Постанова

від 13.07.2009 по справі 17/100

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/100

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.07.2009                                                                                           № 17/100

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Пашкіної С.А.

 суддів:            Калатай  Н.Ф.

          Ропій  Л.М.

 при секретарі:           Москаленко М.М.

 За участю представників:

 від позивача - Галицька Л.А. – представник за довіреністю № 11 ЛІ-02 від 10.02.2009 року  

 від відповідача -Кубар Н. А.- представник за довіреністю № 2 від 10.07.2009 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальінстю  "Всеукраїнська девелоперська компанія "Моноліт"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.05.2009

 у справі № 17/100 (суддя Кролевець О.А.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальінстю "Лан Інжіринг"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальінстю "Всеукраїнська девелоперська компанія "Моноліт"

 про                                                   стягнення 74904,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позов заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська девелоперська компанія «Моноліт» заборгованості за виконані роботи за Договором субпідряду № ИС-044/08 на проектно-вишукувальні роботи по проектуванню мереж електроспоживання будівлі за адресою м. Київ, вул. Щорса, 7-9 від 05.06.2008 року в сумі 74 904,31 грн., з яких: 54 600,00 грн. – основний борг, 15 069,60 грн. – збитки від інфляції, 834,71 грн. - 3 % річних та 4 400,00 грн. – збитки, пов'язані з оплатою юридичних послуг.

Під час розгляду справи в суді позивач уточнив позовні вимоги, з урахуванням чого, позов заявлено про стягнення заборгованості в сумі 80 189,29 грн., з яких 54 600,00 грн. – основний борг, 19 874,40 грн. – збитки від інфляції, 1 314,89 грн. – 3 % річних та 4 400,00 грн. – збитки, пов'язані з оплатою юридичних послуг.

Суд першої інстанції, прийнявши 25.05.2009 рокудо матеріалів справи зазначені уточнення, рішення прийняв без їх врахування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2009 року позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 54 600,00 грн. основного боргу, 7 568,03 грн. збитків від інфляції, 1 305,91 грн. 3 % річних, 4 400,00 грн. збитків, пов'язаних з оплатою юридичних послуг., в іншій частині позову відмовлено в зв'язку з безпідставністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що невиконання відповідачем обов'язку щодо своєчасної оплати виконаних позивачем робіт є порушенням умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, що, в свою чергу, є підставою для нарахування штрафних санкцій.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 54 600,00 грн. і відмовити в задоволенні вимог про стягнення 7 568,03 грн. збитків від інфляції, 1 305,91 грн. 3 % річних, судові витрати покласти на сторони в рівній частині.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що рішення у справі № 17/100 прийняте господарським судом міста Києва з порушенням норм ст.ст. 4-7, 33, 43, 77 Господарського процесуального кодексу України та при неправильному застосуванні положень п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якій боржник має сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних на вимогу кредитора, в той час як позивач жодного разу не звертався до відповідача з вимогою про сплату суми боргу.

Крім того, відповідач вказує на те, що був позбавлений можливості бути присутнім в судовому засіданні в зв'язку з неналежним повідомленням його про дату та час судових засідань, оскільки процесуальні документи направлялись судом на стару адресу: м. Київ, вул. Червоноармійська, 28-б, в той час як в матеріалах справи наявний  витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому значиться нова адреса відповідача, а саме, м. Київ, вул. Щорса, 7/9.

Ухвалою від 30.06.2009 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Коротун О.М. апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська девелоперська компанія «Моноліт» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/5 від 10.07.2009 року справу № 17/100 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., судді Калатай Н.Ф., Ропій Л. М.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник позивача проти апеляційної скарги заперечив.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

05.06.2008 року позивач як Субпідрядник та відповідач як Генпідрядник уклали Договір субпідряду № ИС-044/08 про проектно-вишукувальні роботи по проектуванню мереж електроспоживання будівлі (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе зобов'язання виконати власними та залученими силами та засобами на свій ризик роботи по проектуванню мереж будівлі за адресою м. Київ, вул. Щорса, 7-9 та здати якісно виконані роботи у визначений цим Договором строк згідно акту прийому-здачі виконаних робіт.

На виконання умов Договору позивач виконав роботи на загальну суму 54 600,00 грн., які відповідачем були прийняті, що підтверджується наявними в матеріалах справи належними чином засвідченими копіями Акту надання послуг №_00057 від 05.08.2008 року та Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 27.10.2008 року, підписаних обома сторонами.

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунок за виконані роботи будуть здійснюватися Генпідрядником на підставі акту приймання-передачі виконаних проектно-вишукувальних робіт протягом 3 (трьох) днів з дня підписання акту.

Згідно п. 5.4 Договору Генпідрядник зобов'язаний оплатити Супідряднику вартість виконаних робіт лише на підставі Актів виконаних робіт підписаних представниками сторін.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач в порушення умов Договору та вимог закону свої зобов'язання щодо своєчасності оплати вартості виконаних позивачем робіт не виконав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 54 600,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не заперечується, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 54 600,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивач правомірно звернувся до суду з вимогами стягнути з нього основний борг  з урахуванням індексу інфляції і 3 % річних з простроченої суми.

Позивачем до матеріалів справи додано уточнений розрахунок заявлених до стягнення збитків від інфляції (19 874,40 грн.) та 3 % річних (1 314,89 грн.).

Враховуючи, що зазначені розрахунки містять помилки, а саме, при нарахуванні індексу інфляції за грудень 2008 року помилково застосовано індекс інфляції 122,3 замість 102,1 а при розрахунку 3% річних невірно вирахувано кількість прострочених днів, замість 291 – 293, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції та 3 % річних підлягають частковому задоволенню в сумі 7152,60 грн. та 1 304,12 грн. відповідно  за уточненим розрахунком суду.

