Ухвала

від 23.12.2014 по справі 911/4496/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

УХВАЛА

"23" грудня 2014 р. справа № 911/4496/14

Суддя Ярема В.А. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайна компанія» про розстрочку виконання рішення господарського суду Київської області від 02.12.2014 у справі №911/4496/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Стратеджист медіа Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайна компанія»

про стягнення 59 600,14 гривень

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: Тягнибедін О.Л. (довіреність б/н від 01.07.2014)

Встановив :

17.10.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Стратеджист медіа Україна» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайна компанія» про стягнення 59 600,14 грн., з яких: 40 044,24 грн. заборгованості за договором №12/04/2013 від 12.04.2013, 8 076,31 грн. пені, 10 051,75 грн. інфляційних втрат та 1 427,84 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.12.2014 у справі №911/449/14 позовні вимоги задоволено частково, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 30 044,24 грн. заборгованості та 8 076,31 грн. пені припинено, стягнуто з ТОВ «Чайна компанія» на користь ТОВ «Рекламне агентство «Стратеджист медіа Україна» 7 748,47 грн. інфляційних втрат, 1 238,45 грн. 3% річних та 1 196,48 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

16.12.2014 господарським судом Київської області було видано наказ про примусове виконання вказаного судового рішення.

15.12.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду у даній справі в частині стягнення з останнього 10 183,40 грн. на 5 місяців з грудня 2014 року по квітень 2015 року згідно запропонованого графіка у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає про неможливість вчасного виконання судового рішення з огляду на відсутність грошових коштів на підприємстві, що зумовлено невиконанням контрагентами першого своїх грошових зобов'язань на загальну суму 855 300,66 грн. При цьому, як зазначає відповідач, негайне виконання рішення у даній справі унеможливить своєчасну виплату заробітної плати працівникам, сплату податків, а також негативно вплине на процес діяльності товариства.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2014 заяву відповідача прийнято та призначено до розгляду на 23.12.2014.

В судове засідання 23.12.2014 представник позивача не прибув, витребувані судом документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив, що заява останнього про відстрочку виконання рішення господарського суду Київської області від 02.12.2014 у справі №911/4496/14 задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Стаття 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення. За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу й порядку виконання.

Відповідно до пунктів 7.1.1, 7.1.2, 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Виходячи із наведеного, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Таким чином, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.02.2014 у справі №5016/2549/2011 (6/165).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, які закріплені в параграфі статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

При цьому, в силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач, звертаючись до суду із заявою про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Київської області, посилався на ті обставини, що на даний момент знаходиться у скрутному фінансовому положенні, має значну дебіторську заборгованість, що істотно впливає на можливість виконання ним своїх господарських зобов'язань.

Проте, посилання на складний фінансовий стан не є винятковою обставиною в розумінні ст.121 ГПК України, за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення.

Складний фінансовий стан відповідача є наслідком господарської діяльності боржника, а не в силу об'єктивних обставин, що унеможливлюють виконання договірних зобов'язань та рішень суду, у той час, як ст. 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

З огляду наведеного, скрутний фінансовий стан відповідача не є належною підставою для застосування положень ст.121 ГПК України, оскільки відсутність у боржника необхідних коштів не може розглядатись як неможливість виконання господарського зобов'язання та не є винятковою обставиною, за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.07.2014 у справі №924/91/14.

З огляду наведеного, дослідивши обставини справи, а також враховуючи те, що обставини, покладені відповідачем в основу обґрунтування поданої заяви не є винятковими у розумінні ст.121 ГПК України, за наявності яких можливе надання відстрочки виконання рішення, у той час, як інших доказів, що підтверджують факт існування у відповідача обставин, які ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять його неможливим у строк, суду не надано, заява відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду Київської області від 02.12.2014 у справі №911/4496/14 задоволенню не підлягає з огляду на її нормативну необґрунтованість та доказову непідтвердженість.

Крім того, при прийнятті даної ухвали судом були враховані інтереси не лише відповідача, а й позивача, оскільки невиконання рішення суду порушує матеріальні інтереси останнього, що також може призвести до негативних наслідків для нього.

Виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу і характеру правовідносин, оцінюючи обґрунтування зазначеної заяви та керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

Ухвалив:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайна компанія» про розстрочку виконання рішення господарського суду Київської області від 02.12.2014 у справі №911/4496/14 відмовити.

Суддя В.А. Ярема