Рішення

від 05.01.2015 по справі 906/1415/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "05" січня 2015 р. Справа № 906/1415/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Тиднюк О.Ю. - довіреність № 37/105 від 16.10.2014;

від відповідача 1: Носенко А.М. - довіреність № 233 від 24.12.2014;

Дудченко С.М. - довіреність № 225 від 24.12.2014;

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи 1: Михайлов Т.М. - довіреність № 1459 від 29.12.2014;

Лось С.І. - довіреність № 1458 від 29.12.2014;

від третьої особи 2: не з'явився;

від третьої особи 3,4: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Малинської районної ради (м.Малин, Житомирська обл.)

до 1) Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (м.Київ)

2) Реєстраційної служби Малинського районного управління юстиції в Житомирській області (м. Малин, Житомирська обл.)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Публічного акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод" (Гранітненська селищна рада, Малинський р-н, Житомирська обл.;)

2) Комунального підприємства "Архплан" Малинської районної ради (м.Малин, Житомирська обл.)

за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

3) Малинського районного комунального підприємства технічної інвентаризації Житомирської обласної ради (м. Малин, Житомирська обл.);

4) Державного реєстратора Реєстраційної служби Малинського районного управління юстиції в Житомирській області (м. Малин, Житомирська обл.)

про визнання права власності на нерухоме майно та скасування рішення про державну реєстрацію права власності

У відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на 15 днів - до 06.01.2015.

Позивач звернувся до суду з позовом, згідно якого, враховуючи прийняте до розгляду ухвалою суду від 04.11.2014 клопотання позивача про зміну предмету позову, просить:

- визнати за територіальною громадою сіл, селищ Малинського району в особі Малинської районної ради Житомирської області право комунальної власності на об'єкт нерухомого майна - локомотивне депо загальною площею 962,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Малинський район, Гранітненська селищна рада, комплекс будівель і споруд №4;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Малинського районного управління юстиції Житомирської області Ширченко Лесею Володимирівною, яким за Державою Україна в особі Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю локомотивного депо з цегли та залізобетонних панелей, трьохповерхову, загальною площею 675,1 кв.м та під'їзні залізничні колії - 227м.;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності держави Україна в особі ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на нерухоме майно: локомотивне депо площею 962,6 кв.м з залізничними коліями 227м за адресою: Гранітненська селищна рада Малинського району Житомирської області, за межами населених пунктів, комплекс будівель і споруд №3 (серія ЯЯЯ №045778 від 13.058.2009);

- скасувати проведену 14.05.2009 Малинським районним комунальним підприємством технічної інвентаризації Житомирської обласної ради державну реєстрацію права власності на підставі свідоцтва про право власності (серія ЯЯЯ №045778 від 13.05.2009) за державою Україна в особі ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ) на нерухоме майно: локомотивне депо площею 962,6 кв.м з залізничними коліями 227м за адресою: Гранітненська селищна рада Малинського району Житомирської області, за межами населених пунктів, комплекс будівель і споруд №3.

05.01.2015 через канцелярію суду від відповідача 1 надійшла заява про зупинення провадження у справі №906/1415/14 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №906/1673/14.

В обґрунтування поданої заяви відповідач1 посилається на те, що спірним майном в зазначених судових справах є локомотивне депо загальною площею 962,6 кв.м. з залізничними коліями 227м, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Малинський район, Гранітненська селищна рада, комплекс будівель і споруд №3. При цьому, вказані справи пов'язані між собою, оскільки у справі №906/1673/14 будуть встановлюватися додаткові обставини щодо приналежності спірного майна до державної форми власності з відповідним залученням до цього органів державної влади, які здійснюють управління корпоративними правами ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ". Вказує, що встановлення вказаних обставин у справі №906/1673/14 буде мати преюдиціальне значення і вплине на збирання та оцінку доказів у даній справі

Представники позивача та третьої особи-1 в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечили.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві.

