Рішення

від 20.07.2009 по справі 15/142пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/142пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.07.09 р.                                                                                                       Справа № 15/142пд                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс Плюс” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 36010928)

до відповідача спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіма-Фарм, ЛТД” м. Київ (код ЄДРПОУ 21642228)

про визнання договору № 39158 від 22.01.2009 р. недійсним  

за участю представників сторін:

від позивача: Тарнавська К.Л. за довіреністю б/н від 01.12.2008 р. (в останнє судове засідання не з'явилася)

від відповідача: Скачков А.Г. за довіреністю б/н від 29.01.2009 р. (в останнє судове засідання не з'явився)

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 07.07.2009 р. до 20.07.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс Плюс” м. Донецьк до спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіма-Фарм, ЛТД” м. Київ про визнання договору № 39158 від 22.01.2009 р. недійсним.

Ухвалою суду від 22.05.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/142пд, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

07.07.2009 року від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову.

Представниками позивача та відповідача у судовому засіданні заявлено письмове клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Предметом спору між сторонами у даній справі є договір поставки № 39158 від 22.01.2009 р., який в завірених копіях був представлений сторонами до суду, оригінал спірного договору оглянутий судом в судовому засіданні (протокол від 07.07.2009 р.).

Завірена копія спірного договору, доданого позивачем до позову, не містить підпису відповідача, завірена копія цього договору та його оригінал, представлені суду відповідачем, містять підписи та печатки обох сторін. При цьому від імені позивача договір укладався директором Яценко О.А., від імені відповідача – генеральним директором Губським А.І., тобто уповноваженими особами укладати такі договори. Про відсутність повноважень цих осіб укладати спірний договір до суду не заявлялось, будь-яких доказів з цього питання не представлялося.

Підставою недійсності спірного договору позивач вважає наступні обставини:

1)          Умови договору не містять ціну товару та загальну ціну договору, оскільки договір з цих питань має відсилки на видаткові накладні, які є невід'ємною частиною цього договору;

2)           Згідно п. 6.2 договору при здійсненні покупцем оплати товару з відстроченням платежу, строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь продавця, вказується продавцем у видатковій накладній на товар, який поставляється. У той же час у видатковій накладній з боку продавця немає посилання на прізвище, ім'я та по-батькові людини, яка підписала таку накладну та визначила для сторін конкретний строк оплати за товар. Тобто, в даному випадку позивач ставить під сумнів повноваження такої особи на підписання документа, який сторони визначили як невід'ємну частину спірного договору.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку:

Сторони дійсно уклали договір поставки № 39158 від 22.01.2009 р., який містить умови про те, що асортимент, кількість та ціна товару (лікарські засоби та вироби медичного призначення) зазначені у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. У видатковій накладній обов'язково вказується номер та дата укладення цього договору, а також асортимент, кількість та загальна вартість товару. Загальна сума по договору складається із всіх договірних вартостей по всіх видаткових накладних до даного договору.

Як невід'ємні частини спірного договору позивач надав на вимогу суду завірені копії видаткових накладних № 9193860 від 17.04.2009 р., №  9193862 від 20.04.2009 р., № 9209007 від 24.04.2009 р. Відповідач в якості невід'ємних частин договору надав до суду завірені копії наступних видаткових накладних: № 9086471 від 09.02.2009 р., № 9069185 від 10.02.2009 р., № 9071688 від 11.02.2009 р., № 9073769 від 12.02.2009 р., № 9075706 від 13.02.2009 р., № 9082765 від 17.02.2009 р., № 9082766 від 17.02.2009 р.,  № 9088819 від 20.02.2009 р., № 9088820 від 20.02.2009 р., № 9093233 від 23.02.2009 р., № 9095820 від 25.02.2009 р. Кожна з вказаних накладних містить найменування товару, його кількість, ціну одиниці товару та загальну суму вартості товару, підпис продавця без зазначення прізвища, ім'я, по-батькові, завірений печаткою продавця, та аналогічний підпис покупця також без зазначення прізвища, ім'я, по-батькові, скріплений штампом покупця. Кожна з видаткових накладних у правому верхньому куту містить номер 39158, який співпадає з номером спірного договору.

