Постанова

від 24.03.2015 по справі 910/17019/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа№ 910/17019/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Яковлєва М.Л.

за участю представників:

від позивача: представник - Руденко О.В. - за довіреністю,

від відповідача: представник - Плотников Я.І. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН-ТАКСІ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 р.

у справі № 910/17019/14 (головуючий суддя Підченко Ю.О., судді Стасюк С.В., Трофіменко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН-ТАКСІ", м. Київ

до Національної телекомпанії України, м. Київ

про відшкодування збитків 159 151,92 грн.,

за зустрічним позовом Національної телекомпанії України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН-ТАКСІ", м. Київ

про стягнення 37 756,01 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАН-ТАКСІ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної телекомпанії України про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в розмірі 149 945,69 грн., неустойки в розмірі 9 206,23 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що легкові автомобілі, які були передані відповідачу (Національній телекомпанії України) в орендне користування на підставі Договору №1-41/4 від 01.04.2013 р., було повернуто позивачу з оренди з пошкодженнями, чим останньому було завдано збитків у розмірі 149 945,69 грн. Крім того, за порушення строків повернення автомобіля Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак АА 8675 ІК, номер кузова 4MBSRDM1А9Е705348) з орендного користування позивачем нараховано відповідачу неустойку у розмірі 9 206,23 грн.

У жовтні 2014 р. Національа телекомпанія України звернулась до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН-ТАКСІ" про стягнення з позивача на свою користь неустойки за Договором про надання послуг оренди легкових автомобілів без водіїв від 01.04.2013 р. №1-41/4, а саме: пені у розмірі 28 525,11 грн. та штрафу у розмірі 9 160,90 грн.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що позивач за первісним позовом порушив взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг оренди легкових автомобілів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 р. у справі №910/17019/14 Вв задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН-ТАКСІ" відмовлено повністю, зустрічний позов Національної телекомпанії України задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН-ТАКСІ" на користь Національної телекомпанії України пеню у розмірі 28 595 грн. 11 коп., штраф у розмірі 9 160 грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАН-ТАКСІ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а у зустрічному позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує правомірність рішення місцевого господарського суду та просить залишити його без змін.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржуване рішення скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

У судовому засіданні 19.03.2015р. оголошувалась перерва до 24.03.2015р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2013 р. між ТОВ "ПАН-ТАКСІ" (виконавець) та Національною телекомпанією України (замовник) було укладено Договір №1-41/4 (Договір).

Згідно п. 1.1 Договору виконавець зобов'язується надати за плату замовнику послуги оренди легкових автомобілів без водіїв.

Передача автомобілів, що орендуються, в користування замовника та відповідно їх повернення, оформлюється актом приймання-передачі автомобіля (п. 1.2 Договору).

У відповідності до п. 1.5 Договору строк надання послуг (оренди автомобілів): з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2013 р.

У пункті 2.1.3 Договору визначено, що виконавець зобов'язаний передати автомобілі в користування замовника до 01 квітня 2013 р. та оформити передачу відповідним актом приймання-передачі автомобіля.

Згідно п.п. 2.1.5, 2.1.6, 2.1.7 Договору виконавець зобов'язаний здійснити страхування автомобілів, що передаються за цим договором, відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". За власний рахунок здійснювати сервісне обслуговування та ремонт орендованих автомобілів відповідно до регламенту та умов, встановлених заводом-виробником та відповідною технічною документацією на такі автомобілі. За власний рахунок здійснювати закупівлю запасних частин та витратних матеріалів (шини, акумулятори, тощо) орендованих автомобілів.

У відповідності до п. 2.2.4 Договору замовник зобов'язаний забезпечити збереження автомобілів та підтримання їх в належному для використання технічному стані.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє по 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

За актом приймання-передачі від 01.04.2013 р., позивач передав відповідачу в орендне користування легкові автомобілі, а саме: Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак "АА8674ІК", номер кузова 4MBSRDM1А9Е705279), Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак "АА8675ІК", номер кузова 4MBSRDM1А9Е705348) та Mitsubishi L 200 (номерний знак "АА8708ІК", номер кузова MMBJNKB408D086043).

В обґрунтування первісного позову позивач зазначає, що автомобілі Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак "АА8674ІК", номер кузова 4MBSRDM1А9Е705279), Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак "АА8675ІК", номер кузова 4MBSRDM1А9Е705348) та Mitsubishi L 200 (номерний знак "АА8708ІК", номер кузова MMBJNKB408D086043) були повернуті відповідачем за первісним позовом з орендного користування з пошкодженнями чим позивачу за первісним позовом було завдано збитків у розмірі 149945,69 грн. про, що свідчать складені оцінювачем Стрілець А.В. звіти №4012, №4014 від Звіт № 4015 від 14.08.2013 р.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначене кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своє правовою природою Договір №1-41/4 від 01.04.2013 р. є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 289 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 798 Цивільного кодексу України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. У відповідності до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавала шкоди (цивільне правопорушення).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, елементами якого є: а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина завдавача шкоди.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому розмір збитків (шкоди) має довести сторона, яка їх зазнала, а відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів цивільного правопорушення звільняє заподіювача шкоди від відповідальності.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що завдані збитки настали внаслідок протиправних дій відповідача, також не встановлено безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням шкоди та її розмір.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем за первісним позовом вимоги щодо відшкодування збитків в розмірі 149 945,69 грн. не підлягають задоволенню.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання апелянта на помилковість правової позиції суду першої інстанції, оскільки первісні позовні вимоги мотивовані, окрім іншого, саме спричиненням збитків позивачу за первісним позовом.

