Постанова

від 08.04.2015 по справі 906/1415/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року Справа № 906/1415/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився;

від відповідача 1: Носенко А.М.; Дудченко С.М.;

від відповідача 2: представник не з'явився;

від Третьої особи 1: представник не з'явився;

від Третьої особи 2: представник не з'явився;

від Третьої особи 3: представник не з'явився;

від Третьої особи 4: представник не з'явився;

від Третьої особи 5: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача

Малинська районна рада (м. Малин) на рішення господарського суду Житомирської області від 05.01.15р. у справі № 906/1415/14 (суддя Вельмакіна Т.М.)

за позовом Малинської районної ради (м. Малин)

до Відповідача 1: Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

Відповідача 2: Реєстраційної служби Малинського районного управління юстиції в Житомирській області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Третя особа 1: Публічне акціонерне товариство "Малинський каменедробильний завод"

Третя особа 2: Комунальне підприємство "Архплан" Малинської районної ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

Третя особа 3: Малинське районне комунальне підприємство технічної інвентаризації Житомирської обласної ради

Третя особа 4: Державний реєстратор Реєстраційної служби Малинського районного управління юстиції в Житомирській області

Третя особа 5: Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про визнання права власності на нерухоме майно; скасування рішення про державну реєстрацію права власності; визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності; скасування проведеної державної реєстрації права власності

ВСТАНОВИВ :

Малинська районна рада Житомирської області (надалі - Позивач) звернулася в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (том 1, а.с. 3-12) до Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (надалі - Відповідач 1) та Реєстраційної служби Малинського районного управління юстиції в Житомирській області (надалі - Відповідач 2; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Малинський каменедробильний завод» (надалі - Третя особа 1)), в якій просить: визнати за територіальною громадою сіл, селищ Малинського району в особі Позивача право комунальної власності на об'єкт нерухомого майна - локомотивне депо загальною площею 962, 6 км.м., що знаходиться за адресою Житомирська область Малинський район Гранітненська селищна рада, комплекс будівель і споруд № 4; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 14275742 від 8 липня 2014 року 10:53:15, прийняте державним реєстратором Відповідача 2 Ширченко Лесею Володимирівною, яким за Державою Україна в особі Відповідача 1 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю локомотивного депо з цегли та залізобетонних панелей, трьохповерхову, загальною площею 765 кв.м. та під'їзні залізничні колії - 227 м..

Позивачем 4 листопада 2014 року до господарського суду Житомирської області було подано заяву про зміну предмету позову (том 2, а.с. 16-17), в котрому, з підстав, висвітлених у даному клопотанні Позивач просить:

· визнати за територіальною громадою сіл, селищ Малинського району в особі Позивача право комунальної власності на об'єкт нерухомого майна - локомотивне депо загальною площею 962, 6 км.м., що знаходиться за адресою Житомирська область Малинський район Гранітненська селищна рада, комплекс будівель і споруд № 4;

· скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 14275742 від 8 липня 2014 року 10:53:15, прийняте державним реєстратором Відповідача 2 Ширченко Лесею Володимирівною, яким за Державою Україна в особі Відповідача 1 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю локомотивного депо з цегли та залізобетонних панелей, трьохповерхову, загальною площею 765 кв.м. та під'їзні залізничні колії - 227 м.;

· визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності держави Україна в особі Відповідача 1 на нерухоме майно: локомотивне депо площею 962,6 кв.м. з залізничними коліями 227 м. за адресою: Гранітненська селищна рада Малинського району Житомирської області, за межами населених пунктів, комплекс будівель і споруд № 3 (серія ЯЯЯ № 045778 від 13 травня 2009 року);

· скасувати проведену 14 травня 2009 року Малинським районним комунальним підприємством технічної інвентаризації Житомирської обласної ради державну реєстрацію права власності на підставі свідоцтва про право власності (серія ЯЯЯ № 045778 від 13 травня 2009 року) за державою Україна в особі Відповідача 1 на нерухоме майно: локомотивне депо площею 962,6 кв.м. з залізничними коліями 227 м. за адресою Гранітненська селищна рада Малинського району Житомирської області, за межами населених пунктів, комплекс будівель і споруд № 3.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 18 листопада 2014 року (том 2, а.с. 127), з підстав, висвітлених у даній ухвалі, було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Малинське районне комунальне підприємство технічної інвентаризації Житомирської обласної ради (надалі - Третя особа 2).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 2 грудня 2014 року (том 2, а.с. 183-184), з підстав, висвітлених у даній ухвалі, було залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні Відповідачів - державного реєстратора Відповідача 2 (надалі - Третя особа 3).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 5 січня 2015 року (том 3, а.с. 86-91) з підстав, вказаних у цьому рішенні, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивач звернувся з апеляційною скаргою (том 3, а.с. 104-113) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Житомирської області від 5 січня 2015 року по справі № 906/1415/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушення норм процесуального та матеріального права. Крім того, Позивач як на підставу скасування рішення суду посилається на те, що спірне майно розташоване на земельній ділянці, яка знаходиться в постійному користуванні Третьої особи 1 та на території останнього. Однак, апелянт констатує, що господарським судом Житомирської області при розгляді судової справи № 14/5007/53/11 встановлено, що під час приватизації спірне майно не увійшло до статутного фонду Третьої особи 1 (хоча і перебуває на його балансі), тому Третя особа 1 не може вважатись власником приміщення локомотивного депо, що знаходиться за адресою: Малинський район, Гранітненська селищна рада, комплекс будівель та споруд № 4. Апелянт зауважує, що аналогічного висновку дійшов і господарський суд Житомирської області під час розгляду справи № 5/1544 та відмовив Третій особі 1 в задоволенні вимог про визнання права власності на спірне майно.