Представники третьої особи - ПАТ "Малинський каменедробильний завод" вважають позовні вимоги Малинської районної ради оґрунтованими, з викладених у поясненні від 04.11.2014р. мотивів (т.2, а.с.39-40).

Представники інших третіх осіб в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представники відповідача1 проти позовних вимог заперечили з підстав, викладених у письмових поясненнях від 17.11.2014 (т. 2, а.с. 78-81). Підтримали заяву про зупинення провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Натомість, судом встановлено, що порушення провадження у справі №906/1673/14 за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ - Московської філії до Малинської районної ради Житомирської області про визнання права власності на майно та скасування рішення про його реєстрацію, зважаючи на предмет позову у справі №906/1673/14 та предмет позову даної справи, не перешкоджає самостійному встановленню всіх необхідних обставин у даній справі. При цьому, враховуючи, що саме предметом позову визначаються межі предмету дослідження цих справ, суд вважає безпідставними посилання відповідача1 на те, що у справі №906/1673/14 встановлюватимуться обставини, які будуть мати преюдиціальне значення та вплинуть на збирання та оцінку доказів у даній справі.

За вказаного, господарський суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі, а тому відмовляє у задоволенні заяви відповідача1.

В процесі розгляду справи, судом оглядалися матерали справ: - № 14/5007/53/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" про зобов'язання вчинити певні дії; - №5/1544 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Московської філії до Відкритого акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод" про стягнення 30611,69 грн. та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод" до Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Московської філії про визнання права власності за участю третьої особи: Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач в позовній заяві, у 1989 році, за замовленням Малинського каменедробильного заводу, було побудоване тепловозне депо на два стійла для Малинського каменедробильного заводу, що підтверджується будівельною документацією, зокрема, договором підряду на капітальне будівництво №2 від 09.11.1988, актом робочої комісії про готовність закінченої будівництвом будівлі, споруди для пред'явлення державній прийомній комісії від 21.12.1989. Станом на момент здачі в експлуатацію площа будівлі локомотивного депо становила 810 м.кв. (т.1, а.с.115-125).

Вказує, що тепловозне депо перебувало на балансі Малинського каменедробильного заводу та використовувалось в його господарській діяльності, що вбачається з відомості нарахування амортизації ПАТ "Малинський КДЗ" за період з 2011 по 2013 роки (т.1, а.с.35-69).

У 1995 році, в процесі корпоратизації, було створено ВАТ "Малинський каменедробильний завод", шляхом приватизації Малинського каменедробильного заводу, як єдиного (цілісного) майнового комплексу (вподальшому, з метою приведення діяльності ВАТ "Малинський КДЗ" у відповідність до діючого законодавства, відбулась зміна найменування на Публічне акціонерне товариство "Малинський каменедробильний завод").

Згідно довідки Управління статистики у м.Малин Головного управління статистики в Житомирській області Державного комітету статистики України №12-19/294 від 25.08.2011, станом на період проведення приватизації, форма власності Каменедробильного заводу була комунальна (т.1, а.с.79).

Зауважує, що спірне майно розташоване на земельній ділянці, яка знаходиться в постійному користуванні ПАТ "Малинський КДЗ" та на території останнього. Однак, як встановлено господарським судом Житомирської області при розгляді судової справи №14/5007/53/11, під час приватизації спірне майно не увійшло до статутного фонду ВАТ "Малинський КДЗ" (хоча і перебуває на його балансі), тому ПАТ "Малинський КДЗ" не може вважатись власником приміщення локомотивного депо, що знаходиться за адресою: Малинський район, Гранітненська селищна рада, комплекс будівель та споруд №4. Вказує, що аналогічного висновку дійшов і господарський суд Житомирської області під час розгляду справи №5/1544 та відмовив ВАТ "Малинський КДЗ" в задоволенні вимог про визнання права власності на спірне майно.

Зазначає, що в квітні 2009 Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (відповідач1) звернулось до Гранітненської селищної ради з листом про оформлення права власності на це майно.

