Постанова

від 22.12.2014 по справі 815/4770/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4770/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.,

при секретарі - Гаврилюк І.С.,

за участю: представника позивача - Синкевича Р.І. (за довіреністю),

представника відповідача - Караханян А.М. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Інженерінгова компанія ДЕЛА" до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства "Інженерінгова компанія ДЕЛА" (далі - ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА", або позивач, або підприємство) до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, або ДПІ, або відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2014 року № 0000612202 та № 0000602202.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB "Індепендент Груп", (код ЄДРПОУ 36050449) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої відповідачем складено акт від 18.02.2014 № 000014/15-52-22-02/31841937/344/15, яким встановлено порушення позивачем: п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, якій підлягає сплаті до бюджету в сумі 33830 грн. та п. 198.1., п.198.2., п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України по деклараціях з ПДВ за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, в результаті чого безпідставно завищено податковий кредит в сумі 32219 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення від 21.03.2014 року № 0000612202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 42288 грн. та податкове повідомлення-рішення від 21.03.2014 року № 0000602202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40273 грн.

Як вказує позивач, за результатом оскарження ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, вони були залишені без змін.

ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" вважає зазначені податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають нормам діючого законодавства та підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Як вказує позивач, висновки про порушення позивачем податкового законодавства були зроблені перевіряючим органом виключно на підставі можливих порушень законодавства контрагентом позивача - TOB "Індепендент Груп", з посиланням на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 2620/26-59-22-08-15/36050449 від 31.12.2013 року щодо перевірки діяльності TOB "Індепендент Груп". При цьому, позивач зазначає, що жодним законодавчим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Однак, за твердженням позивача, вказані у цьому акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізор-інспектора, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Також, позивач, обґрунтовуючи фактичність здійснення господарських операцій із його контрагентом, у позові зазначає, що у перевіряємому періоді діяв укладений між позивачем та ТОВ "Індепендент Груп" договір №010612 від 01.06.2012 року щодо поставки на адресу позивача товару, на підтвердження виконання якого перевіряючому інспектору з боку позивача надавались всі необхідні первинні документи. Однак, як вказує позивач, оцінка цим документам надавалась перевіряючим органом виключно з огляду на можливі порушення, встановлені перевіркою по TOB "Індепендент Груп".

Разом з цим, позивач посилається на те, що відомості, визначені в акті перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.12.2013 року по TOB "Індепендент Груп", не мають преюдиційної доказової сили під час перевірки позивача, оскільки останній є самостійним суб'єктом господарювання, оцінка діяльності якого не може залежати від можливої протиправної поведінки сторонніх осіб.

Водночас, позивач зазначає, що станом на момент укладання та виконання договору поставки, TOB "Індепендент Груп" в повній мірі володіло як правоздатністю, так і правосуб'єктністю, було зареєстровано в установленому законом порядку; щодо цього товариства була відсутня загально відома інформація щодо можливої його причетності до протизаконних операцій.

Отже, на думку позивача, наведене підтверджує те, що викладені в акті висновки зроблені без дослідження дійсної правової та економічної природи наявних відносин позивача та TOB "Індепендент Груп", у зв'язку із чим дані висновки не могли бути підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Також, позивач зазначив, що п.198.6. ст.198 ПК України забороняє включати до податкового кредиту суми, які не підтверджені податковими накладними, однак, як вбачається з акту перевірки, перевіркою не встановлено фактів включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином позивач вважає, що податковий орган, спираючись виключно на акт перевірки TOB "Індепендент Груп" безпідставно збільшив грошове зобов'язання позивача з податку на прибуток у розмірі 42288 грн., та як наслідок, безпідставно збільшив грошове зобов'язання з ПДВ на 40273 грн., у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення від 21.03.2014 року № 0000612202 та № 0000602202 підлягають скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.1 а.с.238-240), в яких зазначив про безпідставність позовних вимог, посилаючись на те, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB "Індепендент Груп" (код ЄДРПОУ 36050449) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, в ході проведення якої встановлено, що в порушення п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України, ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" за період з 01.06.2012 року по 31.12.2012 року віднесено до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), витрати в сумі 161095 грн., що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, не формують собівартість реалізованих товарів, а є такими, що сформовані без мети реального настання правових наслідків.

При цьому, як вказує відповідач у запереченнях, перевірка ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" по взаємовідносинам із контрагентом TOB "Індепендент Груп" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року проводилась з урахуванням матеріалів, наданих ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, а саме, з урахуванням акту від 31.12.2013 року №2620/26-59-22-08-15/36050449 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Індепендент Груп" (код ЄДРПОУ 36050449) за період 2012-2013 років, яким встановлено нікчемність правочинів з контрагентами.

Отже, як вказує відповідач, господарські операції між TOB "Індепендент Груп" та ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" носили безтоварний характер.

Враховуючи вищевикладене, у запереченнях зазначено, що за наслідком проведеної перевірки встановлено заниження позивачем податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року всього у сумі 33830 грн., у тому числі за II квартал 2012 року в сумі 8962 грн., за III квартал 2012 року в сумі 5001 грн., за IV квартал 2012 року в сумі 19867 грн., в результаті завищення витрат.

