Постанова

від 29.12.2014 по справі 826/17841/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 грудня 2014 року 11:39 справа №826/17841/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Ко ЛТД" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпел Ко ЛТД" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Імпел Ко ЛТД") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі), в якому просить: 1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 серпня 2014 року №0003292201, №0003282201, 0003322201; 2) визнати протиправними дії відповідача щодо не визнання податкового кредиту в сумі 241 299,97 грн. та валових витрат в сумі 3 056 520,49 грн., визначених ТОВ "Імпел Ко ЛТД" за операціями з ТОВ "Альпекс-СВ-Т" за період з 01.02.2011 року по 30.06.2011 року та з 01.08.2011 року по 30.11.2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/17841/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 01 грудня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 06 серпня 2014 року №0003282201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Імпел Ко ЛТД" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 279 870,00 грн., в тому числі за основним платежем - 186 580,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 93 290,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 06 серпня 2014 року №0003292201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Імпел Ко ЛТД" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 54 720,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 06 серпня 2014 року №0003322201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Імпел Ко ЛТД" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 719 943,00 грн., в тому числі за основним платежем - 719 942,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 17 липня 2014 року №1726/26-53-22-01-21/24587263 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Ко ЛТД" (код ЄДРПОУ 24587263) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Альпекс-СВ-Т" (код ЄДРПОУ 37266516) за період з 01.02.11 по 30.11.11" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем: пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого: занижено податок на додану вартість на суму 556 584,00 грн., у тому числі за березень 2011 року в сумі 169 415,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 70 252,00 грн., за травень 2011 року в сумі 82 238,00 грн., за червень 2011 року в сумі 48 099,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 101 327,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 85 253,00 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 54 720,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року в сумі 54 720,00 грн.; пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 719 942,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року в сумі 211 769,00 грн., за ІІ-IV квартали 2011 року в сумі 508 173,00 грн.

Встановлені в Акті перевірки порушення мотивовані тим, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача - ТОВ "Альпекс-СВ-Т" здійснювалась поза межами правового поля без мети досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, та пов'язана з наданням податкової вигоди третім особам.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, виходячи з наступного: спірні господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "Імпел Ко ЛТД" дотримано передбачені умови для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, позивач не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни постачальником; контрагент-постачальник на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ "Імпел Ко ЛТД" є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Імпел Ко ЛТД" та його контрагентом - ТОВ "Альпекс-СВ-Т", мету придбання та обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Альпекс-СВ-Т" (виконавець) укладено договір від 25 січня 2011 року №45, за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання про виконання робіт та послуг в сфері підготовки документів та вантажів замовника до подальшого митного оформлення.

Згідно договору від 25 січня 2011 року №46, укладеного між ТОВ "Імпел Ко ЛТД" (замовник) та ТОВ "Альпекс-СВ-Т" (виконавець), останній зобов'язується здійснювати підготовку документів та вантажів замовника до експедування, а саме до проведення розкредитування, приймання рухомого складу, оформлення документів на вагоно-цистерни з нафтопродуктами, відправлення, переадресування вагоно-цистерн.

У відповідності до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), ТОВ "Альпекс-СВ-Т" проведено такі роботи: підготовка документів та вантажів до експедування палива судового, підготовка документів до оформлення декларацій, підготовка документів до проходження екологічного, санітарно-епідеміологічного, фітокарантинного контролю, підготовка документів до утилізації, сертифікації, підготовка документів до митного оформлення платформату, підготовка документів до візування листів у керівників митниці тощо.

У свою чергу, ТОВ "Альпекс-СВ-Т" виписало позивачу податкові накладні, датовані лютим - червнем, серпнем - листопадом 2011 року, на загальну суму 3 667 887,60 грн., у тому числі податок на додану вартість - 611 304,11 грн.