Ухвалою суду від 5 лютого 2015 року (том 3, а.с. 102) апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 18 березня 2015 року на 14 годину 50 хвилин.

Третя особа 2 подала відзив на апеляційну скаргу (том 3, а.с. 135), в якому з підстав висвітлених в цьому відзиві, заперечує проти доводів зазначених в апеляційній скарзі та просить залишити рішення господарського суду Житомирської області без змін.

Відповідач 2 подав відзив на апеляційну скаргу (том 3, а.с. 138-139), в якому з підстав висвітлених в цьому відзиві, у вирішенні даного спору покладається на розсуд суду.

Відповідач 1 подав заперечення на апеляційну скаргу (том 3, а.с. 147-152; 157-159), в яких з підстав висвітлених в даних запереченнях, заперечує проти доводів зазначених в апеляційній скарзі та просить залишити рішення господарського суду Житомирської області без змін.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 березня 2015 року (том 1, а.с. 167-168), з підстав, висвітлених в даній ухвалі, було залучено до участі у розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (надалі - Третя особа 5) та розгляд справи відкладено на 8 квітня 2015 року на 16 год. 10 хв..

Третя особа 1, на виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2015 року, подала письмові пояснення (том 2. а.с. 68-72), в яких з підстав висвітлених в даних поясненнях, підтримала доводи Позивача зазначені в апеляційній скарзі.

Третя особа 2, на виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2015 року, подала письмові пояснення (том 2. а.с. 74-75), в яких з підстав висвітлених в даних поясненнях, підтримала доводи Позивача зазначені в апеляційній скарзі.

Представники Позивача, Відповідача 1, Третьої особи 1, Третьої особи 2, Третьої особи 3, Третьої особи 4, Третьої особи 5 в судове засідання від 8 квітня 2015 року не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи Позивача, Відповідача 1, Третьої особи 1, Третьої особи 2, Третьої особи 3, Третьої особи 4, Третьої особи 5 були належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (том 3, а.с. 169, 171, 172, 174-176).

Крім того, в матеріалах справ міститься лист Третьої особи 3 від 11 лютого 2015 року № 51 (том 3, а.с. 135), в котрому Третя особа 3 просить проводити розгляд апеляційної скарги без участі Третьої особи 3.

Водночас, представником Позивача та Третьої особи 1 на адресу Рівненського апеляційного господарського суду, через відділ канцелярії та документального забезпечення та на електронну адресу суду, 8 квітня 2015 року було направлено клопотання та телеграму (том 3, а.с. 185-190), в котрих Позивач та Третя особа 1 просили відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату.

Розглянувши подані клопотання про відкладення розгляду справи колегія суду дійшла висновку про їх відхилення з врахуванням наступного.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору; господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника; при цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника; неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Разом з тим, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 передбачено, що: у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши наявні у справі матеріали колегія суду констатує, що розгляд апеляційної скарги (з урахуванням його продовження ухвалою від 18 березня 2015 року) закінчується 20 квітня 2015 року (а з 16 квітня 2015 року судова колегія буде перебувати у відпустці), і будь-яке відкладення справи призведе до порушення апеляційним господарським судом даного строку, що є апріорі неприпустимим.

Враховуючи усе вищевказне та те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком учасників апеляційного провадження, з урахуванням приписів статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Позивача, Відповідача 1, Третьої особи 1, Третьої особи 2, Третьої особи 3, Третьої особи 4, Третьої особи 5, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні від 8 квітня 2015 року представники Відповідача 1 заперечили проти доводів, висвітлених в апеляційній скарзі Позивача та просили залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

Заслухавши пояснення представників Відповідача 1, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, письмові пояснення, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення від 5 січня 2015 року у справі № 906/1415/14 скасувати. Припинити провадження по справі в частині скасування рішення про державну реєстрацію права власності та в частині скасування проведеної державної реєстрації права власності. В решті позов задоволити. Визнати права власності на нерухоме майно за територіальною громадою сіл, селищ Малинського району в особі Позивача. Визнати недійсним (скасувати) свідоцтво про право власності держави України в особі Відповідача 1. При цьому, суд виходив з наступного.

