Рішення

від 21.07.2009 по справі 15/128

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/128

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.07.09 р.                                                                                                       Справа № 15/128                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства “Завод “Іллічівський” смт. Авангард (код ЄДРПОУ 05529001)

до відповідача приватного підприємства “Лазурь-групп” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 35841160)

про стягнення основного боргу в сумі 67847,55 грн., пені в сумі 7182,55 грн., 3% річних у розмірі 897,82 грн., інфляції в сумі 5427,82 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Коваленко В.С. за довіреністю б/н від 29.06.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Завод “Іллічівський” смт. Авангард до приватного підприємства “Лазурь-групп” м. Маріуполь про стягнення основного боргу в сумі 67847,55 грн., пені в сумі 7182,55 грн., 3% річних у розмірі 897,82 грн., інфляції в сумі 5427,82 грн.

Ухвалою суду від 30.04.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/128, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 30.06.2009 р. строк вирішення спору продовжено до 30.07.2009 р.

Позивач надав до суду клопотання про розгляд даної справи без участі представника позивача. Вказане клопотання підлягає задоволенню.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2008 р. сторони уклали договір дистрибуції № 473, за яким продавець (позивач) зобов'язався поставляти на підставі замовлень дистриб'ютора (відповідач) прийнятих продавцем до виконання та передавати дистриб'ютору продукцію, а дистриб'ютор зобов'язався прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Сторони встановили, що предметом цього договору є поставка продукції, а також організація здійснення подальшої реалізації продукції (дистрибуція) відповідно до умов договору.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що накладні, по яким поставляється продукція, повинні містити номер та дату договору дистрибуції.

Згідно п. 1.6 договору усі партії продукції, отримані від продавця в період дії договору дистрибуції, є такими, що отримані згідно з цим договором.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору дистриб'ютор отримує продукцію за цінами, зазначеними у офіційному прайс–листі продавця (Додаток № 2). Дистриб'ютор здійснює оплату поставленої продукції шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у розмірі, що дорівнює вартості продукції, протягом 30 календарних днів з моменту отримання продукції.

Згідно п. 6.7 договору дистриб'ютор зобов'язується організувати і забезпечити систему своєчасного замовлення продукції з метою забезпечення постійної наявності повного асортименту продукції. Дистриб'ютор зобов'язаний надавати продавцю щотижневий звіт з продажу згідно форми, встановленої в Додатку № 4.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що постачання продукції здійснюється на підставі прийнятих та погоджених із продавцем замовлень від дистриб'ютора, складених у письмовій формі згідно Додатка № 3.

Відповідно до п. 14.1 договору додатки та доповнення до даного договору повинні бути виконані в письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх круглими печатками. Такі додатки та доповнення є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 14.3 договору він набув чинності з моменту його підписання представниками обох сторін та діяв до 31.12.2008 р., а в частині взаєморозрахунків до повного виконання зобов'язань. У випадку, якщо жодна із сторін за 20 днів до закінчення терміну дії договору не заявить про наміри його розірвати, договір вважається пролонгованим на один рік.

До договору сторони уклали додаткові угоди № 1 та № 2. Завірені копії договору та додаткових угод містяться в матеріалах справи. Жодного додатку до договору позивач до суду не надав.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним:

На виконання умов договору дистрибуції № 473 від 18.09.2008 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 169811,40 грн. за видатковими накладними: № РН–0000636 від 09.09.2008 р. на суму 55235,40 грн., № РН–0000836 від 24.10.2008 р. на суму 114576,00 грн. Даний факт позивач підтверджує податковими накладними № 651 від 09.09.2008 р. на суму 55235,40 грн., № 852 від 24.10.2008 р. на суму 114576,00 грн.; довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей серії ЯПГ № 083319 від 09.09.2008 р., серії ЯПГ № 083333 від 24.10.2008 р., виданими на представника відповідача, який фактично отримав товар для відповідача; рахунками–фактурами № СФ–0000156 від 09.09.2008 р., № СФ–0000216 від 24.10.2008 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Позивач вказує на те, що 28.01.2009 р. він надіслав на адресу відповідача претензію № 51 з вимогою оплатити суму основного боргу в розмірі 78576,00 грн. Факт надіслання позивачем претензії та отримання її відповідачем позивач ніякими доказами не підтверджує.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач частково оплатив основний борг на суму 101963,85 грн.

Таким чином, за розрахунками позивача неоплаченим залишився товар, поставлений за договором дистрибуції № 473 від 18.09.2008 р., на суму 67847,55 грн. (169811,40 грн. – 101963,85 грн. = 67847,55 грн.).

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (поставлений товар своєчасно та повністю не оплатив), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Позивач надав до суду заяву № 426 від 22.06.2009 р. про уточнення позовних вимог, в якій зменшив суму позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням боргу відповідачем на суму 1000,00 грн. та просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 66847,55 грн. (суми інфляції, пені та 3% річних не змінилися). При цьому позивач посилається на акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.2008 р. по 31.05.2009 р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 29.05.2009 р. складала 66847,55 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками.

Відповідач 21.07.2009 р. надав до суду пояснення, з яких вбачається, що при підписанні акта звірки за період з 01.01.2008 р. по 31.05.2009 р. відповідач погодився з сумою поставок по всім існуючим правовідносинам, а не з самим фактом здійснення спірних поставок по договору дистрибуції.

23.06.2009 р. позивач надав до суду заяву № 440 про уточнення позовних вимог, в якій зменшив суму позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням боргу відповідачем на суму 13000,00 грн. та просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 48847,55 грн. (суми інфляції, пені та 3% річних не змінилися).