Розрахунок збитків від інфляції

Розрахунок 3 % річних:

При цьому, посилання відповідача на те, що позивач жодного разу не звертався до нього з вимогами про сплату суми боргу, до уваги колегією суддів не приймається, оскільки законом право на звернення  до суду з позовом про стягнення основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних  з простроченої суми не обумовлене наявністю чи відсутністю факту звернення кредитора до боржника з аналогічними вимогами до дати звернення з позовом до суду.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 4 400,00 грн., пов'язаних з оплатою юридичних послуг, апеляційним судом встановлено наступне.

Зазначені витрати позивач підтверджує наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями Договору № 0802/09 цивільно-правового характеру від 08.02.2009, укладеного між позивачем та громадянкою України галицькою Ларисою Анатолівною, та видатковим касовим ордером № 60 від 12.02.2009 року, який свідчить про отримання Галицькою Л.А. від позивача 4 400,00 грн.

В позовній заяві позивач кваліфікує вказану суму як збитки, проте будь-якого нормативного обґрунтування зазначеним вимогам не наводить.

Згідно приписам ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується  в повному обсязі  особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Пленумом Верховного Суду України у Постанові № 6 від 27.03.2002 «Про практику розгляду судами цивільних спав за позовом про відшкодування шкоди» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна, особі і майну громадянина, або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Правовий аналіз відносин позивача і відповідача з приводу надання позивачу правової допомоги за договором № 0802/09 цивільно-правового характеру від 08.02.2009, предметом якого є надання юридичних послуг позивачу у вигляді судового та іншого юридичного захисту порушених прав і законних інтересів позивача в частині стягнення дебіторської заборгованості з відповідача (тобто в справі № 17/100), дає підстави для висновку про відсутність правових умов відшкодування деліктного зобов'язання, оскільки витрати за цим договором не мають обов'язкового характеру для відповідача, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв'язку з діями відповідача.

В той же час, згідно з роз'ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» з наступними змінами витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою нами послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг /п. 10 Роз'яснення).

Сума збитку, заявлена позивачем до стягнення, фактично є оплатою позивачем юридичних послуг з супроводження в суді цієї справи, тому питання, щодо її стягнення мають вирішуватись судом за наслідками розгляду справи при розподілі судових витрат.

Суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача про стягнення збитків, пов'язаних з оплатою юридичних послуг, керуючись ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати, за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Тобто, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що грошові кошти в сумі 4 400,00 грн. сплачені адвокату, зазначена сума не може бути віднесена до складу судових витрат.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 4 400,00 грн. виходячи з норм ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно роз'яснень Пленуму  Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені  обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому рішення господарського суду міста Києва  від 25.05.2009 року по даній справі підлягає зміні, апеляційна скарга – частковому задоволенню.

Щодо судових витрат відповідача на подачу апеляційної скарги слід зазначити наступне.

Рішенням від 25.05.2009 у справі № 17/100 господарським судом міста Києва присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача загалом 63473,94 грн.

За правилами ст. 3 декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із апеляційних скарг, що подаються до господарського суду, державне мито сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідач вимагав скасування рішення суду першої інстанції у повному обсязі, сплативши 344 грн. державного мита. Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 17/100 на часткове задоволення апеляційної скарги до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 63056,72  грн.

Отже, 417,22 грн. судом першої інстанції з відповідача стягнуто безпідставно.

За таких обставин, з урахуванням норм ст. 49 ГПК України, з позивача на користь відповідача належить стягнути 2,07 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги (50% від 4,17 грн.).

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська девелоперська компанія «Моноліт» на рішення господарського суду міста Києва  від 25.05.2009 року у справі № 17/100  задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва  від 25.05.2009 року у справі №  17/100 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2009 року у справі 17/100 в наступній редакції:

          «1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська девелоперська компанія «Моноліт» (03150, м. Київ, вул. Щорса, 7-9, ідентифікаційний код 35430282, р/р 260070101445 в ТОВ КБ «Фінансова ініціатива» м. Київ, МФО 380054, або з будь –якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан Інжінірінг»  (03039, м. Київ, проспект Червонозоряний, 119,  ідентифікаційний код 32911952, р/р 26005043546481 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк» МФО 322012) основний борг в сумі 54 600 (п'ятдесят чотири тисячі шістсот) грн., збитки від інфляції в сумі 7152 (сім тисяч сто п'ятдесят дві) грн. 60 коп., 3 % річних в сумі 1 304 (одна тисяча триста чотири) грн. 12 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 630 (шістсот тридцять) грн. 56 коп. та  92 (дев'яносто дві) грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. В  решті позову відмовити.

          4. Видати наказ.»

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан Інжінірінг»  (03039, м. Київ, проспект Червонозоряний, 119,  ідентифікаційний код 32911952, р/р 26005043546481 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк» МФО 322012, або з будь – якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська девелоперська компанія «Моноліт» (03150, м. Київ, вул. Щорса, 7-9, ідентифікаційний код 35430282, р/р 260070101445 в ТОВ КБ «Фінансова ініціатива» м. Київ, МФО 380054) 2 (дві) грн. 07 коп. итрат на подачу апеляційної скарги.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

7. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 17/100.

 Головуючий суддя                                                                      Пашкіна С.А.

 Судді                                                                                          Калатай  Н.Ф.

                                                                                          Ропій  Л.М.

 17.07.09 (відправлено)