Як зазначає Позивач в позовній заяві, у 1989 році, за замовленням Третьої особи 1, було побудоване тепловозне депо на два стійла для Третьої особи 1, що підтверджується копією будівельної документації, а саме: договором підряду на капітальне будівництво № 2 від 9 листопада 1988 року (том 1, а.с. 115); особливими умовами до договору від 9 листопада 1988 року (том 1, а.с. 116; квартальним завданням на виконання будівельно-монтажних робіт Тепловозне депо на 2 стойла Третьої особи 1 (том 1, а.с. 117); договірною ціною (том 1, а.с. 118); протоколом (том 1, а.с. 119); актом на приховані роботи від 22 лютого 1989 року (том 1, а.с. 122); актом робочої комісії про готовність закінченої будівництвом будівлі, споруди для пред'явлення державній прийомній комісії від 21 грудня1989 року (том 1, а.с. 123-125).

Колегія суду зауважує, що станом на момент здачі в експлуатацію площа будівлі локомотивного депо становила 810 м.кв. (том 1, а.с. 124).

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог щодо того, що тепловозне депо перебувало на балансі Третьої особи 1 та використовувалось в його господарській діяльності, подає відомості нарахування амортизації за січень 2011 року за період з 2011 по 2013 роки (том 1, а.с. 35-69).

Позивач зауважує, що у 1995 році, в процесі корпоратизації, було створено Відкрите акціонерне товариство "Малинський каменедробильний завод", шляхом приватизації Малинського каменедробильного заводу, як єдиного (цілісного) майнового комплексу (вподальшому, з метою приведення діяльності Третьої особи 1 у відповідність до діючого законодавства, відбулась зміна організаційно-правової форми з Відкритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство).

Згідно довідки Управління статистики у м. Малин Головного управління статистики в Житомирській області Державного комітету статистики України № 12-19/294 від 25 серпня 2011 року (том 1, а.с. 79), станом на період проведення приватизації, форма власності Третьої особи 1 була комунальна.

З Державного акта на право постійного користування землею, виданого Третій особі 1 (том 1, на звороті а.с. 126) вбачається, що Третій особі 1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 65, 52 гектарів в межах згідно з планом землекористування, з них на території Малинської міської ради - 37.29 Га., Гранітненської селищної ради - 12.67 Га., Української сільської ради - 15, 56 Га., землі надано у постійне користування для виробничих потреб на підставі рішення Позивача від 28 грудня 1996 року 7 сесії ХХІІ скликання.

Колегія суду зауважує, що з даного Державного акта вбачається, що спірне майно розташоване саме на земельній ділянці, яка знаходиться в постійному користуванні Третьої особи 1 та на її території.

Позивачем до матеріалів справи додано рішення господарського суду Житомирської області по справі № 14/5007/53/11 (за позовом Третьої особи 1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відповідач 1 про зобов'язання вчинити дії; том 1, а.с. 80-84), котрим було встановлено обставини щодо того, що під час приватизації спірне майно не увійшло до статутного фонду Третьої особи 1 (хоча і перебуває на його балансі), тому об'єкт не був приватизований, а тому Третя особа 1 не може вважатись власником приміщення локомотивного депо, що знаходиться за адресою: Малинський район, Гранітненська селищна рада, комплекс будівель та споруд № 4.

Аналогічного висновку дійшов і господарський суд Житомирської області під час розгляду справи № 5/1544 (за позовом Відповідача 1 до Третьої особи 1 про стягнення 30 611 грн. 69 коп. та за зустрічним позовом Третьої особи 1 до Відповідача 1 про визнання права власності (за участю Третьої особи: регіонального відділення Фонду державного майна України) та відмовив Третій особі 1 в задоволенні вимог про визнання права власності на спірне майно.

В квітні 2009 Відповідач 1 звернувся до Гранітненської селищної ради з листом про оформлення права власності на майно.

За результатами розгляду вищевказаного листа, 22 квітня 2009 року виконавчим комітетом Гранітненської селищної ради було прийнято рішення № 29 "Про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна" (том 1, а.с. 103), яким вирішено оформити право власності держави Україна в особі Відповідача 1 на нерухоме майно, а саме: 1.1 залізничні колії 2053 м. та залізничний міст 20.2 м. за адресою смт. Гранітне, 99 км. Малинського району Житомирської області; 1.2 Локомотивне депо площею 962.6 кв.м. з залізничними коліями 227 м. за адресою: Гранітненська селищна рада Малинського арйону Житомирської області, за межами населених пунктів, комплекс будівель і споруд № 3.

З матеріалів справи вбачається, що 13 травня 2009 року виконавчим комітетом Гранітненської селищної ради було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно держави Україна в особі Відповідача 1 (том 1, а.с. 104), опис об'єкта: загальна площа 765, 1 кв.м.; Будівля локомотивного депо з цегли та залізобетонних панелей, трьохповерхова, загальною площею 765, 1 кв.м; під'їзні залізничні колії - 227 м..

14 травня 2009 року Третьою особою 3 було видано витяг про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно держави Україна в особі Відповідача 1 (том 1, а.с. 105).

