Постанова

від 22.12.2014 по справі 813/5974/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2014 року Справа № 813/5974/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кузана Р.І.,

з участю секретаря судового засідання Перчак С.В.,

представників:

позивача Черкун У.М.,

відповідача Шпака В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька здоба» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицька здоба» (надалі - ТзОВ «Галицька здоба») звернулось у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Галицькому районі м. Львова), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000652201 від 18.08.2014 року, прийняте ДПІ у Франківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області, яким визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 10900,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність висновків податкового органу щодо завищення ним податкового кредиту внаслідок господарських взаємовідносин з ПП «Торговий дім «Галагро», оскільки такі висновки зроблені відповідачем без об'єктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу щодо відсутності фактичної поставки товарів від вказаного контрагента. Реальність взаємовідносин між позивачем та ПП «Торговий дім «Галагро» спростовується належними первинними документами. В основу висновків про допущені позивачем порушення покладено лише твердження про те, що ПП «Торговий дім «Галагро», має ознаки сумнівності, зокрема такі як відсутність за місцезнаходженням. Вважає, що такі висновки відповідача є безпідставними та нічим не підтверджені, не можуть бути покладені в основу порушення позивачем податкового законодавства та нікчемності правочинів. Крім того, позивач вказує, що висновки викладені у акті про проведення перевірки контрагента позивача не можуть бути належними доказами порушення останнім вимог податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, з підстав зазначених в позовній заяві. Просить адміністративний позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000652201 від 18.08.2014 року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив. Зазначив, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій із ПП «Торговий дім «Галагро». Документи щодо транспортування ТМЦ належним чином не оформлені. Наявність у позивача лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, вказане підприємство - контрагент позивача відсутнє за місцезнаходженням, на підтвердження чого є відповідний акт перевірки, згідно з яким встановлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням та неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність через відсутність у такого виробничих потужностей та трудових ресурсів.

Тому, на думку податкового органу, спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. А тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

На підставі Наказу №635 від 10.07.2014 року головним державним ревізором - інспектором Легедзою Ольгою Дмитрівною згідно з пп.78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового Кодексу України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Галицька здоба» (код ЄДРПОУ 32409127) з питань господарських відносин з ПП «Торговий дім «Галагро» (код ЄДРПОУ 36465955) за період липень 2011 року та лютий 2012 року Результати перевірки оформлено актом від 23.07.2014 року №1339/13-05-22-01-05/32409127.

Згідно з висновками акта, перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Галицька здоба» вимог:

-пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.135.1, 135.2, 135.4.1 ст.135, п.137.1 ст. 137, п.138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення:

- витрат на загальну суму 50835 грн. за рахунок відображення операцій, які фактично не відбулися;

- доходів на загальну суму 50835 грн. за рахунок відображення операцій, які фактично не відбулися.

- ст.185, п. 187.1 ст.187, ст.. 188, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за лютий 2012 року на суму 10900 грн.

Позивачем подано заперечення на вказаний акт, однак такі податковим органом враховані не були.

На підставі акта ДПІ у Франківському районі м. Львова винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0000652201 від 18.08.2014 року, яким контролюючим органом зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 10900,00грн.

Судом встановлено, що вказані в акті перевірки порушення вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Торговий дім «Галагро» полягають у тому, що, на думку податкового органу, господарські операції позивача з вказаним контрагентом фактично не відбувались, відтак позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за такими операціями.

Відповідачем при формуванні висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства використано акт Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області від 27.12.2013 року №680/2200/36465955 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Торговий дім «Галагро» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року. Відповідно до зазначеного акта податковим органом встановлено порушення вказаним контрагентом вимог Податкового кодексу України при формуванні податкових зобов'язань. При цьому, до таких висновків податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що ПП «Торговий дім «Галагро» не знаходиться за юридичною адресою та не має достатньої кількості матеріальних та трудових ресурсів, у такого відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які приймали б участь у здійсненні операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, що, на думку податкового органу, вказує на неможливість фактичного здійснення таких поставок.

З приводу вказаних порушень судом встановлено наступне:

01.02.2012 року між ТзОВ «Галицька здоба» (покупець) та ПП «Торговий дім «Галагро» (постачальник) укладено договір поставки №010212/1, на підставі якого придбано борошно вищого, першого та другого сорту на загальну суму 54500,00грн. без ПДВ. Згідно з умовами даного договору поставка товару здійснювалась шляхом самовивозу покупцем зі складу продавця, право власності на даний товар переходило з моменту підписання уповноваженими представниками сторін відповідної накладної (видаткової накладної), яка й підтверджувала отримання покупцем товару.

На виконання умов договору Постачальник - ПП «Торговий дім «Галагро» передав у власність Покупцю - ТзОВ «Галицька здоба» борошно вищого та першого сорту на загальну суму 53400,00 грн., в т.ч. ПДВ 8 900,00 грн. згідно з видатковою накладною № РН22900001 від 29.02.2012 року та борошно другого сорту на загальну суму 12000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 000,00 грн. згідно з видатковою накладною № РН20100001 від 01.02.2012 року.

Оплата за вказані ТМЦ проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: №41 від 03.08.2012 року; №20 від 04.05.2012 року; №1949 від 13.06.2012 року; №1871 від 23.05.2012 року; №1730 від 10.04.2012 року, №1491 від 08.02.2012 року.

У зв'язку з відвантаженням борошна ПП «Торговий дім «Галагро» видало Покупцеві (ТзОВ «Галицька здоба») податкові накладні № 2 від 01.02 2012 року та №15 від 29.02.2012 року.

Належне оформлення вказаних первинних документів відповідачем не заперечується.

Разом з тим, контролюючий орган ставить під сумнів реальність здійснення вказаної господарської операції, оскільки відсутні товаротранспортні накладні, які б підтверджували транспортування придбаного товару.

Щодо цієї обставини позивач зазначив, що доставка борошна від Постачальника до Покупця здійснювалася транспортними засобами - автомобілями, що належать ТзОВ «Галицька здоба», на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, які перебувають у власності ТзОВ «Галицька здоба» та подорожніх листів.

При наданні оцінки спірним правовідносинам суд керувався наступними нормами податкового законодавства.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За положеннями п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1. ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який є основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд зазначає, що первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарської операції з ПП «Торговий дім «Галагро», оформлені належним чином, такі містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст цієї господарської операції і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності реального постачання на користь позивача придбаного ним товару, які ґрунтуються на відсутності товарно-транспортних накладних.

Так, відповідно до розд.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року , товарно-транспортна накладна є документом обов'язковим для учасників транспортного процесу, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Відповідно, товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак, визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У зв'язку з чим, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому, відсутність таких документів не можна розцінювати як беззаперечне й самостійне свідчення безтоварності спірних операцій із закупівлі товарів. Зазначена позиція підтверджується актуальною практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема, ухвалою цього суду від 12.02.2014 року у справі № К/800/57785/13.

При цьому, у даному випадку, суд вважає за можливе взяти до уваги подорожні листи вантажних автомобілів від 01.02.2012р., 29.02.2012р.; 01.03.2012р.; 02.03.2012р. представлені позивачем, на підтвердження реального здійснення поставки (перевезення) борошна. А тому, в сукупності з іншими доказами, суд оцінює їх як підтвердження дійсного постачання від ПП «Торговий дім «Галагро» до позивача придбаного останнім борошна.

Для установлення зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю, позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії документів, з яких слідує, що отримане від ПП «Торговий дім «Галагро» борошно позивач використав в подальшій господарській діяльності при виготовленні хлібопродуктів, що в подальшому були реалізовані кінцевим споживачам. Вказане підтверджується договорами про закупівлю товарів за державні кошти, договорами про постачання продукції, видатковими накладними, виданими на виконання вказаних договорів, реєстрами документів та оборотно-сальдовими відомостями за період виконання таких договорів.

Таким чином, позивач надав суду належні докази використання придбаного в ПП «Торговий дім «Галагро» борошна у власній господарській діяльності, що додатково підтверджує факт існування такого товару та необхідність його попереднього придбання.

Вирішуючи спір, суд керується принципом законності та виходить з положень Конституції України, відповідно до частини 2 статті 19 якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положеннями Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд зазначає, що сумнівність господарських операцій позивача з ПП «Торговий дім «Галагро» податковий орган обґрунтовує висновками акта Городоцької ОДПІ Міндоходів у Львівській області віл 27.12.2013 року №680/2200/36465955 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Торговий дім «Галагро» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

Фактично висновки вказаного акта ґрунтуються на припущенні про неспроможність вказаного контрагента позивача здійснювати поставку товарів з причин відсутності за місцезнаходженням та на ту обставину, що у контрагента позивача, не було достатньої кількості матеріальних, трудових ресурсів та транспортних засобів для виконання договорів, що на його думку свідчить про відсутність фактів поставки товарів, оскільки вказані висновки не знайшли свого підтвердження належними і допустимими доказами по справі.

Таким чином, на переконання суду, відповідачем не доведено недобросовісності дій цього підприємства, чи наявності мети на уникнення від оподаткування операцій з позивачем.

Окрім того, обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення обставинами, які засвідчують порушення норм податкового законодавства не позивачем, а його контрагентом (постачальником) є неприпустимим також з огляду на практику Європейського Суду з прав людини.

Так, у своїй практиці Європейський Суд з прав людини чітко окреслив правило індивідуальної відповідальності платника податків, яке, зокрема, полягає у тому, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Зокрема, у п.71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні в справі «Бізнес Суппорт Центр» проти Болгарії», в п.23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Тому, допущені порушення податкового законодавства постачальником у ланцюгу постачання товару тягнуть негативні наслідки саме для такого постачальника та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого в ціні товару податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальника товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди.

Однак у даній справі, податковим органом (відповідачем) не доведено існування таких обставин щодо узгоджених протиправних дій позивача з його контрагентом, які спрямовані на безпідставне отримання податкових вигод.

Разом з цим, у контексті податкових спорів практика Європейського суду з прав людини свідчить, що встановлення обов'язку сплатити податок/позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит чи бюджетне відшкодування ПДВ) розглядається як позбавлення власності. Відповідно, воно повинно здійснюватися лише на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (п.53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії», п.23 Європейського суду з прав людини у справі «Бізнес Суппорт Центр» проти Болгарії»)

Суд враховує, що згідно з п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного судуУкраїни № 7 від 20.05.2013р. "Про судове рішення в адміністративній справі", в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

З огляду на вище викладене та з врахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що викладені в акті перевірки від 23.07.2014 року №1339/13-05-22-01-05/32409127 висновки податкового органу про порушення позивачем норм ПК України є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов про визнання протиправним та скасування прийнятого на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Судові витрати у розмірі 182 гривень 70 коп. відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача.

Керуючись статтями. 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000652201 від 18.08.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька здоба» судовий збір в сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.