на їх необґрунтованість.

Згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області №14/4-20/1592 від 14.04.2009р. Відкрите акціонерне товариство „Макіївський комбінат хлібопродуктів”, м. Макіївка станом на 14.04.2009р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться як юридична особа..

16.07.2009р. позивачем надана заява про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог б/н та дати, відповідно з якою останній просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 207 569грн.60коп., який виник на підставі накладної №67 від 19.12.2008р. та видаткової накладної №РН-000068 від 26.12.2008р.

Суд розглядає змінені та зменшені позовні вимоги.

Одночасно, листом від 16.07.2009р. відповідач зазначив, що визнає позовні вимоги щодо стягнення боргу в розмірі 207 569грн.60коп.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Многопілля”, с. Многопілля та Відкритим акціонерним товариством „Макіївський комбінат хлібопродуктів”, м. Макіївка досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції (пшениці).

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 207 569грн.60коп., що підтверджується накладною №67 від 19.12.2008р. та видатковою накладною №РН-000068 від 26.12.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначених накладних та печаткою підприємства, а також довіреністю на отримання ТМЦ серії НБД №514314/56 від 18.12.2008р. Крім того, відповідно до листа відповідача від 16.07.2009р., останній підтвердив факт отримання пшениці за накладною №67 від 19.12.2008р. та видатковою накладною №РН-000068 від 26.12.2008р. у кількості 370,66 тон на загальну суму 207 569грн.60коп., на підставі чого суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 ЦК України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених накладних відповідачем.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

Позивачем на адресу відповідача направлена претензія №6 від 12.03.2009р. з вимогою про погашення виниклої заборгованості та сплати штрафних санкцій (вказана претензія отримана представником відповідача нарочним 13.03.2009р., про що свідчить відповідний напис на першому листі претензії). Однак дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем грошової вимоги – претензії, тобто з 21.03.2008р.

За твердженням позивача, всупереч вимогам закону, відповідач до теперішнього часу не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 207 569грн.60коп.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов`язання щодо поставки товару, яке виникло за домовленістю сторін. Відповідач своїх зобов'язань щодо оплати продукції не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 207 569грн.60коп.

Наявність вказаної заборгованості також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 31.12.2008р., який підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що сума боргу в розмірі 207 569грн.60коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем вказаної заборгованості, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Многопілля”, с. Многопілля щодо стягнення основного боргу в розмірі 207 569грн.60коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 692, 625 Цивільного кодексу України, ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                      ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Многопілля”, с. Многопілля, до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Макіївський комбінат хлібопродуктів”, м. Макіївка про стягнення заборгованості в розмірі 207 569грн.60коп. – задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Макіївський комбінат хлібопродуктів” (за адресою: мкр-р Трубний, м. Макіївка, Донецька область, 86108, р/р 2600901015266 в ДФ ВАТ „КРЕДОБАНК”, МФО 335753, код ЄДРПОУ 00957614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Многопілля” (за адресою: вул. Шкільна, 4, с. Многопілля, Амвросіївський район, Донецька область, 87311, р/р 2600913980 в ОД ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 335076, код ЄДРПОУ 30905423) суму основного боргу в розмірі 207 569грн.60коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 075грн.70коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 71грн.04коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 16.07.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

               Суддя                                                                                                                                           

Текст рішення підписано 17.07.2009р.