Між тим, 12 червня 2009 року Третя особа 1 звернулася до виконавчого комітету Гранітненської селищної ради з листом № 314 (том 1, а.с. 106-107) щодо скасування рішення від 22 квітня 2009 року № 29, з підстав, висвітлених у даному листі, та визнання недійсним виданого на підставі даного рішення Свідоцтва про право власності № 6232 від 13 травня 2009 року.

Виконавчим комітетом Гранітненської селищної ради було прийнято рішення № 62 "Про скасування рішення виконкому № 2 від 15 червня 2009 року "Про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна" (том 1, а.с. 108-110), яким було вирішено наступне:

· Скасувати рішення виконавчого комітету Гранітненської селищної ради від 22 квітня 2009 року № 29 «Про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна» та визнати недійсним видані на його підставі Свідоцтво про право власності держави Україна в особі Відповідача 1 на нерухоме майно: залізничні колії 2053 м. та залізничний міст 20,2 за адресою смт. Гранітне, 99 км., Малинського району Житомирської області (ЯЯЯ № 045777 від 8 травня 2009 року), та локомотивне депо площею 962, 6 кв.м. з залізничними коліями 227 м. за адресою: Гранітненська селищна рада Малинського арйону Житомирської області, за межами населених пунктів, комплекс будівель і споруд № 3 (серія ЯЯЯ № 0475778 від 13 травня 2009 року);

· Направити Третій особі 3 дане рішення виконкому щодо визнання недійсними правовстановлюючих документів - Свідоцтво на право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 045777 від 8 травня 2009 року, серії ЯЯЯ № 0475778 від 13 травня 2009 року, на підставі яких проведено реєстрацію прав власності, для її скасування.

Позивач зауважує, що оскільки, з моменту прийняття в експлуатацію, спірне майно знаходилось на балансі Третьої особи 1, то Третя особа 1 звернулась до суду із позовом про зобов'язання Фонду держмайна України включити до Єдиного реєстру об'єктів державної власності відомості про спірне майно та про зняття його з балансу заводу. Однак, рішенням господарського суду Житомирської області у справі № 14/5007/53/11 від 29 серпня 2011 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог Третьої особи 1, оскільки спірне майно не є власністю держави Україна. Також, рішенням було встановлено, що локомотивне депо належить до об'єктів комунальної власності територіальної громади сіл, селищ Малинського району.

Третя особа 1 звернувся до Позивача із листом № 559 від 24 травня 2013 року щодо здійснення Позивачем своїх повноважень по відношенню до спірного майна (том 1, а.с. 111-112).

Як вбачається з матеріалів справи, 20 серпня 2013 року право власності на спірне майно було зареєстроване за Позивачем, про що видано відповідне свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна :індексний номер: 8202068), а саме: об'єкт нерухомого майна - локомотивне депо; адреса об'єкта - Житомирська область, Малинський район, Гранітненська селищна рада; Комплекс будівель і споруд № 4; відомості про право власності форма власності: комунальна; власник - Позивач (код ЄДРПОУ 13577103, адреса 11601, Житомирська область, м. Малин, площа Соборна, будинок 6А.) .

Також, 20 серпня 2013 року державним реєстратором Відповідача 2 було видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (том 1, а.с. 78), з котрого вбачається, що: підстава виникнення права власності - рішення (22 сесія шостого скликання), серія та номер - 427, виданий 19 липня 2013 року, видавник Позивач; форма власності комунальна; розмір частки - 1/1; власник - Позивач; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 137018418234; об'єкт нерухомого майна - локомотивне депо; адреса - Житомирська область, Малинський район, Гранітненська селищна рада, комплекс будівель і споруд № 4; загальна площа: 962, 6 кв.м..

В подальшому, 25 жовтня 2013 року рішенням Позивача № 461 "Про передачу будівлі локомотивного депо на баланс Малинської районної ради" (том 1, а. с. 151) було вирішено передати будівлю локомотивного депо, що є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ району, загальною площею 962,6 кв.м. (за адресою: Гранітненська селищна рада, комплекс будівель і споруд № 4) з балансу Третьої особи 1 на баланс Позивача.

Позивачем було прийнято рішення № 523 від 30 квітня 2014 року «Про передачу будівлі локомотивного депо на баланс КП «Архплан» Малинської районної ради» (том 1, а.с. 153).

Відповідно, 15 липня 2014 року було укладено договір оренди між Третьою особою 2 та Третьою особою 1, пунктом 1.1 котрого вирішено, що Третя особа 2 передає, а Третя особа 1 приймає в строкове платне користування нерухоме майно: будівлю локомотивного депо, за адресою Гранітненська селищна рада, комплекс будівель і споруд № 4; площею 962, 6 кв.м., що знаходиться на балансі Третьої особи 2, вартість якого визначена шляхом проведення незалежної оцінки і становить 708 474 грн.; майно передано в оренду з метою відстою та обслуговування тепловозів.

Позивач вважаючи, що саме територіальна громада сіл, селищ Малинського району в особі Позивача є законним власником спірного майна, а тому, на думку Позивача, його порушене право власності підлягає захисту, шляхом звернення до суду з позовом до Відповідача 1 та Відповідача 2 про визнання права власності на нерухоме майно, при цьому, стверджуючи, що реєстрацію права власності за державою Україна в особі Відповідача 1 було здійснено незаконно, на підставі визнаного недійсним свідоцтва, звертається також з позовом до суду про визнання недійсним і скасування свідоцтва.

