Постанова

від 21.07.2009 по справі 4/44-09

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/44-09

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "21" липня 2009 р.                                                          Справа №  4/44-09

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Щепанської Г.А.

суддів:                                                                        Будішевської Л.О.

                                                                                    Гулової А.Г.

при секретарі                                                             Жарській І.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Наумчука В.А. - представника за довіреністю від 30.03.2009р. (присутній у судовому засіданні 14.07.2009р.)

від відповідача: Карлаш Д.О. - представника за довіреністю від 03.01.2009р. (присутня у судовому засіданні 14.07.2009р.)  

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", м.Калинівка Вінницької області  

на рішення господарського суду Вінницької області

від "23" квітня 2009 р. у справі № 4/44-09 (суддя Білоус В.В.)

за  позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Ініціатива" ЛТД, м.Луцьк   

до  відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", м.Калинівка Вінницької області

про стягнення 259870,15 грн.,

з перервою у судовому засіданні з 14.07.2009р. по 21.07.2009р., у відповідності до ст.77 Господарського процесуального кодексу України

                                         ВСТАНОВИВ:   

Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.04.2009р. у справі №4/44-09 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Ініціатива" ЛТД до відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" про стягнення  160260,00грн. боргу, 7814,00грн. інфляційних втрат, 86133,12грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 5662,43грн. пені задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 150260,00грн. боргу, 52081,12 грн. відсотків за  користування чужими грошовими коштами, 11399,47грн. пені, 10179,73грн. інфляційних втрат, 2309,55грн. відшкодування державного мита та  інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Вважаючи, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення змінити та відмовити у позові в частині нарахування інфляційних втрат у сумі 785,05грн. та в частині задоволення відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 52081,12грн. (а.с. 83 - 87).

Мотивуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що за користування чужими грошовими коштами неправомірно нарахувано 1% від суми заборгованості  за кожен день прострочення виконання зобов'язання (п.6.3 договору, ст.536 ЦК), а  необхідно нараховувати у відповідності ст. 1048 ЦК України на рівні облікової ставки Національного банку України. Крім того, позивачем невірно нараховані, а господарським судом стягнуті інфляційні втрати.

У судовому засіданні 14.07.2009р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу від 03.07.2009р. позивач заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, зазначивши, що рішення господарського суду  Вінницької області від 23.04.2009р. у справі №4/44-09 прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні  підстави для його скасування (а.с. 92 - 94).

У судове засідання 21.07.2009р. представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши у судовому засіданні 14.07.2009р. представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та  доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.11.2008р. між ТОВ ВКП "Ініціатива" ЛТД  (позивач - продавець)  та ВАТ "Вінніфрут" (відповідач - покупець) було укладено договір №1/11/2008р. (далі - договір), за яким продавець зобов'язався виготовити, поставити та передати у власність покупця товар - плівку поліетиленову за ціною 14,60грн. (з ПДВ) за 1 кг, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах договору. Орієнтовна загальна вартість договору - 2044000,00грн., в тому числі ПДВ 20% (а.с. 10 -13).

Сторони домовилися, що розрахунки відповідача за товар здійснюються на умовах відтермінування платежу протягом 30 календарних днів з дати поставки товару (п.п. 3.1 договору).

Пунктом 6.3 договору передбачено, що за прострочення розрахунку більш як на 1 календарний день з дня закінчення  наданої відстрочки платежу, що вказана в п.3.1 договору, покупець сплачує продавцю за неправомірне користування чужими коштами 1% від суми заборгованості за кожен  день прострочення розрахунку  по день сплати коштів позивачеві та пеню в розмірі  подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Строк дії договору - з моменту  підписання до 31.12.2009р., а в частині розрахунків між сторонами - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.8.6 договору).

На виконання умов договору позивач поставив за видатковими накладними: №РН-553 від 15.12.2008р., №РН-531 від 21.11.2008р., №РН-535 від 01.12.2008р., а відповідач прийняв за довіреностями: серії ЯПО №148498 від 12.12.2008р., серії ЯПО №148479 від 21.11.2008р., серії ЯПО №148483 від 26.11.2008р., товар  на загальну суму 205260,00грн. (а.с. 14 - 16).

В порушення умов договору відповідач частково оплатив отриманий товар на суму 45000,00грн., що стверджується виписками банку (а.с. 17 - 22, 57 - 63).

У зв'язку з неповним проведення ВАТ "Вінніфрут" розрахунків за отриманий товар, ТОВ "ВКП "Ініціатива" ЛТД 24.02.2009р. звернулося до господарського суду Вінницької області з позовною заявою №1 від 19.02.2009р. про стягнення з ВАТ "Вінніфрут" 160260,00грн. основного боргу, 7814,60грн. інфляційних втрат, 86133,12грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 5662,43грн. пені, всього 259870,15грн. (а.с. 2- 4).

