Рішення

від 22.07.2009 по справі 16/113-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/113-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2009 р.                                                            Справа № 16/113-09

вх. № 5201/6-16

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - Кириченко В.Є., довіреність від 24.04.09 р.;

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, м. Харків    

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС" м. Харків  

про визнання недійсним  та скасування рішення загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС" від 19.05.2009р. про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС" на тій підставі, що  загальні збори ТОВ "МКС" від 19.05.2009р. були проведені без процедури дотримання передбаченої процедури завчасного скликання учасників, за відсутності кворуму, прийняте загальними зборами ТОВ "МКС"  рішення порушує права позивача як кредитора ТОВ "МКС" на задоволення своїх вимог щодо погашення заборгованості за  кредитними угодами.

15.07.2009р. представник відповідача надав до канцелярії господарського суду відзив, в якому позовні вимоги не визнає на тій підставі, що  позивач на час проведення оспорюваних загальних зборів не був, і на даний час не є учасником ТОВ "МКС" ( надалі – Товариства). Вказує, що позивач перебуває з відповідачем у договірних відносинах на підставі кредитних договорів, захист прав позивача, щодо правовідносин, які витікають із цивільно-правових договорів на думку відповідача має відбуватись в межах, що передбачають відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань

Представник позивача у судове засідання не з`явився, витребувані судом документи не надав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з відрядженням представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнає, надав пояснення щодо суті спору, заперечує щодо клопотання представника позивача, вказує, що позивач має великий штат працівників та мав можливість забезпечити явку представника у судове засідання.

Суд відхиляє клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, оскільки  кожна сторона сама вирішує  питання щодо необхідності участі її представників у судовому засіданні. До того ж, ухвалою про порушення провадження у справі суд попереджав сторін, що у разі  неявки їх представників у судове засідання, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

19.05.2009р. на загальних зборах учасників ТОВ «МКС» прийнято рішення про припинення діяльності Товариства  шляхом ліквідації.

Стаття 58 Закону України „Про господарські товариства ” встановлює, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі.

Відповідно до ч. 5 ст. 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів  може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Таким чином, загальні збори учасників є вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю, до компетенції яких віднесено вирішення питань, що стосуються внутрішньої діяльності товариства.

Чинним законодавством та установчими документами ТОВ «МКС» надано право участі в загальних зборах тільки учасникам товариства або їх представникам на підставі довіреності.

Судом  встановлено, що на момент проведення загальних зборів та прийняття оспорюваного рішення позивач не був учасником Товариства, а процедура завчасного повідомлення про скликання загальних зборів стосується лише учасників Товариства.

Як вбачається з ст. 2 Статуту ТОВ "МКС", зареєстрованого 10.04.2007р.  учасником ТОВ "МКС" є юридична особа ВАТ "Еквин".

Згідно наданого витягу із статуту ВАТ "МКС ГРУП" (зареєстрованого 24.06.2008р. ВАТ "МКС ГРУП" було створено згідно з рішенням засновників від 25.03.2006р., протокол № 1 та мало назву ВАТ "Еквин", яка була змінена за рішенням загальних акціонерних зборів від 23.05.2008р., протокол №5.

Як вбачається з протоколу  №15 загальних зборів учасників Товариства від 19.05.2009р. на загальних зборах були присутні: Відкрите акціонерне товариство "МКС ГРУП", який є одноособовим власником корпоративних прав ТОВ "МКС", в особі – голови правління ВАТ "МКС ГРУП" – Пілатовича Бориса Віталійовича.

Виходячи із вищевикладеного, суд відхиляє доводи позивача, що загальні збори учасників ТОВ "МКС" 19.05.2009р. відбулись за відсутності кворуму як такі, що не знайшли свого підтвердження   .

Згідно до  пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» №13 від 24.10.2008р. (надалі – Постанова №13)  при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення  або  оспорювання.

Відповідно ч. 3 ст. 167 ГК України, яка визначає поняття "корпоративні відносини", обов'язковим учасником корпоративного спору повинен бути суб'єкт корпоративних прав, тобто акціонер або учасник господарського товариства. Тому справи у спорах про визнання недійсним рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, в тому числі таким, що вибув, не належать до спорів, що виникають з корпоративних відносин.

Тобто, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства обов'язково необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи такого порушення не встановлено, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову.

Позивач  пов'язаний з відповідачем  цивільно-правовими угодами. Тому в даному випадку позивач може захистити своє право, яке він вважає порушеним реалізацією рішення загальних зборів учасників, у спосіб, визначений ст. 16 ЦК України, і в межах, що передбачають відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань. Також позивачу відомо, що порушена справа про банкрутство Товариства, тож позивач має право захистити свої інтереси як кредитора у справі про банкрутство відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору;  ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів,  поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в  судовому процесі.

Частина 1 статті 43 ГПК України встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У стаття 129 Конституції України закріплено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ч. 2 ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій України» є, зокрема,  захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами права.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд  встановлює наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Проте, з матеріалів справи не вбачається наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу на подання даного позову.

Судом встановлено, що на момент прийняття оспорюваного рішення позивач не був учасником Товариства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено суду і судом не встановлено факту порушення, у зв'язку з ухваленим рішенням про ліквідацію товариства прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, за таких умов суд вважає вимоги заявленого позову необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

З урахуванням положень статей 44,49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на позивача.

Керуючись статтями 58 Закону України "Про господарські товариства", 98 Цивільного кодексу України, статтями 1, 2, 4, 12, 21, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-    

ВИРІШИВ:

 У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення складено та підписано 24.07.2009р.