Разом з цим, відповідач зазначає, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року встановлено його завищення на суму 32219 грн., в тому числі, за червень 2012 року в сумі 8535 грн., за липень 2012 року в сумі 343 грн., за серпень 2012 року в сумі 2111 грн., за вересень 2012 року в сумі 2309 грн., за жовтень 2012 року в сумі 5644 грн., за листопад 2012 року в сумі 4675 грн., за грудень 2012 року в сумі 8602 грн.

З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасуванню не підлягають, у зв'язку із чим просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2014 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, поясненнях по справі (т.2 а.с.24-37,70-77) та на подані до суду докази.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.12.2014 року проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Приватне підприємство "Інженерінгова компанія ДЕЛА" (код ЄДРПОУ 31841937) зареєстровано як юридична особа 04.02.2002 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, копії яких наявні в матеріалах справи (т.1 а.с.45,60-61). Місцезнаходженням ПП ""Інженерінгова компанія ДЕЛА" відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію та довідки з ЄДРПОУ є: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської Дивізії, буд. 1-а.

Судом встановлено, що підприємство знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, та у період, за який проводилась перевірка, ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" було зареєстровано, зокрема, платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 22318160 про реєстрацію платника податку на додану вартість та платником податку на прибуток, про що зазначено в п.2.4.1, п.2.4.2 акту перевірки (т.1 а.с.8).

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області на адресу керівника ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" направлено запит від 20.09.2013 року №1522/10/15-52-22-01/30 (т.3 а.с.74), згідно якого ДПІ просило надати інформацію та її документальне підтвердження щодо формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Індепендент груп" за 2012 рік.

Копію вказаного запиту отримано керівником ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" 26.09.2013 року.

На виконання вказаного запиту, ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" надано відповідь від 08 жовтня 2013 року за вих. № 0810-13 разом із завіреними копіями первинних документів, як то, договору поставки №010612 від 01.06.2012 року, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень (т.3 а.с.75-77а). Вказана відповідь на запит разом із наданими документами були отримані ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області 09.10.2013 року за вх.№ 3169/10.

Судом встановлено, що у зв'язку із отриманням податкової інформації, що свідчить про можливе порушення ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" податкового законодавства, зважаючи на надання підприємством на запит пояснень та копій документів (вх.№ 3169/10), які не можуть прийматися до перевірки як документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, керівником ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято наказ від 05.02.2014 року № 224, яким доручено посадовій особі відповідача провести документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" з питань взаєморозрахунків та правових відносин з TOB "Індепендент Груп" (код ЄДРПОУ 36050449) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року тривалістю 5 робочих днів з 05.02.2014 року (т.3 а.с.78-79).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 05.02.2014 року №192 (т.3 а.с.80) та відповідно до наказу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 05.02.2014 року № 224, старшим державним ревізор-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Чекмарьовим О.Ю. згідно із п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України, у період з 05.02.2014 року по 11.02.2014 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка приватного підприємства "Інженерінгова компанія ДЕЛА" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB "Індепендент Груп" (код ЄДРПОУ 36050449) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року.

Як зазначено в акті перевірки та не спростовувалось представником позивача, перевірку проведено з відома директора та головного бухгалтера ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА".

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області складено акт перевірки від 18.02.2014 року № 000014/15-52-22-02/31841937/344/15, яким встановлено порушення позивачем: п.138.1 ст.138 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, якій підлягає сплаті до бюджету в сумі 33830 грн., у тому числі за II квартал 2012 року в сумі 8962 грн., за III квартал 2012 року в сумі 5001 грн., за IV квартал 2012 року в сумі 19867 грн. та п.198.1., п.198.2., п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України по деклараціях з ПДВ за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, у зв'язку із чим безпідставно завищено податковий кредит в сумі 32219 грн., в тому числі за червень 2012 року в сумі 8535 грн., за липень 2012 року в сумі 343 грн., за серпень 2012 року в сумі 2111 грн., за вересень 2012 року в сумі 2309 грн., за жовтень 2012 року в сумі 5644 грн., за листопад 2012 року в сумі 4675 грн., за грудень 2012 року в сумі 8602 грн. (т.1 а.с.7-26).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" 13.03.2014 року подало до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області заперечення до нього (а.с.92-99), за результатом розгляду яких ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято висновок №1893 від 21.03.2014 року, яким заперечення залишені без задоволення, а акт перевірки - без змін, оскільки порушення, визначені при проведенні виїзної позапланової перевірки ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА", що відображені в акті перевірки від 18.02.2014 року № 000014/15-52-22-02/31841937/344/15, встановлені правомірно (т.3 а.с.100-114).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 21.03.2014 року № 0000612202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 42288 грн., з яких, 33830 грн. - за основним платежем та 8458 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України (т.1 а.с.28);

- податкове повідомлення-рішення від 21.03.2014 року № 0000602202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40273 грн., з яких, 32219 грн. - за основним платежем та 8055 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (т.1 а.с.27).

До вказаних податкових повідомлень-рішень, ДПІ складено розрахунок штрафних санкцій (т.1 а.с.81).

Судом встановлено, що не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався досудовим порядком врегулювання спору та оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення, подавши до Головного управління Міндоходів в Одеській області скаргу № 0904-14 від 09.04.2014 року (т.3 а.с.115-124). Рішенням Головного управління Міндоходів в Одеській області від 03.06.2014 року №1252/10/15-32-10-02-07 податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 21.03.2014 року № 0000612202, № 0000602202 залишені без змін, а первинна скарга директора ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА"- без задоволення (т.3 а.с.125-130).

