Рішення

від 03.12.2014 по справі 910/17019/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17019/14 03.12.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПАН-ТАКСІ" доНаціональної телекомпанії України провідшкодування збитків 159 151,92 грн. За зустрічним позовомНаціональної телекомпанії України доТовариства з обмеженою відповідальністю "ПАН-ТАКСІ" простягнення 37 756,01 грн. Головуючий суддя Підченко Ю.О.

Судді Стасюк С.В.

Трофіменко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом:Руденко О.В. - адвокат; від відповідача за первісним позовом:Плотніков Я.І. - юрисконсульт

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАН-ТАКСІ" (надалі - ТОВ "ПАН-ТАКСІ") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Національної телекомпанії України про відшкодування збитків у розмірі 159 151,92 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач (ТОВ "ПАН-ТАКСІ") посилається на те, що легкові автомобілі, які були передані відповідачу (Національній телекомпанії України) в орендне користування на підставі Договору №1-41/4 від 01.04.2013 р., було повернуто позивачу з оренди з пошкодженнями, чим останньому було завдано збитків у розмірі 149 945,69 грн. Крім того, за порушення строків повернення автомобіля Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак АА 8675 ІК, номер кузова 4MBSRDM1А9Е705348) з орендного користування позивачем нараховано відповідачу неустойку у розмірі 9 206,23 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.09.2014 р.

Представник позивача в судове засідання 26.09.2014 р. з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подав документи для долучення їх до матеріалів справи.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 26.09.2014 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 15.08.2014 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 25.08.2014 р., розгляд справи відкладено на 08.10.2014 р.

29.09.2014 р. представником позивача за первісним позовом через загальний відділ суду було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог згідно змісту якої просить, окрім заявлених до стягнення збитків у розмірі 149 945,69 грн. та неустойки у розмірі 9 206,23 грн. стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 43 221,82 грн.

08.10.2014 р. представником відповідача за первісним позовом через загальний відділ суду було подано відзив на позовну заяву згідно змісту якого проти позовних вимог заперечив в повному обсязі.

Представник позивача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 08.10.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду виконав частково.

Представник відповідача в судове засідання 08.10.2014 р. з'явився, проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, подав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.10.2014 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та у зв'язку із неявкою представника позивача, невиконанням сторонами вимог ухвал суду, розгляд справи відкладено на 24.10.2014 р.

23.10.2014 р. Національна телекомпанія України звернулась до господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до ТОВ "ПАН-ТАКСІ" про стягнення 37 756,01 грн.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що позивач за первісним позовом порушив взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг оренди легкових автомобілів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2014 р. зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним та порушено провадження за ним.

В судовому засіданні 24.10.2014 р. оголошено перерву до 28.10.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2014 р. судом було вирішено здійснювати колегіальний розгляд справи №910/17019/14, у зв'язку із чим розгляд справи відкладено для визначення складу колегії суддів.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 28.10.2014 р. визначений склад колегії суддів у справі №910/17019/14: головуючий суддя Підченко Ю.О., суддя Стасюк С.В., суддя Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2014 р. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 12.11.2014 р.

12.11.2014 р. представником відповідача за первісним позовом через загальний відділ суду було подано додаткові письмові пояснення згідно змісту яких проти первісних позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі вказуючи на відсутність у позивача за первісним позовом документального підтвердження щодо технічного стану та ринкової вартості автомобілів на момент їх передачі орендарю. Крім того, відповідач за первісним позовом заперечує проти заяви позивача за первісним позовом про збільшення позовних вимог та просить відмовити у її прийнятті посилаючись на те, що у первісній позовній заяві ТОВ "ПАН-ТАКСІ" не була заявлена вимога щодо сплати орендної плати за Договором та на те, що дана вимога виходить за межі вимог, які були заявлені в первісній позовній заяві.

В судовому засіданні 12.11.2014 р. було оголошено перерву на 03.12.2014 р.

02.12.2014 р. представником позивача за первісним позовом через загальний відділ суду було подано відзив на зустрічну позовну заяву згідно змісту якого проти зустрічних позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Крім того, представником позивача за первісним позовом було подано письмові пояснення щодо складової збитків.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання 03.12.2014 р. з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти зустрічних позовних вимог заперечує та просить залишити їх без задоволення.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання 03.12.2014 р. з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти первісних позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши в судовому засіданні 03.12.2014 р. заяву про збільшення позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову в його прийнятті з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Із поданої позовної заяви вбачається, що предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача за первісним позовом збитків у розмірі 149 945,69 грн. та неустойки за порушення строків повернення автомобіля Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак АА 8675 ІК, номер кузова 4MBSRDM1А9Е705348) з орендного користування у розмірі 9 206,23 грн.