За результатами розгляду вищевказаного листа, 22.04.2009 виконавчим комітетом Гранітненської селищної ради прийнято рішення №29 "Про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна", яким вирішено оформити право власності держави Україна в особі ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" на нерухоме майно, а саме - нежитлові будівлі, локомотивне депо з під'їзними залізничними коліями, розташовані за адресою: Житомирська обл., Малинський р-н, сщ/рада Гранітненська, комплекс будівель і споруд №3, та видати відповідне свідоцтво (т.2, а.с. 72).

Як вказує позивач та вбачається з матеріалів справи, 13.05.2009 виконавчим комітетом Гранітненської селищної ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно держави Україна в особі ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", а саме - нежитлові будівлі, локомотивне депо загальною площею 765,1 кв.м. з під'їзними залізничними коліями - 227 м, розташовані за адресою: Житомирська обл., Малинський р-н, сщ/рада Гранітненська, комплекс будівель і споруд №3 (т.1, а.с.104).

14.05.2009 Малинським районним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації було видано витяг про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно держави Україна в особі ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" (т.1, а.с.105).

12.06.2009 ВАТ "Малинський каменедробильний завод" звернулось до виконавчого комітету Гранітненської селищної ради з листом №314 щодо скасування рішення від 22.04.2009 №29 та визнання недійсним виданого на підставі даного рішення Свідоцтва про право власності №6232 від 13.05.2009 (т.1, а.с.106-107).

15.06.2009 виконавчим комітетом Гранітненської селищної ради було прийнято рішення №62 "Про скасування рішення виконкому №2 від 22.04.2009 "Про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна", яким визнано недійсним видане на його підставі Свідоцтво про право власності держави Україна в особі ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" на нерухоме майно (а.с.108, т.1).

Позивач пояснює, що оскільки, з моменту прийняття в експлуатацію, спірне майно знаходилось на балансі ПАТ "Малинський КДЗ", останнє звернулось до суду із позовом про зобов'язання Фонду держмайна України включити до Єдиного реєстру об'єктів державної власності відомості про спірне майно та про зняття його з балансу заводу. Однак, рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №14/5007/53/11 від 29.08.2011 відмовлено ПАТ "Малинський каменедробильний завод" в задоволенні вказаних вище вимог, оскільки спірне майно не є власністю держави Україна. Цим же рішенням встановлено, що локомотивне депо належить до об'єктів комунальної власності територіальної громади сіл, селищ Малинського району.

24.05.2013 ПАТ "Малинський КДЗ" звернувся до Малинської районної ради із листом №559 щодо здійснення радою своїх повноважень по відношенню до спірного майна (т.1, а.с. 111-112).

20.08.2013 право власності на спірне майно було зареєстроване за Малинською районною радою Житомирської області, про що видано відповідне свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер: 8202068 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1, а.с. 77).

Вподальшому, 25.10.2013 рішенням Малинської районної ради Житомирської області №461 "Про передачу будівлі локомотивного депо на баланс Малинської районної ради" вирішено передати будівлю локомотивного депо, що є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ району, загальною площею 962,6 кв.м., за адресою: Гранітненська селищна рада, комплекс будівель і споруд №4, з балансу ПАТ "Малинський каменедробильний завод" на баланс Малинської районної ради (а.с. 151, т.1).

25.11.2013 ПАТ "Малинський каменедробильний завод" звернулось до Голови Малинської районної ради із листом №12910 щодо передачі спірного майна в оренду підприємству.

Позивач вказує, що починаючи з серпня 2013 року, спірне майно перебуває у власності територіальної громади сіл, селищ Малинського району, а починаючи з 15.07.2014 це майно передано в оренду ПАТ "Малинський КДЗ" за договором оренди.

За вказаних обставин, позивач вважає, що саме територіальна громада сіл, селищ Малинського району в особі Малинської районної ради є законним власником спірного майна, тому його порушене право власності підлягає захисту судом.