Оплата за виконані роботи (надані послуги) здійснювалась позивачем в порядку безготівкового розрахунку, про що свідчать наявні матеріалах справи копії виписок банку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Аналогічні норми стосовно порядку формування валових витрат містить і новий Податковий кодекс України.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведеності мети використання придбаних товарів/послуг у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ "Імпел Ко ЛТД" здійснює діяльність, зокрема, у сфері неспеціалізованої оптової торгівлі та іншої допоміжної діяльності у сфері транспорту.

Позивач зазначив, що оскільки процедура здійснення декларування товарів та транспортних засобів вимагає оформлення великої кількості документів, митний брокер під час проведення такої процедури не має можливості самостійно, в межах робочого часу здійснити всі необхідні дії щодо декларування, а тому, з метою виконання допоміжних функцій ТОВ "Імпел Ко ЛТД" вимушене звертатись до третіх осіб, які на підставі договорів надають такі послуги; у зв'язку з чим, виникла необхідність залучення ТОВ "Альпекс-СВ-Т" для підготовки документів та вантажів до подальшого митного оформлення та експедування.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних робіт (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду копії наступних документів: господарських договорів, митних декларацій, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактури, податкових накладних, декларацій митної вартості товару, додаткових листів до декларацій, проформи інвойсу, сертифікатів, інвойсів, акта про проведення митного огляду, довідок про транспортні витрати, платіжних доручень.

Разом з тим, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження реальності спірних господарських операцій, зокрема, позивачем не надано суду жодних доказів, які б давали можливість ідентифікувати участь вказаного контрагента у здійсненні робіт (підготовка документів та вантажів до експедування палива судового, підготовка документів до оформлення декларацій, підготовка документів до проходження екологічного, санітарно-епідеміологічного, фітокарантинного контролю, підготовка документів до утилізації, сертифікації, підготовка документів до митного оформлення платформату, підготовка документів до візування листів у керівників митниці тощо), наприклад, такі документи не містять доказів на підтвердження того, що ТОВ "Альпекс-СВ-Т" приймало участь у їх підготовці, а також надані документи не дають змоги встановити, що замовлені в межах спірних господарських операцій роботи були ідентичними роботам, які виконано позивачем на замовлення третіх осіб.

В матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження неможливості самостійного виконання позивачем зобов'язань перед замовниками та необхідності залучення третіх осіб, враховуючи характер господарської діяльності позивача.

Враховуючи те, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаних у ТОВ "Альпекс-СВ-Т" робіт, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з вказаним контрагентом носять реальний характер, а придбані роботи (послуги) використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

В частині висновків Акта перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Альпекс-СВ-Т", у зв'язку з придбанням робіт (послуг).

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведеності факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача товарів та робіт, придбаних у ТОВ "Альпекс-СВ-Т", що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, в частині заниження податку на додану вартість та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення ТОВ "Імпел Ко ЛТД" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Імпел Ко ЛТД" про скасування податкових повідомлень-рішень від 06 серпня 2014 року №0003292201, №0003282201, 0003322201 документально не підтверджуються та не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що судом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо не визнання податкового кредиту в сумі 241 299,97 грн., та валових витрат в сумі 3 056 520,49 грн., визначених ТОВ "Імпел Ко ЛТД" за операціями з ТОВ "Альпекс-СВ-Т" за перевірений період, також задоволенню не підлягають.

Крім того, вказані дії самі по собі не порушують прав позивача та не створюють обов'язків, а належним способом захисту таких прав є оскарження податкового повідомлення-рішення, оскільки саме податкове повідомлення рішення носить обов'язковий характер та створює наслідки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Імпел Ко ЛТД" не підлягає задоволенню.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 109,07 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 2 762,93 грн. (4 872,00 грн. - 2 109,07 грн.) має бути стягнута на корить Державного бюджету України з позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Імпел Ко ЛТД" відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Ко ЛТД" (код ЄДРПОУ 24587263, 02154, м. Київ, бульвар Давидова, буд. 6, кв. 21) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Подільському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2 762,93 грн. (дві тисячі сімсот шістдесят дві гривні дев'яносто три копійки).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко