Постанова

від 23.07.2009 по справі 12/93-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/93-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2009 року                                                                     Справа №  12/93-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів:  Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Стуковенковій О.В.

за участю представників:

позивача: не явився

відповідача: Спиридонова Є.О.- гол. спец., дов.№4/11-270 від 02.07.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2009р. у справі №12/93-09

             за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "НВБ" (м. Дніпропетровськ)

             до: Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

      про: визнання права власності на самовільно збудовані та перебудовані об'єкти нерухомого майна та визнання права власності на об'єкти нерухомого майна в цілому

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12 червня 2009 року по справі №12/93-09 (суддя Жукова Л.В.) був задоволений позов товариства з обмеженою відповідальністю "НВБ" (м. Дніпропетровськ) до Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) про визнання права власності на самовільно збудовані та перебудовані об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 9-Б, а саме: приміщення:  частина літери Б-1 поз.16 –сходи, загальною площею 5,0 кв.м.; частина літери Б-1 поз. 17 –приміщення, загальною площею 30,7 кв.м.; частина літери Б-1 поз. 18 –приміщення, загальною площею 30,4 кв.м.; частина літери Б-1 поз. 19 –сходи, загальною площею 4,0 кв.м.; літера Б-1 І поверх поз. 20 –приміщення, загальною площею 147,0 кв.м.; літера Е-2 І поверх поз. 101 –тамбур, загальною площею 3,6 кв.м.; літера Е-2 І поверх поз.102 –коридор, загальною площею 17,2 кв.м.; літера Е-2 І поверх поз. 103 –санвузол, загальною площею 1,7 кв.м.; літера Е-2 І поверх поз. 104 –підсобне, загальною площею 1,3 кв.м.; літера Е-2  ІІ поверх поз. 201 – сходи, загальною площею 5,8 кв.м.; літера Е-2,  ІІ поверх поз. 202 –приміщення, загальною площею 29,8 кв.м.; літера Е'-2, поз.108 –приміщення, загальною площею 54,5 кв.м.; літера Е-2, ІІ поверх поз. 203 –кабінет, загальною площею 24,1 кв.м.; літера Е'-2, ІІ поверх, поз.204 –приміщення, загальною площею 54,5 кв.м.; літера 1А-1 І поверх поз. 1 –приміщення, загальною площею 794,9 кв.м.; літера 1А-1 І поверх поз. 2 –приміщення, загальною площею 12,8 кв.м.; літера 1Б-1 І поверх поз. 1 –приміщення, загальною площею 932,1 кв.м.; літера 1Б-1 І поверх поз. 2 –приміщення, загальною площею  35,8 кв.м.; літера 1Б-1 І поверх поз. 3 –коридор, загальною площею 17,3 кв.м.; літера 1Б-1 І поверх поз. 4 –приміщення, загальною площею 11,4 кв.м.; літера 1Б-1 І поверх поз. 5 –приміщення, загальною площею 13,4 кв.м.; літера 1Б-1 І поверх поз. 6 –душова, загальною площею 1,7 кв.м.

та визнання права власності на об'єкти нерухомого майна в цілому, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 9-Б, а саме: частини літери Б-1 –частина будівлі теслярсько –опалубочної майстерні позиції (3:20), загальною площею 692,0 кв.м.;  літери Е-2 –нежитлова будівля (будівля для обігріву), загальною площею 232,0 кв.м.;  літера е –ганок, загальною площею 4,2 кв.м.; літера О –сарай (тимч.), загальною площею по наружним обмірам 14,6 кв.м.;  літера Х –сарай (тимч.), загальною площею по наружним обмірам 4,8 кв.м.;  літера 1А-1 –ангар, загальною площею 807,7 кв.м.;  літера 1Б-1 –склад, загальною площею 1011,7кв.м.; літера 1В –навіс, загальною площею по наружним обмірам 166,0 кв.м.; літера 1Г –навіс (тимч.), загальною площею по наружним обмірам 5,9 кв.м.; літера 1Д –навіс (тимч.), загальною площею по наружним обмірам 60,0 кв.м.;  літера 1Е –убиральня, загальною площею по наружним обмірам 4,0 кв.м.;  літера 1Є –сторожова охорони (тимч.), загальною площею по наружним обмірам 2,5 кв.м.;  літера 1Ж –склад (тимч.), загальною площею по наружним обмірам 11,7 кв.м.; літера 1З –вагончик (тимч.), загальною площею по наружним обмірам 8,4 кв.м.;  літера 1Я –навіс (тимч.), загальною площею по наружним обмірам 15,0 кв.м.;  № 10, 14, 15, 16, 17, 20 –огорожа; № 6, 19, 25, І –споруди: естакада, зливна яма, бункер для збирання тирси, асфальт.

Судові витрати по справі були покладені на позивача.

Дніпропетровська міська рада –відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2009 року по справі №12/93-09 і прийняти нове, яким відмовити в позові. Скаржник зазначив, що не оспорював прав і охоронюваних законом інтересів позивача. Позивачем не було надано доказів звернення до міської ради щодо оформлення права власності, а судом не ставилось це питання. Судом не з'ясовано чи отримано позивачем відповідно до ст.ст. 24, 29 Закону України “Про планування та забудову території” дозвіл на будівництво та чи мав він належним чином затверджений проект на об'єкт будівництва. Об'єкти спірної нерухомості є самочинним будівництвом, оскільки здійснювалось будівництво в порушення вищезазначеного закону та Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000р. №273.

          Товариство з обмеженою відповідальністю "НВБ" (м. Дніпропетровськ) –позивач –відзив на апеляційну скаргу не надав, представник позивача у судове засідання не явився і заявив клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізню дату у зв'язку з хворобою юриста. Беручи до уваги, що будь-які документи, які б підтверджували неможливість явки представника надані не були, матеріали справи є достатніми для перегляду справи по суті, неявка представника позивача, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №2584), не впливає на рішення суду, справа переглядалася без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представника відповідача, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю "НВБ" (позивач) на підставі укладених із закритим акціонерним товариством компанією “ТЕХНО-НОВА” (м. Дніпропетровськ) договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.2005р. і від 23.05.2006р. є власником нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 9-Б. Матеріали справи містять витяги Комунального підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.12.2005р. і від 30.06.2006р.

23.06.2008р. на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 26.03.2008р. №127/30 між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) і товариством з обмеженою відповідальністю "НВБ" (орендар) були укладені договори оренди землі, за якими орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0775 га, яка зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:04:018:0115, земельну ділянку загальною площею 0,7598 га, зареєстровану в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:04:018:0154 і земельну ділянку загальною площею 0,0385 га, зареєстровану в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:04:018:0010, які знаходяться за адресою: по вул. Байкальській, 9-Б (Індустріальний район). Цільове використання земельних ділянок за цими договорами –підприємства іншої промисловості.

При розгляді справи місцевим господарським судом було встановлено, що у зв'язку з  виробничою необхідністю позивач здійснив часткову добудову та перебудову належного йому нерухомого майна, у результаті чого було збільшено площу приміщень і будівель та додатково збудовано нові приміщення. Зазначена добудова та переобладнання було завершено повністю у 2008 році, що підтверджується технічною інвентаризацією будівель і споруд розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 9-Б, проведеною КП „ДМБТІ” 01.12.2008 року, про що було зроблено відповідну відмітку.

Отже, позивач здійснив самочинне будівництво та переобладнання належного йому нерухомого майна без належного дозволу та без належно затвердженого проекту на земельній ділянці, яка знаходиться у позивача в користуванні на підставі договорів оренди землі від 23.06.2008 року.

Відповідно до ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Як вбачається із наданих позивачем договорів оренди землі, земельні ділянки під новозбудоване майно не надавалися (цільове використання –підприємства іншої промисловості). Крім того, договори оренди землі укладені 23.06.2008 року, а самочинне будівництво закінчено 01.12.2008 року, тобто після надання земельних ділянок. За таких обставин право власності на самовільне будівництво не може бути визнане за позивачем на підставі ч.3 ст.376 ЦК України.

В силу ч.4 ст.376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Як вбачається із матеріалів справи власник земельної ділянки –Дніпропетровська міська рада, яка є відповідачем по справі, заперечує проти визнання права власності на майно. Крім того, як правильно зазначив відповідач, будівництво здійснювалося у порушення вимог ст.ст. 24, 29 Закону України „Про планування та забудову територій”. Збудовані об'єкти до експлуатації в установленому законом порядку не прийняті, докази відповідності цих об'єктів відповідним пожежним, архітектурним, санітарним та іншим нормам і правилам (які є обов'язковими) не надані.

Зазначені обставини унеможливлюють визнання за позивачем права власності на зазначені ним у позовній заяві об'єкти, у тому числі і в цілому.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд не врахував приписи ст. 376 ЦК України та інших, зазначених вище, законодавчих актів, що є підставою для скасування прийнятого судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Подаючи позов про визнання права власності на майно, у тому числі і на майно в цілому позивачем було сплачено державне мито у сумі 85 грн. як при поданні немайнового позову.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч.1 ст.181 ЦК України). Зазначені обставини свідчать, що позов про визнання права власності на майно є майновим позовом і державне мито за майновим позовом сплачується із розрахунку 1% від вартості майна (Декрет Кабінету Міністрів „Про державне мито”). Це також підтверджується Інструкцією про порядок обчислення та сплати державного мита №15 від 24.04.1993 року (з наступними змінами і доповненнями), відповідно до якої з позовних заяв про право власності на майно... державне мито сплачується виходячи із вартості майна.

Як вбачається із матеріалів справи вартість майна позивача, виходячи із договорів купівлі-продажу цього майна, становить 32970 грн., тому позивач повинен був сплатити за подання позову державне мито у сумі 329 грн. 70 коп., а сплатив 85 грн.

Виходячи із вищенаведеного, з позивача на користь державного бюджету підлягає стягненню державне мито у сумі 367,05 грн. (329,70 –85 + (329,70 : 2 –42,50)) і на користь Дніпропетровської міської ради –42,50 грн. за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.   

На підставі вищевикладеного, керуючись 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 червня 2009 року у справі №12/93-09 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У позовних вимогах відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „НВБ” (49033 м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 9-Б, код ЄДРПОУ 33858146) на користь державного бюджету 329 грн. 70 коп. державного мита (у тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „НВБ” (49033 м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 9-Б, код ЄДРПОУ 33858146) на користь Дніпропетровської міської ради (49011 м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 75, код ЄДРПОУ 26510514) 42 грн. 50 коп. державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

Головуючий                                                                                              О.С. Євстигнеєв

Судді:                                                                                                          Л.О. Лотоцька

                                                                                                                                     .М. Бахмат

(постанова виготовлена у повному обсязі 24.07.2009 року)