Вказані заяви суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

Відповідач надав до суду відзив вх. № 02–41/32777 від 21.07.2009 р. на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує наступним:

–          з видаткової накладної № РН–0000636 вбачається, що поставка товару була здійснена позивачем 09.09.2008 р., тобто в той час, коли спірний договір дистрибуції № 473 від 18.09.2008 р. ще не був укладений. Крім того, видаткові накладні не містять будь–яких посилок на спірний договір, що суперечить п. 1.5 договору, згідно якого накладні повинні обов'язково містити номер та дату договору дистрибуції;

–          спірні правовідносини між сторонами регулювалися чинним законодавством, а не договором. Виходячи з того, що видаткова накладна № РН–0000636 від 09.09.2008 р. містить посилання на рахунок (платіжна вимога), відповідач здійснив повну оплату отриманого за даною накладною товару. Видаткова накладна № РН–0000836 від 24.10.2008 р. такого посилання не містить. На думку відповідача це означає, що при отриманні товару позивач не виставляв відповідачу вимоги на оплату. Претензії, на яку посилається позивач, відповідач не отримував, про що свідчить відсутність на екземплярі позивача будь–яких відміток про отримання даної претензії відповідачем. Тому вважає, що згідно ст. 530 ЦК України строк виконання грошового зобов'язання для нього не настав;

–          виходячи з того, що строк оплати для відповідача не настав, він вважає, що нарахування позивачем пені, інфляції, 3% річних є необґрунтованим;

–          крім того, відповідач зазначає, що незважаючи на те, що позивач не виставляв вимоги на оплату отриманого товару, відповідач станом на 21.07.2009 р. повністю сплатив суму основного боргу.

Суд прийняв заперечення відповідача у відзиві до уваги, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що вказані поставки товару на спірну суму були здійснені на підставі договору дистрибуції № 473 від 18.09.2008 р.

Однак, наявні в матеріалах справи накладні не можна розцінювати як первинні документи, складені на виконання умов договору дистрибуції № 473 від 18.09.2008 р., оскільки жодного посилання в накладних на спірний договір не міститься, що суперечить змісту 1.5 самого договору.

Пунктом 1.1 договору передбачений обов'язок позивача здійснити поставку товару на підставі поданої покупцем заявки. Позивачем не надано жодних доказів наявності вказаних замовлень. Це свідчить про те, що неможливо співвіднести предмет поставки за спірним договором та фактично поставлений товар за накладними.

Крім того, в наданих самим же позивачем податкових накладних, що також відображають відносини між сторонами, в якості підстави поставки в податковій накладній № 651 від 09.09.2008 р. зазначений рахунок–фактура № СФ–0000156 від 09.09.2008 р.; в податковій накладній № 852 від 24.10.2008 р. як підстава поставки вказана видаткова накладна № РН–0000836 від 24.10.2008 р. В рахунках–фактурах будь–який договір як умова замовлення взагалі не зазначений. Довіреність серії ЯПГ № 083319 від 09.09.2008 р. містить посилання на рахунок-фактуру № СФ-0000156 від 09.09.2008 р., довіреність серії ЯПГ № 083333 від 24.10.2008 р. – на рахунок-фактуру № СФ-0000216 від 24.10.2008 р. В банківських виписках в призначенні платежу відповідач вказує на договір поставки б/н від 18.08.2008 р., що за датою та номером не збігається зі спірним договором.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено зв'язок між видатковими накладними,  довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, податковими накладними, рахунками-фактурами з умовами спірного договору, тобто не доведений сам факт постачання товару за спірним договором, на підставі якого позивач вимагає стягнути суму основного боргу.

Доводи позивача стосовного того, що всі поставки товару та його оплата здійснювалися між позивачем та відповідачем лише на підставі зазначеного у позовній заяві договору, оскільки інших договорів між сторонами за вказаний період не існувало, суд до уваги не приймає у зв'язку з тим, що сам факт відсутності між сторонами інших договорів не свідчить про те, що всі господарські операції між сторонами обов'язково регулювалися договором дистрибуції № 473 від 18.09.2008 р., а ні нормами діючого законодавства.

Суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача.

Такого клопотання до суду не надходило. Позивачем протягом періоду розгляду справи в суді предмет або підстави позову не змінювалися.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки поставка товару по спірним накладним на умовах договору дистрибуції № 473 від 18.09.2008 р. матеріалами справи не підтверджена, доказів укладення договору поставки б/н від 18.08.2008 р., зазначеного в банківських виписках до суду не надано, строк поставки товару усними позадоговірними відносинами купівлі–продажу між сторонами не визначений, позивач вимог про оплату товару до відповідача не пред'являв, строк оплати додатково не визначав, то для відповідача строк виконання зобов'язання оплатити отриманий товар не настав.

Суд дійшов наступного висновку: відповідач (покупець) не одержав від позивача (продавця) передбачену ст. 530 ЦК України вимогу здійснити оплату отриманого товару; відповідач строк оплати товару не порушив; автоматично без законних підстав у відповідача не виникає зобов'язання здійснити оплату товару. Таким чином, у відповідача відсутнє грошове зобов'язання перед позивачем оплатити товар, отриманий згідно спірних накладних.

Згідно ст. 625 ч. 2 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляції, 3% річних згідно ст. 625 ЦК України та пені згідно п. 9.4 договору дистрибуції № 473 від 18.09.2008 р. позивачем було здійснено безпідставно, тому як в даному випадку відсутнє порушення грошового зобов'язання та відсутні докази виконання сторонами договору дистрибуції № 473 від 18.09.2008 р.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, тому їх відхиляє.

Клопотання позивача про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог також задоволенню не підлягає.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 21.07.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

               Суддя