Постанова

від 28.07.2009 по справі 19/38-09-1245

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

19/38-09-1245

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"28" липня 2009 р. Справа № 19/38-09-1245

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився  

від відповідача: Варнас А.С. –за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Апікс”, с.м.т. Фрунзівка, Одеської області

на рішення господарського суду  Одеської області

від 10 червня 2009 року                    

у справі № 19/38-09-1245                                                                                                                                                                                                                                                                                    

за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства „Пера-Інвест”, смт. Теплик, Вінницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Апікс”, смт. Фрунзівка, Одеської області

про стягнення 58 616 грн. 25 коп.

В С Т А Н О В И Л А:

   13.03.2009 р. Приватне виробничо-комерційне підприємство „Пера-Інвест” (далі позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Апікс” (далі відповідач, ТОВ)  про стягнення 58 616 грн. 25 коп. боргу за договором купівлі-продажу № 10/10 від 10.10.2008 р.

   Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором купівлі-продажу № 10/10 від 10.10.2008 р. щодо своєчасної оплати отриманого товару на суму 58 616 грн. 25 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не тільки зазначену суму боргу, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 586 грн.16 коп. –на сплату держмита та 118 грн. –на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Відзив на позов не надходив.

   Представник відповідача в судові засідання призначені на 06.04.2009 р. о 14:40, 29.04.2009 о 09:30, 13.05.2009 о 11:00, 10.06.2009 о 09:15 жодного разу не з'явився, але перед кожним судовим засіданням від ТОВ надходили клопотання про перенесення судових засідань, у зв'язку з відсутністю його представника у місті, внаслідок чого справа була розглянута місцевим судом за відсутністю представника відповідача за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

   Рішенням господарського суду Одеської області від 10.06.2009 р. (суддя Петренко Н. Д.) позов задоволений у повному обсязі та з відповідача на користь позивача  стягнуто 58 616 грн. 25 коп. –боргу, 586 грн.16 коп.  –понесених судових витрат на сплату держмита та 118 грн. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором купівлі-продажу № 10/10 від 10.10.2008 р. щодо своєчасної оплати отриманого товару на суму 58 616 грн. 25 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не тільки зазначену суму боргу, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 586 грн.16 коп. –на сплату держмита та 118 грн. –на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати та надати відповідачеві право скористатися правом розстрочки заборгованості.

   Скарга мотивована тим, що затримка виплати заборгованості в сумі 58 616 грн. 25 коп. виникла внаслідок кризової ситуації в країні, яка негативно вплинула на банківську систему, у зв'язку з чим банки зупинили кредитування та вдвічі підвищили проценти по діючим кредитним договорам. Боржники ТОВ не погашають свою заборгованість; продаж майбутнього врожаю відбудеться лише влітку, а також в ТОВ відбулися зміни керівництва, яке вживає ряд заходів з кризової ситуації. Все це було повідомлено позивачу з надією відстрочення погашення заборгованості, але до 06.04.2009р. позивач жодного разу не нарікав щодо погашення боргу.

   06.04.2009 р. на адресу ТОВ надійшла ухвала господарського суду Одеської області про порушення провадження у справі щодо стягнення з ТОВ боргу, чим позивач порушив умови договору, а саме п. 6.1. яким передбачено, що питання  щодо погашення заборгованості вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Відповідно до ст. ст. 6 - 8  ГПК України та ст. 530 ЦК України позивач повинен був надати претензію щодо погашення заборгованості, а лише потім звертатися до суду.

   Згідно ст. ст. 54, 57 ГПК України при наданні позовної заяви до суду позивач повинний був надіслати відповідачу копію позовної заяви для ознайомлення, але не зробив цього, що підтверджується журналом вхідної документації та актом, що підписаний директорам і головним бухгалтером ТОВ.

   Крім того, судові засідання відбувалися тоді коли представник ТОВ знаходився на лікарняному, тому до суду надсилалися відповідні клопотання про перенесення судового засідання з метою скористатися правом передбаченим ст. 121 ГПК України, але суд безпідставно розглянув справу за відсутністю представника ТОВ

   В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.            

   Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

   Позивач був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, але його представник в судове засідання не з'явився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

   Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи ТОВ чотири рази був своєчасно та належним чином повідомлений про призначення розгляду справи судом на 06.04.2009 р. о 14:40, 29.04.2009 о 09:30, 13.05.2009 о 11:00, 10.06.2009 о 09:15. Але, його представник жодного разу в судове засідання не з'явився та ТОВ кожний раз звертався до суду з клопотаннями про перенесення судових засідань, у зв'язку з відсутністю його представника у місті без надання будь-яких доказів, що підтверджують цей факт.