При цьому, стверджуючи, що реєстрацію права власності за державою Україна в особі відповідача1 було здійснено незаконно, на підставі визнаного недійсним свідоцтва, вважає, що відповідне рішення Державного реєстратора та свідоцтво підлягають скасуванню та визнанню недійсним, відповідно.

Зважаючи, що видане 13.05.2009 свідоцтво, 14.05.2009 було зареєстровано Малинським районним комунальним підприємством по технічній інвентаризації, позивач просить також скасувати вказану державну реєстацію права власності. В процесі розгляду справи представник позивача пояснив, що вказану вимогу заявлено до відповідача2, оскільки саме на останнього, на час розгляду справи, згідно чинного законодавства покладено здійснення таких реєстраційних дій.

ПАТ "Київ - Дніпровське МППЗТ" (відповідач1) заперечує щодо позовних вимог з підстав, викладених у поясненні від 17.11.2014, в яких, зокрема, зазначає, що відповідач1 є підприємством державної форми власності, 100% акцій якого належать Державі в особі Мінінфраструктури України та входить до Єдиної транспортної системи України.

Пояснює, що відповідно до умов договору на подачу та забирання вагонів №15/2 від 01.01.1991, укладеного між Київ - Московським міжгалузевим підприємством промислового залізничного транспорту та Малинським каменедробильним заводом, останній передав МППЗТ з балансу на баланс локомотивне депо та залізничні колії, які розташовані на території заводу. Тому з лютого 1991 року зазначене майно було взято на баланс Київ -Московським МППЗТ, про що свідчить інвентарна картка № 24 (а.с. 82, т.2).

Звертає увагу, що зазначені обставини було встановлено Житомирським апеляційним господарським судом у справі № 5/1544.

Також вказує, що у 1995 році, під час приватизації заводу, ПАТ "Київ - Дніпровське МППЗТ" за свої кошти збудував прибудову до спірного депо, а у 2002 році виконав капітальний ремонт депо, на що було витрачено 312337,40 грн. державних коштів.

Зауважує, що у вказаний період Малинська районна рада Житомирської області не заявляла свого права на спірне депо.

Пояснює, що у 2001 році спірне майно було передано Міністерством транспорту України у власність ВАТ "Київ-Московське ППЗТ", згідно передавального акту (а.с. 83-86, т.2).

Відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.07.2006 №806, відбулась реорганізація відкритих акціонерних товариств промислового залізничного транспорту, в процесі якої до складу юридичної особи ВАТ "Київ - Дніпровське МППЗТ" було включене ВАТ "Київ - Московське ППЗТ" в якості відокремленого структурного підрозділу Київ - Московської філії ВАТ "Київ - Дніпровське МППЗТ". Також цим наказом був затверджений передавальний Акт від 17.07.2006 (а.с. 87-88, т.2). Згідно Додатку №2 до цього передавального акту, спірне майно було передане у власність відповідача (а.с. 89-90, т.2).

Зазначає, що відповідач1 понад 20 років безперервно відкрито користувався вказаним майном, здійснював його утримання, ремонт та обслуговування, а отже є добросовісним власником цього майна.

Разом з цим, у 2009 році було оформлено свідоцтво про право власності на спірне майно, а у 2014 році на підставі цього свідоцтва спірне майно зареєстроване в Державному реєстрі реєстраційної служби Міністерства юстиції та ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" видано Витяг з цього реєстру.

Наголошує, що згідно постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 №506-ХІІ, був встановлений мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління.

Тобто, з урахуванням положень ЦК Української РСР, Закону України "Про транспорт", спірне майно під час його передачі на баланс Київ-Московського МППЗТ належало до державної форми власності і в подальшому перебувало в загальнодержавній власності, як майно підприємств транспорту. Будь-які докази вибуття цього майна з державної власності відсутні.