Згідно платіжного доручення №452 від 20.02.2009р., відповідачем, в рахунок погашення суми основного боргу, було сплачено позивачу 10000,00грн., у зв'язку з чим останній подав до суду заяву №3 від 17.04.2007р. про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 150260,00грн. основного боргу, 10179,73грн. інфляційних втрат, 52081,12грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 11399,47грн. пені, всього 223920,32грн. (а.с. 65 - 66).

З огляду на викладене судова колегія вважає за необхідне відмітити наступне:

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ч.ч.1,2,3 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого  товару.  У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів проведення, у відповідності до п.3.1 договору, розрахунків з позивачем за поставлений товар  у сумі 150260,00грн.

У відповідності до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зазначених обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача (боржника) на користь позивача 150260,00грн. основного боргу.

Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виходячи зі змісту ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.ст.1,3 спеціального Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо  відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових  коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку  платнику пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми  простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3 договору сторони передбачили, що за прострочення розрахунків більш як на 1 календарний день з дня закінчення  наданої відстрочки платежу, що вказана в п.3.1 договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі  подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача на користь позивача 11399,47грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання  за період з 22.12.2008р. по 17.04.2009р. на підставі п.6.3 договору, ст.ст.549,550 ЦК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (а.с. 68 - розрахунок, перевірений судом).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача 10179,73 грн. інфляційних втрат за грудень 2008р., січень-лютий 2009р. (а.с. 67).

Суд першої інстанції при задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10179,73 грн. інфляційних втрат не врахував рекомендації Верховного суду України від 03.04.1997р. №62-97р щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Так, згідно вищезазначених рекомендацій Верховного суду України, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожне число місяця, а в середньому на місяць; а тому, умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається зі слідуючого місяця – червня.

Борг у відповідача, з урахуванням п.3.1 договору, за поставлений товар виник  22 грудня 2008р., отже нарахування інфляційних слід починати з січня 2009р.

Таким чином, 1314,39грн. інфляційних втрат нарахованих позивачем за грудень 2008р. стягненню з відповідача не підлягають.

Позивачем, на підставі ст.536 ЦК України, п.6.3 договору, нараховано  до стягнення з відповідача 52081,12грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 22.12.2008р. по 17.04.2009р.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за   користування   чужими   грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.6.3 договору, за прострочення розрахунку більш ніж на 1 (один календарний день з дня закінчення наданої відстрочки платежу, що вказана в п.3.1 договору,  покупець сплачує продавцю за неправомірне користування чужими коштами 1,0 відсоток від суми заборгованості за кожен день прострочення розрахунку по день сплати цих коштів постачальнику.

Договір підписаний обома сторонами, тобто плату за користування чужими грошовими коштами сторони погодили, а тому сума у розмірі 52081,12 грн. правильно задоволена судом першої інстанції до стягнення з відповідача.

Доводи скаржника  про необхідність застосування до спірних правовідносин ст.1048 ЦК України в частині нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, норми зазначеної статті застосовуються у випадку,   якщо договором не встановлений розмір відсотків.

Так, згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, якщо  договором  не встановлений розмір процентів,  їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У відповідності до вищевикладеного, апеляційна скарга відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Вінницької області від 23.04.2009р. скасуванню у частині стягнення 1314,39грн. інфляційних втрат, нарахованих позивачем за грудень 2008р., з прийняттям у даній частині нового рішення - про відмову в позові, та зміні у частині стягнення судових витрат.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні  договорів  та  з  інших підстав, сплата державного мита покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  Суми,   які   підлягають   сплаті   за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються  на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

  Керуючись ст.ст. 101, 103 - 105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", м.Калинівка Вінницької області задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 23.04.2009р. у справі №4/44-09 скасувати у частині стягнення 1314,39грн. інфляційних втрат та змінити у частині стягнення судових витрат.

3. Резолютивну частину рішенні викласти в такій редакції:

"Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" ( вул.Фрунзе, 45, м.Калинівка, Вінницька область, 22400), код ЄДРПОУ 30807701 (неповна інформація про реквізити: р/р 26006000002001 у Філії АКБ "Надра" у м.Вінниця, МФО 302355, виконання рішення здійснити згідно ст.50 ЗУ „Про виконавче провадження”) на користь  товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Ініціатива" ЛТД   (вул.Рівненська, 109, а/с 9, м.Луцьк, 43020) код ЄДРПОУ 13361975 (неповна інформація про реквізити: р/р 26002232039001 у ВГРУ КБ "Приватбанк" м.Луцьк, МФО 303440) 150260,00грн. боргу, 8865,34грн. інфляційних втрат, 11399,47грн. пені, 52081,12 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 2296,41грн. витрат з державного мита, 117,30грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У частині стягнення 1314,39грн. інфляційних нарахувань відмовити".

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.

5. Справу №4/44-09 повернути до господарського суду Вінницької області.

 Головуючий  суддя                                                              Щепанська Г.А.

 судді:

                                                                                           Гулова А.Г.  

                                                                                           Пасічник С.С.  

 Віддрук. 4 прим.:

1- до справи,

2- позивачу,

3- відповідачу,

4- в наряд