Не погодившись з рішенням ГУ Міндоходів в Одеській області та оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з повторною скаргою від 26.06.2014 року № 2606-14 до Міністерства доходів і зборів України (т.3 а.с.134-136). Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги від 08.07.2014 року №12441/6/99-99-1001-15, залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 0000612202 та № 0000602202 від 21.03.2014 року та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скарга підприємства залишена без задоволення (т.3 а.с.137-140).

В свою чергу, не погодившись з висновками податкового органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями № 0000612202 та № 0000602202 від 21.03.2014 року, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача про порушення позивачем вимог п.138.1 ст.138 та п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України.

Вказані висновки відповідача в акті перевірки обґрунтовані наступним.

Як зазначається в п.п.3.1.2 "Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування" розділу 3 акта перевірки, перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року встановлено взаємовідносини з TOB "Індепендент Груп" (код ЄДРПОУ 36050449), який є постачальником ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" (код ЄДРПОУ 31841937) за період з 01.06.2012 року по 31.12.2012 року та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього у сумі 161095 грн., у тому числі, за II квартал 2012 року в сумі 42675 грн., за III квартал 2012 року в сумі 23815 грн., за IV квартал 2012 року в сумі 94605 грн.

При цьому, як вказується в акті, перевіркою відображених у рядку 05.1 Декларацій "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року у загальній сумі 556539 грн. встановлено, що ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" здійснювало операції з придбання будівельного матеріалу у ТОВ "Індепендент Груп" (код ЄДРПОУ 36050449) за період з 01.06.2012 року по 31.12.2012 року у загальній сумі 161095 грн., та на підставі таких документів, як: декларації з податку на прибуток за І, ІІ та ІІІ квартали 2012 року; договір від 01.06.2012 року № 010612; реєстри виданих та отриманих податкових накладних за період червень-грудень 2012 року; податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури за період червень-грудень 2012 року; платіжні доручення (детальний перелік яких наведено на сторінках 6-7 акту перевірки), встановлено завищення задекларованих ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" показників у рядку 05.1 Декларацій всього у сумі 161095 грн.

Таким чином, в акті зазначено, що в порушення пп.138.1.1, п.138.1, п.138.4, п.138.6 ст.138 Податкового Кодексу України, ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" за період з 01.06.2012 року по 31.12.2012 року віднесено до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), витрати, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, не формують собівартість реалізованих товарів, а є такими, що сформовані без мети реального настання правових наслідків, в сумі 161095 грн., у тому числі, за II квартал 2012 року в сумі 42675 грн., за III квартал 2012 року в сумі 23815 грн., за IV квартал 2012 року в сумі 94605 грн.

При цьому, в акті перевірки відповідач посилається на те, що перевірка ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" по взаємовідносинам із контрагентом TOB "Індепендент Груп" (код ЄДРПОУ 36050449) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року проводилась з урахуванням матеріалів, наданих ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, а саме, з урахуванням акту від 31.12.2013 року №2620/26-59-22-08-15/36050449 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Індепендент Груп" (код ЄДРПОУ 36050449) в період 2012-2013 років, яким встановлено, що: "…Зa результатами проведеної документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства TOB "Індепендент Груп" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість за 2012-2013 роки встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB "Індепендент Груп" при придбанні та продажу товарів (послуг), оскільки товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України.

Таким чином, перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за 2012-2013 роки відповідно до вимог визначених п.44.1 ст.44, ст.134, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 п.198.2, 198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підлягають зменшенню задекларовані TOB "Індепендент Груп" податковий кредит за 2012-2013 роки на суму 2877684,23 грн. та податкове зобов'язання на суму 3228198,64 грн.".

Враховуючи вищевикладене, актом перевірки встановлено, що господарські операції між TOB "Індепендент Груп" (код ЄДРПОУ 36050449) та ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" (код ЄДРПОУ 31841937) носили безтоварний характер.

В свою чергу, з боку відповідача на підтвердження цих обставин до суду було надано копію акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.12.2013 року №2650/26-59-22-08-15/36050449 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB "Індепендент Груп" (код ЄДРПОУ 36050449) по фінансово-господарських взаємовідносин у 2012-2013 роках на предмет перевірки законності формування податкового кредиту і податкових зобов'язань та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства до бюджету в період 2012-2013 роках" із супровідним листом до нього (т.1 а.с.241-253).

Таким чином, у п.3.1.3 "Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток" розділу 3 акта перевірки зазначається, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року встановлено його заниження всього у сумі 33830 грн., у тому числі за II квартал 2012 року в сумі 8962 грн., за III квартал 2012 року в сумі 5001 грн., за IV Квартал 2012 року в сумі 19867 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п. 3.1.2. розділу 3 акта перевірки.

У п.3.2.2 "Податковий кредит" розділу 3 акта перевірки зазначається, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року встановлено його завищення на суму 32219 грн., в тому числі, за червень 2012 року в сумі 8535 грн., за липень 2012 року в сумі 343 грн., за серпень 2012 року в сумі 2111 грн., за вересень 2012 року в сумі 2309 грн., за жовтень 2012 року в сумі 5644 грн., за листопад 2012 року в сумі 4675 грн., за грудень 2012 року в сумі 8602 грн.

