Ухвала

від 19.03.2015 по справі 813/5974/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 р. Справа № 876/904/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників: позивача Черкун У.М., відповідача Шпак В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у адміністративній справі №813/5974/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька здоба» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицька здоба» звернулось у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000652201 від 18.08.2014 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000652201 від 18.08.2014 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька здоба» судовий збір в сумі 182,70 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема посилається на норми ст.ст. 185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України та встановлені перевіркою обставини та вважає, що позивачем не доведена реальність операцій із ПП «Торговий дім «Галагро». Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на правонаступника Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівської області, представник якої апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. На підставі Наказу №635 від 10.07.2014 року головним державним ревізором - інспектором Легедзою Ольгою Дмитрівною згідно з пп.78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового Кодексу України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Галицька здоба» (код ЄДРПОУ 32409127) з питань господарських відносин з ПП «Торговий дім «Галагро» (код ЄДРПОУ 36465955) за період липень 2011 року та лютий 2012 року Результати перевірки оформлено актом від 23.07.2014 року №1339/13-05-22-01-05/32409127, яким встановлено порушення пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.135.1, 135.2, 135.4.1 ст.135, п.137.1 ст. 137, п.138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення: витрат на загальну суму 50835 грн. за рахунок відображення операцій, які фактично не відбулися; доходів на загальну суму 50835 грн. за рахунок відображення операцій, які фактично не відбулися; ст.185, п. 187.1 ст.187, ст.188, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за лютий 2012 року на суму 10900 грн.

На підставі акта ДПІ у Франківському районі м. Львова винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0000652201 від 18.08.2014 року, яким контролюючим органом зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 10900,00грн.

Суд першої інстанції позову задовольнив з тих підстав, що викладені в акті перевірки від 23.07.2014 року №1339/13-05-22-01-05/32409127 висновки податкового органу про порушення позивачем норм ПК України є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

01.02.2012 року між ТзОВ «Галицька здоба» (покупець) та ПП «Торговий дім «Галагро» (постачальник) укладено договір поставки №010212/1, на підставі якого придбано борошно вищого, першого та другого сорту на загальну суму 54500,00грн. без ПДВ. Згідно з умовами даного договору поставка товару здійснювалась шляхом самовивозу покупцем зі складу продавця, право власності на даний товар переходило з моменту підписання уповноваженими представниками сторін відповідної накладної (видаткової накладної), яка й підтверджувала отримання покупцем товару.

На виконання умов договору Постачальник - ПП «Торговий дім «Галагро» передав у власність Покупцю - ТзОВ «Галицька здоба» борошно вищого та першого сорту на загальну суму 53400,00 грн., в т.ч. ПДВ 8 900,00 грн. згідно з видатковою накладною № РН22900001 від 29.02.2012 року та борошно другого сорту на загальну суму 12000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 000,00 грн. згідно з видатковою накладною № РН20100001 від 01.02.2012 року.

Оплата за вказані ТМЦ проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: №41 від 03.08.2012 року; №20 від 04.05.2012 року; №1949 від 13.06.2012 року; №1871 від 23.05.2012 року; №1730 від 10.04.2012 року, №1491 від 08.02.2012 року.

У зв'язку з відвантаженням борошна ПП «Торговий дім «Галагро» видало Покупцеві (ТзОВ «Галицька здоба») податкові накладні № 2 від 01.02 2012 року та №15 від 29.02.2012 року.

З матеріалів справи видно, що відповідач не має зауважень чи заперечень щодо оформлення первинних документів по вказаній вище господарській операції, однак ставить під сумнів реальність здійснення вказаної господарської операції, оскільки відсутні товарно - транспортні накладні, які б підтверджували транспортування придбаного товару.

Проте з таким висновком відповідача погодитись не можна з огляду на наступне.

Доставка борошна від Постачальника до Покупця здійснювалася транспортними засобами - автомобілями, що належать ТзОВ «Галицька здоба», на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи долучено копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, які перебувають у власності ТзОВ «Галицька здоба» та подорожніх листів.

Згідно із п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За положеннями п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1. ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Надані позивачем первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарської операції з ПП «Торговий дім «Галагро», оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст цієї господарської операції і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Щодо стосується посилань апелянта на відсутність товарно-транспортних накладних, то відповідно до розд.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна є документом обов'язковим для учасників транспортного процесу, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Відповідно, товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак, визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У зв'язку з чим, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому, відсутність таких документів не можна розцінювати як беззаперечне й самостійне свідчення безтоварності спірних операцій із закупівлі товарів. Зазначена позиція підтверджується актуальною практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема, ухвалою цього суду від 12.02.2014 року у справі № К/800/57785/13.

Позивачем представлені подорожні листи вантажних автомобілів від 01.02.2012р., 29.02.2012р.; 01.03.2012р.; 02.03.2012р. на підтвердження реального здійснення поставки (перевезення) борошна, які суд апеляційної інстанції в сукупності з іншими доказами вважає належними та допустимими доказами підтвердження дійсного постачання від ПП «Торговий дім «Галагро» до позивача придбаного останнім борошна.

Для установлення зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю, позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії документів, з яких слідує, що отримане від ПП «Торговий дім «Галагро» борошно позивач використав в подальшій господарській діяльності при виготовленні хлібопродуктів, що в подальшому були реалізовані кінцевим споживачам. Вказане підтверджується договорами про закупівлю товарів за державні кошти, договорами про постачання продукції, видатковими накладними, виданими на виконання вказаних договорів, реєстрами документів та оборотно-сальдовими відомостями за період виконання таких договорів.

Таким чином, позивач надав суду належні докази використання придбаного в ПП «Торговий дім «Галагро» борошна у власній господарській діяльності, що додатково підтверджує факт існування такого товару та необхідність його попереднього придбання, а висновки податкового органу про неспроможність вказаного контрагента позивача здійснювати поставку товарів з причин відсутності за місцезнаходженням та відсутністю достатньої кількості матеріальних, трудових ресурсів та транспортних засобів для виконання договорів не знайшли свого підтвердження в хорді розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у адміністративній справі №813/5974/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 24.03.2015р.