Дослідивши матеріали справи колегія суду зазначає, що предметом спору, окрім інших позовних вимог, у даній справі є визнання права власності на нерухоме майно, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів України, котрі направленні на регулювання спірні правовідносини.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положенням статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що: власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 Цивільного кодексу України закріплено, що: право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами статті 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Із системного аналізу вищенаведених норм, котрі направленні на регулюванні відносин права власності на майно, колегія суду приходить до мотивованого висновку, що за змістом вищезазначеної норми потреба в заході захисту права власності на підтаві статті 392 Цивільного кодексу України, виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно.

Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна.

Підставою ж позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

При цьому колегія суду констатує, що вирішуючи питанння про правомірність набуття права власності, необхідно враховувати положення частини 2 статті 328 Цивільного кодексу України, якою встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Водночас, суд констатує що Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником.

Слід мати на увазі, що дії особи, спрямовані на створення штучних перешкод для власника майна, щодо користування всім спектром правомочностей щодо права власності, є підставою для звернення такої особи з позовом до суду про визнання права власності.

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна Позивачеві або не визнає (не надає можливості) за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому в статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Згідно статті 43 Господарського кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції в площинні вищезазначених положеннь діючого законодавства України зазначає наступне.

Як встановлено вище в даній судовій постанові, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за Позивачем та Відповідачем 1, дійсно зареєстроване право власності на спірне майно, а саме:

· за Позивачем - на локомотивне депо загальною площею 962, 6 кв.м. за адресою Житомирська область Малинський район, Гранітнеснька селищна рада, комплекс будівель і споруд № 4 (том 1, а.с. 77-78);

· за Відповідачем 1 - зареєстровано право власності на будівлю локомотивного депо з цегли та залізобетонних панелей, трьохповерхова, загальною площею 765,1 кв.м. та під'їдні залізничні колії 227 м., за адресою Житомирська область Малинський район, Гранітнеснька селищна рада, комплекс будівель і споруд № 3 (том 1, а.с. 73, 104).

З даного опосередковано вбачається, що за Позивачем та Відповідачем 1 зареєстровано право власності на одне й те ж саме майно.

Водночас в даній реєстрації наявні суттєві відмінності, а саме: по-перше, щодо загальної площі нерухомого майна (Позивач 962, 6 кв.м.; Відповідач 2 - 765,1 кв.м.); по-дреге, щодо визначення номеру комплексу будівель і споруд; по-третє, відмінності полягають й у описі об'єкта нерухомого майна, у Позивача це локомотивне депо, у Відповідача 2 це нежитлова будівля, а саме будівля локомотивного депо з цегли та залізобетонних панелей, трьохповерхова, загальною площею 765,1 кв.м. та під'їдні залізничні колії 227 м..

Водночас, доказом, який опосередковано засвідчує факт реєстрації права власності Позивача та Відповідача 2 на одне і те саме майно є лист № 591 від 28 листопада 2014 року Малинського районного комунального підприємства з технічної інвентаризації (том 2, а.с. 185), з якого вбачається наявність лише однієї інвентарної справи на спірний об'єкт, а також з листа Гранітненської селищної ради від 15 грудня 2014 року № 365/02-17, з котрого вбачається, що на території Гранітненської селищної ради зареєстроване лише одне локомотивне депо, яке знаходиться на території Третьої особи 1, інформація про наявність інших локомотивних депо на території селищної ради відсутня (том 3, а.с. 35).

При цьому, суд констатує факт того, що іншими сторонами не спростовано те, що на спірній території знаходиться лише одне депо.

При цьому, доказами, наявними в матеріалах справи підтверджено та не заперечується сторонами, що як на дату звернення до суду, так і на час розгляду справи, за Позивачем зареєстроване право власності на локомотивне депо загальною площею 962,6 кв.м. (що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Малинський район, Гранітненська селищна рада) під назвою комплекс будівель і споруд № 4 (тобто на майно відносно котрого подано позов про визнання права власності). Крім того, рішення Позивача від 19 липня 2013 року № 427 (том 1, а.с. 144), на підставі якого зареєстровано право власності на це майно на час вирішення спору є чинним та не оспорюється Відповідачем 1.

За таких обставин колегія суду приходить до висновку, що даний спір слід розглядати в площині того факту, що спірне майно є одне на котре сторонами проведено дві реєстрації з різними відображеннями предмету спору.

З матеріалів справи вбачається, що Прокуратурою Житомирської області було внесено протест прокурора від 17 серпня 2009 року № 297/92-09 на рішення виконавчого комітету Гранітненської селищної ради від 15 червня 2009 року № 62 (том 1, а.с. 108; котрим було скасовано рішення виконавчого комітету Гранітненської селищної ради від 22 квітня 2009 року № 29 «Про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна» саме за Відповідачем 1).

