№ 645/3578/13
№2/645/2127/14
РІШЕННЯ
іменем України
19 грудня 2014 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Бондаревої І.В., при секретарі - Гудзенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інноваційна компанія «Моноліт» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, треті особи - приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інноваційна компанія «Моноліт» про визнання недійсним договору доручення та стягнення коштів,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ТОВ «Промислово-інноваційної компанії «Моноліт» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, вказуючи, що за договором про надання послуг від 15.03.2013 року ОСОБА_1 зобов'язався сплатити надані позивачем послуги у сумі 52800 грн., однак, умови договору порушив, в зв'язку з чим повинен сплатити на користь позивача штраф у розмірі 15840 грн. та пеню у сумі 15206,40 грн.
Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір доручення від 16.03. 2013 року, укладений між позивачем та відповідачем, застосувати наслідки недійсності правочину і стягнути з ТОВ «ІПК «Моноліт» на користь ОСОБА_1 15 986 грн., що становить еквівалент 2000 дол.США, сплачених ним за цим договором, та 229, 41 грн. судових витрат. В обґрунтуванні позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що договір доручення від 16.03.2013 року був підписаний ОСОБА_6, який не є уповноваженою особою ТОВ «ІПК «Моноліт», діяв з перевищенням повноважень, без довіреності, у зв'язку з чим з підстав, передбачених ч.2 ст.203 ЦК України, цей договір є недійсним. Крім того, відповідач вважає, що в порушення вимог статті 192 ЦК України, платіж було здійснено у іноземній валюті, а не в гривні, що теж є підставою для визнання договору доручення недійсним.
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом - Андерс В.М., яка діє на підставі довіреності, позовні вимоги ТОВ «ІПК «Моноліт» підтримала у повному обсязі та просила задовільнити їх, зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 не визнала та просила відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Представник відповідача за первісним позовом - ОСОБА_8, який діє на підставі довіреності, позовні вимоги ТОВ «ІПК Моноліт» не визнав, просив відмовити у їх задоволенні. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі та просив її задовільнити.
Третя особа - приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_2 пояснила суду, що посвідченню договорів купівлі-продажу передували консультації з нею ОСОБА_9, яка діяла від імені продавців ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також ОСОБА_7 та ОСОБА_1, з приводу чого нотаріусом були надані відповідні консультації та роз'яснення. Укладання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 відбулося 12.04.2013 року в приміщенні банку. За день до підписання договорів ОСОБА_7 та ОСОБА_1 повідомили, що покупцем буде виступати ОСОБА_5 - мати ОСОБА_7 При укладенні договорів були присутні ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_1, два представника агентств нерухомості «Моноліт» та ХАН, працівники банку. Частина розрахунку відбувалась у безготівковому вигляді, при проведенні розрахунку нотаріус не була присутня. ОСОБА_7 та ОСОБА_1 не були присутні при підписанні договору ОСОБА_5 та ОСОБА_9(представником продавців).
Представник третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_11 в судовому засіданні первісний позов не визнала та пояснила, що вона вирішила придбати будинок , у зв'язку з чим уклала договір про надання послуг з ріелтером ОСОБА_12 Остання надала інформацію про продаж спірного будинку і її донька, ОСОБА_7, оглянула його. Оскільки будинок їм сподобався, вони його придбали. Під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу з'ясувалось, що до будинок також бажав придбати ОСОБА_1,, який прибув разом з представниками ТОВ «Моноліт». Після укладання договору купівлі-продажу ОСОБА_5 сплатила ОСОБА_12 вартість наданих нею послуг (т.1 а.с.107).
Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, матеріали справи містять пояснення їх представника ОСОБА_9, в яких вона підтримала позов ТОВ «ІПК «Моноліт» та заперечувала проти позову ОСОБА_1 (т.1 а.с.197).
Суд, вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ «ІПК Моноліт» та про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1, з наступних підстав.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Згідно зі ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
В судовому засіданні встановлено, що 15.03.2013 р. між ТОВ «Інноваційно-промисловою компанією «Моноліт» в особі директора ОСОБА_13 та ОСОБА_1 було укладено договір про надання консультативних послуг з купівлі нерухомості - приватного будинку із земельною ділянкою у Київському районі м.Харкова, з євроремонтом, первісною вартістю 2 997 000,00 грн. (т.1 а.с.6).
Згідно п.1.1 вказаного договору, ТОВ «ІПК «Моноліт» зобов'язався надати послугу ОСОБА_1 щодо пошуку нерухомості для придбання її у власність останнього. В свою чергу, ОСОБА_1 зобов'язався оплатити позивачу зазначену послугу. Згідно п.3.4 договору про надання послуг від 15.03.2013 року, вартість послуги складає 52800 гривень, що становить 1,76 % від вартості нерухомості.
Того ж дня, 15.03.2013 р., ОСОБА_1 був оглянутий будинок за адресою: АДРЕСА_1, про ними був складений та підписаний Акт огляду об'єкту нерухомості (т.1 а.с.8).
