Рішення

від 17.07.2009 по справі 17/100

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/100

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.09                                                                                 Справа № 17/100

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  «АвтоІМПЕКС»,             м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю  «АРМ Груп-Луганськ»,                           м.  Луганськ

про стягнення  4908 грн. 80 коп.

                                                                                                             Суддя   Фонова О.С.                                               

                                                      Представники:

від  позивача –Гуцал О. В., довіреність № 0630/1, від 30.06.2009;

від відповідача –Лисенко О.В., довіреність № б/н від 06.07.2009.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості  в сумі 4420,81 грн., інфляційних нарахувань у сумі 392,63 грн.  та 3% річних у сумі 70,51 грн.

Від представника позивача в судовому засіданні 07.07.2009 надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка по розцінюється судом як заява про збільшення позовних вимог, згідно якої  позовні вимоги складають:  основний борг у сумі 4420,81 грн., 3% річних у сумі 80,43 грн. та інфляційні нарахування у сумі 407,56 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, збільшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, зданому у судовому засіданні 06.07.2009, проти позову заперечує та зазначає,  що  між сторонами не було укладено договору, а тому, не встановлені умови щодо оплати, порядку поставки, ціни. З огляду на це, права позивача не були порушені, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

На підставі виставлених позивачем рахунків-фактур № Дон-82285  від 15.10.2008 та № Дон-82650 від 02.12.2008, позивач  01.11.2008 та 02.12.2008 поставив відповідачу  товар на загальну суму 35770 грн. згідно накладних №  Дон-83207  від 01.11.2008 та № Дон-83195 від 02.12.2008.

Як зазначає позивач, розрахунки за вказаними накладними були здійснені частково, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 4420,81 грн., яка станом на час звернення позивача до суду не погашена.

У зв'язку з частковою оплатою поставленого товару позивачем направлялась відповідачу претензія з вимогою сплатити 4420,81 грн. боргу (а.с.12-13).

У відповіді на претензію зазначено, що відповідач у найближчий час прийме всі заходи, щоб  погасити заборгованість. Однак, відповідачем повної оплати отриманого товару здійснено не було,  у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про її стягнення.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення 3% річних у сумі 80,43 грн. та інфляційні нарахування у сумі 407,56 грн.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази на їх підтвердження,  суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  Господарським  кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну дію господарського чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

Згідно  статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені  договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи,  01.11.2008 та 02.12.2008  позивач поставив відповідачу  товар на загальну суму 5095,69 грн., що підтверджено матеріалами справи, зокрема, накладними №  Дон-83207  від 01.11.2008 із зазначенням дати оплати товару не пізніше 15.11.2008 та № Дон-83195 від 02.12.2008 із зазначенням дати оплати товару не пізніше 16.12.2008, підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками.

Відповідачем було частково сплачено заборгованість у сумі 674,88 грн., за накладною  №  Дон-83207  від 01.11.2008.

Частинами 1-2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 вказаного кодексу.

Згідно частини 1-2 статті 11 ЦК України,  цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідача виникло зобов'язання по повній оплаті вартості поставленого позивачем товару, факт одержання якого ним не оспорений.  

Позивачем за матеріалами справи надано документи, які свідчать про узгодження  строків оплати товару, зокрема, в самих видаткових накладних зазначений строк,  не пізніше якого слід оплатити товар, а саме не пізніше 15.11.2008 та не пізніше 16.12.2008.

Статтею 530 ЦК України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 4420,81 грн. є обґрунтованим, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того,  позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних нарахувань  у сумі 407,56 грн. за період з 16.11.2008 по 17.07.2009 та з 17.12.2008 по 17.07.2009,  а також   3% річних у сумі 80,43 грн. за той самий період.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо  розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже,  вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань у відповідають чинному законодавству,  є обґрунтованими та  вірно нарахованими.

З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача згідно зі статтею 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

                                                                  в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  «АРМ Груп-Луганськ», м.  Луганськ, вул. Кірова, буд. 49, ідентифікаційний код 35399159 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  «АвтоІМПЕКС»,  м. Київ, пров. Геофізиків,  буд. 12, ідентифікаційний код 30440055, борг у сумі 4420,81 грн., 3% річних у сумі 80,43 грн. та інфляційні нарахування у сумі 407,56 грн.; витрати по оплаті держмита у сумі 102 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн., видати наказ.

У судовому засіданні  оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення                      10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення:  20.07.2009.

Суддя                                                                                          О.С.Фонова