   При викладених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставне та без будь-яких порушень процесуальних прав відповідача 10.06.2009 р. розгляну справу за відсутністю його представника, оскільки вищенаведені дії ТОВ були спрямовані на свідоме та брутальне затягування судового процесу і є порушенням приписів ст. 22 ГПК України, зокрема, положень щодо обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.   

    До позовної заяви позивачем надана поштова квитанція про надіслання відповідачу копії позовної заяви рекомендованим листом (а.с. 4). Доказів того, що рекомендований лист з копією позовної заяви ним не отримувався, відповідач, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, суду не надав та їх в матеріалах справи не міститься, а посилання останнього на особистий журнал вхідної документації та акт, що підписаний лише директорам і головним бухгалтером ТОВ до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки є однобічними документами, що складені особисто відповідачем, який прямо зацікавлений в наслідках розгляду справи, а тому не є належними та допустимими доказами у справі.    

   Не заслуговують на увагу і доводи скаржника про те, що позивач порушив умови договору, а саме п. 6.1 яким передбачено, що питання щодо погашення заборгованості вирішуються шляхом переговорів між сторонами, а тому відповідно до ст. ст. 6 - 8  ГПК України та ст. 530 ЦК України позивач спочатку повинен був звернутися до відповідача з претензію щодо погашення заборгованості, а лише потім мав право на звернення до суду з відповідним позовом, оскільки відповідно до рішення № 15-рп/2002 Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі № 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) –положення частини 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення розуміється так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом, іншими нормативно-правовими актами.

   Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 10.10.2008 р. між сторонами у справ був укладений договір купівлі-продажу № 10/10 за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідачеві 495 л Фофіру ПАР вартістю 915 грн. 75 коп. та 165 л Цетодиму вартістю 57700 грн. 50 коп., а останній прийняти зазначений товар та оплатити його вартість. Пунктом 2.3 договору встановлено, що покупець сплачує вартість товару в строк до 01.12.2008 р.

   На виконання умов укладеного договору позивач за довіреністю серії ЯОЦ № 638660 від 15.10.2008 р. та видатковою накладною № П-0000208 від 15.10.2008 р. передав відповідачеві 495 л Фофіру ПАР вартістю 915 грн. 75 коп. та 165 л Цетодиму вартістю 57700 грн. 50 коп., а всього товару на загальну суму 58 616 грн. 25 коп.

   За умовами укладеного договору відповідач повинний був оплатити отриманий товар в строк не пізніше ніж 01.12.2008 р., але не зробив цього до сьогоднішнього часу.    

   Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися у встановлений договором строк, належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах стягнув з відповідача на користь позивача 58 616 грн. 25 коп. боргу та поклав на ТОВ судові витрати по справі: 586 грн.16 коп. –по сплаті держмита та 118 грн. –по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України.

   Посилання скаржника на кризову ситуацію в країні, яка негативно вплинула на банківську систему, в зв'язку з чим банки зупинили кредитування та вдвічі підвищили проценти по діючим кредитним договорам, а тому боржники ТОВ не погашають свою заборгованість перед ним та продаж майбутнього врожаю відбудеться лише влітку, а також на те, що в ТОВ відбулися зміни керівництва колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки зазначені обставини не є форс-мажорними та в такій кризовій ситуації опинився не лише відповідач, а всі підприємства, установи, організації та громадяни країни, а тому ці обставини не можуть бути підставою для звільнення відповідача від виконання своїх зобов'язань за укладеним договором.

   Як слідує з матеріалів справи ТОВ до суду першої інстанції не звертався з заявою, в порядку ст. 121 ГПК України, про відстрочку або розстрочку виконання рішення щодо погашення боргу, а відповідно до вимог ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, у зв'язку з чим вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо надання йому можливості скористатися правом розстрочки заборгованості не приймаються і не розглядаються апеляційним судом, оскільки вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції.      

   При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

                               Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –    

П О С Т А Н О В И Л А:

   Рішення господарського суду Одеської області від 10 червня.2009 року у справі № 19/38-09-1245 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Апікс”, с.м.т. Фрунзівка, Одеської області –без задоволення.

   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

              Головуючий суддя                                                      В. В. Шевченко

            Судді                                                                               В. В. Бєляновський

                                                                                                     М. А. Мирошниченко

            Постанову підписано 29.07.2009 р.