При цьому, в акті вказано, що перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларацій "Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою" показників за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року на загальну суму 130211 грн. встановлено, що ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" здійснювало операції з придбанням будівельного матеріалу у TOB "Індепендент Груп" (код ЄДРПОУ 36050449) за період 01.06.2012 року по 31.12.2012 року на загальну суму 32219 грн., та встановлено завищення задекларованих ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" показників у рядку 10.1 Декларацій "Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою" показників за період з 01.06.2012 року по 31.12.2012 року на загальну суму 32219 грн.

Так, відповідач, посилаючись в акті перевірки на положення ст.2, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.1, п.2.4, п.2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, зазначає, що ТОВ "Індепендент Груп", (код ЄДРПОУ 36050449), здійснювала діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, і отже у зв'язку із непідтвердженням податкового кредиту з ПДВ, у ТОВ "Індепендент Груп" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Водночас, в акті перевірки також зазначено, що перевірка ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" по взаємовідносинам із контрагентом TOB "Індепендент Груп" (код ЄДРПОУ 36050449) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року проводилась з урахуванням матеріалів, наданих ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, а саме, з урахуванням акту від 31.12.2013 року №2620/26-59-22-08-15/36050449.

Таким чином, в акті перевірки зазначено, що виходячи з вищенаведеного TOB "Індепендент Груп" безпідставно сформовано податкові зобов'язання у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА", які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, в акті зазначається, що встановлено факт безпідставного віднесення ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" до складу податкового кредиту податок на додану вартість по декларації з ПДВ за червень 2012 року в сумі 8535 грн., за липень 2012 року в сумі 343 грн., за серпень 2012 року в сумі 2111 грн., за вересень 2012 року в сумі 2309 грн., за жовтень 2012 року в сумі 5644 грн., за листопад 2012 року в сумі 4675 грн., за грудень 2012 року в сумі 8602 грн.

Водночас, як вказано в акті перевірки позивача, враховуючи те, що у контрагентів - постачальників TOB "Індепендент Груп" (код ЄДРПОУ 36050449) у червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2012 року встановлено відсутність об'єктів оподаткування, а у TOB "Індепендент Груп" відсутні: необхідні умови для здійснення господарських операцій; основні фонди; наймані працівники; технічний персонал; виробничі активи; складські приміщення; транспортні засоби, то операції ТОВ "Індепендент Груп" (код ЄДРПОУ 36050449) не є господарською діяльністю підприємств в розумінні п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України.

Отже, в акті перевірки зазначається, що в порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" занизило податок на додану вартість на загальну суму 32219 грн., в тому числі, за червень 2012 року в сумі 8535 грн., за липень 2012 року в сумі 343 грн., за серпень 2012 року в сумі 2111 грн., за вересень 2012 року в сумі 2309 грн., за жовтень 2012 року в сумі 5644 грн., за листопад 2012 року в сумі 4675 грн., за грудень 2012 року в сумі 8602 грн.

Враховуючи викладене у п.3.3 "Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість" розділу 3 акта перевірки зазначається, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року встановлено його заниження всього на суму 32219 грн., в тому числі за червень 2012 року в сумі 8535 грн., за липень 2012 року в сумі 343 грн., за серпень 2012 року в сумі 2111 грн., за вересень 2012 року в сумі 2309 грн., за жовтень 2012 року в сумі 5644 грн., за листопад 2012 року в сумі 4675 грн., за грудень 2012 року в сумі 8602 грн., в результаті описаних порушень податкового законодавства, які відображено в п.3.1.2 та п.3.2.2 акту перевірки.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані з боку учасників процесу докази у їх взаємозв'язку, суд не погоджується з висновками відповідача в акті перевірки від 18.02.2014 № 000014/15-52-22-02/31841937/344/15 про порушення позивачем вимог податкового законодавства, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.03.2014 року № 0000612202 та № 0000602202, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій позивача з його контрагентом, їх товарність, а також зв'язок з господарською діяльністю позивача, правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення спірних сум до складу витрат підприємства, а також, питання щодо нікчемності угод, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що 01.06.2012 року між ТОВ "Індепендент груп" в особі директора Чебанюк Т.А. (Постачальник) та ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" в особі директора Ємця А.В. (Покупець) укладено договір № 010612 (т.1 а.с.65-66), згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар згідно з накладними до цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і своєчасно сплатити його на умовах, передбачених договором (п.1.1. Договору) Згідно п.п.2.1.-2.2. Договору, кількість товару, що поставляється визначається згідно накладних, які є невід'ємною частиною цього договору та може бути змінена за взаємною домовленістю сторін. Умови поставки додаткових обсягів товару обумовлюються в додаткових накладних, які з моменту їх підписання стають невід'ємною частиною цього договору. Пунктом 3.4. Договору передбачено, що загальна вартість договору визначається згідно з накладними, які є невід'ємною частиною цього договору. Товар постачається за рахунок постачальника (п. 4.1. Договору). Відповідно до п.п.5.1.-5.2. Договору, розрахунок за товар здійснюється шляхом переказу Покупцем коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у розділі 10 Договору, або іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України. Оплата товару здійснюється покупцем не пізніше 30 банківських днів з моменту відвантаження партії товару. Згідно п.9.6 Договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2014 року та/або до повного виконання взаємних зобов'язань і врегулювання всіх розрахунків між сторонами.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано до суду належним чином засвідчені копії: рахунків-фактур на оплату товару, видаткових накладних та податкових накладних на товар за період червень - грудень 2012 року (т. 1 а.с. 67-70,75-80,97-99,101-104,115-117,130-132,145-148,182-184,186-189,193-196, т.3 а.с.32-62), детальний перелік яких наведено на сторінках 6-7 акту перевірки).