Також, місцевий господарський суду дійшов до правомірного висновку, що не підлягає задоволенню вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 9 206,23 грн., оскільки акт приймання-передачі від 26.02.2014 р., на який посилається позивач за первісним позовом та копія якого міститься в матеріалах справи, зі сторони відповідача не підписаний, а тому суд позбавлений можливості встановити факт порушення строків повернення транспортного засобу, на яке вказує позивач.

Отже, позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку відповідача за первісним позовом його законних та охоронюваних інтересів, а саме, наявність у відповідача за первісним позовом обов'язку сплатити позивачу 159 151,92 грн.

Таким чином, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог.

Крім того, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви ТОВ "ПАН-ТАКСІ" про збільшення розміру позовних вимог, оскільки збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Національна телекомпанія України у своєму зустрічному позові посилалась на неможливість користування транспортними засобами, оскільки позивачем за первісним позовом автомобіль марки Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак "АА8674ІК", номер кузова 4MBSRDM1А9Е705279) було забрано зі станції технічного обслуговування та в подальшому не повернуто відповідачу за первісним позовом, а автомобіль марки Mitsubishi L 200 (номерний знак "АА8708ІК", номер кузова MMBJNKB408D086043) було заарештовано працівниками Уманського ДАІ та поміщено на штрафний майданчик.

Згідно зі ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Місцевим господарським судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів вірно встановлено, що позивач за первісним позовом на виконання умов Договору №1-41/4 від 01.04.2013 р. за актом приймання-передачі від 01.04.2013 р. передав відповідачу за первісним позовом в орендне користування легкові автомобілі марки Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак АА 8674 ІК, номер кузова 4MBSRDM1А9Е705279), Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак АА 8675 ІК, номер кузова 4MBSRDM1А9Е705348) та Mitsubishi L 200 (номерний знак АА 8708 ІК, номер кузова MMBJNKB408D086043).

За умовами п. 1.5 Договору строк надання послуг (оренди автомобілів) визначено з 01.04.2013 р. по 31.12.2013 р.

Згідно із п. 2.1.1 Договору виконавець зобов'язується надавати послуги самостійно, якісно, у повній відповідності до вказівок замовника, вимог цього договору та згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 2.1.6 Договору визначено обов'язок виконавця за власний рахунок здійснювати сервісне обслуговування та ремонт орендованих автомобілів відповідно до регламенту та умов, встановлених заводом-виробником і відповідною технічною документацією на такі автомобілі.

В свою чергу замовник зобов'язався забезпечити збереження автомобілів та підтримання їх в належному для використання технічному стані (п. 2.2.4 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом на виконання умов Договору 19.04.2013 р. транспортував автомобіль марки Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак "АА8674ІК", номер кузова 4MBSRDM1А9Е705279) на технічне обслуговування до офіційного дилера MITSUBISHI MOTORS у м. Києві та Київській області - Дилерського автомобільного центру "НІКОЛЬ-МОТОРС", що розташований за адресою: м. Київ, вул. Київська, 24.

Листом №8-02-19/1082 від 13.06.2014 р. відповідач за первісним позовом звернувся до Дилерського автомобільного центру "НІКОЛЬ-МОТОРС" з проханням надати інформацію щодо технічного обслуговування та місцезнаходження автомобіля Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак "АА8674ІК", номер кузова 4MBSRDM1А9Е705279).

У відповідь на вказаний лист Дилерський автомобільний центр "НІКОЛЬ-МОТОРС" надіслало на адресу відповідача за первісним позовом лист №36 від 26.06.2014 р. із змісту якого вбачається, що 15.08.2013 р. автомобіль марки Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак "АА8674ІК", номер кузова 4MBSRDM1А9Е705279), відповідно до акта виконаних робіт від 15.08.2013 р. №НМ-К-33407 та після оплати позивачем за первісним позовом замовленого клієнтом технічного обслуговування виїхав зі станції технічного обслуговування. Автомобіль було передано ТОВ "ПАН-ТАКСІ" на підставі наданого технічного паспорта та квитанції від 15.08.2013 р. №П651046.

Відповідач у своїй зустрічній позовній заяві вказує, що у період з 19.04.2013 р. по 31.12.2013 р. він був фактично позбавлений можливості користуватися автомобілем марки Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак АА 8674 ІК, номер кузова 4MBSRDM1А9Е705279).

У зв'язку із наведеним відповідачем за первісним позовом на підставі п. 5.3 Договору було нараховано позивачу за первісним позовом пеню у розмірі 16 751,37 грн. та штраф 7% у розмірі 4 580,45 грн.