Стверджує, що у справі №14/5007/53/11, на яку посилається позивач, не досліджувалися обставини щодо належності спірного майна до тієї чи іншої форми власності.

За вказаних обставин, вважає, що відповідач1 став власником спірного майна, на підставах і у порядку встановлених законами України.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши доводи представників сторін, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює відносини між сторонами, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За ч.ч.2-3 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання права; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Зважаючи на заявлені позивачем вимоги, слід зазначити, що згідно приписів ст. 392ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за позивачем та відповідачем1, дійсно зареєстроване право власності на одне і те саме майно, а саме локомотивне депо, відмінність полягає лише у номерах зареєстрованих за сторонами будівель та споруд: 3 та 4, відповідно. Доказом реєстрації права власності сторін на одне і те саме майно є, зокрема, лист № 591 від 28.11.2014 Малинського районного комунального підприємства з технічної інвентаризації (а.с. 185, т.2), з якого вбачається наявність лише однієї інвентарної справи на спірний об'єкт. Також з листа Гранітненської селищної ради від 15.12.2014 №365/02-17 вбачається, що на території Гранітненської селищної ради зареєстроване лише одне локомотивне депо, яке знаходиться на території ПАТ "Малинський каменедробильний завод". Інформація про наявність інших локомотивних депо на території селищної ради відсутня (т.3, а.с. 35).

При цьому, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що як на дату звернення до суду, так і на час розгляду справи, за позивачем зареєстроване право власності на локомотивне депо загальною площею 962,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Малинський район, Гранітненська селищна рада, комплекс будівель і споруд №4, тобто на майно про визнання права власності на яке подано позов. Рішення, на підставі якого зареєстровано право власності на це майно на час вирішення спору є чинним та не оспорюється відповідачем1.

Вказані обставини свідчать про безпідставність позову в цій частині, оскільки, всупереч приписів ст. 392ЦК України, позивачем ставиться вимога про повторне визнання права власності на об'єкт, зареєстрований за ним на підставі чинних правовстановлюючих документів.

За вказаного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на нерухоме майно: локомотивне депо площею 962,6 кв.м за адресою: Гранітненська селищна рада Малинського району Житомирської області, комплекс будівель і споруд №4 є такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведені в обґрунтування решти позовних вимог твердження позивача про те, що у 2009 році було скасовано рішення виконавчого комітету Гранітненської селищної ради №29 від 22.04.2009р. "Про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна" за державою Україна в особі відповідача1 та визнано недійсним видане на його підставі Свідоцтво про право власності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В рішенні Конституційного суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (п. 4 Рішення № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року).

Рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (п. 4.1 Рішення № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року).

Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання (п. 5 Рішення № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення виконавчого комітету Гранітненської селищної ради від 22.04.2009 №29 "Про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна" ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" отримало свідоцтво про право власності №1632 від 13.05.2009, 14.05.2009 Малинським районним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації було зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно держави Україна в особі ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" (т.1, а.с.105), а у 2014, на підставі цього свідоцтва, спірне майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, вищевказане рішення №29 від 22.04.2009 "Про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна" є ненормативним правовим актом одноразового застосування та вичерпало свою дію фактом його виконання, тому скасування виконавчим комітетом Гранітненської селищної ради вищевказаного рішення в односторонньому порядку суперечить положенням статей 3, 8, 19, 144 Конституції України.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідач1 звертався до прокуратури Малинського району з приводу незаконного позбавлення його права власності на державне майно, врезультаті чого прокуратурою Малинського району проведено перевірку даного звернення та 17.08.2009 внесено протест на незаконне рішення виконавчого комітету Гранітненської селищної ради №62 від 15.06.2009 (т.2, а.с.118).

Виконавчий комітет Гранітненської селищної ради, розглянувши протест прокурора 279/92-09 від 17.08.2009, прийняв рішення №81 від 17.09.2009, яким доручив постійній комісії селищної ради з питань законності, правопорядку, прав людини, регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів вивчити дане питання та винести його на розгляд сесії селищної ради (т.2, а.с.122).