Розглянувши даний протест прокурора, рішенням Гранітненської селищної ради від 31 березня 2010 року № 279 (том 2, а.с. 121) було вирішено відхилити протест прокуратури Малинського району № 297/92-09 від 17 серпня 2009 року на рішення виконавчого комітету Гранітненської селищної ради від 15 червня 2009 року № 62.

Поряд з тим, колегія суду звертає увагу, що в матеріалах справи міститься рішення господарського суду Житомирської області від 29 серпня 2011 року (за позовом Третьої особи 1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відповідач 1 про зобов'язання вчинити дії; том 1, а.с. 80-84)), котрим відмовлено в задоволенні такого позову.

В даному рішенні були встановлені обставини щодо того, що управління майном, яке є об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ Малинського району здійснює Позивач та Малинська районна державна адміністрація, з урахуванням територіального місцезнаходження спірного об'єкта.

Крім того, в даному рішенні місцевий господарський суд прийшов до висновку, а відповідно й встановив зазначений факт, що локомотивне депо, загальною площею 962.6 кв.м., розташоване за адресою: Житомирська область, Малинський район, селищна рада Гранітненська, комплекс будівель і споруд № 4 , що не увійшло до статутного капіталу Третьої особи 1, але перебуває на його балансі, є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ Малинського району.

Також, в даному рішенні встановлені обставини щодо того, що оскільки цілісний майновий комплекс Третьої особи 1 належав до комунальної власності, то і спірне майно (локомотивне депо), що не увійшло до статутного та позастатутного капіталу Третьої особи 1 належить також до комунальної власності .

Аналогічного висновку щодо того, що локомотивне депо не війшло до стутного фонду Третьої особи 1, дійшов і господарський суд Житомирської області під час розгляду справи № 5/1544 (за позовом Відповідача 1 до Третьої особи 1 про стягнення 30 611 грн. 69 коп. та за зустрічним позовом Третьої особи 1 до Відповідача 1 про визнання права власності (за участю Третьої особи: регіонального відділення Фонду державного майна України) та відмовив Третій особі 1 в задоволенні вимог про визнання права власності на спірне майно.

З огляду на вищенаведене, колегія суду зазначає, що за приписами частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до пункту 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Статтею 124 Конституції України визначено, що: судові рішення (ухвала, постанова) є обов'язковими до виконання на всій території України.

Тобто, на момент розгляду апеляційної скарги в правовій природі вже існували фактичні обставини, встановлені в рішенніх суду по справі № 14/5007/53/11 з приводу того, що комплекс будівель і споруд № 4, що не увійшов до статутного фонду Відповідача 1 належить до комунальної форми власності і є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ Малинського району, а відтак управління майном, яке є об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ Малинського району здійснює саме Позивач та Малинська районна державна адміністрація.

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка від 25 серпня 2011 року № 12-19/294 (том 1, а.с. 79) Державного комітету статистики України Головного управління статистики в Житомирській області Управління статистики у м. Малині, в котрій визначено, що на підставі реєстраційної картки, заповненої довіреною особою Третьої особи 1, станом на 30 травня 1994 року, значиться: Камене-дробильний завод, код 04011905; адреса - 11634, Житомирська область, Малинський район, смт. Гранітне, комплекс будівель і споруд № 4 , управління - Державне комунальне об'єднання «Київміськбуд матеріали», форма власності 32 - комунальна власність .

Водночас, усе вищевказане приводить колегію суду до висновку, що реєстрація Відповідачем 1 цього ж майна проте з умисним використанням інших показників дала можливість Відповідачу 1 безпідставно зареєструвати за собою право власності на локомотивне депо, яке в силу вищеописаних фактів і обставин було і є власністю територіальної громади Позивача.

З огляду на що та приймаючи до уваги те, що Позивачем подано належні та допустимі докази про визнання за ним права власності на локомотивне депо Житомирська область Малинський район Гранітненська селищна рада комплекс будівель і споруд № 4 із загальною площею 962, 6 кв.м. (з врахуванням існування преюдиційного факту визнання даного майна об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ Малинського району із комунальною формою власності) колегія суду в площинні існування спірних відносин та неврегульованих питань з приводу належності права власності на дане нерухоме майно - локомотивне депо, в аспекті існування перешкод, котрі не надають можливості Позивачу здійснювати правомочності власника майна, дійшла до висновку, що позовні вимоги в частині визнання за Позивачем права власності на нерухоме майно (локомотивне депо площею 962,6 кв.м, за адресою - Гранітненська селищна рада Малинського району Житомирської області, комплекс будівель і споруд № 4) є обґрунтованими та підставними, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно, приймаючи таке рішення по справі, суд скасовує судове рішення господарського суду Житомирської області в цій частині.

Що ж стосується позовних вимог, заявлених Позивачем до Відповідача 2, щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 8 липня 2014 року, прийнятого Державним реєстратором Відповідача 2 та вимоги про скасування державної реєстрації права власності за Відповідачем 2 на спірні об'єкти нерухомого майна, проведеної 14 травня 2009 Третьою особою 3, то колегія суду зазначає слідуюче.