Крім того, 16.03.2013 р. між ТОВ «Інноваційно-промисловою компанією «Моноліт» в особі заступника директора ОСОБА_6 та ОСОБА_1 був укладений договір доручення, за умовами якого останній, в якості забезпечення оформлення угоди про намір купівлі домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, передає гарантійний платіж у розмірі 2000 дол.США, та доручає ТОВ «ІПК «Моноліт» підготувати укладання договору (т.1 а.с.9).
Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2013 р. між ОСОБА_3, ОСОБА_4 (Продавці) та ОСОБА_5 (Покупець) були укладені договори купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_1 , та земельної ділянки (т.1 а.с.10-15).
Крім того, 18.04.2013 р. ОСОБА_9, яка діяла від імені продавців, та особисто ОСОБА_5 склали та підписали Акт прийому- передачі до Договору купівлі-продажу спірного житлового будинку від 12.04.2013 р. (т.1 а.с.17).
Таким чином, ОСОБА_1 не є стороною вказаного договору купівлі-продажу.
Оскільки договір купівлі-продажу спірного будинку з ОСОБА_1 не був укладений, безспірних доказів наявності правовідносин між ним та ОСОБА_5 не надано, суд вважає, що наслідки укладеного між ним та ТОВ «ІПК «Моноліт» договору про надання послуг відсутні, таким чином, позовні вимоги ТОВ «Моноліт» про стягнення вартості послуг задоволенню не підлягають.
Суд вважає недоведеними посилання первісного позивача на отримання покупцем ОСОБА_5 інформації про будинок саме від ОСОБА_1 та стягнення з нього коштів згідно п.3.2 Договору про надання послуг від 15.03.2013 р., за наявності даних про отримання такої інформації покупцем від своєї доньки ОСОБА_7 та від іншого ріелтера, експерта-консультанта ОСОБА_12, з якою ОСОБА_5 уклала договір про надання інформаційно-консультативних послуг по купівлі об'єкта нерухомості та якій сплатила вартість наданих нею послуг (т.1 а.с.127, 129, 130).
Наданий позивачем Акт прийому передачі спірного майна, складений 18.04.2013 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_16, судом до уваги не приймається, оскільки суду не надано доказів, які підтверджують повноваження ОСОБА_16 на представництво інтересів продавців при передачі спірного майна, а як пояснив суду цей свідок, він лише приглядав за будинком та показував його потенційним покупцям, сам договір купівлі-продажу він не бачив.
Що стосується зустрічних позовних вимог, суд зазначає наступне.
Згідно ст.1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створю, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення має бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлено частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, саме в момент вчинення правочину.
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою, що передбачено ст.207 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, договір від 16.03.2013 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Інноваційно-промисловою компанією «Моноліт» з боку останнього був підписаний заступником директора ОСОБА_6, та містить ознаки саме договору доручення.
Вимог щодо удаваності вказаного договору позивачем не заявлено.
Суд приймає до уваги доводи ОСОБА_1 щодо відсутності повноважень у ОСОБА_6 для підпису оспорюваного договору, оскільки на момент підписання договору останній був заступником директора та не мав довіреності від ТОВ на підписання договору доручення.
Наданий суд протокол загальних зборів ТОВ від 07.11.2011 р. (т.1 а.с.84), яким ОСОБА_6 уповноважено на підписання усіх договорів, пов'язаних з оформленням купівлі-продажу, у суду викликає сумнів, оскільки ці збори проведені одноособово - засновником ОСОБА_13 як голови, та за участю самого ОСОБА_6, як запрошеної особи, інші особи були відсутні, у зв'язку з чим навіть не було обрано секретаря зборів.
Враховуючи наведене, суд вважає необхідним з підстав, передбачених ч.2 ст.203 ЦПК України, визнати недійсним договір доручення від 16.03.2013 р., укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Промислово-інноваційна компанія «Моноліт», у зв'язку з чим з ТОВ підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 сплачена ним грошова сума у розмірі 15986,00 грн. ( в межах заявлених позовних вимог).
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову.
Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст.203, 205, 526, 625, 901-903, 1000 ЦК України, суд -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інноваційна компанія «Моноліт» до ОСОБА_1 про стягнення коштів - відмовити.
Зустрічні позовні вимоги задовільнити.
Визнати недійсним договір доручення від 16.03.2013 р., укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-інноваційна компанія «Моноліт».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інноваційна компанія «Моноліт» на користь ОСОБА_1 15986,00 грн. та судовий збір у розмірі 229 грн. 41 коп.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м.Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Головуючий - суддя
Суд | Фрунзенський районний суд м.Харкова |
Дата ухвалення рішення | 19.12.2014 |
Оприлюднено | 16.01.2015 |
Номер документу | 42271158 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Фрунзенський районний суд м.Харкова
Бондарєва І. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні