Рішення

від 23.07.2009 по справі 9/30

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/30

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.07.09 р.                                                                                                       Справа № 9/30                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Мельничук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Спутнік”, м. Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Промснабсервіс”, м. Донецьк

про стягнення 9 804грн.88коп.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Вєнжик М.Ю. – директор (паспорт серії ВА №351366 виданий пролетарським РВ УМВС України в Донецькій області 27.11.1996р.).

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Спутнік”, м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Промснабсервіс”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 9 804грн.88коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 5 978грн.75коп., пені в розмірі 499грн.40коп., 3% річних в розмірі 391грн.16коп. та інфляційних витрат в розмірі 2 935грн.57коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №434 від 15.12.2006р., видаткову накладну №СП070314-011 від 14.03.2007р., довіреність на отримання ТМЦ серії ЯЛЖ №253629 від 14.03.2007р., податкову накладну №070314-015 від 14.03.2007р., претензію №77 від 03.04.2009р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву б/н від 23.07.2009р., відповідно з яким останній позовні вимоги визнає частково в сумі 5 978грн.75коп. Крім того, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені.

Перед початком розгляду справи по суті представника відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив:

15.12.2006р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Спутнік”, м. Дніпропетровськ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Промснабсервіс”, м. Донецьк укладений договір купівлі-продажу №434, відповідно з яким продавець (позивач) зобов`язується передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар (РТИ) на умовах даного договору, в асортименті, кількості та номенклатурі у відповідності з накладними, які є невід`ємною частиною договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.7.1 договору, даний договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2007р., але у всякому випадку до повного завершення всіх розрахунків між сторонами.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором купівлі-продажу №434 від 15.12.2006р.

Відповідно до п.3.5 договору, поставка товару здійснюється за домовленістю сторін транспортом продавця або транспортом покупця, партіями у кількості та номенклатурі, згідно накладним. Датою поставки вважається дата накладної, виписаної продавцем покупцю.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 5 978грн.75коп., що підтверджується видатковою накладною №СП070314-011 від 14.03.2007р. та податковою накладною №070314-015 від 14.03.2007р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Належність зазначених накладних до предмету спору перевірена судом.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначеній накладній в графі „получил(а)” та довіреністю на отримання ТМЦ серії ЯЛЖ №253629 від 14.03.2007р. (копія довіреності залучена до матеріалів справи).

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач визнає, що ним було отримано товар за видатковою накладною №СП070314-011 від 14.03.2007р. на суму 5 978грн.75коп., на підставі чого суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень.

Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що оплата за товар, поставлений за договором, здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання партії товару за накладною.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, моментом виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманого товару є 22.03.2007р.

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, відповідач не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 5 978грн.75коп.

У зв`язку з несплатою боргу, 10.04.2009р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №77 від 03.04.2009р. з вимогою погашення виниклої заборгованості (докази направлення вказаної претензії наявні в матеріалах справи). Однак дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 5 978грн.75коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 5 978грн.75коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем вказаної заборгованості, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Спутнік”, м. Дніпропетровськ щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 5 978грн.75коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 499грн.40коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що за прострочення платежу покупцем сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 499грн.40коп. за період прострочення з 22.03.2007р. по 22.09.2007р.

Наразі, як було зазначено вище, відповідач проти стягнення пені заперечує, посилаючись на сплив строку позовної давності.

Суд приймає заперечення відповідача з огляду на наступне:

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписом ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п.3.2 договору, відповідач повинен був оплатити отриманий товар в строк до 22.03.2007р.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Таким чином, кінцевим строком позовної давності щодо вимог про стягнення пені за даним договором є 22.03.2008р.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 5 зазначеної статті встановлено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Однак поважних причин пропущення строку позовної давності позивачем не заявлено, судом не встановлено.

З огляду на зазначене, враховуючи наявність клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Спутнік”, м. Дніпропетровськ в частині стягнення пені в розмірі 499грн.40коп. підлягають залишенню без задоволення у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 391грн.16коп. та інфляційних витрат в розмірі 2 935грн.57коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума індексу інфляції становить 2 935грн.57коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 391грн.16коп. за період прострочення з 22.03.2007р. по 25.05.2009р.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача суд вважає, що зазначені ним суми не суперечать вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 2 935грн.57коп. та 3% річних в розмірі 391грн.16коп. підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 253-261, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                  ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Спутнік”, м. Дніпропетровськ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Промснабсервіс”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 9 804грн.88коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 5 978грн.75коп., пені в розмірі 499грн.40коп., 3% річних в розмірі 391грн.16коп. та інфляційних витрат в розмірі 2 935грн.57коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промснабсервіс” (за адресою: вул. Липецька, 79, м. Донецьк, 83034, р/р 26004301590823 у філії Пролетарського відділення ЗАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в м. Донецьку, МФО 334301, код ЄДРПОУ 24466571) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Спутнік” (за адресою: вул. Запоріжське шосе, 38, м. Дніпропетровськ, 49040; поштова адреса: м. Дніпропетровськ, 49008, а/с 794; р/р 26006121684001 в КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровська, МФО 305299; р/р 26006001305576 у філії Райффайзенбанка м. Дніпропетровська, МФО 307071; р/р 26006121684001 у КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровська, МФО 305299; код ЄДРПОУ 30548674) суму основного боргу в розмірі 5 978грн.75коп., 3% річних в розмірі 391грн.16коп. та інфляційні витрати в розмірі 2 935грн.57коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 96грн.80коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 296грн.58коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 23.07.2009р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя                                                                                                            Марченко О.А.