Відповідно до частин 1-3 статті 11 Цивільного кодексу України: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що: кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності , мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистомсвоїх порушених або оспорюванихправ і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України: господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Пунктом 17 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24 жовтня 2011 року "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" передбачено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:

· про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність;

· про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором; між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;

· з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України: юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції;

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень": державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав.

Пунктом 1.7 Положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 передбачено, що: державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ.

Крім того, згідно матеріалів справи, прийняття державним реєстратором реєстраційної служби Малинського районного управління юстиції рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 8 липня 2014 року відбулося з врахуванням державної реєстрації права власності, проведеної 14 травня 2009 року Малинським районним комунальним підприємством технічної інвентаризації Житомирської обласної ради, яке на дату вирішення спору не наділено повноваженнями здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та її скасування.

Підсумовуючи усе наведене вище, колегія суду звертає увагу, що, в свою чергу, Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відповідача 2, Третьої особи 4, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Третьої особи 1 та Відповідача 1 про визнання протиправними дій, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Враховуючи вищевисвітлене, колегія суддів прийшла до висновку, що даний спір є публічно-правовим, має ознаки справ адміністративної юрисдикції і не підвідомчий господарському суду та повинен розглядатися в судах адміністративного судочинства.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року було відкрито провадження у дані справі № 806/329/15 і призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 25 лютого 2015 року (том 3, а.с. 192).

Дане, опосередковано підтверджує той факт, що Позивач свідомо звертаючись до Житомирського окружного адміністративного суду сам визначив підсудність та належність даного позову, саме до адміністративної юрисдикції, що в свою чергу не узгоджується з його діями при зверненні до місцевого господарського суду з аналогічними позовними вимогами (про скасування рішення про державну реєстрацію та скасування проведеної державної реєстрації права власності).

Доводи Позивача щодо необхідності розгляду даної справи в порядку господарського судочинства є безпідставними та не відповідають вимогам чинного процесуального законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини1 статті 80 Господарського процесуального кодексу, України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Згідно до пункту 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відтак, Рівненський апеляційний господарський суд припиняє провадження по справі в частині позовних вимоги щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 8 липня 2014 року, прийнятого Державним реєстратором Відповідача 2 та щодо скасування державної реєстрації права власності за Відповідачем 2 на спірні об'єкти нерухомого майна, проведеної 14 травня 2009 Третьою особою 3.

Відповідно, приймаючи таке рішення та припиняючи провадження по справі, суд скасовує судове рішення господарського суду Житомирської області в цій частині.

Що ж стосується позовної вимоги Позивача про скасування свідоцтв про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності держави Україна в особі Відповідача 1 на нерухоме майно, а саме локомотивне депо площею 962,6 кв.м. з залізничними коліями 227 м., що знаходиться за адресою Гранітненська селищна рада Малинського району Житомирської області, за межами населених пунктів, комплекс будівель і споруд № 3 (серія ЯЯЯ № 045778 від 13 травня 2009 року) - то колегія суду зазначає наступне.

Суд констатує, що рішенням Гранітненської селищної ради від 22 квітня 2009 року № 29 «Про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна» (том 1, а.с. 103) було оформлено право власності на об'єкти нерухомого майна за Відповідачем 1.

Водночас, рішенням Гранітненської селищної ради від 15 червня 2009 року № 62 «Про скасування рішення виконкому № 29 від 22 квітня 2009 року «Про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна» (том 1, а.с. 108-109) було скасовано рішення Гранітненської селищної ради від 22 квітня 2009 року № 29 «Про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна» та визнано недійсним видані на його підставі Свідоцтва про право власності держави Україна в особі Відповідача 1 на спірне майно.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що Відповідач 1 звертався до прокуратури Малинського району з приводу незаконного позбавлення його права власності на державне майно, врезультаті чого прокуратурою Малинського району проведено перевірку даного звернення та 17 серпня 2009 року внесено протест на незаконне рішення виконавчого комітету (тому 2, а.с. 118), із зазначенням аналогічних підстав визнання недійсним такого рішення Гранітненської селищної ради № 62 від 15 червня 2009 року.

Виконавчий комітет Гранітненської селищної ради, розглянувши протест прокурора 279/92-09 від 17 серпня 2009 року, прийняв рішення № 81 від 17 вересня 2009 року, яким доручив постійній комісії селищної ради з питань законності, правопорядку, прав людини, регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів вивчити дане питання та винести його на розгляд сесії селищної ради (том 2, а.с.122).

В подальшому, Гранітненською селищною радою прийнято рішення № 279 від 31 березня 2010 року "Про розгляд протесту прокуратури Малинського району", яким відхилено протест прокуратури Малинського району № 279/92-09 від 17 серпня 2009 року на рішення виконавчого комітету Гранітненської селищної ради № 62 від 15 червня 2009 року (том 2, а.с.121).

Водночас, колегія суду звертає увагу, що на момент розгляду справи рішення Гранітненської селищної ради від 15 червня 2009 року № 62 «Про скасування рішення виконкому № 29 від 22 квітня 2009 року" є чинним. При цьому, суд констатує, що дане рішення в судовому порядку ніким із сторін не оскаржувалося та не визнавалося недійсним. Відповідно, колегія суду з огляду на предмет спору констатує факт того, що в правовій природі відсутні підстави на основі котрих видано спірне свідоцтво. Поряд з тим, як встановлено вище у даному судовому рішенні судом визнано право колективної власності за Позивачем на локомотивне депо та встановлено те, що на спірній території знаходиться лише одне таке депо. Також, вище у даній постанові судом вже оцінено критично реєстрацію Відповідачем 1 цього ж таки майна.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, колегія суду констатує, що у даному випадку вимоги щодо визнання свідоцтв про право власності недійсним та його скасування відповідають такому способу захисту цивільних прав та інтересів, передбаченому статтею 16 Цивільного кодексу України, як відновлення становища, що існувало до порушення. Саме у такий спосіб порушене право власності Позивача на спірне майно, яке може бути захищено з метою відновлення становища, що існувало до порушення права.

Водночас, колегія суду звертає увагу на те, що саме свідоцтво про право власності не є правочином, його наслідком не є виникнення, зміна чи припинення правовідносин. Свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється (підтверджується) право власності. Поряд з цим, суд зазначає, що питання правомірності видачі та дії свідоцтва про право власності на нерухоме майно безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого таке свідоцтво видане.

Враховуючи те, що рішенням Гранітненської селищної ради від 15 червня 2009 року № 62 «Про скасування рішення виконкому № 29 від 22 квітня 2009 року «Про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна» було скасовано рішення Гранітненської селищної ради від 22 квітня 2009 року № 29 «Про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна», а свідоцтво № 6232 про право власності держави Україна в особі Відповідача 1 на нерухоме майно від 13 травня 2009 року є похідним документом, а відтак колегія суду в площинні визнання права колективної власності на нерухоме майно - локомотивне депо саме за Позивачем, дійшла до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним (скасування) свідоцтва про право власності держави Україна в особі Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське Міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" є обґрунтованими та підставними, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно, приймаючи таке рішення по справі, суд скасовує судове рішення господарського суду Житомирської області в цій частині.

Відповідно, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку щодо визнання права власності на локомотивне депо за Позивачем.

Усе вищевказане у даній судовій постанові, вказує на неповне з'ясування місцевим господарським судом всіх обставин справи, про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та про порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права - що в силу дії пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування оскарженого рішення господарського суду Волинської області.

Інші твердження апелянта викладені в апеляційній скарзі стосовно скасування рішення про державну реєстрацію права власності, до уваги судом не беруться, оскільки вони є безпідставні, спростовані усім вищеописаним в даній судовій постанові, і є недоведені матеріальними та процесуальними нормами діючого законодавства України.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково. Рішення від 5 січня 2015 року у справі № 906/1415/14 скасувати. Припинити провадження по справі в частині скасування рішення про державну реєстрацію права власності та в частині скасування проведеної державної реєстрації права власності. В решті позов задоволити. Визнати право власності на нерухоме майно за територіальною громадою сіл, селищ Малинського району в особі Позивача. Визнати недійсним (скасувати) свідоцтво про право власності держави України в особі Відповідача 1.

Відповідно до пункту 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7, припинення провадження у справі (стаття 80 Господарського процесуального кодексу України) не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Судові витрати, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Позивачем.

Керуючись статтями 49, 80, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Малинської районної ради - задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 05 січня 2015 року в справі № 906/1415/14 - скасувати.

3. Припинити провадження по справі в частині вимоги щодо: скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 14275742 від 8 липня 2014 року 10:53:15, прийнятого державним реєстратором реєстраційної служби Малинського районного управління юстиції Житомирської області Марченко Л.В.; та скасування проведеної 15 травня 2009 року Малинським районним комунальним підприємством технічної інвентаризації Житомирської обласної ради державної реєстрації прав власності на підставі свідоцтва про право власності (серії ЯЯЯ № 045778 від 13 травня 2009 року) за державою України в особі Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту".

4. В решті позов задоволити.

5. Визнати за територіальною громадою сіл, селищ Малинського району в особі Малинської районної ради Житомирської області (11601, Житомирська область, м. Малин, площа Соборна, б. 6А, ідентифікаційний код 13577103) право комунальної власності на об'єкт нерухомого майна - локомотивне депо загальною площею 962,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, Малинський район, селищна рада Гранітненська, комплекс будівель і споруд № 4.

6. Визнати недійсним (скасувати) свідоцтво про право власності держави України в особі Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37, ідентифікаційний код 04737111) на нерухоме майно: локомотивне депо площею 962,6 кв.м. із залізничними коліями 227 м. за адресою: Гранітненська селищна рада Малинського району Житомирської області, за межами населених пунктів, комплекс будівель і споруд № 3 (серія ЯЯЯ № 045778 від 13 травня 2009 року).

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

9. Справу № 906/1415/14 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.