В подальшому, Гранітненською селищною радою прийнято рішення №279 від 31.03.2010 "Про розгляд протесту прокуратури Малинського району", яким відхилено протест прокуратури Малинського району №279/92-09 від 17.08.2009 на рішення виконавчого комітету Гранітненської селищної ради №62 від 15.06.2009 (т.2, а.с.121).

Оскільки рішення №29 від 22.04.2009р. "Про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна", яким вирішено оформити право власності держави Україна в особі ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" на нерухоме майно, а саме - нежитлові будівлі, локомотивне депо з під'їзними залізничними коліями, розташовані за адресою: Житомирська обл., Малинський р-н, сщ/рада Гранітненська, комплекс будівель і споруд №3, та на підставі якого 13.05.2009 виконавчим комітетом Гранітненської селищної ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно держави Україна в особі ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ"(т.2, а.с. 72) в судовому порядку недійсним на дату звернення позивача до суду не визнано, твердження позивача про його скасування є безпідставними.

За вказаного, відсутні підстави і для задоволення похідних позовних вимог, заявлених до Реєстраційної служби Малинського районного управління юстиції в Житомирській області, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.07.2014, прийнятого Державним реєстратором реєстраційної служби Малинського РУЮ, та про скасування державної реєстрації права власності за ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" на спірні об'єкти нерухомого майна, проведеної 14.05.2009 Малинським районним КП технічної інвентаризації Житомирської обласної ради. Водночас, суд вважає за доцільне зазначити, що згідно матеріалів справи, прийняття державним реєстратором реєстраційної служби Малинського районного управління юстиції рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.07.2014 відбулося з врахуванням державної реєстрації права власності, проведеної 14.05.2009р. Малинським районним комунальним підприємством технічної інвентаризації Житомирської обласної ради, яке на дату вирішення спору не наділено повноваженнями здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та її скасування.

При цьому, зважаючи на пояснення учасників судового процесу та надання ними ряду документів на обґрунтування своїх позицій щодо обставин справи, суд враховує, що при дослідженні доказів та вирішенні спору обов'язковим є дотримання приписів п.п.1,2 ч.1 ст. 83 ГПК України щодо меж позовних вимог.

Враховуючи зазначене, зокрема, суд не розцінює встановлені рішеннями у справах № 14/5007/53/11 та №5/1544 обставини як такі, що впливають на результат розгляду даної справи.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №045778 від 13.05.2009., виданого ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", слід зазначити таке.

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Видача свідоцтва про право власності передбачена у п. 6 цього Тимчасового положення, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти.

З аналізу вказаних норм вбачається, що видачу свідоцтва про право власності не можна ототожнювати з державною реєстрацією такого права; і свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином або актом, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.

Згідно з п.9 листа ВАСУ від 31.01.2001р. №01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" із змінами та доповненнями, свідоцтва про право власності на певний об'єкт майна не можуть виступати предметом спору: таким може бути лише правовстановлювальний документ, на підставі якого видано свідоцтво, а у відповідних випадках - також акт про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна.

Аналіз вищевказаних норм свідчить, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється, та має лише похідний характер від рішення компетентного органу місцевого самоврядування, а тому не може бути окремим предметом господарського спору.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту в частині скасування свідоцтва про власності не відповідає способам захисту, встановленим статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України, зокрема, по справі №3/107-10 від 26.04.2011р. та №41/163 від 20.06.2012р), що у відповідності до змісту постанови Верховного Суду України від 13.07.2004 у справі №10/732 є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, у задоволенні вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №045778 від 13.05.2009 слід відмовити.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Враховуючи, що позивачем не доведено обґрунтованість його позовних вимог, суд відмовляє у задоволенні позову.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.01.15

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1- до справи

2- відповідачу2 (рек. з пов.)

3,4,5,6 - третім особам 1, 2,3,4 (рек. з пов.)