На вимогу суду представник відповідача надав до суду письмову заяву від 07.07.2009 р., в якій вказує, що в період з 01.01 по 01.07.2009 р. всі видаткові накладні на відпуск товарів косметологічного та медичного призначення підписував директор аптечного складу відповідача у м. Донецьку Колос Роман Анатолійович, якому керівником відповідача була видана відповідна довіреність на право ставити підпис у видаткових накладних. У зв'язку з великим обсягом товару та документів директор складу ставив лише свій підпис без зазначення посади, прізвища, ім'я, по-батькові. До іншої заяви від 07.07.2009 р. представник відповідача додав завірену копію довіреності без номеру від 01 січня 2009 р. із строком дії до 01.07.2009 р. на директора аптечного складу відповідача в м. Донецьку Колоса Романа Анатолійовича про право зазначати у видаткових накладних на товар, що відпускається з аптечного складу в м. Донецьку, істотні умови договорів поставки (асортимент товару, ціну товару за одиницю, загальну суму окремої поставки, умови оплати); підписувати видаткові накладні на товар, що відпускається з аптечного складу. Вказана довіреність підписана керівником відповідача та скріплена печаткою, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ згідно ст. 36 ГПК України при вирішенні даного спору.

Таким чином, відповідач довів належним чином повноваження особи, яка відпускала товар від імені продавця, визначати строк оплати за товар у видаткових накладних, які були невід'ємними частинами спірного договору.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ціна на товар та загальна ціна договору є істотними умовами договорів поставки (купівлі-продажу) товару. Сторони при укладанні спірного договору поставки в добровільному порядку погодили умови того, що всі істотні умови цього договору щодо асортименту, кількості, ціни за товар та строку оплати з відстроченням платежу будуть визначені у видаткових накладних, як невід'ємних його частинах. Введення відповідачем позивача в оману при підписанні договору не підтверджується матеріалами справи та обставинами, викладеними самим позивачем у позовній заяві. Так, позивач стверджує про те, що проект договору він отримав в електронному вигляді від відповідача, погодився з його умовами, підписав його, скріпив підпис печаткою, після чого направив цей договір для підпису відповідачу. Підписаний проект договору позивач зворотньо від відповідача не отримав, але сторони своїми фактичними діями підтвердили його виконання в частині замовлення та отримання товару однією стороною, прийняття замовлення до виконання та поставки товару іншою стороною. При цьому обидві сторони не заперечують факти поставки товару саме на виконання умов спірного договору. Таким чином, з боку відповідача умови спірного договору виконувалися, будь-які докази, що викривають його оману при укладенні такого договору, судом не встановлені.

Фактично текст спірного договору поставки не містить усі істотні умови договорів такого виду господарської діяльності та повинен розглядатися судом як попередня домовленість сторін на поставку товарів та виробів медичного призначення. Тільки у сукупності з видатковими накладними як невід'ємними його частинами можна давати правову оцінку такому договору як правочину.   

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі викладеного суд вважає вимоги позивача про визнання недійсним спірного договору поставки необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач у клопотанні від 07.07.2009 р. просить суд для забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача в сумі 17806,15 грн.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Особа, яка подала клопотання про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися заявником за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України. Вибір способу забезпечення позову залежить від суті позовної вимоги. В даному випадку суд розглядає позов про визнання недійсним господарського договору поставки товару, за яким позивач був покупцем товару з зобов'язаннями прийняти та оплатити товар, а відповідач – продавцем товару з зобов'язаннями поставити товар покупцю на умовах вказаного договору. У матеріалах справи є належні докази поставки товару відповідачем позивачу у вигляді окремих видаткових накладних, але відсутні будь-які докази оплати покупцем товару та отримання продавцем коштів на суму 17806,15 грн. Позовні вимоги про стягнення коштів позивач до відповідача не заявляв.

Тобто, позивач у клопотанні про забезпечення позову не довів зв'язок заявленої позовної вимоги з необхідністю накладення арешту на кошти відповідача.

Діючим законодавством та судовою практикою не допускається застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами, тому суд вказане клопотання позивача відхиляє як безпідставне.

Крім того, клопотання про забезпечення позову задоволенню не підлягає у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 33-34; 36; 43; 49; 66, 67; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 20.07.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

               Суддя