Як вбачається з вказаних первинних документів, позивачем придбавались у його контрагента TOB "Індепендент груп" такі товари, як, свердла, замки, розетки, фарба, кабель, гайки, дюбеля, шурупи, картон будівельний, блоки живлення, труби, вимикачі накладні, клей, пристрої кодові, акумулятори, ізолента, та інші будівельні та допоміжні матеріали і обладнання.

Транспортування вказаної продукції на адресу позивача згідно умов зазначеного вище договору, здійснювалось за рахунок постачальника TOB "Індепендент груп", що підтверджується товарно-транспортними накладними, виписаними за період з 01.06.2014 року по 04.12.2012 року (т.3 а.с.159-190), в яких відображено, зокрема, назву продукції (товару), його кількість; документи, які слідують з вантажем (зазначені вище видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури); дані водіїв та транспортних засобів перевізника; пункт розвантаження товару: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 1а; містяться підписи усіх уповноважених осіб, які дозволи відпуск товару, одержали товар. Також, у цих ТТН зазначено, що замовником та вантажовідправником є TOB "Індепендент груп", вантажоодержувачем - ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА", автопідприємства - ТОВ "ТД "Антарес" та ТОВ "Торговий дім "Орлан".

При цьому, на підтвердження наявності у позивача місць для розміщення та зберігання придбаного товару у TOB "Індепендент груп" за адресою, що зазначена в ТТН: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської Дивізії, буд. 1-а позивачем надано до суду, зокрема, засвідчені належним чином копії договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №7 від 01.12.2009 року (т.2 а.с.229-234) та №7 від 01.08.2012 року (т.2 а.с.238-243), укладених між ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" (Орендар) та ДП "Південно-українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва" (Орендодавець), згідно умов яких Орендар приймає у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - нежитлові приміщення першого поверху корпусу "Г" площею 48 кв.м. для розміщення офісу та складу, яке розташоване за адресою: вул. 25-ї Чапаївської Дивізії, буд. 1-а, м. Одеса, та копії актів приймання-передачі приміщень згідно цих договорів разом із планом поверхів вказаного будинку (т.2 а.с.235-237,245-246).

Під час розгляду справи представником позивача зазначено, що весь товар за вказаними вище видатковими накладними було отримано керівником ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА", про що свідчать підписи директора ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" Ємець А.В. у графі "Отримано" на усіх наданих до суду видаткових накладних.

На підтвердження здійснення оплати за поставку товару по вищезазначеному договору та згідно виписаних на його підставі рахунків-фактур, в матеріалах справи наявні платіжні доручення та банківські виписки по особовому рахунку позивача (т.1 а.с.220-228, т.78-85, т.3 а.с.63-66).

Разом з цим, слід зазначити, що наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, отриманих від постачальника TOB "Індепендент груп", також підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій по поставці товару та дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Вказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагента відповідно до договору, що поміж іншого, підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за період червень-грудень 2012 року (т.3 а.с.10-30).

Як вбачається з акту перевірки та встановлено судом, суми податку на додану вартість відповідно до вищевказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за період червень-грудень 2012 року, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість та додатками №5 до них по контрагенту TOB "Індепендент груп" (т.2 а.с.176-221) та суми витрат підприємства за вказаними операціями за період червень-грудень 2012 року позивач відніс до рядка 05.1 "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" рядка "Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування" податкових декларацій з податку на прибуток за півріччя 2012 року, ІІІ квартали 2012 року та за 2012 рік (т.2 а.с.147-175).

В свою чергу, на підтвердження належності здійснення його контрагентом TOB "Індепендент груп" господарських операцій із постачання товарів, за наслідком проведення яких позивач відніс спірні суми до складу податкового кредиту та до витрат підприємства, позивачем надано до суду копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого основним видом діяльності TOB "Індепендент груп" за КВЕД є 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля (т.2 а.с.38-40).

Як вже зазначено судом та вбачається з вищевказаних первинних документів, за відповідними господарськими операціями позивач придбав у його контрагента - TOB "Індепендент груп" товар (свердла, замки, розетки, фарба, кабель, гайки, дюбеля, шурупи, картон будівельний, блоки живлення, труби, вимикачі накладні, клей, пристрої кодові, акумулятори, ізолента, та інші будівельні та допоміжні матеріали і обладнання).

Згідно довідки з ЄДРПОУ №728705 (т.1 а.с.60-61), одними із основних видів діяльності позивача за КВЕД є: 43.21 - електромонтажні роботи; 41.10 - організація будівництва будівель; 43.22 - монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 - інші будівельно-монтажні роботи; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.

При цьому, представником позивача під час розгляду справи та у наданих до суду письмових поясненнях зазначено, що придбаний у контрагента ТОВ "Індепендент груп" товар (обладнання та матеріали) було використано ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" у межах здійснення його господарської діяльності. Так, позивач зазначив, що доказами використання придбаних у ТОВ "Індепендент груп" товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності, зокрема, при реалізації товарів, робіт та послуг третім особам, серед іншого, є укладені у відповідності до вимог чинного законодавства договори підряду між ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" та його контрагентами - ТОВ "Техно Юг", ТОВ "ЛДЦ "Довбуш С.В.", КП "Будова", складені до них акти виконаних робіт, договірні ціни, локальні кошториси, а також, акти списання товарів зі складу, видаткові накладні на подальшу реалізацію позивачем товарів його контрагентам-покупцям. Водночас, як вказує позивач, цільове використання кожної партії товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ "Індепендент груп" по кожній накладній, відображено у зведеній відомості прибутково-видаткових документів позивача по товарно-матеріальним цінностям, придбаним у ТОВ "Індепендент груп" та використаних, в подальшому у власній фінансово-господарській діяльності (продаж, використання у виробничій діяльності - власні потреби, використання для виконання підрядних робіт) за період з червня по грудень 2012 року.

В свою чергу, на підтвердження використання позивачем вказаних товарів, придбаних у його контрагента - ТОВ "Індепендент груп" в його подальшій господарській діяльності, а саме, на підтвердження використання отриманих товарів під час здійснення ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" підрядних робіт по взятим на себе зобов'язанням за договорами із контрагентами, з боку позивача до суду надано засвідчені копії:

- договору підряду №280512 від 01.06.2012 року (т.2 а.с.118-121), укладеного між позивачем як підрядником та ТОВ "Техно Юг" як замовником на виконання ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" робіт по: монтажу, установці, введенню в експлуатацію внутрішньої автоматичної протипожежної сигналізації, установці внутрішньої автоматичної охоронної сигналізації, прокладці кабельних комунікацій, установці систем основного та резервного електропостачання; установці елементів локального контролю та обмеження доступу; кошторисів №№1,2,3 до вказаного договору (т.2 а.с.122-125); актів списання №СпТ-000011 та №СпТ-000012 від 30.06.2012 року (із зазначенням причини списання: виконання робіт за договором №280512 з ТОВ "Техно Юг", акти №1, №2 від 30.06.2012 року (т.1 а.с.81-82,85); актів приймання-передавання виконаних робіт №1, №2 від 30.06.2012 року за червень 2012 року (т.1 а.с.83-84,86); актів списання товарів №8, №10 від 13.06.2013 року (із зазначенням підстави списання: виконання робіт за договором №280512 з ТОВ "Техно Юг", акти №3, №4 за червень 2013 року) (т.1 а.с.105-109); актів приймання-передавання виконаних робіт №3, №4 від 13.06.2013 року за червень 2013 року (т.1 а.с.110-114);

- договору підряду №171111 ПС від 17.11.2011 року (т.2 а.с.126-129), укладеного між позивачем як підрядником та ТОВ "ЛДЦ "Довбуш С.В." як замовником на виконання ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" робіт по: монтажу, установці, введенню в експлуатацію автоматичної протипожежної сигналізації, монтажу системи контролю доступу та монтажу системи відеоспостереження; акту списання №СпТ-000013 від 30.06.2012 року (із зазначенням причини списання: виконання робіт за договором №171111 ПС з ТОВ "ЛДЦ "Довбуш С.В." (т.1 а.с.87-88); довідки про вартість виконаних робіт за червень 2012 року (т.1 а.с.89); акту приймання виконаних робіт за червень 2012 року (т.1 а.с.90-92); підсумкової відомості ресурсів (т.1 а.с.93-96);

- договору підряду №230712 від 23.07.2012 року (т.2 а.с.132-135), укладеного між позивачем як підрядником та КП "Будова" як замовником на виконання ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" робіт по: проектуванню слаботочних комунікацій; монтажу, налагодження комунікацій: системи контролю доступу; відеоспостереження та охоронної сигналізації; договірної ціни до вказаного договору (т.2 а.с.136-137); актів списання № СпТ-000017 від 31.08.2012 року, № СпТ-000018 від 29.09.2012 року, № СпТ-000019 від 15.10.2012 року, № СпТ-000022 від 28.12.2012 року, СпТ-000021 від 27.12.2012 року (із зазначенням причини списання: виконання робіт за договором №230712 ПС від 23.07.2012 року з КП "Будова", акт за серпень 2012 року; акт від 29.09.2012 року; акти за жовтень 2012 року; акт №1, акт №2 за грудень 2012 року) (т.1 а.с.119,134,149-150,170,197-198); довідок про вартість виконаних робіт за серпень, вересень, жовтень, грудень 2012 року (т.1 а.с.120,135,151,161,171,199); актів приймання виконаних робіт за серпень, вересень, жовтень, грудень 2012 року (т.1 а.с.121-125,136-141,152-155,162-164,172-177,200-204); підсумкової відомості ресурсів (т.1 а.с.126-128,142-144,156-160,165-166,178-181,205-207);

- договору на виконання робіт №21 від 12.12.2012 року (т.2 а.с.138-141), укладеного між позивачем як виконавцем та 297 комендатурою охорони та обслуговування як замовником на виконання ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" робіт з капітального ремонту та модернізації спеціальної електронно-обчислювальної техніки та апаратури спеціального призначення (установка спеціальної автоматичної протипожежної сигналізації, монтаж, налагодження та програмування спеціальної автоматичної установки охоронної сигналізації; договірної ціни до вказаного договору (т.2 а.с.143-144); акту списання № СпТ-000023 від 28.12.2012 року (із зазначенням причини списання: виконання робіт за договором №21 від 12.12.2012 року з 297 комендатурою охорони та обслуговування (т.1 а.с.209); довідки про вартість виконаних робіт за грудень 2012 року (т.1 а.с.210-211); акту приймання виконаних робіт за грудень 2012 року (т.1 а.с.212-216); підсумкової відомості ресурсів (т.1 а.с.217-219);