Відповідно до п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК України.

З урахуванням викладеного, заява позивача про збільшення позовних вимог в частині пред'явлення додаткових вимог не може бути прийнята судом, а тому в її задоволенні необхідно відмовити.

В судовому засіданні 03.12.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013 р. між ТОВ "ПАН-ТАКСІ" (виконавець) та Національною телекомпанією України (замовник) було укладено Договір №1-41/4 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов'язується надати за плату замовнику послуги оренди легкових автомобілів без водіїв.

Передача автомобілів, що орендуються, в користування замовника та відповідно їх повернення, оформлюється актом приймання-передачі автомобіля (п. 1.2 Договору).

Згідно із п. 1.5 Договору строк надання послуг (оренди автомобілів): з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2013 р.

Пунктом 2.1.3 Договору визначено, що виконавець зобов'язаний передати автомобілі в користування замовника до 01 квітня 2013 р. та оформити передачу відповідним актом приймання-передачі автомобіля.

Відповідно до п.п. 2.1.5, 2.1.6, 2.1.7 Договору виконавець зобов'язаний здійснити страхування автомобілів, що передаються за цим договором, відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". За власний рахунок здійснювати сервісне обслуговування та ремонт орендованих автомобілів відповідно до регламенту та умов, встановлених заводом-виробником та відповідною технічною документацією на такі автомобілі. За власний рахунок здійснювати закупівлю запасних частин та витратних матеріалів (шини, акумулятори, тощо) орендованих автомобілів.

Згідно із п. 2.2.4 Договору замовник зобов'язаний забезпечити збереження автомобілів та підтримання їх в належному для використання технічному стані.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє по 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Згідно з актом приймання-передачі від 01.04.2013 р., позивач передав відповідачу в орендне користування легкові автомобілі, а саме: Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак АА 8674 ІК, номер кузова 4MBSRDM1А9Е705279), Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак АА 8675 ІК, номер кузова 4MBSRDM1А9Е705348) та Mitsubishi L 200 (номерний знак АА 8708 ІК, номер кузова MMBJNKB408D086043).

Позивач обґрунтовуючи первісні позовні вимоги вказує на те, що автомобілі Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак АА 8674 ІК, номер кузова 4MBSRDM1А9Е705279), Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак АА 8675 ІК, номер кузова 4MBSRDM1А9Е705348) та Mitsubishi L 200 (номерний знак АА 8708 ІК, номер кузова MMBJNKB408D086043) були повернуті відповідачем за первісним позовом з орендного користування з пошкодженнями чим позивачу за первісним позовом було завдано збитків у розмірі 149 945,69 грн. про, що свідчать складені оцінювачем Стрілець А.В. звіти №4012, №4014 від Звіт № 4015 від 14.08.2013 р.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані ТОВ "ПАН-ТАКСІ" докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що первісні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своє правовою природою Договір №1-41/4 від 01.04.2013 р. є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 289 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 798 Цивільного кодексу України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Спір у справі виник в зв'язку з тим, що у відповідача перед позивачем наявний обов'язок відшкодувати збитки, заподіяні внаслідок пошкодження автомобілів марки Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак АА 8674 ІК, номер кузова 4MBSRDM1А9Е705279), Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак АА 8675 ІК, номер кузова 4MBSRDM1А9Е705348) та Mitsubishi L 200 (номерний знак АА 8708 ІК, номер кузова MMBJNKB408D086043).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. У відповідності до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавала шкоди (цивільне правопорушення).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, елементами якого є: а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина завдавача шкоди.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому розмір збитків (шкоди) має довести сторона, яка їх зазнала, а відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів цивільного правопорушення звільняє заподіювача шкоди від відповідальності.

Виходячи з цього, позивач повинен довести, що завдані збитки настали внаслідок протиправних дій відповідача, безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням шкоди та її розмір.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що позивачем за первісним позовом зроблено не було.

Таким чином, враховуючи вищевикладене позивачем за первісним позовом належними та допустимими доказами не доведено, що завдані збитки настали внаслідок протиправних дій відповідача, не доведено безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням шкоди, а тому заявлені позивачем за первісним позовом вимоги щодо відшкодування збитків в розмірі 149 945,69 грн. не підлягають задоволенню.

Вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 9 206,23 грн. також задоволенню не підлягає, оскільки акт приймання-передачі на який посилається позивач за первісним позовом зі сторони відповідача не підписаний, а тому суд позбавлений можливості встановити факт порушення строків повернення транспортного засобу на яке вказує позивач.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з ст. 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи вищевикладене, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку відповідача за первісним позовом законних та охоронюваних інтересів позивача за первісним позовом, а саме, наявність у відповідача за первісним позовом обов'язку сплатити позивачу 159 151,92 грн.

Враховуючи все викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за первісним позовом покладаються на ТОВ "ПАН-ТАКСІ".

Звертаючись із зустрічними позовними вимогами про стягнення з ТОВ "ПАН-ТАКСІ" пені у розмірі 28 595,11 грн. та штрафу у розмірі 9 160,90 грн., Національна телекомпанія України посилається на неможливість користування транспортними засобами, оскільки позивачем за первісним позовом автомобіль марки Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак АА 8674 ІК, номер кузова 4MBSRDM1А9Е705279) було забрано зі станції технічного обслуговування та в подальшому не повернуто відповідачу за первісним позовом, а автомобіль марки Mitsubishi L 200 (номерний знак АА 8708 ІК, номер кузова MMBJNKB408D086043) було заарештовано працівниками Уманського ДАІ та поміщено на штрафний майданчик.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом позивач за первісним позовом на виконання умов Договору №1-41/4 від 01.04.2013 р. за актом приймання-передачі від 01.04.2013 р. передав відповідачу за первісним позовом в орендне користування легкові автомобілі марки Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак АА 8674 ІК, номер кузова 4MBSRDM1А9Е705279), Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак АА 8675 ІК, номер кузова 4MBSRDM1А9Е705348) та Mitsubishi L 200 (номерний знак АА 8708 ІК, номер кузова MMBJNKB408D086043).

За умовами п. 1.5 Договору строк надання послуг (оренди автомобілів) визначено з 01.04.2013 р. по 31.12.2013 р.

Згідно із п. 2.1.1 Договору виконавець зобов'язується надавати послуги самостійно, якісно, у повній відповідності до вказівок замовника, вимог цього договору та згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 2.1.6 Договору визначено обов'язок виконавця за власний рахунок здійснювати сервісне обслуговування та ремонт орендованих автомобілів відповідно до регламенту та умов, встановлених заводом-виробником і відповідною технічною документацією на такі автомобілі.

В свою чергу замовник зобов'язався забезпечити збереження автомобілів та підтримання їх в належному для використання технічному стані (п. 2.2.4 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач за первісним позовом на виконання умов Договору 19.04.2013 р. транспортував автомобіль марки Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак АА 8674 ІК, номер кузова 4MBSRDM1А9Е705279) на технічне обслуговування до офіційного дилера MITSUBISHI MOTORS у м. Києві та Київській області - Дилерського автомобільного центру "НІКОЛЬ-МОТОРС", що розташований за адресою: м. Київ, вул. Київська, 24.

Листом №8-02-19/1082 від 13.06.2014 р. відповідач за первісним позовом звернувся до Дилерського автомобільного центру "НІКОЛЬ-МОТОРС" з проханням надати інформацію щодо технічного обслуговування та місцезнаходження автомобіля Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак АА 8674 ІК, номер кузова 4MBSRDM1А9Е705279).

У відповідь на вказаний лист Дилерський автомобільний центр "НІКОЛЬ-МОТОРС" надіслало на адресу відповідача за первісним позовом лист №36 від 26.06.2014 р. із змісту якого вбачається, що 15.08.2013 р. автомобіль марки Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак АА 8674 ІК, номер кузова 4MBSRDM1А9Е705279), відповідно до акта виконаних робіт від 15.08.2013 р. №НМ-К-33407 та після оплати позивачем за первісним позовом замовленого клієнтом технічного обслуговування виїхав зі станції технічного обслуговування. Автомобіль було передано ТОВ "ПАН-ТАКСІ" на підставі наданого технічного паспорта та квитанції від 15.08.2013 р. №П651046.

Відповідач у своїй зустрічній позовній заяві вказує, що у період з 19.04.2013 р. по 31.12.2013 р. він був фактично позбавлений можливості користуватися автомобілем марки Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак АА 8674 ІК, номер кузова 4MBSRDM1А9Е705279).

У зв'язку із наведеним відповідачем за первісним позовом на підставі п. 5.3 Договору було нараховано позивачу за первісним позовом пеню у розмірі 16 751,37 грн. та штраф 7% у розмірі 4 580,45 грн.

Стосовно автомобіля марки Mitsubishi L 200 (номерний знак АА 8708 ІК, номер кузова MMBJNKB408D086043) суд зазначає наступне.

Господарським судом міста Києва розглядалась справа №5011-55/8132-2012 за позовом Національної телекомпанії України до ТОВ "Пан-Таксі" про стягнення з останнього 46 355,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.07.2012 р. позовні вимоги Національної телекомпанії України задоволено повністю.

03.08.2012 р. на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

09.04.2013 р. головним державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Шевченко С. П. відповідно до наказу господарського суду м. Києва від 03.08.2012 р. №5011-55/8132-2012 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №ВП37458298.

13.06.2013 р. та 17.06.2013 р. головним державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Шевченко С. П. було винесено постанови про розшук майна боржника, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про арешт коштів боржника.

03.07.2013 р. автомобіль Mitsubishi L 200 (номерний знак АА 8708 ІК, номер кузова MMBJNKB408D086043) було затримано та доставлено на штрафний майданчик, що стало підставою для неможливості використання вказаного транспортного засобу з 04.07.2013 р.

У зв'язку із наведеною обставиною відповідачем за первісним позовом на підставі п. 5.3 Договору було нараховано позивачу за первісним позовом пеню у розмірі 11 843,74 грн. та штраф 7% у розмірі 4 580,45 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.3 Договору за порушення виконавцем строків надання послуг з нього стягується пеня в розмірі 0,1% від вартості договору за кожен день прострочення надання послуг, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% зазначеної вартості.

Таким чином, умовами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати штрафних санкцій.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічне застосування наведених норм міститься в постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 р. у справі №20/246-08, що згідно ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим при розгляді інших справ.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення позивачем за первісним позовом умов Договору в частині строків надання послуг з оренди автомобілів Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак АА 8674 ІК, номер кузова 4MBSRDM1А9Е705279) та Mitsubishi L 200 (номерний знак АА 8708 ІК, номер кузова MMBJNKB408D086043), то стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 28 595,11 грн. та штрафу у розмірі 9 160,90 грн. є правомірним та обґрунтованим.

Посилання представника ТОВ "ПАН-ТАКСІ" на відсутність підстав для покладення на нього відповідальності за неякісне надання послуг в момент перебування транспортного засобу на технічному обслуговуванні судом не приймаються, оскільки, як вбачається з листа Дилерського автомобільного центру "НІКОЛЬ-МОТОРС", саме позивачем за первісним позовом 15.08.2013 р. автомобіль Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак АА 8674 ІК, номер кузова 4MBSRDM1А9Е705279) було забрано із станції технічного обслуговування. Доказів передачі транспортного засобу в орендне користування відповідачу за первісним позовом в матеріали справи не містять, а тому заперечення позивача є безпідставними та необгрунтованими.

Крім того, суд також не приймає посилання позивача за первісним позовом на акти приймання - передачі автомобілів, оскільки жодний із цих актів не підписаний з боку Національної телекомпанії України, а тому не є належним доказом по справі.

Стосовно посилань позивача за первісним позовом на можливість використання транспортного засобу Mitsubishi L 200 (номерний знак АА 8708 ІК, номер кузова MMBJNKB408D086043) суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Згідно із абзацом 2 пункту 2 "Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1102 (із змінами внесеними постановами Кабінету Міністрів України №94 від 11.02.2009 р., №1136 від 14.10.2009 р. та №54 від 25.01.2012 р.) (надалі - Порядок) у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", уповноважена особа Державтоінспекції негайно тимчасово затримує такий транспортний засіб та доставляє на спеціальний майданчик чи стоянку.

Частиною 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Відповідно до абз. 2 п. 12 Порядку повернення тимчасово затриманого транспортного засобу боржника, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за вимогою державного виконавця.

Суд звертає увагу на те в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт звернення державного виконавця з вимогою про повернення тимчасово затриманого транспортного, або закінчення виконавчого провадження, що спростовує твердження позивача за первісним позовом про можливість використання транспортного засобу Mitsubishi L 200 (номерний знак АА 8708 ІК, номер кузова MMBJNKB408D086043) відповідачем за первісним позовом з 04.07.2013 р.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом доведено неналежне виконання ТОВ "ПАН-ТАКСІ" умов Договору, з огляду на що позовні вимоги Національної телекомпанії України про стягнення з ТОВ "ПАН-ТАКСІ" пені у загальному розмірі 28 595,11 грн. та штрафу у розмірі 9 160,90 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на ТОВ "ПАН-ТАКСІ".

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН-ТАКСІ" відмовити повністю.

2. Зустрічний позов Національної телекомпанії України задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН-ТАКСІ" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 32-Б; ідентифікаційний код 35535345) на користь Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42; ідентифікаційний код 23152907) пеню у розмірі 28 595 (двадцять вісім тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 11 коп., штраф у розмірі 9 160 (дев'ять тисяч сто шістдесят) грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 08.12.2014 р.

Головуючий суддя Ю.О. Підченко

Судді С.В. Стасюк

Т.Ю. Трофименко