Рішення

від 21.07.2009 по справі 15/119

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/119

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.07.09 р.                                                                                                       Справа № 15/119                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ДИТИНСТВО” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 34336192)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Фармація АБС” м. Вугледар (код ЄДРПОУ 30043986)

про стягнення основного боргу в сумі 10985,28 грн., інфляції в сумі 735,26 грн., 3% річних у розмірі 80,94 грн., пені в сумі 4923,74 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Штепа А.Ю. за довіреністю б/н від 15.10.2008 р.

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю „ДИТИНСТВО” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю „Фармація АБС” м. Вугледар про стягнення основного боргу в сумі 10985,28 грн., інфляції в сумі 735,26 грн., 3% річних у розмірі 80,94 грн., пені в сумі 4923,74 грн.

Ухвалою суду від 24.04.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/119, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 20.05.2009 р. строк вирішення спору продовжено до 22.07.2009 р.

У порушення вимог ухвал суду від 24.04.2009 р., 21.05.2009 р., 30.06.2009 р. відповідач в судові засідання 21.05.2009 р., 30.06.2009 р., 21.07.2009 р. не з'явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.  

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2008 р. сторони уклали договір купівлі–продажу № 242, за яким продавець (позивач) зобов'язався згідно (усного або письмового) замовлення покупця передати йому у власність товар (продукція для дітей), а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість. Найменування, одиниця виміру, підприємство–виробник, кількість товару, адреса його доставки визначаються замовленням покупця.

Відповідно до п. 2.2 договору передача товару оформлюється відповідною накладною, в якій вказуються найменування, кількість, ціна, ПДВ та загальна сума за товар.

Тобто, усі істотні умови договору купівлі–продажу сторони погодили визначити у накладних, які за таких обставин повинні бути невід'ємною частиною договору купівлі–продажу № 242 від 06.03.2008 р.

Згідно п. 3.1 договору оплата за товар здійснюється протягом чотирнадцяти календарних днів з дня доставки товару згідно накладних на товар.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що договір вступив у силу з моменту його підписання та діяв до 31.12.2008 р. Якщо за два тижня до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін письмово не повідомить про розірвання договору, останній вважається пролонгованим ще на один рік. Завірена копія договору додана до позову.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним:

На виконання умов договору купівлі–продажу № 242 від 06.03.2008 р. позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 11985,28 грн. за видатковими накладними: № 7615 від 20.11.2008 р., № 7619 від 20.11.2008 р., № 7845 від 27.11.2008 р., № 7850 від 27.11.2008 р., № 8047 від 04.12.2008 р., № 8056 від 04.12.2008 р. Даний факт позивач підтверджує податковими накладними до спірних видаткових накладних. Завірені копії видаткових накладних та оригінали податкових накладних додані до позову.

У зв'язку з тим, що відповідач не оплатив отриманий товар, позивач 29.12.2008 р. надіслав на адресу відповідача претензію № 29/12 з вимогою оплатити суму основного боргу в розмірі 11985,28 грн. Факт надіслання позивачем претензії та отримання її відповідачем підтверджується повідомленням про вручення 05.01.2009 р. рекомендованого поштового відправлення представнику відповідача. Оригінал претензії та поштового повідомлення міститься в матеріалах справи.

Як стверджує позивач у позовній заяві, після отримання претензії відповідач частково оплатив основний борг на суму 1000,00 грн.

Таким чином, за розрахунками позивача неоплаченим залишився товар, переданий за договором купівлі продажу № 242 від 06.03.2008 р., на суму 10985,28 грн. (11985,28 грн. – 1000,00 грн. = 10985,28 грн.). При цьому позивач посилається на акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.10.2008 р. по 18.02.2009 р. за власним підписом. Зі сторони відповідача вказаний акт не підписаний та не скріплений печаткою. Тому не приймається судом до уваги як належний доказ у справі, а по суті є детальним та розширеним розрахунком суми основного боргу.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (переданий товар своєчасно та повністю не оплатив), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що вказані передачі товару на спірну суму були здійснені на підставі договору купівлі–продажу № 242 від 06.03.2008 р.

Однак, наявні в матеріалах справи видаткові накладні не можна розцінювати як первинні документи, складені на виконання умов договору купівлі–продажу № 242 від 06.03.2008 р., а тим більше як невід'ємну частину цього договору, оскільки жодного посилання в накладних на спірний договір не міститься.

Пунктом 1.1 договору передбачений обов'язок позивача здійснити передачу товару на підставі поданої покупцем заявки. Позивачем не надано жодних доказів наявності вказаних замовлень. Це свідчить про те, що неможливо співвіднести предмет купівлі–продажу за спірним договором та фактично переданий товар за накладними.

Крім того, в наданих самим же позивачем податкових накладних, що також відображають відносини між сторонами, в якості підстави поставки зазначено договір без номеру та без дати, що також виключає можливість ідентифікувати договір купівлі–продажу № 242 від 06.03.2008 р. саме як умову здійснення передачі товару у спірних правовідносинах. В рахунках будь–який договір як умова замовлення взагалі не зазначений. В банківських виписках в призначенні платежу відповідач вказує накладні.

Суд неодноразово зобов'язував позивача надати завірені копії довіреностей на осіб, які отримували товар для відповідача; замовлення на поставку кожної партії товару; письмові пояснення чи укладався між сторонами у спірний період інший договір купівлі-продажу (поставки) товару (в т.ч. в усній формі або у спрощений спосіб шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та інше), пов'язаний із передачею товару по спірним накладним. Позивач вимоги суду щодо надання вказаних доказів не виконав.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено зв'язок між накладними,  частковою оплатою за товар, отриманий по видатковим накладним, з умовами спірного договору, тобто не доведений сам факт передачі товару за спірним договором, на підставі якого позивач вимагає стягнути суму основного боргу.

Факт наявності між сторонами договору купівлі–продажу № 242 від 06.03.2008 р. не свідчить про те, що всі господарські операції купівлі–продажу товару між сторонами обов'язково регулювалися вказаним договором, а ні нормами діючого законодавства.

Суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача.

Такого клопотання до суду не надходило. Позивачем протягом періоду розгляду справи в суді предмет або підстави позову не змінювалися.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу за договором купівлі–продажу № 242 від 06.03.2008 р. суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Додаткові позовні вимоги про стягнення інфляції, 3% річних та пені засновані на невиконанні грошового зобов'язання за договором купівлі–продажу № 242 від 06.03.2008  р., тому також не підлягають задоволенню.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 33-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 21.07.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

               Суддя