Постанова

від 21.07.2009 по справі 16/549

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/549

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "21" липня 2009 р.                                                           Справа № 16/549

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Гулової А.Г.

суддів:                                                                        Будішевської Л.О.

                                                                                   Щепанської Г.А.

при секретарі                                                            Жарській І.В. ,

представники сторін в судове засідання не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Торговий дім "Житомирхліб" ВАТ "Житомирхліб", м.Житомир

на рішення господарського суду Житомирської області

від "03" червня 2009 р. у справі № 16/549 (суддя Гансецький В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Віктан Трейд", м.Київ

до Дочірнього підприємства "Торговий дім "Житомирхліб" ВАТ "Житомирхліб", м.Житомир

про стягнення 3646,88грн.,  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.06.2009р. у справі №16/549 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Віктан Трейд", м.Київ до Дочірнього підприємства "Торговий Дім Житомирхліб", м.Житомир про стягнення 3646,88грн., з яких: 2999,02грн. - борг за поставлену продукцію, 290,97грн. - пеня за прострочку платежу, 320,59грн. - інфляційні нарахування, 36,29грн. - 3% річних, задоволено в повному обсязі, а також покладено на відповідача обов'язок по відшкодуванню позивачеві 102,00грн. витрат з державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням й, вважаючи, що воно прийняте з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення - про відмову в позові.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, що в обґрунтування свого позову позивач зіслався на договір поставки №0062-513 від 15.05.2008р., як на підставу поставки товару згідно накладної №13-014751 від 12.11.2008р., а також сплати неустойки, однак, вищевказаний договір уповноваженим представником ДП "ТД "Житомирхліб" ВАТ "Житомирхліб" не підписувався, а про існування цього договору відповідачу стало відомо лише після отримання позовної заяви.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Представники сторін в судове засідання не з'явились. Про причини нез'явлення в засідання суду представника позивача суд апеляційної інстанції не повідомлено.

20.07.2009р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що у підприємства немає юриста і воно має намір укласти угоду з адвокатом для здійснення захисту своїх інтересів.

Враховуючи, що сторони були своєчасно та належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги шляхом надсилання копії ухвали про призначення розгляду справи на 21.07.2009р. рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 19.06.2009р., й беручи до уваги, що                       ст.96 Господарського процесуального кодексу України не встановлює обов'язку подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, а також, зважаючи на положення ст.101 цього Кодексу про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності письмового відзиву позивача на апеляційну скаргу та без участі представників сторін за наявними в матеріалах справи доказами й відхилити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки відповідач, отримавши ухвалу суду від 17.06.2009р. про прийняття апеляційної скарги до провадження, мав можливість завчасно вирішити питання про представництво його інтересів в апеляційному суді відповідно до                      ст.28 ГПК України та, крім того, свою позицію щодо оскарженого рішення відповідач виклав в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Віктан Трейд" (продавцем) та Дочірнім підприємством "Торговий дім "Житомирхліб" ВАТ "Житомирхліб" (покупцем) було укладено договір поставки за №0062-513 (а.с.13), згідно якого продавець передає у власність покупця, а покупець, в свою чергу, - приймає та оплачує алкогольні та безалкогольні напої (товар) згідно накладних на умовах даного договору.

Відповідно до п.2.1 договору, ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість продукції, яка продається згідно даного договору, зазначаються в додатковій угоді (додатку) або можуть погоджуватися сторонами при підписанні накладних та зазначатися в них. Ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість продукції вважаються кінцево погодженими сторонами даного договору після підписання повноважними представниками сторін накладних. Сума даного договору визначається сторонами при підписанні видаткових накладних по поставці продукції шляхом її збільшення на суму чергової погодженої сторонами партії продукції. Партією вважається кількість продукції, що поставляється по одній накладній.

Як передбачено п.2.3 договору, покупець оплачує вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника при наявності у нього зареєстрованого РРО. Підставою для оплати продукції, отриманої покупцем згідно даного договору є видаткова накладна або товарно-транспортна накладна або даний договір.