Стосовно автомобіля марки Mitsubishi L 200 (номерний знак АА 8708 ІК, номер кузова MMBJNKB408D086043) слід зазначити наступне.

Господарським судом міста Києва розглядалась справа №5011-55/8132-2012 за позовом Національної телекомпанії України до ТОВ "Пан-Таксі" про стягнення з останнього 46 355,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.07.2012 р. позовні вимоги Національної телекомпанії України задоволено повністю.

03.08.2012 р. на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

09.04.2013 р. головним державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Шевченко С. П. відповідно до наказу господарського суду м. Києва від 03.08.2012 р. №5011-55/8132-2012 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №ВП37458298.

13.06.2013 р. та 17.06.2013 р. головним державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Шевченко С. П. було винесено постанови про розшук майна боржника, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про арешт коштів боржника.

03.07.2013 р. автомобіль Mitsubishi L 200 (номерний знак АА 8708 ІК, номер кузова MMBJNKB408D086043) було затримано та доставлено на штрафний майданчик, що стало підставою для неможливості використання вказаного транспортного засобу з 04.07.2013 р.

У зв'язку із наведеною обставиною відповідачем за первісним позовом на підставі п. 5.3 Договору було нараховано позивачу за первісним позовом пеню у розмірі 11 843,74 грн. та штраф 7% у розмірі 4 580,45 грн.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.3 Договору за порушення виконавцем строків надання послуг з нього стягується пеня в розмірі 0,1% від вартості договору за кожен день прострочення надання послуг, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% зазначеної вартості.

Таким чином, умовами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати штрафних санкцій.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

З огляду на встановлення факту порушення позивачем за первісним позовом умов Договору в частині строків надання послуг з оренди автомобілів Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак "АА8674ІК", номер кузова 4MBSRDM1А9Е705279) та Mitsubishi L 200 (номерний знак "АА8708ІК", номер кузова MMBJNKB408D086043), то стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 28 595,11 грн. та штрафу у розмірі 9 160,90 грн. є правомірним та обґрунтованим.

Посилання ТОВ "ПАН-ТАКСІ" на відсутність підстав для покладення на нього відповідальності за неякісне надання послуг в момент перебування транспортного засобу на технічному обслуговуванні судом не приймаються, оскільки, як вбачається з листа Дилерського автомобільного центру "НІКОЛЬ-МОТОРС", саме позивачем за первісним позовом 15.08.2013 р. автомобіль Mitsubishi Galant 2.4 I. (номерний знак "АА8674ІК", номер кузова 4MBSRDM1А9Е705279) було забрано із станції технічного обслуговування. Доказів передачі транспортного засобу в орендне користування відповідачу за первісним позовом матеріали справи не містять, а тому заперечення позивача є безпідставними та необгрунтованими.

Підлягають відхиленню посилання ТОВ "ПАН-ТАКСІ" на акти приймання-передачі автомобілів, оскільки жодний із цих актів не підписаний з боку Національної телекомпанії України, а тому не є належним доказом по справі.

Стосовно посилань позивача за первісним позовом на можливість використання транспортного засобу Mitsubishi L 200 (номерний знак "АА8708ІК", номер кузова MMBJNKB408D086043) слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Згідно із абзацом 2 пункту 2 "Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1102 (із змінами внесеними постановами Кабінету Міністрів України №94 від 11.02.2009 р., №1136 від 14.10.2009 р. та №54 від 25.01.2012 р.) (надалі - Порядок) у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", уповноважена особа Державтоінспекції негайно тимчасово затримує такий транспортний засіб та доставляє на спеціальний майданчик чи стоянку.

Частиною 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Відповідно до абз. 2 п. 12 Порядку повернення тимчасово затриманого транспортного засобу боржника, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за вимогою державного виконавця.

Так, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт звернення до державного виконавця з вимогою про повернення тимчасово затриманого транспортного, або закінчення виконавчого провадження, що спростовує твердження позивача за первісним позовом про можливість використання транспортного засобу Mitsubishi L 200 (номерний знак "АА8708ІК", номер кузова MMBJNKB408D086043) відповідачем за первісним позовом з 04.07.2013 р.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом доведено неналежне виконання ТОВ "ПАН-ТАКСІ" умов Договору, з огляду на що позовні вимоги Національної телекомпанії України про стягнення з ТОВ "ПАН-ТАКСІ" пені у загальному розмірі 28 595,11 грн. та штрафу у розмірі 9 160,90 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

При цьому колегія суддів зазначає про необґрунтованість посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті зустрічної позовної заяви.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 р. розгляд справи було відкладено на 24.10.2014 р.

Зустрічна позовна заява Національної телекомпанії України подана до суду першої інстанції 23.10.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 р. зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 р. призначено розгляд даної справи у колегіальному складі суду.

Отже, після визначення колегіального складу суду першої інстанції розгляд даної справи було розпочато заново, що спростовує твердження апелянта про подання зустрічного позову після початку розгляду справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН-ТАКСІ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 р. у справі № 910/17019/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/17019/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді П.В. Авдеєв

М.Л. Яковлєв