- наказів № 011212 від 01.12.2012 року та №011013 від 01.10.2013 року про призначення комісії по списанню малоцінних та швидкозношувальних предметів на ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" (т.1 а.с.71,190); актів від 01.12.2012 року та від 01.10.2013 року на списання малоцінних та швидкозношувальних предметів на ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" за червень 2012 року та за грудень 2012 року (т.1 а.с.72-74, 191-192);

- зведеної відомості щодо відповідності прибутково-видаткових документів ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" по товарно-матеріальним цінностям, придбаними у ТОВ "Індепендент груп" та використаних, в подальшому, у власній господарській діяльності (продаж, використання у виробничій діяльності - власні потреби, використання при виконанні підрядних робіт) за період з 01.06.2012 року по 31.12.2012 року (т.2 а.с.145-146), в якій відображені, зокрема, накладні, отримані від ТОВ "Індепендент груп" та документи, що підтверджують використання товару, як то, акти списання МШП, акти приймання-передачі виконаних робіт - ТОВ "Техно Юг", ТОВ "ЛДЦ "Довбуш С.В.", КП "Будова", 297 комендатура охорони та обслуговування; внутрішні акти списання обладнання та матеріалів зі складу);

- банківські виписки по особовому рахунку позивача, що підтверджують сплату на його користь коштів ТОВ "Техно Юг", ТОВ "ЛДЦ "Довбуш С.В.", КП "Будова", 297 комендатура охорони та обслуговування за матеріали та обладнання, а також, за ремонтні послуги та роботи (т.2 а.с.87-88, 89-97,108-112).

Також, на підтвердження використання позивачем придбаного у його контрагента - ТОВ "Індепендент груп" товарів в подальшій господарській діяльності, а саме, на підтвердження реалізації отриманих товарів контрагентам-покупцям позивача, з боку останнього до суду надано засвідчені копії:

- видаткових накладних, виписаних ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" на поставку товару (матеріалів та обладнання) ТОВ "Арк СПА", ПП "Інтеграл-Проект" (т.1 а.с.100,118,129,133,167-169,185,208);

- зведеної відомості щодо відповідності прибутково-видаткових документів ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" по товарно-матеріальним цінностям, придбаними у ТОВ "Індепендент груп" та використаних, в подальшому, в власній господарській діяльності (продаж, використання у виробничій діяльності - власні потреби, використання при виконанні підрядних робіт) за період з 01.06.2012 року по 31.12.2012 року (т.2 а.с.145-146), в якій відображені, зокрема, накладні, отримані від ТОВ "Індепендент груп" із зазначенням номеру та дати та документи (видаткові накладні), що підтверджують реалізацію товару ПП "Інтеграл-Проект", ТОВ "Арк СПА";

- банківські виписки по особовому рахунку позивача, що підтверджують сплату коштів ПП "Інтеграл-Проект", ТОВ "Арк СПА" за поставлені матеріали та обладнання (т.2 а.с.98-107).

Тобто, як вбачається з викладеного, вказане свідчить про фактичне здійснення позивачем господарської діяльності з придбання у ТОВ "Індепендент груп" товарів (матеріалів та обладнання) та їх подальше використання в господарській діяльності позивача з метою отримання прибутку.

Досліджуючи правомірність включення позивачем спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту та включення спірних сум до витрат підприємства, суд виходить з наступного.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, віднесення сплачених платниками сум до витрат підприємств з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України, веденням бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів(основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках реквізити, що визначені у цьому пункті.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат та порядок їх визнання врегульовано ст.138 ПК України.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються з витрат операційної діяльності та інших витрат.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають, зокрема собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.4. ст.138 ПК України визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.8. ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 138.8.1. п.138.8. ст.138 ПК України визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.177.4. ст.177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм вбачається, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об'єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати підприємства мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення ним сум до валових витрат.

Відповідно п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду та відповідно п. 14.1.202 зазначеної статті продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно з п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14 ПК України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період та включення спірних сум до витрат підприємства, надані податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, банківські виписки та інші супутні бухгалтерські та первинні документи, які досліджені судом.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

При цьому, суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснюють контролюючі органи.

Окрім того, суд зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації, проте, як вбачається з акту перевірки, право позивача на отримання податкового кредиту поставлено в залежність від дотримання контрагентами ТОВ "Індепендент Груп" вимог податкового законодавства.

З урахуванням викладеного, суд не приймає твердження перевіряючого в акті перевірки щодо підстав висновку про завищення позивачем податкового кредиту, через те що ДПІ не знаходить підтвердження податковими зобов'язаннями контрагента, оскільки невиконання податкових зобов'язань контрагентами позивача не може бути підставою для застосування відповідальності до позивача, так як саме ним податкове законодавство не порушувалось.

При прийнятті рішення суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанову Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Разом з цим, при розгляді справи суд також враховує і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі "Булвес" АД проти Болгарії зазначив наступне: "Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Також, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем. Разом з цим, з наявних в матеріалах справи копій витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ТОВ "Індепендент Груп" включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за своєю юридичною адресою, що зазначена в податкових накладних, виписаних на адресу позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про підтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операції з контрагентом-постачальником ТОВ "Індепендент Груп", а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем у відповідності до вимог 198.1, п.198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні отриманих товарів на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємством, що на момент здійснення господарської діяльності мало статус платника податку на додану вартість та правомірно віднесені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у деклараціях з податку на прибуток за ІІ,ІІІ,ІV квартали 2012 року, у зв'язку із виконанням господарського договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Індепендент Груп".

Водночас, стосовно посилання відповідача в акті перевірки на те, що договір, укладений між позивачем та ТОВ "Індепендент Груп" не спричиняє реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договір на поставку товарів укладений у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується наданими первинними документами, а тому суд робить висновок, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст. 3 ГК України.

Таким чином укладена угода відповідає загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язанні із його недійсністю.

В даному випадку договір на поставку товару, як вже зазначалося вище, відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також даний договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, їх безтоварності, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, надані позивачу його контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Підстав для висновку про те, що позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та віднесені спірні суми до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в межах виконання угоди, яка суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемною, судом не встановлено.

Таким чином, з досліджених судом доказів встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Крім того, суд зазначає, що постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2014 року по справі № 826/4869/14 за позовом ТОВ "Індепендент груп" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа - Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії (т.2 а.с.49-57), яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 року (т.2 а.с.41-46), позов задоволено частково та визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборі у м. Києві при проведенні перевірки ТОВ "Індепендент груп" за наказом № 1829 від 26.12.2013 в частині недотримання права на участь у перевірці, а у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Тобто, вказаними рішеннями судів лише визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборі у м. Києві при проведенні перевірки ТОВ "Індепендент груп" за наказом № 1829 від 26.12.2013 в частині недотримання права на участь у перевірці.

При цьому, у рішенні Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 року зазначено, що: "… Проаналізувавши зміст Акту, колегія суддів вважає, що висновки про нікчемність операцій відповідача є необґрунтованими, оскільки останнім не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами. Посилання відповідача на частини І, 2 статті 215, статті 216 є безпідставними, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку. Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що чинне законодавство України не передбачає право відповідача визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях за перевіряємий період - недійсними…".

З огляду на вказане та зважаючи на приписи ст.ст. 72, 254 КАС України, суд приймає до уваги при розгляді та вирішенні даної справи рішення судів у справі № 826/4869/14, оскільки відповідач у своєму акті, як на підставу неправомірності формування позивачем податкового кредиту та безпідставності віднесення спірних сум до витрат підприємства, посилався, в тому числі, на акт перевірки №2650/26-59-22-08-15/36050449 від 31.12.2013 за результатами проведеної документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Індепендент Груп" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість за 2012-2013 роки.

Однак, суд враховує те, що у справі № 826/4869/14, суд посилався на необґрунтованість висновків відповідача про нікчемність господарських операцій, лише з тієї підстави, що останнім не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

При цьому, встановлений судом факт щодо необґрунтованості висновків відповідача про нікчемність господарських операцій не є доказом товарності відповідних господарських операцій, які відбувались між позивачем та ТОВ "Індепендент Груп", оскільки таке питання потребує окремого вивчення, що в межах згаданої судової справи № 826/4869/14 не досліджувалось.

Натомість, в межах цього судового процесу, судом досліджені надані позивачем документи з приводу його господарських відносин із ТОВ "Індепендент Груп", які у своєї сукупності та взаємозв'язку спростовують висновки відповідача щодо відсутності реального характеру та безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Індепендент Груп".

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Індепендент Груп", відсутність належних доказів на підтвердження відсутності поставок товарів за вищевказаними правочинами, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, суд вважає не доведеними висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Отже, виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Індепендент Груп" і правомірність віднесення позивачем спірних сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат підприємства, відповідно до первинних та бухгалтерських документів. А відтак, з огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені обставини, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму у розмірі 32219 грн. за червень-грудень 2012 року та правомірно включено суму у розмірі 33830 грн. до складу витрат підприємства по контрагенту ТОВ "Індепендент Груп".

Таким чином, враховуючи те, що позивачем цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту та до складу витрат підприємства, спірні суми ПДВ та витрат, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем позивачу сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток є протиправним, у зв'язку із чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, як такі, що прийняті неправомірно.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що у податковому повідомлені-рішенні від 21.03.2014 року №0000602202, що оскаржується позивачем, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 40273 грн. (сорок тисяч двісті сімдесят три грн. 00 коп.), із зазначенням суми основного платежу - 32219 грн., та суми штрафних санкцій - 8055 грн., які при складанні цих сум становлять 40274 грн. (33219 грн. + 8055 грн.). Пояснень стосовно вказаних розбіжностей з боку відповідача ні у запереченнях, ні в судовому засіданні суду надано не було.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ПП "Інженерінгова компанія ДЕЛА" підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2,7,8,9,14,70,71,72,79,86,94,103,158-163,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства "Інженерінгова компанія ДЕЛА" до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 21.03.2014 року № 0000612202 та № 0000602202.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 22.12.2014 року.

Суддя О.М. Соколенко

Адміністративний позов приватного підприємства "Інженерінгова компанія ДЕЛА" до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 21.03.2014 року № 0000612202 та № 0000602202.

22 грудня 2014 року.