Згідно з п.2.4 договору, покупець зобов'язався оплачувати кожну придбану згідно даного договору партію продукції, не пізніше семи календарних днів з дати її отримання (дати складення накладної).

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і                  ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено: у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено пунктом п.3.3 укладеного між сторонами договору, у випадку недотримання строків оплати продукції, зазначених в п.2.4 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення.

Приписами статей 6 та 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Згідно із п.1 ч.1 ст.208 та                                     ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, сторони у письмовій  формі   погоджують  умови   договору.

В даному випадку, договір поставки товару від 15.05.2008р. №0062-513 підписано сторонами, а тому його умови є обов'язковими для виконання.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки позивач передав відповідачеві алкогольні та безалкогольні напої на загальну суму 8179,02грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-13-014751 від 12.11.2008р. (а.с.20).

Однак, відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції виконав частково, сплативши позивачу, згідно даних останнього, 5180,00грн. (а.с.21).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 2999,02грн., що підтверджується довідкою позивача від 02.06.2009р. №31/08-23Ж/14-45 (а.с.31).

Надіслану позивачем відповідачу претензію від 18.02.2009р. №31/08-23Ж/14-8 з вимогою виконати зобов'язання за договором поставки  від 15.05.2008р. №0062-513 й сплатити заборгованості в сумі 2999,02грн. (а.с.23) відповідач залишив без задоволення, повідомивши у відповіді від 24.02.2009р. №37 на претензію, що борг буде сплачено відповідачем не пізніше 15.03.2009р. (а.с.27).

Однак, своє зобов'язання щодо сплати боргу відповідач не виконав, у зв'язку з чим ТОВ "Союз-Віктан-Трейд" звернулося в господарський суд Житомирської області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Торговий Дім Житомирхліб" 3646,88грн., з яких: 2999,02грн. - борг за поставлену продукцію, 290,97грн. - пеня за прострочку платежу за період з 20.11.2008р. по 15.04.2009р., 320,59грн. - інфляційні нарахування та 36,29грн. - 3% річних за той самий період.

Надісланий позивачем в ході судового розгляду справи акт звірки взаєморозрахунків від 26.05.2009р. (а.с.25) керівництво відповідача не підписало, посилаючись на те, що спір буде розглядатись у суді.

Водночас, всупереч, правилу ст.33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач доказів на підтвердження оплати решти отриманого від позивача товару  на суму 2999,02грн. у строк, визначений договором, не надав.

Перевіривши розрахунки позивача (а.с.3,32), оцінивши доводи позовної заяви в сукупності з наданими позивачем доказами та аналізом норм чинного законодавства, що регулює зобов'язальні відносини, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Доводи відповідача про те, що договір поставки №0062-513 від 15.05.2008р. підписаний зі сторони Дочірнього підприємства "Торговий дім "Житомирхліб"                    ВАТ "Житомирхліб" неуповноваженою особою, належними доказами не підтверджуються.

Як вбачається з наданого позивачем оригіналу договору (а.с.13), його підписано директором Дочірнього підприємства "Торговий дім "Житомирхліб"                     ВАТ "Житомирхліб"  Немоловським С.І. й скріплено печаткою відповідача, що відповідає ч.2 ст.207 ЦК України.

Довідкою про взяття на облік платника податків - Дочірнього підприємства "Торговий дім "Житомирхліб"  ВАТ "Житомирхліб, довідкою Головного управління статистики у Житомирській області №14/1184 (а.с.16,17), а також іншими матеріалами справи, зокрема, документами відповідача підтверджується, що директором підприємства є Немоловський С.І.

Відповідач, частково виконуючи свої зобов'язання за договором поставки, фактично визнав його правову силу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та не є підставою для скасування оскарженого рішення.

Колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, належною оцінкою доказів та з'ясуванням обставин спору, а тому передбачені законом підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

1.  Рішення господарського суду Житомирської  області від 03 червня 2009 року у справі №16/549 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Торговий дім "Житомирхліб" ВАТ "Житомирхліб", м.Житомир - без задоволення.

2. Справу №16/549 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                 Гулова А.Г.

судді:

                                                                                           Будішевська Л.О.  

                                                                                           Щепанська Г.А.  

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - в наряд